Дата документу 06.06.2022 Справа № 937/6321/21
Є.У.№ 937/632/21 Головуючий у 1 інстанції: Юрлагіна Т.В.
№ 22-ц/807/709/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
6 чсрвня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Полякова О.З.
Кухаря С.В.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
В липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06.04.2006 року з відповідача стягнуто на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 250 (двісті п'ятдесят) гривень, щомісячно, починаючи з 02.02.2006 року та до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначеного розміру аліментів в твердій грошовій сумі не достатньо для утримання дитини, їх повноцінного духовного та фізичного розвитку.
Посилаючись на вищезазначене просила суд, стягнути на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі по ј частини, від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Змінено розмір стягуваних з ОСОБА_2 аліментів, визначених рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області №2-1981/2006 від 06 квітня 2006 року, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908 /дев'ятсот вісім/ гривень 00 копійок.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким змінити розмір стягуваних з ОСОБА_2 аліментів, визначених рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області №2-1981/2006 від 06 квітня 2006 року, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Вважає рішення законним та обґрунтованим. Зазначає, що на даний час він не може влаштуватися на постій ну роботу, має мінливі доходи та знаходиться у важкому матеріальному становищі, на його утриманні знаходиться дружина, яка перебуває у декретній відпустці та двоє дітей. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що розмір аліментів, який стягується за рішенням суду від 06.04.2006 року в розмірі 250 грн. є нижчим мінімального розміру аліментів, встановленого Законом.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 22.11.2007 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 квітня 2006 року по справі № 2/1981/2006 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та коштів на утримання, стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 250 гривень, щомісяця, починаючи з 02.02.2006 р. та до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.8/.
ОСОБА_1 посилається на те, що сума аліментів в твердій грошовій сумі, які за рішенням суду стягуються з відповідача є недостатньою для повноцінного утримання дитини, а тому просить збільшити розмір вказаних аліментів.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження, стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
З урахуванням збільшення розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку у 2021 році, швидкими темпами зростання цін, значного зростання витрат на оздоровлення, харчування, лікування, утримання дітей, суд дійшов до висновку, що попередньо визначений розмір аліментів цим вимогам не відповідає, тому з вказаних підстав аліменти підлягають збільшенню.
При визначені розміру аліментів, що судом було взято до уваги, що розмір прожиткового мінімуму на дитину віком від 6 років до 18 років з 1 січня 2021 року в Україні складає 2395 грн.
Крім того, згідно довідки Мелітопольського міськрайонного центру зайнятості з 06.10.2020 року відповідач зареєстрований як безробітний, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, заборгованості по аліментам не має.
Також колегія суддів погоджується висновку суду, щодо твердження щодо платоспроможності відповідача сплачувати аліментів у розмірі ј частки доходів щомісячно, оскільки позивачем не надано жодного доказу який би підтверджував, що за своїм матеріальним станом відповідач здатний сплачувати аліменти у даному розмірі.
За таких обставин суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку ( доходів) ,але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, оскільки ОСОБА_2 є батьком дитини, яка проживає разом з матір'ю, а тому на нього покладено однаковий з позивачем обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини.
Крім того, встановлюючи такий розмір аліментів, суд першої інстанції врахував вимоги частини другої статті 182 СК України, якими передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що відповідач є працездатною особою, зобов'язаний утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, та врахувавши, що матеріальні потреби дитини зумовлюють стягнення аліментів з відповідача на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку ( доходів) ,але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення аліментів у визначеному розмірі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін ( частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно проігнорував доводи апелянта, та не стягнув аліменти у розмірі ј частини з усіх видів його заробітку ( доходів) ,але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, що не ґрунтується на фактичних обставинах та не враховує матеріальні можливості відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки належних та беззаперечних доказів, які б свідчили проте, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у визначеному в позові позивачкою розмірі, ОСОБА_1 суду не надала, що є її процесуальним обов'язком відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновком суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишається апеляційний судом без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін підстав для зміни розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 367,369, 374, 375, 381-383, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 листопада 2021 року по цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 6 червня 2022 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: О.З. Поляков
С.В. Кухар