06.06.2022
Справа № 331/1458/22
Провадження № 1-кс/331/502/2022
06 червня 2022 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі клопотання слідчого СВ Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Вознесенівської оружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 , щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12022082020000519 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31 травня 2022 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новоандріївка Оріхівського району Запорізької області, українця, громадянина України, який має середню освіту, проживає у цивільному шлюбі, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,
Слідчий, за погодженням із прокурором, звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
Клопотання слідчий обґрунтовує тим, що вказаній особі обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин: ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, перебуваючи за місцем свого мешкання, м. Оріхів, Запорізький район, Запорізька область, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою придбання бойових припасів та вибухових речовин, в порушення вимог постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 року № 2471-XІІ «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» (затвердженого наказом МВС від 21.08.1998 року 622), знаючи про те, що для зберігання даних предметів необхідно передбачений законом дозвіл, придбав у невстановленої в ході досудового розслідування особи предмет, схожий на гранату РГД-5. та незаконно почав зберігати при собі.
Після чого, 14.03.2022, ОСОБА_5 перевіз предмет, схожий на гранату РГД - 5, та незаконно зберігав до 31.05.2022 р. за адресою: АДРЕСА_2 , сховавши вказаний предмет у підсобному приміщенні вказаного будинку.
31.05.2022 в період часу з 19 год.15 хв. до 19 год. 30 хв., під час огляду місця події, а саме: підсобного приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_2 у ОСОБА_5 виявлено та вилучено згідно висновку експерта № КСЕ-19/108-22/5088 від 01.06.2022 предмет циліндричної форми - бойовим уніфікованим підривачем дистанційної дії ЗУРГМ - 2 промислового виготовлення, який до бойових предметів не відноситься, але являється самостійним вибуховим пристроєм і відноситься до засобів підриву (ініціювання вибуху), корпус бойової ручної наступальної осколкової гранати РГД-5 в сукупності з наданим на дослідження бойовим уніфікованим підривачем дистанційної дії УЗРГМ - 2 являються вибуховим пристроєм військового призначення, а саме бойовою ручкою наступальною осколковою гранатою РГД - 5 промислового виготовлення, яка відноситься до бойових припасів. Корпус бойової ручної наступальної осколкової гранати РГД - 5 містить в собі заряд бризантної вибухової речовини - тритол, масою 100-115г. Бойовий уніфікований підривач дистанційної дії УЗРГМ - 2 містить в собі ініціюючу вибухову речовину ТНРС масою 0,1г, азид свинцю масою 0,2г та бризантну вибухову речовину підвищеної потужності ТЕН або гексоген масою 1 г. Заряд вибухової речовини, який споряджений корпус бойової ручної наступальної осколкової гранати РГД - 5 придатний для здійснення вибуху та руйнування корпусу з утворенням характерних осколків, при наявності засобу підриву (ініціювання вибуху або при утворені необхідних для цього умов. Бойовий уніфікований підривач дистанційної дії УЗРГМ - 2 придатний для здійснення вибуху у якості підриву (ініціювання вибуху).
Слідчий у своєму клопотанні просить застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи клопотання наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_5 не працевлаштований, вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до семи, що може у свою чергу свідчити про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 , може переховуватися від органів досудового розслідування та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, та не має постійного джерела доходу, а також стійких соціальних зв'язків, що дає підстави вважати, що останній залишаючись на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення, що є ризиком, передбаченим п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того, слідчим в клопотанні зазначений ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Слідчий вважав, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленому ризику та не забезпечать цілей кримінального провадження, оскільки особисте зобов'язання не є дієвим, відсутні заяви від потенційних поручителів або заставодавців, а також відсутністю стійки соціальних зв'язків, утриманців, місця роботи, що не затримує підозрюваного вдома та свідчить про неможливість запобігання домашнім арештом настанню ймовірних ризиків.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та вважала обґрунтованими заявлені ризики.
Захисник ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_5 заперечували проти застосування такого запобіжного заходу, зазначивши, що підозрюваний має постійне місце проживання у своїх родичів, мешкає у м. Запоріжжя у зв"язку із веденням активних бойових дій на території м. Оріхова, на сьогодні перебуває у цивільному шлюбі та мешкає разом із родиною. Від цього шлюбу має двох малолітніх дітей, яких виховує та утримує, хоча офіційно батьком дітей не зареєстрований. Гранату отримав від представників територіальної оборони після початку війни для відсічі збройної агресії, застосовувати її із іншої метою не мав наміру. Просили обрати інший запобіжний захід та надати можливість перебувати вдома із родиною та утримувати її, заробляючи на життя.
Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши письмові матеріали, надані на підтвердження заявленого клопотання, вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області знаходяться матеріали досудового розслідування кримінального провадження, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022082020000519 від 31 травня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
31 травня 2022 року о 17 годині 15 хвилин ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
01 червня 2022 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, - носіння, зберігання, придбання бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Обгрунтованість підозри підтверджується дослідженими під час судового засідання доказами: рапортом інспектора БПОП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_7 від 31.05.2022 року; протоколом огляду місця події від 31.05.2022 року; протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_9 , які вказали саме на ОСОБА_5 як на особу, яка вчинила злочин, висновком експерта.
Згідно положень ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років, за ч. 1 ст. 263 КК України.
У відповідності до ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства»).
Слідчий суддя вважає, що надані прокурором докази є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_5 міг вчинити вищевказаний злочин, тобто про те, що останній обґрунтовано підозрюється у зазначеному кримінальному правопорушенні.
Так, слідчим суддею визнано доведеним існування ризику можливого переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний є не працевлаштованим, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає у м. Запоріжжя тимчасово, що дає йому підстави ухилитися від слідства та виїхати до місця свого проживання або на іншу непідконтрольну територію України. В той же час, враховуючи наявність у ОСОБА_5 власної родини, цивільної дружини та дітей, у вихованні яких він приймає безпосередню участь, наявність місця проживання у родичів у м. Запоріжжя на період воєнного стану, слідчий суддя вважає вказаний ризик невеликого ступеню.
При цьому, інші заявлені слідчим ризики слідчий суддя вважає недоведеними, оскільки органом досудового розслідування взагалі не зазначено жодних доводів на підтвердження вірогідності настання ризиків здійснення впливу на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки свідками у даному провадженні є родичі підозрюваного, можливість впливу на яких є сумнівним. Також не заслуговують на увагу і доводи прокурора про те, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, жодних даних про те, що він схильний до вчинення неправомірної поведінки матеріали клопотання не містять.
Під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Необхідно також зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України"-1).
Як зазначає Європейський суд з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів ("Боротюк проти України" п. 62).
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Наведені дані в своїй сукупності, на переконання слідчого судді, дають підстави вважати, що застосування до ОСОБА_5 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є передчасним і невиправдано суворим запобіжним заходом.
Таким чином, оскільки прокурором у судовому засіданні було доведено обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та наявність одного ризику у розумінні ст. 177 КПК України, ступінь якого не вимагає застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, враховуючи, що прокурором не було доведено, що інші більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання обов'язків, покладених на підозрюваного, який є раніше не судимим, має постійне місце проживання та реєстрації,а також міцні соціальні зв"язки, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність клопотання слідчого задовольнити частково та застосувати до останнього інший запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 206 КПК України,
Клопотання слідчого СВ Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Вознесенівської оружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 , щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12022082020000519 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31 травня 2022 року відносно ОСОБА_5 , - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 2 (два) місяці, а саме:
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, а саме: м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- з'являтися до органів досудового слідства, а саме: Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області і до суду за першим викликом, і у призначений час не менше 2 разів на тиждень.
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних державних органів паспорт для виїзду за кордон;
- заборонити відвідувати кафе, бари, ресторани, магазини, торгові точки, де реалізуються спиртні напої на розлив на території м. Запоріжжя.
Роз'яснити, що у разі невиконання покладених обов'язків до підозрюваного може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладене грошове стягнення у розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1