13.07.10 Справа № 11/36-10.
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,
м. Охтирка, Сумської області
про припинення господарських правовідносин
та
за зустрічним позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,
м. Охтирка, Сумської області
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,
м. Харків
про стягнення 36 198 грн. 03 коп.
СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ
Представники сторін:
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - ОСОБА_3
За участю секретаря судового засідання Чижик С.Ю.
Суть спору: позивач просить суд визнати договір оренди частини нежитлового приміщення, площею 23,2 кв.м., що розташоване в будинку № 17 по вул. Жовтневій в м. Охтирка Сумської області, укладений між сторонами 24.08.2009 року, припиненим шляхом припинення з 06.01.2010 року господарських правовідносин, що з нього виникли.
Відповідач подав зустрічну позовну заяву, в якій просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 36 198 грн. 03 коп., в тому числі: 5 684 грн. 00 коп. заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 8 від 24.08.09 р., грошові кошти в сумі 2 364 грн. 25 коп. в рахунок компенсації комунальних послуг, 5 521 грн. 60 коп. штрафу за прострочення строку сплати орендної плати відповідно до п. 9.3, 9.4 та 9.5. договору, 3 952 грн. 42 коп. штрафу за прострочення строку сплати споживчих комунальних послуг відповідно до п. 9.3, 9.4 та 9.5. договору, 3 248 грн.00 коп. штрафу відповідно до п. 9.6. договору за дострокове розірвання договору, 3 248 грн. 00 коп. штрафу відповідно до п. 9.7. договору за відмову від договору без письмового попередження за три місяці, 9 744 грн. 00 коп. штрафу відповідно до п. 9.11. договору за несплату всіх належних платежів, 812 грн. 00 коп. штрафу відповідно до п. 9.12 договору, 1 624 грн. 00 коп. штрафу за неповідомлення про зміну реквізитів.
Відповідач за первісним позовом подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні первісних позовних вимог.
Позивач по первісному позову подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення зустрічних позовних вимог і просить суд відмовити в їх задоволені.
Позивач по зустрічному позову 22.06.2010 року подав заяву, якою зменшив позовні вимоги, і просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20 465 грн. 12 коп., а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Представник позивача по первісному позову в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив.
Явка представників сторін не визнавалася судом обов'язковою, а тому не з'явлення представника позивача по первісному позову не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Представник відповідача заявив суду клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.
Суд задовольнив це клопотання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Представнику відповідача роз'яснено вимоги ст. ст. 20, 22 ГПК України щодо його процесуальних прав та обов'язків, зокрема право заявляти відводи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача по первісному позову, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
Відповідно до укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) договору оренди нерухомого майна № 8 від 24.08.2009 року, позивач прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що знаходиться в нежитловій будівлі за адресою: Сумська область, м. Охтирка, АДРЕСА_1, загальною площею 23,2 кв.м (згідно з поповерховим планом - Додаток № 1), ринковою вартістю об'єкту оренди з урахуванням індексації, станом на день укладення договору, становить еквівалент 220 000 доларів США.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2009 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про односторонню відмову від зазначеного Договору (а.с. 52).
06.01.2010 року вищезазначене повідомлення було отримано відповідачем.
16.01.2010 року відповідачем на адресу позивача - ФОП ОСОБА_1 було направлено повідомлення про відмову від прийняття односторонньої відмови від зазначеного вище договору, та 27.01.2010 р. було направлено претензію щодо неналежного виконання ним своїх зобов'язань за договором, а саме, щодо прострочення терміну сплати орендних платежів.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем, не визнано односторонню відмову позивача від договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, якою передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач вважає, що відповідно до вимог законодавства, правовідносини оренди, що виникли між ним та відповідачем з вищевказаного договору, припинились в день отримання відповідачем повідомлення про його відмову від Договору, тобто з 06.01.2010 року.
Оцінивши надані сторонами документи та докази по справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача по первісному позову не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України, передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно з п. 3 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є підставою виникнення господарського зобов'язання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічна норма щодо поняття зобов'язання міститься в статті 509 Цивільного кодексу України. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 749 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певних строк. Строк договору визначено п. 5.1 договору, договір чинний з 24.08.2009 року до 24.08.2010 року.
Загальні умови припинення господарських зобов'язань передбачені ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України, згідно яких: Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. ФОП ОСОБА_1 не повідомлено про такі обставини та не надано доказів виникнення та існування відповідних обставин.
Згідно ч. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону у разі найму нерухомого майна - за три місяці, що кореспондується з п. 5.4 договору.
