03 травня 2022 року Справа № 160/872/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо не зарахування до його страхового стажу періодів ведення ним підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування в період з 01.01.2001 р. по 31.03.2003 р. та на загальній системі оподаткування в період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 p.;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до його страхового стажу періоди ведення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування в період з 01.01.2001 р. по 31.03.2003 р. та на загальній системі оподаткування в період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він в період з 13.03.1998 р. по 28.04.2021 був зареєстрованим фізичною особою-підприємцем. Він 30.07.2021 року звернувся до відповідача з заявою про зарахування до його страхового стажу періодів ведення ним підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування. Але, відповідач відмовив у зарахуванні йому періодів ведення підприємницької діяльності з 2001 року по 2002 рік, І квартал 2003 року та за 2006 рік до страхового стажу, хоча ним здійснювалась підприємницька діяльність у визначені періоди та сплачувались податки і збори, обов'язкові платежі, які були передбачені на той час законодавством України. Позивач вважає вказану бездіяльність необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим він вимушений був звернутися до суду з даним позовом щодо зобов'язання відповідача зарахувати до його страхового стажу періоди ведення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування в період з 01.01.2001 р. по 31.03.2003 р. та на загальній системі оподаткування в період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність ч.6 ст.161 КАС України.
На виконання ухвали суду, 18.02.2022 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме надано до суду оригінал документу про доплату судового збору в розмірі 84,40 грн.
Ухвалою суду від 18.02.2022 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
До суду 02.05.2022 року відповідачем був поданий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами. У період з 2001 по 2003 роки порядок обчислення і сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі фізичними особами, а також їх облік у Пенсійному фонді України визначались Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління ПФУ 19.10.2001 року і Законом України від 21 грудня 2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Згідно з пунктами 13 та 15 Інструкції, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані вести облік внесків до Пенсійного фонду та витрачання його коштів. Відповідно до пункту 288 Переліку № 41, банківські документи про надходження усіх видів податків у державний бюджет, зберігаються 3 роки. Враховуючи вищевикладене, відповідач не володіє інформацією щодо сплати страхових внесків за 2001-2003 роки. Щодо зарахуванням періоду роботу у 2006 році - відповідач вказав, що звіт про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно з Додатком 25 за 2006 рік до відділу надходження доходів позивачем не надано. В зв'язку з цим позначки про сплату страхових внесків за 2006 рік відсутні, а отже відсутні і підстави для зарахування вказаного періоду. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує з 09.10.2021 р. пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 р. по справі №160/13024/21.
30.07.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо внесення даних про сплату внесків під час ведення підприємницької діяльності за період з 2001 року по 2002 рік, І квартал 2003 року та за 2006 рік.
Своїм листом від 25.08.2021 року відповідач повідомив, що за 2001-2003 роки надати інформацію щодо сплати страхових внесків не має можливості, а за період 2006 року, інформація також відсутня у зв'язку тим, що позивачем не подано звіт.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
За змістом ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчисляється територіальним органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Так, згідно з листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №114286/04-36-72 станом на 10.02.2020 року позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець з 13.03.1998 року по теперішній час.
Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2001 року за №064424, від 01.01.2002 року за №302293 та від 01.01.2003 року серії А №256261, що зберігаються в справі ФОП ОСОБА_2 , в період з 01.01.2001 року по 31.03.2003 року вказаний перебував на спрощеній системі оподаткування.
В період з 01.01.2001 року по 31.03.2003 року вказаним ФОП ОСОБА_2 надавались звіти суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку від 04.04.2001 року за №166ДСП за 1-й квартал 2001 року, від 05.07.2001 року за №306ДСП за 2-й квартал, від 01.10.2001 року за №592ДСП за 3-й квартал, від 05.01.2002 року за №26792ДСП за 4-й квартал 2001 року, від 01.04.2002 року за №2382ДСП за 1-й квартал 2002 року, від 05.07.2002 року за №6705ДСП за 2-й квартал, від 04.10.2002 року за №125І7ДСП за 3-й квартал, від 05.01.2003 року за №21226ДСП за 4-й квартал 2002 року, від 04.04.2003 року за №1846ДСП за 1-й квартал 2003 року та він сплачував єдиний податок в сумі 120 грн. щомісячно.
В період з 01.01.2006 по 31.12.2006 року ФОП ОСОБА_2 перебував на загальній системі оподаткування та відповідно до декларації про доходи, одержані за 2006 рік від 02.02.2007 року він сплатив прибутковий податок за вказаний період в сумі 1 680 грн.
Так, позивач звертався до відповідача із заявою, в якій просив зарахувати йому періоди ведення підприємницької діяльності з 2001 року по 2002 рік, І квартал 2003 року та за 2006 рік до страхового стажу, враховуючи лист Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №114286/04-36-72 від 10.02.2020 року.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Крім того, ч.1 ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що саме Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове Державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом «а» частини 3 статті 56 Закону «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Порядок сплати страхових внесків визначено постановою Верховної Ради України від 17.06.1993 р. №3290-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 17.06.1993 р.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, з 01.07.2000 року підтверджується даними персоніфікованого обліку.
Періоди здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування до 01.07.2000 року зараховується до страхового стажу за умови надання документів про сплату страхових внесків.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування до 01.01.2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку або патентом про сплату фіксованого розміру податку з доходів громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 року - даними персоніфікованого обліку за інформацію відділу персоніфікованого обліку.
Згідно з п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за №1566/11846, до заяви про призначення (перерахунку) пенсії додаються документи: про стаж, які визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637.
Відповідно до цього Порядку час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і, на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 р. зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01.07.2000 р. зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.
В силу п.3.1 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (Розділ XV Закону України №1058-ІV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 р. (набрав чинності з 11.10.2017 року) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Так, на підтвердження страхового стажу з 01.01.2001 р. по 31.03.2003 р., матеріали справи містять: свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії В00 №522622; свідоцтво про сплату єдиного податку від 01.01 2001 року №064424; свідоцтво про сплату єдиного податку від 01.01.2002 року №302293; свідоцтво про сплату єдиного податку від 01.01.2003 року серії А №256261.
Крім того, звіти суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку про сплату єдиного податку в сумі 120 грн. щомісячно: від 04.04.2001 року №166ДСП за 1-й квартал 2001 року; від 05.07.2021 року №306ДСП за 2-й квартал 2001року; від 01.10.2001 року №592ДСП за 3-й квартал 2001 року; від 05.01.2002 року №26792ДСП за 4-й квартал 2001 року; від 01.04.2022 року №2382ДСП за 1-й квартал 2002 року; від 05.07.2002 року №6705ДСП за 2-й квартал 2022 року; від 04.10.2002 року №12517ДСП за 3-й квартал 2002 року; від 05.01.2003 року №21226ДСП за 4-й квартал 2002 року, від 04.04.2003 року №1846ДСП за 1-й квартал 2003 року та сплачував єдиний податок в сумі 120 грн. щомісячно.
Як вже зазначалось, здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування з 01 січня 2004 року підтверджується даними персоніфікованого обліку за інформацію відділу персоніфікованого обліку.
В своїй позовній заяві позивач також вказав, що протягом 2006 року ним під час здійснення підприємницької діяльності були сплачені страхові внески. Відповідачу разом із зверненням від 30.07.2021 р. ним були надані всі необхідні документи, які підтверджували сплату страхових внесків та подання звітності за вказані періоди: відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №114286/04-36-72 від 10.02.2020 р. в період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року він перебував на загальній системі оподаткування та відповідно до декларації про доходи, одержані за 2006 рік від 02.02.2007 р. сплатив прибуткового податку за вказаний період в сумі 1 680 грн.; відповідно до поданого ним до УПФ України в м.Жовті Води Дніпропетровської області розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2006 рік сума чистого доходу за 2006 рік склала 4 416,55 грн., нараховано внесків 1 404,46 грн., сплачено авансових сум 1 331,31 грн. (платежами по 331,31 грн., 700 грн. та 300 грн.); відповідно до декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2006 року, поданої ним до Жовтоводської ОДПІ сума його чистого доходу за 2006 рік склала 4 416,55 грн., сума сплаченого податку - 1 680 грн.; відповідно до платіжного доручення № 3 від 09.03.2006 року СПД ОСОБА_1 сплачено 331,31 грн. з призначенням платежу - авансовий платіж до ПФУ за 1-й квартал 2006 р.; відповідно до платіжного доручення № 3 від 08.09.2006 року СПД ОСОБА_1 сплачено 700 грн. з призначенням платежу - авансовий платіж до ПФУ за 2-й, 3-й квартали 2006 р.; відповідно до платіжного доручення № 4 від 11.10.2006 року СПД ОСОБА_1 сплачено 300 грн. з призначенням платежу - авансовий платіж до ПФУ за 4-й квартал 2006 року; відповідно до платіжного доручення № 12 від 05.03.2007 року СПД ОСОБА_1 сплачено 83 грн. Призначення платежу - доплата до ПФУ за 2006 рік. В листі Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №0400-010604-8/112574 від 25.08.2021 р., зазначено, що в рахунок сплати страхових внесків від чистого доходу з 01.01.2006 р. до 31.12.2006 р. (від нього) до пенсійного фонду надійшли кошти в сумі 1 331,31 грн., чим підтверджено сплату ним страхових внесків.
Суд зауважує, що обов'язковою умовою для зарахування до страхового стажу при обчисленні пенсії періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сплата за весь наведений період щомісячно внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.
При цьому, варто зазначити, що діючим в 2006-2007 роках Законом України від 13.02.1998 року за №129/98 (129/98-ВР) "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" було передбачено перерахування 10% від суми фіксованого податку до Пенсійного фонду, а 90% - до місцевого бюджету.
У зв'язку з одночасною дією у 2004-2010 роках Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" сума коштів від сплаченого фіксованого (10%) податків зараховувалася в рахунок сплати страхових внесків в розмірах, що не забезпечували мінімальний страховий внесок.
У спірний період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на загальній системі оподаткування, та відповідно декларації про доходи, одержані за 2006 рік від 02.02.2007 року сплатив прибутковий податок в сумі 1 680 грн.
Відповідні обставини підтверджуються листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №114286/04-36-72 від 10.02.2020 року.
Відповідно до пункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, яким указаний розділ доповнено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VІІІ, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Отже, судом підтверджується здійснення позивачем підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2001 р. по 31.03.2003 р, та здійснення позивачем підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування в період з 01.01.2006 по 31.12.2006 року.
Крім того, позивачем до матеріалів справи надано форму ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу) за період з 1999 р. по 2021 р., із зазначенням відомостей сплати страхових внесків.
Тобто, позивачем надано докази сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за оскаржуваний період.
За таких обставин, суд вважає, що твердження відповідача, щодо не отримання відомостей, щодо сплати позивачем страхових виплат, не може бути підставою, для не зарахування до страхового стажу відповідних періодів.
Так, відповідачем не надано до суду підтверджень застосування до позивача фінансових санкцій за не сплату або не своєчасну сплату страхових внесків у спірних періодах.
Суд зазначає, що позивач у позовній заяві просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до його страхового стажу зазначених періодів ведення ним підприємницької діяльності.
Під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
В свою чергу дії - це юридичні факти, які пов'язані з волею суб'єктів правовідносини; це поведінка людей; зовнішнє вираження волі людини. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов'язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.
Юридичні дії - це вчинки особи, акти державних органів, інших суб'єктів, що відбуваються за волевиявленням суб'єкта правовідносин.
Як вже було зазначено, листом від 25.08.2021 року відповідач відмовив у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача з підстав відсутності інформації про сплату страхових внесків.
Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що саме діями відповідача, а не бездіяльністю порушуються права позивача, оскільки відповідачем (дією) відмовлено, у зарахуванні періодів до страхового стажу шляхом формування листа № 0400-010604-8/112574 від 25.08.2021 року.
Таким чином, слід визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів ведення ним підприємницької діяльності з 01.01.2001 р. по 31.03.2003 р. та з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 p., що викладені у листі № 0400-010604-8/112574 від 25.08.2021 року та зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди ведення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування в період з 01.01.2001 р. по 31.03.2003 р. та на загальній системі оподаткування період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 496,20 грн. (992,4 грн. : 2) підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів ведення ним підприємницької діяльності з 01.01.2001 р. по 31.03.2003 р., з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 p., що викладені у листі № 0400-010604-8/112574 від 25.08.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди ведення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2001 р. по 31.03.2003 р. та на загальній системі оподаткування з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 496,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма