Дата документу 06.06.2022 Справа № 314/4233/20
Є.У.№ 314/4233/20 Головуючий у 1 інстанції: Мануйлова Н.Ю.
№ 22-ц/807/692/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
6 червня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,
В жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 08.07.1997 року він працював на підприємстві відповідача на різних посадах. Востаннє на підставі наказу від 21.12.2015 року №22/ОС був призначений на посаду помічника начальника з кадрових питань структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця».
Також позивач є членом Первинної профспілкової організації Запорізьке моторвагонне депо всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України».
28.08.2020 року наказом №13/д його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани,з чим позивач не згоден. Зокрема позивач вказує, що однією з підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності є протокол оперативної наради від 26.08.2020 року. Однак, відповідачем було порушено порядок проведення даної оперативної наради, а саме порушено місячний строк застосування дисциплінарного стягнення, оскільки 14.07.2020 роботодавець дізнався про факт порушення, а застосував стягнення лише 28.08.2020 року,крім того, на нараду не було запрошено представника профспілки та не було запитано згоду на його притягнення до дисциплінарної відповідальності у профспілки, членом якої він є.
Вважає, безпідставними звинувачення його у порушені Положення про комерційну таємницю та іншу інформацію АТ «Укрзалізниця» затвердженого наказом від 07.11.2019 р.№540/Н, оскільки відповідно до вказаного положення, саме на керівника покладено обов'язок присвоєння документу грифу «Конференційна інформація».
Також, вважає безпідставним, звинувачення його у порушені п.1.2 та п.2.2.9 посадової інструкції.
Посилаючись на вищезазначене просив суд, скасувати наказ від 28.08.2020 року №13/д про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 листопада 2021 року позов задоволено.
Скасовано наказ начальника структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 28.08.2020 №13/Д «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» помічника начальника з кадрових питань ОСОБА_1 .
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві зазначав, що рішення винесено виважено та неупереджено з посиланням та тлумаченням норм закону, на підставі всебічного вивчення матеріалів справи. З цих підстав просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що з 08.07.1997 позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача на різних посадах. За цей час підприємство неодноразово перетворювалося, а сам позивач неодноразово переміщувався по різних посадах та підрозділах цього підприємства.
На підставі наказу від 21.12.2015 року № 22/ОС був призначений на посаду помічника начальника з кадрових питань структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця».
Наказом № 13/д від 28 серпня 2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. В обґрунтування наказу вказано порушення, встановлені на нараді 26.08.2020 року.
Згідно до відмітки на вказаному наказі, ОСОБА_1 був ознайомлений із наказом 01.09.2020 року та вказав свої зауваження щодо цього наказу.
Задовольняючи вимоги позову суд першої інстанції зазначив, що з огляду на встановлені судом порушення при винесенні спірного наказу, а також враховуючи те, що до дисциплінарної відповідальності у виді догани позивач, який є членом виборного профспілкового органу, притягнутий без згоди останнього та за наявності обґрунтованої відмови профспілкового органу на таке притягнення, що є порушенням вимог статті 252 КЗпП України, позовні вимоги є законними та обґрунтованими.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.
За правилами частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Відповідно до вимог трудового законодавства порушення трудової дисципліни визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків. Наявність вини є обов'язковою умовою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Згідно зі статтею 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
У справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов'язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця.
Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.
Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов'язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов'язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.
Частина перша статті 252 КЗпП України формулює загальне положення, яке покладає на власника або уповноважений ним орган обов'язок створення для працівників підприємства, установи, організації обраних до складу виборної профспілкової організації, можливості для здійснення їхніх повноважень.
Частиною другою статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" і частиною другою статті 252 КЗпП України передбачено, що однією з гарантій можливості здійснення такими особами своїх повноважень є заборона притягнення їх до дисциплінарної відповідальності без попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є.
Згідно із частиною шостою статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.
За аналогією правило частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" слід застосувати й до передбачених частиною другою статті 252 КЗпП України, частиною другою статті 41 цього Закону випадків отримання згоди профспілкового органу на притягнення працівників - членів виборних профспілкових органів до дисциплінарної відповідальності.
ОСОБА_1 є членом Первинної профспілкової організації Запорізьке моторвагонне депо всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України».
З протоколу наради від 26.08.2020 року, вбачається, що представник виборного профспілкового органу, не був присутнім на нараді, даних про те, що взагалі повідомлялася вказана організація належним чином про проведення вказаної наради та належним чином до неї направлялися матеріали по нараді для ознайомлення не пізніше, ніж за дві години до початку наради, відповідачем не надано.
З матеріалів справи вбачається, що при прийнятті рішення щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, відповідач до профспілкового комітету, членом якого є позивач, не звертався, а отже і рішення профспілкового комітету щодо надання згоди (чи відмові у наданні згоди) щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в матеріалах справи відсутнє.
Притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності здійснено відповідачем без згоди профспілкового органу, членом виборного органу якого є позивач, що є порушенням вимог статті 252 КЗпП України, так як реалізувати своє право на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відповідач міг лише за наявності попередньої згоди виборного профспілкового органу, членом якого є позивач ОСОБА_1 .
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а тому не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» залишити без задоволення.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 листопада 2021 року по цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 6 червня 2022 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков