"25" червня 2010 р.Справа № 9/4-342
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Балакком", вул. Комунальників, 4Б, м. Чернівці, Чернівецька область, 58023
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс", вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль, 46006
про стягнення дебіторської заборгованості в сумі 4 722 грн. 18 коп.
За участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
Суть справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича-комерційна фірма "Балакком", вул. Комунальників, 4Б, м.Чернівці, Чернівецька область звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс", вул. Подільська, 38а, м.Тернопіль про cтягнення дебіторської заборгованості в сумі 19 149 грн. 72 коп.
Позов обґрунтовується належно завіреними копіями: Договору №731 від 02.01.09р. про поставку товарів; протоколом розбіжностей до договору на поставку товарів між ТОВ ВКФ "Баллаком" та ТОВ "Ровекс"(далі по тексту -Договір), видаткових накладних, акту звірки розрахунків від 30.11.2009р., витягу із Статуту ТОВ ВКФ "Балакком", іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 09.03.2010 р. порушено провадження у даній справі. Розгляд справи, призначений вперше на 18.03.2010р., відкладався неодноразово в порядку ст. 77 ГПК України, для надання можливості сторонам подати додаткові обґрунтування, заперечення та докази, востаннє на 25.06.2010р. Одночасно, розгляд справи продовжувався в більш тривалий строк згідно ухвали суду від 30.04.2010р., а також за погодженням сторін згідно клопотання від 01.06.2010р.
Представник позивача участь повноважного представника 25.06.2010р. в судовому засіданні не забезпечив хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, (про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про вручення кореспонденції, які знаходяться в матеріалах справи).
Разом з цим, заявою (вх. №12762 (н) від 18.05.2010р.) позивач відмовився від частини позовних вимог фактично зменшивши суму позовних вимог. Зокрема, з огляду на повернення раніше поставленого товару відповідачем, відмовився від стягнення 14427.54грн. та просив суд стягнути з відповідача 4 722 грн. 18 коп. - суми дебіторської заборгованості за отриманий товар в розмірі, державне мито в розмірі - 191, 50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. покласти на відповідача.
В подальшому подав суду заяву №13 від 24.06.2010р. (вх. №14337 (н) від 25.06.2010р.) відповідно до якої зазначив, що відповідач повернув частину товару на суму 3 277 грн. 99 коп., що підтверджується поворотною накладною №347 від 04.06.2010р. та сплатив залишок боргу в сумі 1 444 грн. 81 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №17 від 22.06.2010р. та №18 від 22.06.2010р. Враховуючи вищезазначене, на підставі ч. 4 ст. 22 ГПК України ТОВ ВКФ "Баллаком" відмовився від заявлених раніше вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу, в тому числі заявленої згідно заяви від 18.05.2010р. у розмірі 4722 грн. 18 коп. і просить суд витрати на державне мито в розмірі - 191, 50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. покласти на відповідача ТОВ "Ровекс".
Розглянувши зазначені заяви позивача про відмову від позову суд прийняв їх як такі, що подані у порядку ст. 22 ГПК України.
Представник відповідача в судове засідання 25.06.2010р. не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, (про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про вручення кореспонденції, які знаходяться в матеріалах справи). Разом з цим, через канцелярію суду до початку судового засідання надійшов відзив на позов №01-173 від 24.06.2010р. (вх. №14308 (н) від 24.06.2010р.) в якому відповідач повідомив, що ТОВ "Ровекс" повністю розрахувалось з ТОВ ВКФ "Баллаком" та на даний час заборгованість відсутня. В підтвердження чого, надав акт звірки розрахунків станом на 14.06.2010р. та платіжні доручення №17 від 22.06.2010р. та №18 від 22.06.2010р.
Розглянувши матеріали справи, заяву позивача, відзив на позов відповідача, оцінивши додатково подані документи, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі згідно статті 80 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з такого.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом поставки товару.
