Справа № 345/2054/19
Провадження № 11-кп/4808/285/22
Категорія ст.331 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
09 червня 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 травня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 травня 2022 року щодо ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, терміном з 20.30 год. 23.05.2022 року по 20.30 год. 21.07.2022 року включно. Визначено заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить74430,00 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 травня 2022 року як незаконну та необґрунтовану. Вважає обраний йому запобіжний захід надто суворим.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 підтримали вимоги апеляційної скарги;
- прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали контрольного провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з вимогами ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції повинен врахувати наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити всі обставини, у тому числі, передбачені ст. 178 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Так, з матеріалів контрольного провадження вбачається, що на розгляді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.
29 квітня 2022 року прокурор звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 строком на 60 днів. Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_8 в судові засідання неодноразово не з'являвся з невідомих причин, у зв'язку з чим 11.03.2022 року до останнього було застосовано примусовий привід. Проте згідно рапорту ДІМ Калуського РВП ГУНП в області ОСОБА_10 від 29.04.2022 року, ОСОБА_8 по місцю проживання та реєстрації відсутній упродовж тривалого часу і його місце перебування невідоме. Крім цього, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вказали, що обвинувачений ОСОБА_8 постійно погрожує їм фізичною розправою, чинить психологічний тиск з метою ненадання ними показів у провадженні. Також ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Калуського міськрайонного суду від 11.06.2018 за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 травня 2022 року задоволено клопотання прокурора та застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначення застави.
Розглядаючи клопотання прокурора, суд першої інстанції врахував тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 та ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений на даний час не працевлаштований та стабільного заробітку немає, постійного місця проживання не має, ухиляється від суду, неодноразово порушував умови обраних відносно нього запобіжних заходів у вигляді застави та домашнього арешту.
Зокрема, зі змісту судового рішення вбачається, що обвинувачений починаючи з січня 2022 року не з'являвся до суду без поважних на це підстав, що унеможливлювало розгляд провадження та викликало необхідність зміни запобіжного заходу з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Під час розгляду апеляційного провадження судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що неявка обвинуваченого до суду була викликана поважними причинами, наявність яких підтверджується відповідними даними.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового розслідування продовжують існувати, що виправдовує тримання ОСОБА_8 під вартою та унеможливлює застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, оскільки такий не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні.
Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419,422-1КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 травня 2022 року про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5