Судом встановлено, що відповідно до п. 9.6 договору орендар має право на дострокове розірвання договору з 02.03.2010 року.
Відповідно до ст. 784 Цивільного кодексу України, наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі або наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі. Доказів існування таких обставин не надано, таким чином у орендаря не було права на дострокове розірвання договору.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення з 06.01.2010 року господарських правовідносин за вищевказаним договором.
Згідно ст. 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», акт приймання-передачі є первинним документом, що фіксує факт здійснення господарських операцій та є підставою для бухгалтерського обліку. Складання його повинно бути здійснено під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні облікові документи мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем по первісному позову в ході розгляду справи було подано зустрічний позов, в якому він просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 36 198 грн. 03 коп., в тому числі: 5 684 грн. 00 коп. заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 8 від 24.08.09 р., грошові кошти в сумі 2 364 грн. 25 коп. в рахунок компенсації комунальних послуг, 5 521 грн. 60 коп. штрафу за прострочення строку сплати орендної плати відповідно до п. 9.3, 9.4 та 9.5. договору, 3 952 грн. 42 коп. штрафу за прострочення строку сплати споживчих комунальних послуг відповідно до п. 9.3, 9.4 та 9.5. договору, 3 248 грн.00 коп. штрафу відповідно до п. 9.6. договору за дострокове розірвання договору, 3 248 грн. 00 коп. штрафу відповідно до п. 9.7. договору за відмову від договору без письмового попередження за три місяці, 9 744 грн. 00 коп. штрафу відповідно до п. 9.11. договору за несплату всіх належних платежів, 812 грн. 00 коп. штрафу відповідно до п. 9.12 договору, 1 624 грн. 00 коп. штрафу за неповідомлення про зміну реквізитів.
Разом з цим, 22.06.2010 року позивачем по зустрічному позову подано заяву, якою він зменшив позовні вимоги, і просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20 465 грн. 12 коп., а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач по зустрічному позову посилається на те, що згідно ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
У відповідності з ч. 1, 2 ст. 229 Господарського кодексу України, 1. Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом.
Позивач по зустрічному позову посилається на те, що невиконання (виконання не в повному обсязі) своїх обов'язків ФОП ОСОБА_1, згідно вищевказаного договору, а саме: несплати у встановлений строк позивачеві плати за користування приміщенням, комунальних платежів, пов'язаних з користуванням приміщенням, виконанням орендарем інших обов'язків згідно договору, порушує права позивача - ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасного отримання грошових коштів.
Матеріалами справи та поясненнями сторін встановлено, що 01.02.2010 року орендодавець отримав від орендаря конверт з ключами від орендованого приміщення та 22.02.2010 року передав вищезазначене приміщення іншій особі, тобто, ФОП ОСОБА_2 фактично визнав припинення дії договору з 21.02.2010 року.
В судовому засіданні встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не було сплачено орендодавцю орендну плату за січень-лютий 2010 року (по 21.02.2010 року) в розмірі 5 686 грн. 00 коп. та комунальних послуг за грудень 2009 року по лютий 2010 року на загальну суму 1 870 грн. 32 коп.
Розділом 9 зазначеного вище договору, а саме, пп. 9.4., 9.5., 9.7., 9.12., 9.13. передбачено сплату штрафу за прострочення строку сплати орендної плати та спожитих комунальних послуг, за неповідомлення про зміну своїх реквізитів, утримання в задовільному стані прилеглої до об'єкту території та у зв'язку з відмовою від договору без письмового попередження за три місяці.
В процесі розгляду справи судом встановлено безпідставність вимог орендодавця щодо стягнення з орендаря 730 грн. 80 коп. штрафу за прострочення строку сплати орендної плати за лютий 2010 року та 3 248 грн. 00 коп. штрафу у зв'язку з відмовою від договору.
Таким чином, на день розгляду справи, заборгованість відповідача за зустрічним позовом перед позивачем становить 16 486 грн. 32 коп., що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 16 486 грн. 32 коп. боргу та штрафних санкцій суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з приписами п. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для становлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову та частковому задоволенні зустрічного позову.
Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем по зустрічному позову покладаються на відповідача зустрічному позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 60, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні первісного позову - відмовити.
2. Зустрічний позов позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ід. номер НОМЕР_2) 16 486 грн. 32 коп. боргу та штрафних санкцій, 164 грн. 86 коп. витрат по сплаті держмита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В іншій частині зустрічного позову - відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Повний текст рішення підписано 19.07.2010 р.
Суддя