вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"31" травня 2022 р. Справа № 911/3675/21
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства»
до Фізичної особи-підприємця Данилейка Миколи Віталійовича
про стягнення 9 706,49 гривень
за участю представника відповідача: Данилейко М.В. (особисто)
14.12.2021 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» (далі-ННЦ «ІМЕСГ»/позивач) до Фізичної особи-підприємця Данилейка Миколи Віталійовича (далі - ФОП Данилейко М.В./відповідач) про стягнення 9 706,49 грн заборгованості за договором про відшкодування електроенергії б/н від 01.11.2017.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2021 у справі №911/3675/21 позовну заяву ННЦ «ІМЕСГ» залишено без руху, постановлено виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали, шляхом подання:
- письмових пояснень із зазначенням відомостей щодо способу захисту прав або інтересів, передбаченого законом чи договором, якому відповідають заявлені позовні вимоги;
- пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів на підтвердження викладених у позові обставини передання позивачем та отримання відповідачем актів №444 від 23.11.2017, №533 від 29.12.2017, №229 від 30.04.2018, №230 від 30.04.2018 та рахунків №282 від 23.11.2017, №373 від 29.12.2017, №222 від 30.04.2018, №223 від 30.04.2018 на суму 381,90 грн, або пояснень про наявність/відсутність у позивача зазначених доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою;
- пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів на підтвердження викладених у позові обставини недопуску відповідачем протягом січня-квітня 2018 року уповноваженої особи позивача до звірки лічильника, або пояснень про наявність/відсутність у позивача зазначених доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою;
- документів, які підтверджують відправлення відповідачу копії поданої до суду позовної заяви від 14.12.2021.
31.12.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ННЦ «ІМЕСГ» надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до змісту якої позивач, зокрема стосовно доказів на підтвердження викладених у позові обставин, зазначив, що у позовній заяві вказано усі докази, які на його думку підтверджують викладені у позові обставини.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.01.2022 прийнято до розгляду позовну заяву ННЦ «ІМЕСГ», відкрито провадження у справі №911/3675/21, постановлено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні 31.01.2022 з повідомленням (викликом) сторін, а також встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
24.01.2021 позивачем через систему «Електронний суд» подано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу із долученням доказів обґрунтування суми таких витрат.
Ухвалами Господарського суду Київської області від 31.01.2022 та 14.02.2022 у справі №911/3675/21 судові засідання відкладено на 14.02.2022 та 28.02.2022 відповідно.
23.02.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву, а також відзив на позов. Вказані клопотання та відзив надіслано засобами поштового зв'язку 22.02.2022.
Приписами статей 118, 119 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103281072505 слідує, що конверт з ухвалою Господарського суду Київської області від 06.01.2022 про відкриття провадження у даній справі повернуто до суду органом поштового зв'язку 26.01.2022 із зазначенням причини такого повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Водночас, усі постановлені у даній справі ухвали, у тому числі про відкриття провадження, судом надіслано на юридичну адресу відповідача згідно з відомостями Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - вул. Київська, 184, смт Глеваха, Київська обл., 08630, попри те що у відзиві відповідачем не вказано про наявність у нього інших адрес для отримання кореспонденції, як і не пояснено причин неможливості отримання кореспонденції за внесеною до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України адресою.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що днем отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у даній справі є 26.01.2021, як наслідок останнім днем 15-денного строку для подання відзиву є 10.02.2022, тоді як відзив на позов та клопотання про поновлення строку для його подання надіслано відповідачем 22.02.2022.
Поряд з тим, згідно приписів ч. ч. 1, 2, 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити зокрема, зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника.
Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Як вбачається з поданого відповідачем клопотання про поновлення строку для подання відзиву, останнє не містять ані питання, яке має бути розглянуто судом (прохання заявника), ані підпису відповідача, у зв'язку з чим таке клопотання підлягає залишенню без розгляду в порядку ч. 4 ст. 170 ГПК України.
З огляду на вказане вище та приписи ст. ст. 118, 119, 165 ГПК України, враховуючи подання відповідачем відзиву з порушенням встановленого для вказаних дій строку, а також залишення без розгляду клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву, суд дійшов висновку про залишення без розгляду поданого відповідачем відзиву.
Водночас розгляд означеної справи в порядку спрощеного позовного провадження 28.02.2022 не відбувся, оскільки указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні” постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24.02.2022 року строком на 30 діб, та який, надалі, продовжено з 26.03.2022 та з 25.04.2022 на 30 діб згідно з Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 та №259/2022 від 18.04.2022 відповідно.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2022 у справі №911/3675/21 розгляд останньої призначено в порядку спрощеного провадження на 31.05.2022.
У судовому засіданні 31.05.2022, після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами, суд вийшов до нарадчої кімнати, по виходу з якої
01.11.2017 між ФОП Данилейко М.В. як стороною 1 та ННЦ «ІМЕСГ» як стороною 2 укладено договір про відшкодування електроенергії б/н (далі-договір), відповідно до якого сторона 2 своєчасно та в повному обсязі забезпечує передачу стороні 1 електроенергії для потреб приміщення на 1 поверсі двоповерхової будівлі, що знаходиться за адресою: смт Глеваха, вул. Вокзальна, 5.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що сторона 1 зобов'язується своєчасно відшкодувати стороні 2 вартість спожитої електроенергії згідно виставлених стороною 2 рахунків.
Копія зазначеного договору міститься в матеріалах справи.
Так, згідно викладених у позові обставин на виконання умов договору позивачем складено та надано відповідачу:
- акт №444 від 23.11.2017 та рахунок №282 від 23.11.2017 на суму 792,79 грн;
- акт №533 від 29.12.2017 та рахунок №373 від 29.12.2017 на суму 226,80 грн;
- акт №229 від 30.04.2018 та рахунок №222 від 30.04.2018 на суму 9 035,00 грн;
- акт №230 від 30.04.2018 та рахунок №223 від 30.04.2018 на суму 381,90 грн (далі - акти/рахунки), які відповідач не підписав та не повернув і, надалі, сплатив лише через Меркулову-Данилейко Л.В. частково 1 000,00 грн, що спричинило виникнення у нього перед позивачем 9 706,49 гривень заборгованості.
В розрізі наведеного вище позивач зазначив, що до 30.04.2018 відповідач не допускав уповноважену особу позивача до звірки лічильника, а тому акт і рахунок виставлено за період січень-квітень 2018 року на єдину суму.
За твердженням позивача, забезпечення відповідача електроенергією здійснювалось за рахунок електроенергії, яку позивач закупав у ПАТ «Київобленерго» на підставі договорів №0042 від 10.02.2017, №0042 від 27.03.2018. Копії зазначених договорів долучені до матеріалів справи.
На підтвердження доводів про проведення відповідачем часткових розрахунків за договором позивачем надано банківські виписки з поточного рахунку останнього за 21.08.2019 та 13.12.2021.
Отже, посилаючись на те, що відповідач решту вартості спожитої електроенергії за спірний період не оплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 706,49 грн заборгованості за договором. В основу правових підстав заявленої вимоги позивачем покладено, зокрема, приписи статей 1, 5, 7, 13, 15 Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ч.ч. 4, 9 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки у передбачені відповідними процесуальними нормами порядок та строки заперечень стосовно заявлених вимог відповідачем не подано, тоді як надісланий відповідачем відзив на позовну заяву залишено без розгляду, суд дійшов висновку вирішувати справу за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 165 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, подані докази і письмові пояснення сторін, суд дійшов таких висновків.
Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 627, ст. 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Так, пунктами 3.1-3.3, 5.3 договору передбачено, що сторона 1 відшкодовує стороні 2 витрати за спожиту електроенергію відповідно до діючих тарифів згідно показників лічильника.
Відшкодування спожитої електроенергії здійснюється стороною 1 не пізніше 15 числа місяця наступного за місяцем використання на підставі виставлених рахунків.
Відшкодування електроенергії щомісяця оформлюється відповідними двосторонніми актами.
Цей договір діє з 01.11.2017 по 31.12.2017.
Так, умови вказаного вище договору не містять положень про його автоматичну пролонгацію, а доказів укладення між сторонами додаткових угод про продовження дії такого правочину суду не надано, а тому суд дійшов висновку, що укладений сторонами договір припинив свою дію 31.12.2017 та не врегульовував правовідносин між сторонами у наступному, 2018 році.
Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір передбачає, що виникнення обов'язку відповідача по відшкодуванню спожитої електроенергії ставиться в залежність від обставин споживання відповідачем такої електроенергії та, відповідно, оформлення двосторонніх актів на підставі діючих тарифів згідно показників лічильника.
Приписами статей 74, 77 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Однак, в порушення вказаних вище законодавчих приписів позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами обставини споживання відповідачем у листопаді-грудні 2017 року електроенергії за договором саме у заявленій позивачем кількості та вартості, зокрема позивачем на надано складених двосторонніх актів на відшкодування електроенергії.
Покладені ж в основу обґрунтування позову акти надання послуг судом відхиляються, оскільки такі акти не підписано відповідачем, тоді як суду не надано доказів їх надіслання/вручення для підписання відповідачу.
Надані ж позивачем рахунки також не свідчать про виникнення у відповідача обов'язку по оплаті електроенергії за листопад-грудень 2017 року, позаяк такі рахунки складено позивачем в односторонньому порядку і доказів надіслання/вручення відповідачу таких рахунків суду не надано, як і не надано суду доказів знаття показників лічильника та відповідності вказаної у рахунках та актах ціни діючим тарифам.
Крім того надані позивачем акти та рахунки містять посилання на інший правочин, як підставу для їх складення - договір №1 від 01.11.2017, попри те позивачем не надано ані пояснень, ані доказів на підтвердження того, що відповідно вказаний договір №1 від 01.11.2017 та укладений сторонами договір, на підставі якого позивачем заявлено позов у даній справі, є одним і тим самим правочином.
Посилання позивача на укладені з ПАТ «Київобленерго» договори №0042 від 10.02.2017, №0042 від 27.03.2018, як на підставу постачання електроенергії відповідачу спростовуються тим, що за умовами вказаних договорів ПАТ «Київобленерго» зобов'язувалось поставляти позивачу як замовнику електроенергію за місцем розташування останнього - за адресою: смт Глеваха, вул. Вокзальна, 11, тоді як, за укладеним сторонами договором позивач зобов'язався забезпечувати електроенергією інший об'єкт, а саме: приміщення на першому поверсі у будинку №5 по вул. Вокзальній.
Покладені ж в основу обґрунтування позову посилання на банківську виписку від 21.08.2019, як доказ оплати відповідачем 1 000,00 грн за договором через Меркулову-Данилейко Л.В., оцінюються судом критично з огляду на те, що призначення такого платежу - «відшкодування комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 », тоді як жодних даних щодо призначення вказаного платежу за укладеним сторонами договором відображена у банківській виписці відповідна транзакція не містить, а пояснень та доказів щодо помилковості призначення такого платежу або його зміни платником суду не надано.
Крім того, з огляду на закінчення строку дії укладеного між сторонами договору 31.12.2017, суд дійшов висновку про нормативну та доказову необґрунтованість доводів позивача про споживання відповідачем електроенергії за договором протягом січня-квітня 2018 року.
Доказів же укладання сторонами договору на відшкодування електроенергії у 2018 році, у тому числі і у спрощений спосіб, позивачем не надано, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість обставин виникнення у відповідача зобов'язання по відшкодуванню заявленої до стягнення вартості електроенергії ані за договором, ані на підставі інших можливих позадоговірних зобов'язань.
З огляду на вказане вище судом також відхиляються доказово непідтверджені посилання позивача на недопуск у 2018 році позивача до приміщення для зняття показників лічильника.
Покладені ж в основу обґрунтування позову посилання на статті 1, 5, 7, 13, 15 Закон України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема і стосовно порядку пролонгації договорів про надання комунальних послуг та про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, не підлягають застосуванню при вирішенні даного спору з огляду на таке.
Відповідно до приписів ст. 1, ч. 1 ст. 2, ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг, зокрема послуг з постачання та розподілу електричної енергії є енергопостачальник або інший суб'єкт, визначений законом.
Беручи до уваги наведені нормативні приписи, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір про відшкодування електроенергії б/н від 01.11.2017, не є договором ані про надання комунальних послуг, ані про управління багатоквартирним будинком у розумінні вказаних вище приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги», як помилково вважає позивача, оскільки зазначений правочин регулює відносини саме з відшкодування вартості спожитої електроенергії, а не постачання та розподілу електричної енергії, як наслідок і спірні правовідносини не є предметом регулювання цього Закону.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 706,49 грн заборгованості за договором як нормативно та доказово необґрунтованої.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору та на правову допомогу у даній справі покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» (08631, Київська обл., смт Глеваха, вул. Вокзальна, 11, ідентифікаційний код 05496135) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Данилейка Миколи Віталійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 9 706,49 грн заборгованості відмовити повністю.
2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено та підписано 09.06.2022.
Суддя В.А. Ярема