"15" липня 2010 р.Справа № 3/60-1011
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спритний кухар", м. Київ, вул.. М. Грушевського, 28/2 Н.П. №43 (код ЄДРПОУ 32381641)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс", м. Тернопіль, вул.. Подільська, 38а (код ЄДРПОУ 30690822)
про стягнення заборгованості в сумі 5069,65 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть справи: До господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спритний кухар" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" про стягнення заборгованості в сумі 5069 грн. 65 коп. , в тому числі : 4382 грн. 59 коп. основного боргу , 388 грн. 74 коп. пені, 237 грн. 60 коп. інфляційної суми, 60 грн. 72 коп. - 3% річних.
Судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату , час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.06.2010р. за №2871719 та від 01.07.2010р. за № 2880114, у тому числі в порядку, передбаченому ст.64 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 та пунктом 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 , свого письмового відзиву на позов суду не надав, а тому спір вирішено по наявних у справі документах, в порядку ст.. 75 ГПК України .
У відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 08.07.2010 року на год. 20 хв. та на 15.07.2010р. на 10:00 год. , що підтверджується ухвалами суду відповідно від 24.06.2010р. та від 08.07.2010р.
В розпочатому судовому засіданні представнику позивача, роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81 -1 Господарського процесуального кодексу України.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу , в порядку ст.. 81-1 ГПК України , не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:
18 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Спритний кухар" , як постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ровекс», як покупець, укладено договір на поставку товарів за №792 , згідно якого постачальник бере на себе зобов'язання постачати покупцю товар згідно заявки, а покупець бере на себе зобов'язання його прийняти та оплатити.
У відповідності до п.2.4. даного Договору , розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення готівки в касу постачальника. Оплата товару проводиться на умовах: відтермінування платежу 45 календарних днів.
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2009 р. Однак, остаточне припинення Договору можливе тільки після повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п.9.1. Договору).
На виконання вказаного договору позивач здійснив поставку товару , що підтверджується видатковими накладними №СК-004859 від 01.10.2009р. та №СК-004861 від 01.10.2009р., належним чином підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб (знаходяться в матеріалах справи) .
Внаслідок невиконання відповідачем належним чином своїх договірних зобов'язань , станом на дату подання позовної заяви виникла заборгованість відповідача перед позивачем на суму 4382 грн. 59 коп. , про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 березня 2010 року між ТзОВ «Торговий дім «Спритний кухар»та ТзОВ «Ровекс», належним чином підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб, вказаний борг на день розгляду справи позивачу не сплачений.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України)
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Як вбачається із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки , згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Оцінивши представлені документальні докази, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу на суму 4382 грн. 59 коп. , документально обґрунтовані і підлягають задоволенню .
Згідно п. 6.1. даного договору , у разі прострочення покупцем строків оплати вартості отриманого товару , він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу , за кожен день прострочення.
За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 388 грн. 74 коп. за період з 16.11.2009р. по 16.05.2010р. , яка на день розгляду справи не сплачена.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ст.549 ЦК України)
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. (ст.. 550 ЦК України)
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.. 551 ЦК України)
У відповідності до вимог ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За таких обставин справи , суд прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені на суму 388 грн. 74 коп. , документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В результаті несвоєчасної оплати за поставлений товар позивач нарахував відповідачу 3% річних - 60 грн. 72 коп. за період з 16.11.2009р. по 02.06.2010р. та суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення -237 грн. 60 коп. за період з листопада місяця 2009 року по травень місяць 2010 року , які на день розгляду справи позивачу не сплачені.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ст.625 ЦК України).
Враховуючи викладене , суд прийшов до висновку , що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних - 60 грн. 72 коп. за період за період з 16.11.2009р. по 02.06.2010р. та суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення -237 грн. 60 коп. за період з листопада місяця 2009 року по травень місяць 2010 року, документально обґрунтовані і підлягають до задоволення.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судові витрати, в порядку ст.49 ГПК України , покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 , 230, 231 ГК України , Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», господарський суд
1. Позов задовольнити .
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс", м. Тернопіль, вул.. Подільська, 38а (код ЄДРПОУ 30690822) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спритний кухар", м. Київ, вул.. М. Грушевського, 28/2 Н.П. №43 (код ЄДРПОУ 32381641) -4382 грн. 59 коп. боргу , 388 грн. 74 коп. пені , 60 грн. 72 коп. -3% річних , 237 грн. 60 коп. інфляційної суми, 102 грн. 00 коп. в повернення витрат по оплаті державного мита , 236 грн. 00 коп. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу . Видати наказ.
3. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, «19» липня 2010 року , через місцевий господарський суд.
4. Рішення направити сторонам по справі.
Суддя