19.07.2010 року Справа № 34/20-10(6/339-09)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді -Тищик І.В. (доповідач)
суддів - Крутовських В.І., Прокопенко А.Є.
при секретарі -Врона С.В.
за участю представників сторін:
позивач: Дєдов Є.В.
відповідач: Колесник Л.І.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства „Донецька залізниця”, м. Донецьк на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2010р. у справі № 34/20-10 (6/339-09)
за позовом державного підприємства „Донецька залізниця”, м. Донецьк
до відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський тепловозоремонтний завод”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 13 982,85 грн.,
У липні 2009 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про відшкодування збитків у сумі 13 982,85 грн., з яких 11 799,84 грн. становлять амортизаційні витрати, 172,96 грн. -виробничі витрати (комісійний огляд, загальногосподарські витрати, адміністративні витрати), 804,0 грн. витрати на відправку локомотиву в ремонт, 474,0 грн. витрати на прийняття локомотиву з ремонту та 640,80 грн. -транспортні витрати.
Рішенням господарського суду від 11.03.2010 року у справі №34/20-10 (6/339-09) (суддя Примак С.А..) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що стягнення збитків не передбачено умовами договору №161/07 від 19.02.2007р. та не узгоджується з п. 7.5 договору, яким обумовлено в якому розмірі стягуються грошові кошти у разі повернення позивачу тепловозів на повторний ремонт.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому скаржник посилається на умови договору про гарантії відповідача щодо якісного ремонту тепловозів, передбачені п. 7.1 останнього.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, 19.02.2007 року між відкритим акціонерним товариством „Дніпропетровський тепловозоремонтний завод” (Виконавець), Укрзалізницею (Замовником) та державним підприємством „Донецька залізниця” (Отримувач) був укладений договір на капітальний ремонт тягового рухомого складу, предметом якого є проведення виконавцем капітального ремонту рухомого складу, переданого Отримувачем Виконавцю, відповідно до Правил капітального ремонту тепловозів ЧМЕЗ та Правил капітального ремонту тепловозів 2ТЕ116.
Згідно п. 7.1 договору гарантії Виконавця та якість капітального ремонту визначаються даним договором та Положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №261 від 22.04.2002р.
За своєю правовою природою спірний договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України? за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до умов договору відповідач здійснив капітальний ремонт в обсязі КР-2 тепловозу серії ЧМЕЗ №2784 приписки локомотивного депо Дебальцеве-сортувальне ДП „Донецька залізниця”, що підтверджується актом приймання від 01.06.2007 року та не заперечується відповідачем.
Внаслідок неякісно проведеного ремонту в гарантійний термін вказаний тепловоз вийшов з ладу, що призвело до його повернення до відповідача для проведення повторного ремонту. Витрати, понесені Отримувачем в зв'язку з відновленням робочого стану тепловозу, пред'явлені позивачем до стягнення з відповідача у вигляді збитків. За визначенням позивача збитки підприємства, пов'язані з ремонтом тепловоза, становлять 13 982,85 грн., у тому числі: 11 799,84 грн. - амортизаційні витрати, 172,96 грн. -виробничі витрати (комісійний огляд, загальногосподарські витрати, адміністративні витрати), 804,0 грн. витрати на відправку локомотиву в ремонт, 474,0 грн. витрати на прийняття локомотиву з ремонту та 640,80 грн. -транспортні витрати.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права?, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Обов'язок відшкодувати збитки передбачений також нормами спеціального законодавства, а саме, ч.3 ст. 147, ст.ст. 224-226 Господарського кодексу України, яким регулюються господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно яких збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, відшкодовуються йому відповідно до закону.
З зазначеними нормами кореспондуються приписи ст.906 ЦК України, якою регламентується відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг.
Заявлені позивачем до стягнення амортизаційні та виробничі витрати (комісійний огляд, загальногосподарські та адміністративні витрати) не являються збитками підприємства у розумінні ст. 22 ЦК України, оскільки нарахування та порядок їх формування пов'язаний із здійсненням господарської діяльності підприємства та передбачений нормами чинного законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність, а не спричинені діями відповідача. Відтак в даній частині позовні вимоги в сумі 11972,80 грн. не можуть бути задоволені.
Витрати на відправку тепловозу в ремонт у сумі 510 грн., які складаються з витрат на відрядження працівників підприємства-позивача для супроводження локомотиву (Артемьєв Ф.С., Зуев Е.Л.) з 25.03. по 02.04.2009р. (240+270), витрати на отримання тепловозу з ремонту у сумі 300,0 грн., що складаються з витрат на відрядження повноважних працівників (Несюк Ю.В., Бірюков А.С., Артемьєв Ф.С., Зуев Е.Л.) з 27.04. по 02.05.09р. (60+60+90+90) та транспортні витрати у сумі 369,80 грн. на транспортування тепловозу в холодному стані разом з локомотивною бригадою являються реальними збитками позивача, підтверджуються відповідними посвідченнями про відрядження, залізничною квитанцією № 51460322 від 25.03.09р. і залізничною накладною № 45955304 від 29.04.2009 року.
Таким чином, позовні вимоги в сумі 1179,80 грн. підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи посвідчується наявність протиправної поведінки з боку відповідача, що спричинило порушення прав позивача; наявність збитків у позивача у вигляді понесення додаткових витрат; наявність вини відповідача в даному порушенні та наявність прямого причинного зв'язку між ними.
Щодо витрат позивача на перебування у відрядженні заст. начальника депо Несюка Ю.В. у період 23.03.-25.03.09р. та 14.04.-16.04.2009р., машиніста Поляхова А.В. у період 21.03.-25.03.09р. (тобто, до відправки локомотиву в ремонт та, відповідно, до його повернення з ремонту), то в матеріалах справи відсутні докази прямого причинного зв'язку між виходом з ладу тепловозу ЧМЕЗ №2784 та вказаними відрядженнями.
Не доведено належним чином і правомірність відшкодування витрат на відрядження працівника позивача - приймальника Клецького С.Г. у період з 27.04.-28.04.2009р., який участі у передачі тепловозу з ремонту не приймав і підпис якого відсутній у відповідному акту (т.І, а.с. 35).
За вказаних обставин позовні вимоги в сумі 450,0 грн. (114+162+60+114) задоволенню не підлягають. Відповідні внутрішні накази по підприємству, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, є односторонніми документами, не являються належними доказами у справі і не можуть бути прийняті колегією суддів.
Вимоги в частині нарахування штрафу у відповідності до п.7.5 договору задоволенню не підлягають, оскільки, як правомірно визначено господарським судом, вартість заміненої деталі не перевищує 0,5% договірної ціни капітального ремонту об'єкту і підстави для нарахування штрафу відсутні.
З огляду на невідповідність висновків, викла?дених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування зазначеного рішення являються обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу державного підприємства „Донецька залізниця” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2010 року у справі №34/20-10 (6/339-09) скасувати.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський тепловозоремонтний завод” (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Красно заводська, 7, код ЄДРПОУ 00659101) на користь Державного підприємства „Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) 1179,80 грн. збитків, 12,40 грн. витрат на державне мито та 28,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.В. Тищик
Судді: В.І.Крутовських
А.Є.Прокопенко