Дата документу 06.06.2022 Справа № 337/2278/21
Є.У.№ 337/2278/21 Головуючий у 1 інстанції: Ширіна С.А.
№ 22-ц/807/1181/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
6 червня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 19 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
В квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 11.10.2002 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2020 року шлюб між сторонами розірвано та стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи з 20.08.2020 р. і до повноліття дитини, з подальшою індексацією відповідно до закону. Син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 став повнолітнім, але на теперішній час він є студентом1-го курсу денної форми навчання гуманітарно-правового факультету Національного аерокосмічного університету ім.М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», навчається з 15.09.2020 р. за кошти державного бюджету. Після набуттясином повноліття, відповідач, як батько дитини, не надає йому матеріальної допомоги, не цікавиться його життям, що в свою чергу ставить позивачку у скрутне матеріальне становище, оскільки вона несе витрати з оплати оренди кімнати у м. Харкові в розмірі 2000, 00 грн. де навчається син. У зв'язку із навчанням син потребує додаткових витрат на проїзд у м. Харкові. Крім того, син - ОСОБА_3 навчається на курсах водіїв транспортних засобів категорії «В»,розмір плати за навчання становить 6500,00 грн. Дохід , який отримує позивач ОСОБА_2 - 4025, 00 грн., є не достатнім для забезпечення дитині рівня життя , достатнього для її фізичного , морального, культурно, духовного і соціального розвитку та створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини. Тобто, син потребує допомоги батька, який добровільно не приймає участь у його фінансових витратах. Позивач вважає, що відповідач , як батько повнолітньої дитини, повинен брати участь в утриманні сина, який не має ніякого джерела власного доходу, на час його навчання, при цьому він має можливість надавати матеріальну допомогу, оскільки є працездатною особою, отримує постійний дохід.
Посилаючись на вищезазначене просила суд, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньогосина, який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку(доходу) відповідача щомісячно, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви та до закінчення навчання , але не більш як до досягнення дитиною 23-х років, а також стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.
Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 19 січня 2022 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини, яка продовжує навчання - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку(доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви - 27.04.2021 року та до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більш як до досягнення ОСОБА_3 23-х років - 22.04.2026 р.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 992,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким стягнути з нього аліменти у 1/8 частини від його доходів, за весь час навчання сина, але не більше як до 23 років.
Позивач скористалась своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Зазначає, що доводи апеляційної скарги не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права. З цих підстав просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Третя особа ОСОБА_3 також подав відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що він на даний час навчається за денною формою навчання, не працює, всі побутові потреби в тому числі витрати на навчання та лікування сплачує мати. Зазначає, що батько спроможний сплачувати на його утримання аліменти в розмірі ј частини. Апеляційну скаргу вважає необгрунтованою та просить її залишити без задоволдення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що з 11.10.2002 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2020 року шлюб між сторонами розірвано та стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи з 20.08.2020 р. і до повноліття дитини, з подальшою індексацією відповідно до закону.
ІНФОРМАЦІЯ_2 син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 став повнолітнім. На теперішній час він є студентом другого курсу денної форми навчання гуманітарно-правового факультету Національного аерокосмічного університету ім.М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», навчається з 15.09.2020 р. за кошти державного бюджету.
Після набуття сина сторін - ОСОБА_3 повноліття, відповідач, як батько дитини, не надає йому матеріальної допомоги, не цікавиться його життям, позивач несе витрати з оплати оренди кімнати у м. Харкові в розмірі 2000, 00 грн. де навчається син. У зв'язку із навчанням син потребує додаткових витрат на проїзд у м. Харкові. Дохід , який отримує позивач ОСОБА_2 - 4025, 00 грн., є не достатнім для забезпечення потреб дитини, яка навчається.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, факт потреби останнього у матеріальній допомозі є беззаперечним, необхідність отримання належної освіти позбавляє ОСОБА_3 можливості працевлаштуватися та заробляти кошти на власне утримання, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів у розмірі ј частини усіх видів заробітку, враховуючи обставини. визначені ст.182 СК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Згідно з ч.2 ст.27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відтак у разі відмови батьків від утримання повнолітньої дитини в період навчання, стягнення з них аліментів проводиться в судовому порядку. Позов до суду в такому випадку може подати як самі дочка або син, так і той з батьків, з ким проживає дочка або син.
За змістом статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Умовою стягнення аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, є недостатність забезпечення коштами як для навчання, так і для інших необхідних потреб (маються на увазі побутові потреби - харчування, одяг, користування транспортом, придбання навчальної літератури, посібників).
Стягнення аліментів на утримання повнолітніх сина/доньки, які продовжують навчання є одним із способів захисту їх інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для життєдіяльності, оскільки на період навчання він/вона не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
За змістом ч. 1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що позивач досяг відповідного віку, продовжує навчатися у вищому навчальному закладі на денній формі та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги з боку батьків.
При цьому, відповідач є працездатною особою, а отже, зобов'язаний приймати участь у матеріальному забезпеченні дитини.
Посилання відповідача про те, що він не має матеріальної можливості утримувати сина у розмірі, який заявлено позивачем, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки достатніх, належних та допустимих доказів стороною відповідача не надано, про що обґрунтовано було зазначено судом першої інстанції.
Отже, враховуючи, що відповідач є працездатною особою, який може надавати матеріальну допомогу на утримання свого повнолітнього сина, що продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує такої допомоги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що розмір аліментів, визначений судом першої інстанції, в повній мірі відповідає потребам та інтересам повнолітньої дитини, а судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом дотримано норми матеріального та процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 19 січня 2022 року по цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 6 червня 2022 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков