Дата документу 06.06.2022 Справа № 337/1919/21
Є.У.№ 337/1919/21 Головуючий у 1 інстанції: Салтан Л.Г.
№ 22-ц/807/1001/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
6 червня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою Запорізької міської ради на рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 16 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, КП «Наше місто», Виконавчого комітету Запорізької міської ради про відшкодування шкоди,
В квітні 2021 року ОСОБА_1 в особі адвоката Берлізова О.Л. звернувся до суду із позовом до Запорізької міської ради, КП «Наше місто», Виконавчого комітету Запорізької міської ради про відшкодування шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 30.09.2020 року о 18-00 год біля будинку №7, розташованого по вул. Лахтінська в м.Запоріжжі, на автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель TIGUAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу, впала частина стовбура старого дерева, в результаті чого, верхня частина кузова автомобіля пошкоджена, а власнику завдано матеріальних збитків. Відповідно до звіту оцінювача Шелудченко О.О. від 24.11.2020 р., матеріальний збиток завданий власнику автомобіля на дату оцінки дорівнює вартості відновлювального ремонту та величини втрати товарної вартості та складає 120803,09 грн. Вартість вказаного висновку становить 2200,00 грн.
Посилаючись на положення Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, позивач зазначає, що оскільки дерево розташовано на землі комунальної власності, то слідкувати за станом зелених насаджень, бути відповідальними за збереження і належним їх доглядом, та відповідно обов'язок по відшкодуванню заподіяної шкоди покладається на відповідачів.
Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви про стягнення моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., позивач зазначає, що у зв'язку з пошкодженням майна зазнав душевних страждань, відчуває моральні переживання, пов'язані з втратою автомобіля, який був засобом пересування та у зв'язку з відсутністю якого порушились життєві плани, внесений дисбаланс у звичайний уклад життя, знаходиться у стані постійного емоційного напруження, хвилюється за власне життя, переніс стрес та інші страждання.
Посилаючись на вищезазначене просив суд, стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в сумі 123003,09 гривні та моральної шкоди в розмірі 5000 грн.
Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 16 грудня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 123003,09 гривень та 5 000 гривень моральної шкоди, а всього 128003,09 гривень.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Запорізька міська рада подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України до суду не надходив.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
30 вересня 2020 року зазначений автомобіль був припаркований біля будинку 7, по вул. Лахтинській у м. Запоріжжі, на зеленій зоні, де його було пошкоджено внаслідок падіння гілки дерева. Зазначені обставини підтверджені відомостями з наявних в матеріалах провадження світлин, на яких зображено факт ушкодження гілкою автомобіля, що знаходиться за бордюром поруч стовпа та дерев, а також відеозображенням з камери відео спостереження розташованої на будинку № 7 по вулиці Лахтінський в місті Запоріжжі , відтвореним у судовому засіданні та поясненнями позивача, наданими суду під присягою.
Позивач за фактом заподіяння шкоди звернувся із заявою до Хортицького ВП Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області.
Звернення ОСОБА_1 зареєстроване у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події Хортицького ВП Дніпровського відділу ГУНП в Запорізькій області за № 18955 від 30.09.2020 року. Згідно листа т.в.о начальника Хортицького ВП від 29.10.2020 року розглянуто заяву ОСОБА_1 про те, що 30.09.2020р. о 17-40 год., за адресою: м.Запоріжжя, вул.Лахтінська 7 на належний йому автомобіль «VOLKSWAGEN, модель TIGUAN», д.н. НОМЕР_1 , впала гілка з дерева та пошкодила лобове та заднє скло, задню праву фару та бампер, чим спричинила матеріальний збиток.
За результатами розгляду заяви органами національної поліції ОСОБА_1 роз'яснено, що у фактах викладених у заявах ознаки кримінального правопорушення відсутні, в ході перевірки фактів порушення чинного законодавства не виявлено.
Згідно звіту № 16.10.20 щодо визначення матеріального збитку, складеного оцінювачем Шелудченко О.О. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП 30.09.2020 року складає 91157,58 грн, матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу, що дорівнює сумі вартості відновлювального ремонту та величини втрати товарної вартості складає 120803, 93 грн Вартість вказаного висновку становить 2200 грн, що підтверджено квитанцією № 17 від 24.10.2020
Відповідно до результатів лісопатологічного обстеження № 02-10/457 від 05.08.2021 року ДСПЛ «ХАРКІВЛІСОЗАХИСТ», проведеного в присутності позивача ОСОБА_1 , на підставі його усного пояснення та зібраних матеріалів під час особистого виїзду на місце зростання дерева 22 липня 2021 року, встановлено , що фізіологічний стан обстеженого дерева на момент падіння його частини (скелетної гілки) був незадовільним, дане дерево відноситься до категорії відмираючі. Відповідно до п.9.1.12 «Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України» його можна віднести до категорії -аварійні. Наявність багаторічних плодових тіл, розповсюдження гнилизни та формування дупел на стовбурі даного дерева свідчить про те, що дерево знаходиться в незадовільному (аварійному) стані протягом декількох років., що суперечить вимогам п'ятого абзацу п.9.1.11.3 «Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України». За даними архіву погоди за електронною адресою https://meteo.ua/ua/arhivе/172/zaporoje/2020-9-30 та за шкалою сили вітру екстремальних явищ на момент падіння частини дерева (скелетної) гілки не відмічалось, вітер був помірний, сила вітру оцінюється в 4 бали.
Під час розгляду справи встановлено, що земельна ділянка придомової території багатоквартирного будинку за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Лахтінська, 7 , перебуває у комунальній власності, її власником є територіальна громада в особі Запорізької міської ради.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачу завдано матеріальну та моральну шкоду та оскільки дерево з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, тобто його власником є територіальна громада міста, суд прийшов до висновку, що обов'язок по відшкодуванню заподіяної позивачу шкоди та витрат по проведенню авто товарознавчого дослідження слід покласти саме на Запорізьку міську раду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі шляхом визнання права.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п.7 ч.1 ст.17 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, виходячи зі змісту ст.1166 ЦК України та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, а на останнього в даному випадку покладається лише обов'язок доведення факту заподіяння шкоди та її розміру.
Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.
Факт падіння дерева на належний позивачу автомобіль та завдання в зв'язку з цим транспортному засобу механічних пошкоджень, а також розмір заподіяної шкоди підтверджуються наданими позивачем листом Хортицького ВП Дніпровського відділу ГУНП в Запорізькій області за наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 від 29.10.2020 року щодо пошкодження автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є позивач, звітом № 16.10.20. щодо визначення матеріального збитку,
У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивачем доведено належними та допустимим доказами факт заподіяння йому матеріальної шкоди, внаслідок пошкодження належного йому на праві власності транспортного засобу через падіння гілки дерева.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що Запорізька міська рада є неналежним відповідачем по справі, зважаючи на наступне.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до ст.ст.1,13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об'єктів благоустрою відносяться парки, сквери, бульвари, вулиці, провулки, узвози, проїзди, шляхи, площі, майдани, набережні, прибудинкові території, пляжі, кладовища, рекреаційні, оздоровчі, навчальні, спортивні, історико-культурні об'єкти, об'єкти промисловості, комунально-складські та інші об'єкти у межах населеного пункту.
Елементами благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях (п.2 ч.1 ст.21 Закону).
Частиною 3 ст.28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною сьомою статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
Відповідно до п.п.2.1,5.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 року №105 (далі - Правила), на конкурсних засадах державними або місцевими органами влади призначаються підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства та є їх балансоутримувачами.
Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об'єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.
Згідно п.5.5 Правил, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.
Відповідно до п.5.8 Правил, догляд за зеленими насадженнями на вулицях, площах, бульварах, майданах повинен проводитися спеціалізованими підприємствами, організаціями зеленого господарства, які укомплектовані спеціальною технікою та механізмами, кваліфікованими спеціалістами, на умовах договору з балансоутримувачем.
Відповідно до розділу 12 Правил з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюються їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік - навесні та восени. При загальному огляді обстежуються усі елементи об'єктів благоустрою, а при частковому - лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. Огляд проводять: балансоутримувач об'єкта, власник чи користувач земельної ділянки, а за даними обстежень складають відповідні акти.
Згідно п.5.2 Положення про систему моніторингу зелених насаджень у містах і селищах міського типу України, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 04.08.2008 року №240, з метою контролю за станом зелених насаджень міст та селищ міського типу балансоутримувач об'єкта благоустрою зеленого господарства здійснює їх загальні, часткові та позачергові огляди.
Загальні огляди проводяться двічі на рік - навесні та восени. Під час загального огляду обстежують усі елементи, а під час часткового - лише окремі елементи об'єктів благоустрою зеленого господарства. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо.
Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 N 76, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.
Статтею 42 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
А відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ст.126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Згідно з пп.7 п."а" ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: організація благоустрою населених пунктів; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій; організація озеленення; охорона зелених насаджень і водойм тощо.
Тобто, до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов'язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень
Рішенням Запорізької міської ради № 41 від 22.06.2011р. також затверджені відповідні Правила благоустрою території м. Запоріжжя, відповідно до п. 1.4 яких організацію благоустрою міста Запоріжжя забезпечують органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених законом, їх положеннями, статутами. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території міста Запоріжжя.
Пунктом 5 частини другої статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Статтею 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Згідно ч.3 ст.20 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», фінансування місцевих програм з благоустрою населених пунктів проводиться за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.
Розпорядником коштів місцевого бюджету є саме Запорізька міська рада як орган місцевого самоврядування, а тому саме вона за рахунок такого бюджету повинна була здійснювати утримання зелених насаджень на об'єктах, що перебувають у її власності або ж за рахунок такого бюджету визначити відповідальні підприємства, які б здійснювали утримання ввірених їм об'єктів благоустрою.
Запорізька міська рада всупереч своїм повноваженням визначених п.4 ч.1 ст.10 наведеного вище Закону, не вжила заходів щодо визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою на земельній ділянці за адресою: Запоріжжя вул.Лахтинська буд 7 , що належить до комунальної власності.
Відповідно до ч.5 ст.28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.
Відносини в сфері управління/утримання житлового фонду врегульовано нормами ЖК України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 року, Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд.
Із зазначених нормативних актів не вбачається обов'язку підприємств, які надають послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, слідкувати за станом зелених насаджень.
Покладаючи на Запорізьку міську раду обов'язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, місцевий суд врахував, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на земельній ділянці яка перебуває у комунальній власності, його власником є територіальна громада міста та виходив із відсутності належних доказів, що дане дерево відповідно до вимог частини п'ятої статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої іншої організації, в той час, як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування.
Такий висновок узгоджується із постановою ВС від 04.09.2019 року по справі № 200/22129/16-ц.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пунктами 1, 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року визначено, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Такі висновки суду кореспондуються з правовою позицією, викладеною в Постанові ВС від 4 вересня 2019 року (справа №200/22129/16-ц, провадження №61-43478св18).
Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення моральної шкоди з урахуванням характеру поведінки відповідача та фізичних, душевних і психічних страждань позивача.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Запорізької міської ради залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 16 грудня 2021 року по цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 6 червня 2022 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков