Україна
07 липня 2010 р. справа № 2а-15681/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Постановлена у нарадчій кімнаті
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Логойди Т. В.
при секретарі Чегринець А.М.
з участю представника позивача та її представника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах приватного підприємця ОСОБА_2 до Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання недійсним рішення,
ОСОБА_1 в інтересах приватного підприємця ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що 18 листопада 2009 року стосовно приватного підприємця відповідачем винесено постанову про накладення стягнень № 3746, з якою позивач не погоджувалася.
Так, в постанові, на її думку, міститься не правдива інформація, а саме: є запис про те, що на час розгляду справи про порушення 18 листопада 2009 року у приватного підприємця ОСОБА_2 не було документів, які засвідчують якість та безпеку (гігієнічні висновки) товару.
Однак, позивачем надавалися наступні документи: висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 21 жовтня 2009 року № 05.03.02-03/66272 з додатком до висновку; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 21 жовтня 2009 року № 05.03.02-03/66273 з додатком до висновку.
Також, на час перевірки були наявні такі документи, як акт від 16 жовтня 2009 року № 5918/03-2 «Комплексне вивчення документів та підготовка проекту висновку державної санітарно - епідеміологічної експертизи»; акт № 5916/03-7-4, який свідчить про те, що на 16 жовтня 2009 року Донецька обласна санітарна епідеміологічна станція у повному обсязі виконала роботи, замовлені приватним підприємцем ОСОБА_2 щодо вивчення показників безпеки товарів згідно додатку; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 29 листопада 2004 року № 05.03.02-03/47754.
Крім того, позивач не погоджувався з твердженням відповідача щодо не зазначення виробника на товарах, оскільки 20 жовтня 2009 року нею було зареєстровано заяву з додаванням 18 фото товару та пластикових цінників, які свідчили про те, що виготовлювач та країна виробник є на товарі та на інформаційних носіях.
Посадові особи відповідача, які здійснювали перевірку, відмовлялися роз'яснити їй у чому саме полягають порушення, а натомість запропонували вивчити законодавство.
Після уточнення позовних вимог позивач просив суд визнати недійсною постанову Головного Донецького управління у справах захисту прав споживачів від 18 листопада 2009 року №3746.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали уточнені позовні вимоги з підстав, наведених у позові. Пояснили, що виявлені недоліки усунуті відразу ж протягом доби: інформацію щодо товару переведено на українську мову, і на наступний день після проведення перевірки товар відвезено відповідачу для огляду. Однак оглядати його посадові та службові особи відповідача відмовився, посилаючись на неприйнятність нотаріально засвідченої довіреності представника приватного підприємця через не зазначення в ній Головного Донецького управління у справах захисту прав споживачів як органу, де може були здійснено представництво, та довіреності, що видана приватним підприємцем ОСОБА_2 ОСОБА_1, яка перебувала з нею в трудових відносинах. Аналогічна ситуація склалася при розгляді справи про порушення. Висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи: старий та нові відповідач також не приймав до уваги ні під час перевірки, ні після, ні під час розгляду справи про порушення. Просили задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав.
Ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року, якою, зокрема, відповідача було зобов'язано надати певні документи, та від 02 липня 2010 року про витребування доказів відповідачем виконано не було.
Враховуючи наведене суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що Головним Донецьким управлінням у справах захисту прав споживачів 19 жовтня 2009 року проведено перевірку приватного підприємця ОСОБА_3 в магазині «М-1» за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 163 з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, за результатами якої 19 жовтня 2009 року складено акт №3939, додатком до якого є таблиця № 1 з переліком товарів, які реалізувалися з порушенням законодавства про захист прав споживачів.
Актом встановлено, що здійснювалася реалізація:
- товарів: туфлi чоловiчi Бруно Бордезе (арт. RIDG/CU/7153/K); туфлі чоловiчi Бруно Бордезе (арт.8328); туфлі чоловiчi ETPO (арт. 1103/152); туфлі чоловiчi ETPO (арт. 1052/993); туфлі чоловiчi ETPO (арт. 1054/993); футболка чоловіча Aудiгiєр (арт. В9ВВ/JHDP/CHOCOL); футболка чоловіча Aудiгiєр (арт. В9ВВ/JHDP/WHITE), - що супроводжувались цінниками без надання споживачу необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари в супровідній документації, що додається до продукції на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для даних виробів товарів, яка має містити: найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, дату виготовлення. А саме - інформація доведена на іноземній мові;
- інших товарів без документів про якість та безпеку: відсутні гігієнічні висновки.
Зроблено висновок про порушення вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», вимог п. 21 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року №883, та п. 1.16, 2.5.2, 2.11.2 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року № 104.
Акт перевірки підписаний із зауваженнями, які викладені у поясненнях позивача від 18 жовтня 2009 року № 3939, де зазначалося, що в протоколі від 18 листопада 2009 року № 4606 перевіряючий не дав позивачу написати та заповнити графи «Пояснення правопорушника», другий екземпляр протоколу вона отримала, а постанову має намір оскаржити в суді.
19 жовтня 2009 року прийнято припис про усунення порушення вимог законодавства до 18 листопада 2009 року.
На наступний день 20 жовтня 2009 року на виконання припису позивачем подана заява, до якої додані фотокартки кожного з товару, щодо якого виявлені недоліки, та пластикових цінників, - з усунутими недоліками, які свідчили про те, що виготовлювач та країна виробник є на товарі та на інформаційних носіях, маркування товару здійснено на українській мові. Також додані: висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 29 листопада 2004 року № 05.03.02-03/47754 з терміном дії по 01 грудня 2009 року та документи, які підтверджували те, що позивач завчасно звернулася до відповідного органу з питанням про отримання наступного висновку санітарно-епідеміологічної експертизи: акт від 16 жовтня 2009 року № 5918/03-2 здачі-прийняття виконаних робіт (послуг), підписаний завідувачем відділенням комунальної гігієни та гігієни навколишнього середовища Донецької обласної санітарної епідеміологічної станції та приватним підприємцем ОСОБА_2; акт від 16 жовтня 2009 року № 5916/03-7-4 здачі-прийняття виконаних робіт (послуг), підписаний завідувачем відділенням санітарно-токсикологічних досліджень Донецької обласної санітарної епідеміологічної станції та приватним підприємцем ОСОБА_2
21 жовтня 2009 року позивачем отримано висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 21 жовтня 2009 року № 05.03.02-03/66272 з додатком до висновку; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 21 жовтня 2009 року № 05.03.02-03/66273 з додатком до висновку.
Вказані висновки разом з товаром з усунутими недоліками надані на розгляд справи про порушення.
18 листопада 2009 року з участю представника позивача відбувся розгляд справи про порушення, на який представником позивача повторно надано товар з усунутими недоліками та отримані висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
За результатами розгляду справи про порушення заступником начальника Головного Донецького управління у справах захисту прав споживачів прийнято постанову від 18 листопада 2009 року №3746, якою застосовано штрафні санкції в розмірі 30% вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 3 060 грн.
В судовому засіданні в якості свідка допитано ОСОБА_4, який пояснив, що, зокрема, на час перевірки та винесення оскаржуваної постанови, перебував в трудових відносинах з приватним підприємцем ОСОБА_2 На наступний день після перевірки разом з представником позивача приймав участь у доставці до Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів матеріалів щодо усунення недоліків: заяви з поясненнями та фотокартками кожного з товару, щодо якого виявлені недоліки, документації та самого товару з усунутими недоліками. Однак, представника позивача, посилаючись на неприйнятність довіреності, не допускали; перевіряти товар на предмет усунення недоліків відмовилися; лише зареєстрували заяву. На розгляд справи про порушення також допомагав представнику позивача відвозити до Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів той же товар з усунутими недоліками та документацію. Після тривалого - протягом 3-4 годин не допуску, представника позивача було допущено до участі в розгляді справи про порушення, який пройшов скоро: привезені документи посадовими особами відповідача не розглядалися, товар з усунутими недоліками не оглядався.
В судовому засіданні також оглянуто товари з усунутими недоліками, який позивач зберігає з часу проведення перевірки. З товару: туфлi чоловiчi Бруно Бордезе (арт. RIDG/CU/7153/K); туфлі чоловiчi Бруно Бордезе (арт.8328); туфлі чоловiчi ETPO (арт. 1103/152); туфлі чоловiчi ETPO (арт. 1052/993); туфлі чоловiчi ETPO (арт. 1054/993); футболка чоловіча Aудiгiєр (арт. В9ВВ/JHDP/CHOCOL); футболка чоловіча Aудiгiєр (арт. В9ВВ/JHDP/WHITE) - вбачається наявність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари в супровідній документації, що додана до продукції на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для даних виробів товарів, яка містить: найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, дату виготовлення. Інформація доведена на іноземній та українській мовах.
Однак оглянуто, зокрема, нотаріально засвідчену довіреність, видану ОСОБА_1 ОСОБА_2 на представлення її інтересів в усіх державних і недержавних органах, установах, підприємствах від 31 січня 2007 року з терміном дії по 31 січня 2010 року; довіреність, видану приватним підприємцем ОСОБА_2 ОСОБА_1, яка перебувала з нею в трудових відносинах, від 07 серпня 2009 року з терміном дії по 2015 рік.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Пунктами 1.1, 1.5, 2.1 Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23 червня 2009 року № 229, визначено, що територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Управління є юридичними особами.
Одним з основних завдань Управління є забезпечення реалізації державної політики щодо захисту прав споживачів у відповідному регіоні.
Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів встановлена ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Такі ж норми містилися в Положенні про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1177, п. 4 якого передбачено, що рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.
Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Предметом спірних правовідносин є постанова Головного Донецького управління у справах захисту прав споживачів про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів;дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.
Інформація доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку. Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння.
Відповідно до вимог п.п. 1.14, 1.16 розд. 2 гл. 1 п. 2 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року, маркування швейних, трикотажних, хутряних, овчинно-шубних (кожухових) товарів і головних уборів передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, назву виробу, артикул, склад матеріалу, номер моделі, розмір, ґатунок, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, дату випуску.
При відпуску товару споживачу перевіряються якість і комплектність виробів. У разі виявлення дефектів і відсутності окремих деталей у комплектах товар з продажу вилучається.
Суб'єкт господарювання може здійснювати продаж супутніх товарів - сумок, парасольок від сонця та дощу, рукавичок, поясів і пасів, запонок, ґудзиків, пряжок, окулярів сонцезахисних, біжутерії, засобів догляду за одягом і головними уборами тощо.
Згідно з п. 3 гл. 3 вказаних Правил маркування взуття передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, модель, розмір, повноту, знак "Ст.", дату виготовлення (місяць, рік), найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, номер контролера відділу технічного контролю.
Маркувальні дані розміщують відповідно до вимог нормативних документів.
В індивідуальну упаковку кожної пари взуття має бути вкладена інформація (рекомендації) щодо його експлуатації та догляду за ним.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про мови в Українській РСР» маркування товарів, етикетки на товарах, інструкції щодо користування товарами, виробленими в Українській РСР, виконуються українською мовою.
Маркування товарів для вивозу за межі Української РСР здійснюється українською або російською мовою.
Назви у знаках для товарів і послуг подаються українськими заявниками українською мовою, якщо товари реалізуються, а послуги надаються виключно на території України.
Актом перевірки встановлено, що позивачем здійснювалася реалізація товарів, що супроводжувались цінниками без надання споживачу необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари в супровідній документації, що додається до продукції на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для даних виробів товарів, яка має містити: найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, дату виготовлення, а саме: інформація доведена на іноземній мові.
Між тим, вказані недоліки були усунуті позивачем, що доводилося до відому відповідача та підтверджено показаннями свідка.
Пунктами 17 та 21 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року №883, визначено, що забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.
Крім того, суб'єкт господарювання зобов'язаний: надавати споживачеві у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари; усіляко сприяти споживачеві у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів; перевірити справність виробу, продемонструвати, за можливості, його роботу та ознайомити споживача з правилами користування; забезпечити приймання, зберігання і продаж товарів та продукції, виготовленої у закладі ресторанного господарства, відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» підприємства, установи, організації та громадяни можуть ввозити з-за кордону сировину, продукцію (вироби, обладнання, технологічні лінії тощо) і реалізовувати чи використовувати їх в Україні лише за наявності даних щодо безпеки для здоров'я населення.
У разі відсутності зазначених даних ввезення, реалізація та використання продукції закордонного виробництва дозволяється лише після отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
На час проведення перевірки у позивача був в наявності висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи на товари з терміном дії до кінця 2009 року та документи, які свідчили про перебування певних документів у відповідному органі на отримання висновку на наступні роки. Через декілька днів після винесення припису та до прийняття постанови про накладення штрафу суб'єктом підприємницької діяльності отримано нові висновки санітарно-епідеміологічної експертизи на товари.
Отже, посилання відповідача на порушення позивачем вимог законодавства про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення є неприйнятним та спростовані доказами, що містяться у справі.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» постановлено органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31 грудня 2010 року, зокрема:
видавати суб'єктові господарювання припис про усунення протягом 30 діб виявлених порушень, підготовлений на підставі акта про проведення перевірки, якщо інший строк не передбачено законом;
приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути);
не застосовувати санкції за порушення, які усунуті на виконання припису.
Пунктом 2 постанови постановлено вказаним органам до 31 грудня 2010 року привести у місячний строк власні нормативно-правові акти у відповідність з цією постановою.
Постанова набрала чинності 29 травня 2009 року.
Отже, порушення, що викладені в акті перевірки, частково знайшли підтвердження в ході розгляду справи. Між тим, позивачем в установлений у приписі строк вони усунуті та вчинені відповідні дії для повідомлення про це Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів, що в судовому засіданні підтверджено показаннями свідка.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Правом подати заперечення проти позову суб'єкт владних повноважень не скористався, обов'язок щодо доказування не виконав.
Враховуючи наведене постанова відповідача про застосування штрафних санкцій не можна визнати такою, що відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання її недійсною підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 в інтересах приватного підприємця ОСОБА_2 до Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання недійсним рішення задовольнити.
Визнати недійсною постанову Головного Донецького управління у справах захисту прав споживачів від 18 листопада 2009 року №3746.
Присудити приватному підприємцю ОСОБА_2 здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп. з Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання вказаної заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено в повному обсязі 09 липня 2010 року.
Суддя Логойда Т. В.