Зокрема, 02.01.2009р. Львівська філія Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Балакком" в особі директора Білик О.О., як Постачальник та товариство з обмеженою відповідальністю "Ровекс" в особі директора Зайцевої О.Й., як Покупець, уклали договір №731 на поставку товарів, відповідно до якого Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Покупцю товар згідно заявки, а Покупець бере на себе зобов'язання його прийняти та оплатити.
Факт поставки товару покупцеві підтверджується видатковими накладними, оформленими та підписаними уповноваженими представниками сторін, які є наявними у матеріалах справи.
Як стверджує позивач в порушення умов договору №731 від 02.01.2009р., розрахунки відповідачем здійснювались несвоєчасно та не в повному обсязі. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за товар отриманий на умовах договору, станом на 01.02.2010р. склала 19 149 грн. 72 коп.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Разом з тим, як встановлено судом згідно з п. 2.4. Договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення готівкою в касу Постачальника на умовах реалізації протягом 14 календарних днів.
Отже, за положеннями укладеного між сторонами Договору умовою для оплати товару є його реалізація. Проте, з боку позивача на неодноразову вимогу суду не надано належних доказів реалізації відповідачем товару, а отже неможливо встановити період виникнення зобов'язання по оплаті товару.
Разом з цим, судом встановлено, що відповідачем повернено раніше поставлений товар та сплачено залишок 1 444 грн. 81 коп. суми основного боргу, в підтвердження чого суду надано поворотні накладні, акти звірки розрахунків, та платіжні доручення №17 від 22.06.2010р. і №18 від 22.06.2010р.
Враховуючи вищезазначене, на підставі ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач ТОВ ВКФ "Баллаком" згідно поданих суду заяв від 18.05.2010р. (вх. №12762 (н) та від 24.06.2010р. №13 (вх. №14337 (н) від 25.06.2010р.) відмовився від позовних вимог в частині стягнення дебіторської заборгованості в сумі 19 149 грн. 72 коп.
Факт сплати боргу також підтверджено і представником відповідача, який у відзиві на позов №01-173 від 24.06.2010р. (вх. №14308 (н) від 24.06.2010р.) повідомив, що ТОВ "Ровекс" повністю розрахувалось з ТОВ ВКФ "Баллаком" та на даний час заборгованість відсутня. В підтвердження чого, надано суду акт звірки розрахунків станом на 14.06.2010р. та платіжні доручення №17 від 22.06.2010р. та №18 від 22.06.2010р.
Відповідно до статті 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Із змісту ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
За правилами п. 4 ч. 1 статті 80 господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Враховуючи вищевикладене, розглянувши зазначені заяви позивача про відмову від позову, враховуючи, що подані відповідачем та представником позивача докази у справі, підтверджують, що станом на день розгляду справи, спір між сторонами відсутній, і відмова позивача від позову не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, а тому суд приймає відмову позивача від позову та провадження у справі припиняє у відповідності до ст.ст. 78,80 ГПК України.
Одночасно розглянувши клопотання позивача про покладення державного мита та судових витрат на відповідача у справі суд відмовляє у ньому з огляду на наступне.
У п. 12. Інформаційного листа ВГСУ від 12.03.2009р. № 01-08/163 у відповідь на питання: "Чи вправі господарський суд з посиланням на частину другу статті 49 ГПК покласти державне мито на відповідача, якщо провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою позивача від позову і прийняттям такої відмови судом?", зазначено, що згідно з частиною другою статті 49 ГПК, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. У разі припинення провадження у справі, спір не вирішується по суті, тобто відсутній результат вирішення спору, а тому наведений припис ГПК застосований бути не може.
Враховуючи зазначене, оцінивши умови Договору №731 від 02.01.2009р., які визначають порядок оплати за надані послуги, суд згідно ст. 49 ГПК України державне мито в сумі 191 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладає на позивача у справі.
З огляду на наведене, керуючись ст. 42 -47, 22, 33, 43, 44, 47,49, 78, 80, 811, ст. 86, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -
Ухвалив:
1. Прийняти відмову позивача від позову.
2. Провадження у справі припинити.
Суддя