Ухвала
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 461/2004/21
провадження № 61-4772cк22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу Міністерства Оборони України, яка підписана представником Шведою Оленою Богданівною, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 травня 2021 року у складі судді Романюка В. Ф., та постанову Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування заробітку (доходу), втраченого внаслідок втрати загальної працездатності, а також додаткових витрат, викликаних необхідністю стороннього догляду,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування заробітку (доходу), втраченого внаслідок втрати загальної працездатності, а також додаткових витрат, викликаних необхідністю стороннього догляду, у якому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь відшкодування заробітку (доходу), втраченого внаслідок втрати загальної працездатності, в розмірі мінімальної заробітної плати за період з 01 березня 2020 року по 28 лютого 2021 року, яка складає 60 338,00 грн; стягнути відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю стороннього догляду в розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати на побутову допомогу та 1/4 мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати - на звичайний догляд, за період з 01 березня 2020 року по 29 лютого 2021 року в сумі 45 253,50 грн.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 відшкодування заробітку (доходу), втраченого внаслідок втрати загальної працездатності, в розмірі мінімальної заробітної плати за період з 01 березня 2020 року по 28 лютого 2021 року у розмірі 60 338,00 грн. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю стороннього догляду в розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати на побутову допомогу та 1/4 мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати на звичайний догляд, за період з 01 березня 2020 року по 28 лютого 2021 року у розмірі 45 253,50 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У травні 2022 року Міністерство Оборони України засобами поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Шведою О. Б., на рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 травня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову у справі № 461/2004/21 становить 105 591,50 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 461/2004/21 є малозначною у силу вимог закону.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Вказівка в резолютивній частині постанови Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга Міністерства Оборони України подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити Міністерству Оборони України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, яка підписана представником Шведою Оленою Богданівною, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 травня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування заробітку (доходу), втраченого внаслідок втрати загальної працездатності, а також додаткових витрат, викликаних необхідністю стороннього догляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков