Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" липня 2010 р. Справа № 53/40-10
вх. № 3439/1-53
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
3-ї особи - Піонтковська Л.М. за дов.
розглянувши справу за позовом Багатогалузевий виробничий кооператив "Тілліт", м. Харків
до Харківська міська рада, м. Харків 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області
про визнання права власності.
Розглядається вимога позивача про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна: будівля літ."А-1" загальною площею 354,9 м.кв, будівля адміністрації та авторемонтні бокси; будівля літ."Б-1" загальною площею 266,0 м.кв., будівля літ. "В-1" загальною площею 1171,5 м.кв., будівля літ."Г-1" загальною площею 537,2 м.кв., розташовані по вул. Володарського, 145 в м. Харкові.
Представники позивача в судове засідання не з'явились, витребуваних судом документів не подали.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив. 13.05.2010 року відповідач подав письмові заперечення, у яких проти позову заперечує.
Представник 3-ї особи в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, з підстав викладених у письмових запереченнях.
Для витребування додаткових доказів від позивача розгляд справи неодноразово відкладався на 25.05.2010р., 14.06.2010 р., 29.06.2010р., 07.07.2010р.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.
Суд, вислухавши пояснення уповноважених представників відповідача та 3-ї особи, дослідивши надані до матеріалів справи документи, встановив наступне.
В 1994 році позивачем було побудовано на земельній ділянці по вулиці Володарського,145 в місті Харкові об'єкти нерухомого майна, що були інвентаризовані КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 19.06.2009 року наступним чином: будівля літ."А-1" загальною площею 354,9 м.кв, будівля адміністрації та авторемонтні бокси; будівля літ."Б-1" загальною площею 266,0 м.кв., будівля літ. "В-1" загальною площею 1171,5 м.кв., будівля літ."Г-1" загальною площею 537,2 м.кв.
Відповідно до ст.ст.331 та 376 ЦК України позивач просить суд визнати за ним право власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості.
Законами України “Про планування і забудову територій”та “Про основи містобудування” визначається певний порядок набуття права на будівництво, реконструкцію, тощо, об'єктів містобудування та набуття права на початок виконання будівельних робіт.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про основи містобудування" державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.
Згідно ст. 17 Закону України "Про основи містобудування" містобудівна документація є основою, зокрема, для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій.
За ст.ст. 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій" для зведення об'єктів будівництва, крім набуття речових прав на земельну ділянку, забудовник (підрядник) має отримати дозвіл міської ради на будівництво та дозвіл державної Інспекції архітектурно-будівельного контролю (інспекція ДАБК) на виконання будівельних робіт. Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції ДАБК.
Нормами ст.ст. 331, 376 Цивільного кодексу України закріплено правові підстави виникнення права власності на новостворене нерухоме майно; на підставі затвердженого акту прийняття об'єкту до експлуатації або за рішенням суду - на об'єкти самочинного будівництва.
Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008р. за № 923 зазначена процедура здійснюється, зокрема, з метою перевірки комісією готовності об'єкту до експлуатації, та цим Порядком передбачено затвердження акту державної приймальної комісії відповідним органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєстрацію в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.
Доказів отримання дозволів на будівництво та на виконання будівельних робіт, а також затвердженого у встановленому порядку акту державної приймальної комісії Позивачем не надано.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту.
Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності здійснюють органи місцевого самоврядування, також до компетенції відповідних рад належить прийняття рішення введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством та визнання права власності на це будівництво.
У випадку здійснення самочинного будівництва на земельній ділянці, яка є в державній або комунальній власності, відповідний орган місцевого самоврядування повинен прийняти рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети.
Згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Позивачем суду не надано правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою, на якій збудовано спірні об'єкти нерухомості, що унеможливлює визнання за позивачем права власності на об'єкти самочинного будівництва відповідно до ст.376 ЦК України.
Також у позивача відсутні висновки державних служб нагляду відносно відповідності об'єкту вимогам санітарних, пожежних та екологічних норм і правил.
Враховуючи викладене, суд вважає за потрібне відмовити позивачу у визнанні права власності на нежитлові об'єкти нерухомості, а саме: будівля літ."А-1" загальною площею 354,9 м.кв, будівля адміністрації та авторемонтні бокси; будівля літ."Б-1" загальною площею 266,0 м.кв., будівля літ. "В-1" загальною площею 1171,5 м.кв., будівля літ."Г-1" загальною площею 537,2 м.кв., що розташовані по вулиці Володарського,145 в місті Харкові.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає залишає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на позивача.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити окремо, що позивачем також не виконано вимоги ухвал суду щодо документального підтвердження розміру грошової оцінки об'єктів нерухомості, відповідно до якої сплачено державне мито у розмірі 500,00 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,12, 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
рішення підписано судом 09.07.2010 року