10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"06" липня 2010 р. Справа № 7/209-09
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з"явився,
від відповідача: не з"явився,
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Ексілент" Товариства з
обмеженою відповідальністю "ВТД-Україна", м. Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "21" січня 2010 р. у справі № 7/209-09 (суддя Банасько О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньінвестбуд", м. Луцьк
до Дочірнього підприємства "Ексілент" Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТД-Україна", м. Вінниця
про стягнення 4997,66 грн. боргу, пені, 3% річних, інфляційних, штрафу,
Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.01.2010р. у справі №7/209-09 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньінвестбуд" до Дочірнього підприємства "Ексілент" Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТД-Україна" про стягнення 4997,66 грн. боргу, пені, 3% річних, інфляційних, штрафу задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 3854,19 грн. боргу, 415,98 грн. пені, 79,17 грн. 3% річних, 270,65 грн. інфляційних, 385,51 грн. штрафу, 101,99 грн. витрат по сплаті державного мита та 235,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 00,25 грн. інфляційних втрат відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову (а.с.105-107).
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:
- позивач, в порушення п.6.7 договору, не надав відповідачу рахунки на оплату як орендної плати, так і плати за комунальні послуги;
- у відповідності до п.6.11 договору, вартість комунальних та інших послуг (опалення, водопостачання, енергопостачання) ТОВ "Волиньінвестбуд" відшкодовує ДП "Ексілент" додатково на підставі виставленого останнім рахунку, однак жодного рахунку відповідачу направлено не було;
- судом не прийнято до уваги, що у випадку несвоєчасної оплати рахунків з вини відповідача позивачем нараховується пеня (п.п. 11.5 договору), яка зазначається у розрахунковому документів окремим рядком, тобто оплата оренди та комунальних платежів повинна відбуватися на підставі рахунків або інших підтверджуючих документів;
- суд безпідставно прийняв до уваги акти здачі-приймання комунальних послуг, які не були передбачені договором про оренду, відповідачем не складались та він їх не отримував.
Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу №30/03-10-1 від 30.03.2010р. (а.с.117-118) заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вказавши, що в підтвердження направлення відповідачу рахунків на оплату оренди та комунальних послуг ТОВ "Волиньінвестбуд" надало суду копію журналу реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції. Крім того, позивач зазначив, що відповідач мав змогу раніше висловити заперечення щодо наявності у нього боргу, оскільки останньому було направлено претензії №21 від 24.03.2009р., №32 від 09.04.2009р., №66 від 17.08.2009р., однак ДП "Ексілент" ТОВ "ВТД-Україна" цього не зробило.
Представники сторін в засідання суду не з"явилися.
05.07.2010р. на адресу суду від ТОВ "Волиньінвестбуд" надійшло клопотання №53 від 01.07.2010р. про розгляд справи за відсутності повноважного представника позивача.
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить реєстр рекомендованої кореспонденції ЖАГС від 04.06.2010р., не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать, що у вересні 2009р. ТОВ "Волиньінвестбуд" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовною заявою №67/1 від 31.08.2009р. про стягнення із ДП "Ексілент" ТОВ "ВТД-Україна" 3854,19 грн. боргу, 415,99 грн. пені, 71,17 грн. 3% річних, 270,90 грн. інфляційних втрат та 385,41 грн. штрафу, всього - 4997,66 грн. (а.с.2-5).
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 23.09.2009р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №7/209-09 (а.с.1).
Як вже зазначалось, рішенням суду від 21.01.2010р. позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 3854,19 грн. боргу, 415,98 грн. пені, 79,17 грн. 3% річних, 270,65 грн. інфляційних, 385,51 грн. штрафу, 101,99 грн. витрат по сплаті державного мита та 235,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 00,25 грн. інфляційних втрат відмовлено.
Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
31.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньінвестбуд" (орендодавець) та Дочірнім підприємством "Ексілент" Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТД-Україна" (орендар) укладено договір оренди приміщення №31/12-08 (далі - договір), згідно п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов"язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов"язується прийняти у строкове платне користування приміщення, що визначене у цьому договорі, та зобов"язується сплачувати орендодавцеві орендну плату (а.с.11-15).
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3, 1.4 договору, адреса будівлі, у якій знаходиться приміщення, що орендується: м.Рівне, вул.Міцкевича, 32. Загальна площа приміщення, що орендується: 17 кв.м. Поверх шостий, номер кімнати 6.
Як передбачено п.5.1 договору, строк оренди складає 1 (один) рік з дати приймання орендарем приміщення за актом приймання-передачі.
Відповідно до пункту 6.1 договору за оренду орендар сплачує орендодавцю орендну плату із розрахунку 125 грн. за 1 кв.м. площі на місяць. Орендна плата за фактичний місяць користування приміщенням за посиланням позивача складає 2125,00 грн.
Пунктами 6.6, 6.7 та 6.8 договору передбачено, що нарахування орендної плати починається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення. Щомісячно до 20 числа орендодавець надає орендарю рахунок для сплати орендної плати обумовленої даним договором; орендар сплачує орендну плату щомісячно, у формі авансу, до 25 числа місяця, що передує місяцю, в якому приміщення буде використовуватись, шляхом банківського переказу на поточний рахунок орендодавця.
Пунктом 6.11 договору сторони погодили, що вартість комунальних та інших послуг (опалення, водопостачання, енергопостачання) орендар відшкодовує орендодавцю додатково. Вартість таких послуг орендар сплачує орендодавцю щомісячно до 25 числа наступного за поточним місяцем, на підставі виставленого орендодавцем рахунку. Вартість спожитих орендарем послуг визначається за показниками вимірювальних приладів (якщо встановлено) або пропорційно розміру орендованих площ до загальної площі будівлі і з обліком часу роботи приладів, що споживають електроенергію, та устаткування, систем тепло-, водопостачання.
Відповідно до п.9.1.2 договору орендар зобов"язується сплачувати встановлені договором платежі своєчасно та в повному обсязі.
На виконання умов договору позивач, на підставі акту приймання-передачі приміщення від 01.11.2008р., передав відповідачу в користування нежитлове приміщення загальною площею 17 кв.м., що знаходиться в будівлі готелю "Мир", розташованого за адресою: м.Рівне, вул. Міцкевича, 32; номер кімнати 6, поверх 6 (а.с.16).
За час дії договору оренди позивачем було виставлено відповідачу рахунки фактури №0000001100 від 29.12.2008 року на суму 433,14 грн. (з ПДВ), з яких 59,20 грн. (без ПДВ) відшкодування витрат за електроенергію в листопаді-грудні 2008 року та по 150,88 грн. (без ПДВ) за теплопостачання в листопаді-грудні 2008 року; №000000012 від 16.01.2009 року на суму 2306,05 грн. (з ПДВ) з яких 1770,83 грн. (без ПДВ) за оренду приміщення, 150,88 грн. (без ПДВ) за теплопостачання в січні 2009 року; №000000027 від 13.02.2009 року на суму 1115,00 грн. (з ПДВ) з яких 822,17 грн. (без ПДВ) за оренду приміщення, 37,00 грн. (без ПДВ) відшкодування витрат за електроенергію, 70,00 грн. (без ПДВ) за теплопостачання та 185,83 грн. ПДВ, які залишились неоплаченими (а.с.17-19).
Листом №48 від 05.02.2009 року відповідач звернувся до позивача з вимогою достроково розірвати договір оренди №31/12-08 від 31.10.2008 року, у зв'язку із неспроможністю сплачувати орендну плату (а.с.20).
13.02.2009р. сторонами була підписана угода про розірвання договору оренди №31/12-08 від 31.10.2008 року, відповідно до умов якої на підставі поданої орендарем заяви від 05.02.2009р. сторони дійшли згоди розірвати договір оренди приміщення №31/12-08 від 31.10.2008 року (а.с.21).
Пунктами 3 і 5 угоди сторони погодили, що орендар в день підписання цієї угоди зобов"язаний повернути приміщення орендодавцю за актом прийому-передачі та погасити існуючу заборгованість по орендній платі. Сторони не звільняються від обов"язку виконати свої зобов'язання по договору оренди приміщення №31/12-08 від 31.10.2008 року, які виникли під час дії вказаного договору і не були виконані належним чином.
Орендоване приміщення було повернуто позивачу 13.02.2009р., про що сторонами укладено акт прийому-передачі (повернення) орендованого приміщення (а.с.22).
У зв"язку з невиконанням відповідачем належним чином своїх зобов"язань за договором оренди та угодою про його розірвання, позивач направив йому претензію №21 від 24.03.2009р. з вимогою сплатити існуючу заборгованість по орендній платі та за комунальні послуги в сумі 3854,19 грн. (а.с.23).
Відповідач вимог вказаної претензії не виконав, у зв"язку з чим позивач повторно направив йому претензії №32 від 09.04.2009р. та №66 від 17.08.2009р. з вимогами погасити заборгованість перед ТОВ "Волиньінвестбуд" за послуги оренди (а.с.25,28).
Проте, відповіді на претензії не надав та вимог претензій не виконав.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Приписами ч.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч.ч.1,3,5 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за період оренди приміщення з 01.11.2008р. (акт приймання-передачі від 01.11.2008р.) по 13.02.2009р. (дата укладення угоди про розірвання договору) відповідач не сплачував орендну плату, в зв"язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 3111,60 грн.
Крім того, позивач заявив до стягнення із відповідача 742,59 грн. боргу за комунальні послуги за січень-лютий 2009 року.
На підтвердження понесення вказаних витрат, ТОВ "Волиньінвестбуд" надало акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000373, №ОУ-0000380, №ОУ-0000420 та квитанцію до прибуткового касового ордеру №259 від 12.02.2009 року на суму 742,59 грн. (а.с.76-78,79).
З врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3854,19 грн. боргу правильно задоволені судом першої інстанції.
Відповідно ж до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що в деяких періодах значення інфляційних менші ніж вказано позивачем в обрахунку: за період з 01.02.2009 року по 30.06.2009 року розмір інфляційних втрат складає 23,82 грн. (23,89 грн. заявлено позивачем); за період з 01.02.2009 року по 30.06.2009 року розмір інфляційних втрат складає 54,41 грн. (54,41 грн. заявлено); за період з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року розмір інфляційних втрат складає 3,21 грн. (3,24 грн. заявлено), за інші періоди отримане значення інфляційних втрат більше ніж заявлено позивачем.
Нарахування позивачем до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 71,17 грн. проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому правильно задоволено судом першої інстанції у повному обсязі (розрахунок, перевірений судом а.с.6).
З огляду на викладене суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 79,17 грн. 3% річних і 270,65 грн. інфляційних, відмовивши у стягненні 0,25 грн. інфляційних.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Нормами ч.2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як встановлено п.11.5. договору, у випадку несвоєчасної оплати рахунків з вини орендаря, орендодавцем нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
Судова колегія, перевіривши правильність нарахування позивачем пені, зазначає, що за період з 26.01.2009р. по 25.08.2009р. її розмір складає 441,15 грн., однак, позивач заявив до стягнення за цей же період 415,98 грн. пені, що є його правом, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме заявлена позивачем сума пені підлягає задоволенню.
Слід зазначити, що у даному випадку положення ч.6 ст.232 ГК України не застосовуються, оскільки договором встановлено нарахування пені по день фактичної оплати боргу.
Пунктом 11.7. договору сторони погодили, що у випадку прострочення терміну оплати понад 30 днів орендар додатково сплачує орендодавцю штраф у розмірі 10% від простроченої суми.
Як вбачається із розрахунку до позовної заяви, нарахування позивачем 385,41 грн. штрафу проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому вказана вимога правильно задоволена судом першої інстанції у повному обсязі (а.с.6).
Доводи апеляційної скарги про те, що вартість спожитих відповідачем послуг визначається показниками вимірювальних приладів (якщо встановлено) або пропорційно розміру орендованих площі до загальної площі будівлі і з обліком часу роботи приладів, що споживають електроенергію, та устаткування, систем тепло-водопостачання, та про те, що позивач жодного рахунку або іншого документу ДП "Ексілент" ТОВ "ВТД-Україна" на надавав, не приймаються колегією суддів до уваги та спростовуються наступним.
Вимірювальні прилади в орендованому приміщенні не встановлені, доказів про їх встановлення відповідач суду не надав.
Понесені позивачем витрати на комунальні послуги, які відповідач повинен оплати у відповідності до п.6.11 договору, підтверджуються актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000373, №ОУ-0000380, №ОУ-0000420 та квитанцію до прибуткового касового ордеру №259 від 12.02.2009 року на суму 742,59 грн. (а.с.76-78,79).
Факт направлення відповідачу рахунків підтверджується журналом реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.86-88).
Крім того, позивачем відповідачу надсилались претензії, в яких ТОВ "Волиньінвестбуд" вимагало сплатити заборгованість як за оренду, так і за комунальні послуги (а.с.23-28).
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За вказаних обставин суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Ексілент" Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТД-Україна".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 21.01.2010р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 21 січня 2010 року у справі №7/209-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Ексілент" Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТД-Україна" - без задоволення.
2. Справу №7/209-09 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2,3 -сторонам,
4 - в наряд.