Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 357/410/20
провадження № 61-5871св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євко Володимир Володимирович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» на постанову Київського апеляційного суду від
02 березня 2021 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є.,
Заришняк Г. М., Рубан С. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» (далі - ТОВ АФ «Матюші») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» (далі - ТДВ «Шамраївський цукровий завод»), державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євка В. В. (далі - державного реєстратора) про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію права.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 серпня 2014 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ АФ «Матюші» договір оренди землі, за яким передала земельну ділянку площею 2,9552 га з кадастровим номером 3220483500:03:003:0003, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, в оренду на 10 років. 08 квітня 2015 року вказаний договір оренди належно зареєстровано.
Після смерті ОСОБА_2 її спадкоємець ОСОБА_1 , починаючи з лютого 2018 року вчиняє дії, спрямовані на позбавлення ТОВ АФ «Матюші» права користування земельною ділянкою за договором оренди. 29 грудня 2017 року ОСОБА_1 уклала з ТДВ «Шамраївський цукровий завод» новий договір оренди землі, за яким передала йому в оренду ту ж земельну ділянку, що перебуває в оренді позивача. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2019 року у справі № 357/11103/18 визнано недійсними вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди, договір оренди землі від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод».
В подальшому між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 05 січня 2019 року (оспорюваний договір), згідно з яким ТДВ «Шамраївський цукровий завод» фактично повторно отримав право використовувати земельну ділянку ОСОБА_1 .
Оспорюваний договір укладений з порушенням норм законодавства та договору оренди, укладеного між ТОВ АФ «Матюші» та ОСОБА_1 , а державну реєстрацію права користування земельною ділянкою за ТДВ «Шамраївський цукровий завод» проведено з порушенням норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Позивач, з урахуванням уточнень вимог, просив:
визнати недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 05 січня
2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки площею 2,9552 га з кадастровим номером 3220483500:03:003:0003;
скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки площею 2,9552 га з кадастровим номером 3220483500:03:003:0003,
припинити право користування цією земельною ділянкою ТДВ «Шамраївський цукровий завод»;
вирішити питання відшкодування судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського районного суду Київської області від 03 вересня 2020 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 05 січня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки площею 2,9552 га з кадастровим номером 3220483500:03:0003, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо вказаної земельної ділянки, номер запису про інше речове право : 30598636, дата, час державної реєстрації : 05 березня 2019 року, 14:37:14 і припинено право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо цієї земельної ділянки.
Стягнено з ОСОБА_1 , ТДВ «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора на користь ТОВ АФ «Матюші» судові витрати в сумі 26 574,60 грн, тобто по 8 858,20 грн з кожного відповідача.
Суд першої інстанції виходив із того, що при укладенні оспорюваного договору від 05 січня 2019 року порушено вимоги діючого законодавства, земельна ділянка правомірно перебувала в оренді ТОВ АФ "Матюші". ОСОБА_1 передано в оренду іншого орендаря ту саму земельну ділянку, яка перебувала в користуванні позивача на підставі раніше укладеного договору оренди від 18 серпня 2014 року, строк дії якого не закінчився, позивач в судовому порядку відновив своє право орендаря, однак власником земельної ділянки знову укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) відповідачу ТДВ «Шамраївський цукровий завод».
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 березня 2021 року заяву представника ТДВ "Шамраївський цукровий завод" про відмову від апеляційної скарги задоволено та прийнято відмову від апеляційної скарги; апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТДВ "Шамраївський цукровий завод" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2020 року закрито.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу представника державного реєстратора задоволено. Рішення Білоцерківського районного суду Київської області від 03 вересня 2020 року скасовано в частині скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно і постановлено в цій частині рішення, яким в задоволенні позову в цій частині - відмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, що заявлена ТОВ АФ «Матюші» позовна вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосується запису про інше речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за
№ 30598636, від 07 березня 2019 року. Саме скасування такого запису є належним способом захисту прав та інтересів ТОВ АФ «Матюші». ТОВ АФ «Матюші» обрала спосіб захисту її порушеного права, який узгоджується зі змістом статей 26 та 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Однакспір у ТОВ АФ "Матюші" є саме з ТДВ "Шамраївський цукровий завод" з приводу порушення ним права користування земельною ділянкою та щодо реєстрації за ним такого права. Позовна вимога про скасування запису про державну реєстрацію права не може бути звернена до державного реєстратора, якого ТОВ АФ «Матюші» визначила співвідповідачем. Державний реєстратор зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, чи не був залучений. Тому ТОВ АФ «Матюші» заявила позов до неналежного співвідповідача - державного реєстратора.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 30 березня
2021 року заяву представника державного реєстратора задоволено частково.
Стягнено з ТОВ АФ "Матюші" на користь державного реєстратора судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору при подачі апеляційної скарги у розмірі 2 881,50 грн. В задоволенні решти вимог заяви про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.
Аргументи учасників справи
У квітні 2021 рокуТОВ АФ «Матюші» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову апеляційного суду від 02 березня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції; вирішити питання про стягнення судових витрат у зв'язку з переглядом справи в касаційному порядку.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційним судом не враховано зміни, внесені до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також висновки Верховного Суду про те, що скасування запису про реєстрацію речового права на нерухоме майно
з 16 січня 2020 року є неефективним та неналежним способом захисту.
