Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" липня 2010 р. Справа № 40/189-10
вх. № 6037/4-40
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Баранов Є.Г., дов. № 29 від 29.06.2010 року відповідача - ОСОБА_2, особисто
розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "СОМІВСЬКЕ", с. Сомівка
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Перещепине
про визнання дійсним договору та визнання права власності
Позивач просить суд визнати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 01 червня 2010 року дійсним та визнати за ним право власності на нежитлову будівлю складу літ. "Г", загальною площею 1732,8 кв.м. з прилеглим асфальтовим вимощенням, яка знаходиться за адресою: вул. Якова Покуса, с. Сомівка, Зачепилівський район, Харківська область.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючі тим, що договір купівлі-продажу від 01 червня 2010 року не був нотаріально посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку, але не заперечував того, що отримав грошові кошти за продаж нежитлової будівлі від позивача.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, судом встановлено наступне.
29 жовтня 2001 року за договором № 1/10 купівлі - продажу Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (відповідач) придбав спірну будівлю складу з прилеглим асфальтовим замощенням.
01 червня 2010 року між Приватним підприємством "СОМІВСЬКЕ" (позивачем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого відповідач зобов'язався передати Приватному підприємству "СОМІВСЬКЕ" у власність нежитлову будівлю складу, літ. "Г", загальною площею 1732,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул. Якова Покуса у с. Сомівка Зачепилівського району Харківської області, з прилеглим асфальтовим замощенням, площа якого згідно наданого технічного паспорту складає 2359,4 кв.м.
Позивач виконав свої обов'язки перед відповідачем та сплатив відповідачу договірну вартість будівлі - 35000,00 грн., що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру від 03 червня 2010 року, копія якої додана до матеріалів справи.
Згідно пункту 2.2. Договору купівлі-продажу будівлі, після сплати покупцем (позивачем) договірної вартості об'єкта (складу) Сторони повинні були нотаріально посвідчити цей договір, в триденний термін після оплати вартості об'єкта, проте відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору позбавив тим самим позивача зареєструвати за собою право власності.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Згідно статті 209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Згідно статті 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Згідно статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі - продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченю та державній реєстрації.
Згідно частини 3 статті 182 Цивільного кодексу України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Згідно частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Таким чином, враховуючи те, що сторони досягли усіх істотних умов щодо купівлі-продажу будівлі, що підтверджується наданими до матеріалів справи письмовими доказами, зокрема договором, квитанцією прибуткового касового ордеру від 03 червня 2010 року, підтверджується поясненнями сторін, а також здійсненням дій по фактичному виконанню договору, суд вважає договір купівлі - продажу від 01 червня 2010 року дійсним.
Щодо вимоги позивача про визнання права власності на нежитлову будівлю складу, літ. "Г", загальною площею 1732,8 кв.м. з прилеглим асфальтовим замощенням, площею 2359,4 кв.м., які знаходяться за адресою: вул. Якова Покуса у с. Сомівка Зачепилівського району Харківської області, то суд встановив наступне.
Згідно частини 4 статті 216 Цивільного кодексу України, правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Суд зазначає, що нікчемний правочин - це дія суб'єктів цивільного права, хоч і спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, або вчинена без наміру створення правових наслідків, але яка у зв'язку з порушенням умов чинності правочину не породжує правових наслідків з моменту вчинення.
Будівля складу по вул. Якова Покуса у с. Сомівка Зачепилівського району Харківської області належала відповідачу на підставі договору № 1/10 купівлі - продажу від 29 жовтня 2001 року, на підставі якого відповідач придбав цю будівлю з прилеглим асфальтовим замощенням у Товариства з обмеженою відповідальністю "Приорільське", що підтверджується договором та квитанцією прибуткового - касового ордеру від 29 жовтня 2001 року, копії яких додані до матеріалів справи.
Згідно діючого на той момент Цивільного кодексу УРСР 1963 року зазначений договір не вимагав нотаріального посвідчення.
Будівля використовувались власником для ведення господарської діяльності.
01 червня 2010 року між Приватним підприємством "СОМІВСЬКЕ" (позивачем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого відповідач зобов'язався передати Приватному підприємству "СОМІВСЬКЕ" у власність нежитлову будівлю складу, літ. "Г", загальною площею 1732,8 кв.м., розташовану за адресою: вул. Якова Покуса у с. Сомівка Зачепилівського району Харківської області, з прилеглим асфальтовим замощенням, площею 2359,4 кв.м.
Позивач виконав свої обов'язки перед відповідачем повністю в той момент, коли сплатив відповідачу договірну вартість будівлі 35000,00 грн., що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру від 03 червня 2010 року, копія якої додана до матеріалів справи.
Згідно пункту 2.2. Договору купівлі-продажу будівлі, після сплати Покупцем (позивачем) договірної вартості об'єкта (складу) Сторони повинні були нотаріально посвідчити цей договір, в триденний термін після оплати вартості об'єкта, проте відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору позбавив тим самим позивача зареєструвати за собою право власності.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права власності.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, в даному випадку підтвердження в суді права власності, що складає предмет спору, здійснюється, зокрема, шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності.
Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд
Згідно статтіі 320 Цивільного кодексу України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, статтей 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуально кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до частини 1, частини 2 статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Пунктом 1 частини першої статті 4 цього Закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Відповідно до статтей 18, 19 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду про право власності на нерухоме майно, що набрало законної сили.
Відповідно до пункту 10 Переліку право встановлювальних документів, на підставі яких зводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (додаток № 1) Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року № 7/5, до таких документів відносяться рішення судів визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 16, 20, 193, 209, 210, 212, 525, 530, 598, 599, 331, 629, 655 Цивільного кодексу України, статтями 173,179 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати дійсним договір купівлі - продажу нежитлової від 01 червня 2010 року будівлі складу літ. "Г", загальною площею 1732,8 кв.м. з прилеглим асфальтовим замощенням, площею 2359,4 кв.м., розташованими за адресою: вул. Якова Покуса у с. Сомівка Зачепилівського району Харківської області.
Визнати за Приватним підприємством "СОМІВСЬКЕ" (Харківська область, Зачепилівський район, с. Сомівка, код ЄДРПОУ 35445152) право власності на нежитлову будівлю складу літ. "Г", загальною площею 1732,8 кв.м. з прилеглим асфальтовим замощенням, площею 2359,4 кв.м., розташованими за адресою: вул. Якова Покуса у с. Сомівка Зачепилівського району Харківської області.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "СОМІВСЬКЕ" (адреса 64433, Харківська область, Зачепилівський район, с. Сомівка, код ЄДРПОУ 35445152) 350,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписаний 15.07.2010 року.
Суддя