Апеляційний суд залишив поза увагою порушення державним реєстратором при проведенні оскаржуваної державної реєстрації положень пунктів 1, 2 частини третьої статті 10, частини четвертої статті 18, пунктів 3, 5 частини першої статті 24 вказаного Закону та не враховано висновки Верховного Суду щодо можливості залучення державного реєстратора як належного співвідповідача у такій категорії справ.
Апеляційний суд не врахував, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою звернута не лише до державного реєстратора, а й ТДВ «Шамраївський цукровий завод».
Зміст касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржуються в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалізазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 761/15741/17, від 16 грудня 2020 року у справі № 676/58/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 626/2734/18, від
18 лютого 2021 року у справі № 756/13679/16-ц, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19, від 23 січня 2019 року у справі № 911/1681/18, від 13 березня 2019 року у справі № 695/500/17, від
05 червня 2019 року у справі № 911/1580/18, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 361/4307/16-ц, від
26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18,).
Ухвалою Верховного Суду від Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня
2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 18 серпня 2014 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ АФ «Матюші» договір оренди землі, за яким передала в оренду позивачу земельну ділянку площею 2, 9552 га з кадастровим номером 3220483500:03:003:0003, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на 10 років. Право оренди зареєстровано 08 квітня 2015 року за індексним номером 20599790.
ОСОБА_1 є власником вказаної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 вересня 2016 року, до якої перейшли всі права та обов'язки орендодавця за договором оренди, який укладено ОСОБА_2 з позивачем.
29 грудня 2017 року ОСОБА_1 уклала з ТДВ «Шамраївський цукровий завод» договір оренди землі, за яким передала товариству в оренду вказану земельну ділянку та здійснена державна реєстрація права оренди на земельну ділянку за ТДВ «Шамраївський цукровий завод».
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від
26 листопада 2019 року у справі № 357/11103/18 визнано недійсними вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди, договір оренди землі від
29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод».
Між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 05 січня 2019 року.
07 березня 2019 року державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ТДВ «Шамраївський цукровий завод», індексний номер: 45854214.
Позиція Верховного Суду
У частині першій статті 15 та частині першій статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
За обставин цієї справи та на час ухвалення судових рішень вимоги про скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою були ефективним способом захисту права.
Ураховуючи наведене висновок апеляційного суду про те, що саме вимога про скасування запису про проведену державну реєстрацію права є належним способом захисту прав та інтересів є помилковим.
Тому з урахуванням задоволення позову в частині визнання недійсними правочинів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права, вимоги позивача в цій частині суд першої інстанції правильно задовольнив.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
У пункті 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 911/1681/18 (провадження № 12-295гс18) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису щодо скасування права власності на об'єкт нерухомого майна має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав ТОВ «Аверс-Сіті» на спірний об'єкт нерухомості. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру».
Схожі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 695/500/17 (провадження
№ 14-60цс19), від 05 червня 2019 року у справі № 911/1580/18 (провадження № 12-53гс19).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року по справі
№ 357/11231/18 (провадження № 61-4960св20) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано». У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами обставини справи підтверджують, що спір у ТОВ «Агрофірма «Матюші» щодо скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно є з ОСОБА_3 та ТОВ «Шамраївський цукровий завод». Натомість Державний реєстратор Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» є неналежним відповідачем, тому у задоволенні позовних вимог до нього судам необхідно було відмовити саме із зазначеної підстави.».
У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами обставини справи підтверджують, що спір у ТОВ АФ «Матюші» є з ОСОБА_1 таТДВ «Шамраївський цукровий завод», вимога щодо скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою є похідною від вирішення вимоги про визнання недійсним відповідного договору, на підставі якого зареєстровано таке право на спірну земельну ділянку за ТДВ «Шамраївський цукровий завод». Тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що державний реєстратор у цій справі є належним відповідачем.
Тому апеляційний суд зробив правильний висновок, що у цій справі державний реєстратор є неналежним відповідачем, однак не врахував, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою звернута не лише до державного реєстратора, а й ТДВ «Шамраївський цукровий завод»; в апеляційній скарзі представник державного реєстратора просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині позовних вимог до державного реєстратора та в цій частині залишити без їх без задоволення.
Тому апеляційний суд зробив помилковий висновок про скасування рішення суду першої інстанції в частині скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою та відмову в задоволенні позову в цій частині.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року по справі
№ 357/11231/18 (провадження № 61-4960св20), дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до державного реєстратора та стягнення з нього судових витрат скасувати, а в іншій оскарженій частині - залишити в силі.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 02 березня 2021 року скасувати.
Рішення Білоцерківського районного суду Київської області від 03 вересня 2020 року в частині задоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євка Володимира Володимировича та стягнення з нього 8 858,20 грн судових витрат скасувати, а в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» про скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою - залишити в силі.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 02 березня 2021 року та рішення Білоцерківського районного суду Київської області від 03 вересня 2020 року в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук