Дата документу 19.05.2022 Справа № 333/1279/21
Єдиний унікальний №333/1279/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/793/22 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
19 травня 2022 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Німеччини, українця, громадянина України, який має середньо - технічну освіту, неодружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 08 листопада 2005 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;
- 05 квітня 2007 року Жовтневим районним судом м.Запоріжжя за ч.ч. 2,3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано до вироку Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 08 листопада 2005 року та остаточно призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 28 липня 2010 року Волноваським районним судом Донецької області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, в силу ст. 71 КК України приєднано невідбутне покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 05 квітня 2007 року та кінцевий строк покарання до відбуття становить 3 роки 1 місяць позбавлення волі;
- 15 березня 2013 року Алчевським міським судом Луганської області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано частину покарання до вироку Волноваського районного суду Донецької області від 28 липня 2010 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;
- 14 грудня 2016 року Попаснянським районним судом Луганської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. 14 квітня 2020 року звільнився з Харківської ВК №43 за відбуттям строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Обвинувачений ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою на вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 01 грудня 2021 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 05 лютого 2021 року, тобто з моменту його затримання.
Після набрання цим вироком законної сили обвинуваченого ОСОБА_6 постановлено перевести з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України в місце позбавлення волі для відбування призначеного покарання.
Стягнуто із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 4936 грн за залучення експертів на проведення експертиз.
Вирішена доля речових доказів.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить пом'якшити покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що після звільнення з місць позбавлення волі він не мав на меті продовжувати злочинну діяльність, проте безнадійність та життєві обставини змусили його скоїти вищезазначені кримінальні правопорушення.
Крім того, зазначає, що у листопаді 2020 року він влаштувався на роботу. Познайомився з жінкою, з якою мешкав цивільним шлюбом. У лютому 2021 року його арештували, а в кінці листопада 2021 року - у нього народився син.
Просить врахувати вищезазначене, обставини, які пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_6 просить не розглядати подану ним раніше апеляційну скаргу та залишити оскаржуваний вирок без змін.
Зазначає, що наразі в нього відсутнє місце постійного проживання, а тому він не зможе виконувати належним чином обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, у разі застосування щодо нього положень ст. 75 КК України.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 , будучи раніше засудженим за вчинення корисливих кримінальних правопорушень (злочинів), судимість за які не знята і не погашена в установленому законом порядку, на шлях виправлення перевиховання не став та знову вчинив тяжке кримінальне правопорушення (злочин) проти власності за таких обставин.
17 липня 2020 року, приблизно о 03 годині 30 хвилин, ОСОБА_6 , маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, будучи впевненим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та його дії залишаються ніким не помічені, через незачинене вікно проник до приміщення квартири АДРЕСА_2 , звідки з метою особистого збагачення викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_8 , а саме:
- мобільний телефон марки «fly», моделі «TS105», у корпусі сірого кольору, ІМЕІ (1): НОМЕР_1 , ІМЕІ (2): НОМЕР_2 , ІМЕІ (3): НОМЕР_3 , вартість якого згідно висновку експерта №1303-20 від 17 вересня 2020 року Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз становить 200 гривень 00 копійок;
- мобільний телефон марки «Nokia», вартістю 200 гривень 00 копійок;
- планшет марки «Prestigio», моделі «РМТ3111_W1_C», у корпусі чорного кольору, вартість якого згідно висновку експерта №1303-20 від 17 вересня 2020 року Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз становить 999 гривень 67 копійок;
- тканевий рюкзак чорного кольору, який матеріальної цінності не представляє, а всього майна на загальну суму 1399 гривень 67 копійок.
Після чого, ОСОБА_6 разом з викраденим майном зник з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши своїми умисними діями потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду на зазначену суму.
Крім того, 21 листопада 2020 року, приблизно о 04 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 , маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, будучи впевненим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та його дії залишаються ніким не помічені, через незачинене вікно проник до приміщення квартири АДРЕСА_3 , звідки з метою особистого збагачення викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_9 , а саме:
- мобільний телефон марки «Samsung», моделі «Galaxy АЗІ», об'ємом пам'яті на 128 ГБ, у корпусі білого кольору, ІМЕІ (1): НОМЕР_4 , ІМЕІ (2): НОМЕР_5 , вартість якого, згідно висновку експерта № 246-21 від 15 лютого 2021 року Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз становить 6174 гривні 05 копійок, у прозорому чохлі з блискітками та наліпкою «фламінго», вартістю 300 гривень 00 копійок, а всього на загальну суму 6 474 гривень 05 копійок;
- мобільний телефон марки «Хіаоmі», моделі «Redmi 5А», об'ємом пам'яті на 32 ГБ, у корпусі сірого кольору, ІМЕІ (1): НОМЕР_6 , ІМЕІ (2): НОМЕР_7 , вартість якого, згідно висновку експерта №246-21 від 15 лютого 2021 року Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз становить 1600 гривень 00 копійок, з однією сім-картою оператору «Київстар», з абонентським номером - ( НОМЕР_8 ), яка матеріальної цінності не представляє, у чохлі чорного кольору, вартістю 80 гривень 00 копійок, а всього на загальну суму 1 680 гривень 00 копійок;
- каблучку восьми образної форми, із білого золота, з камінчиками цирконію, вартістю 6 000 гривень 00 копійок;
- сережки «пусети», із білого золота, із діамантом, вартістю 4 000 гривень 00 копійок;
- кулон «зірочка», із білого золота, із камінчиком цирконію по центру, вартістю 2 000 гривень 00 копійок;
- хрестик, із жовтого золота, із білим камінням та цирконієм, вартістю 3 000 гривень 00 копійок;
- сережки, із білого золота, вартістю 6 000 гривень 00 копійок; каблучку, із кільцем та камінням, вартістю 6000 гривень 00 копійок, а всього майна на загальну суму 35 154 гривні 05 копійок.
Після чого, ОСОБА_6 разом з викраденим майном зник з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши своїми умисними діями потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду на зазначену суму.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу частково, вказав, що визнає себе винним у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень та не оспорює фактичні обставини провадження, проте, не згоден з призначеним покаранням, вважає його суворим і просить пом'якшити; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання, не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Чинне кримінальне процесуальне законодавство зобов'язує суд дослідити усі докази у провадженні (які відповідають вимогам ст.84 КПК України) та надати цим доказам відповідну оцінку у вироку, за винятком процесуальної процедури, передбаченої ч.3 ст.349 КПК України.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався при розгляді даного провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчинені вищевказаних кримінальних правопорушень при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.3 ст. 185 КК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч.3 ст.185 КК України ніким з учасників провадження не оспорюються, у зв'язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК України, колегією суддів вирок суду в цій частині не переглядається.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 щодо обґрунтованості призначеного йому покарання, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. При призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, фактичні обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що вчинене останнім кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за який передбачено покарання лише у виді позбавлення волі; обвинувачений раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення корисливих злочинів, нові кримінальні правопорушення вчинив через короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, на диспансерному обліку в наркологічному диспансері та психіатричній лікарні не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання судом встановлено щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З врахуванням всіх обставин провадження та відомостей про особу обвинуваченого, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення, але на мінімальний строк.
Обставини, на які посилається обвинувачений в апеляційній скарзі, фактично були враховані судом першої інстанції та стали підставою для призначення ОСОБА_6 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч.3 ст.185 КК України.
З урахуванням фактичних обставин провадження, ступеню тяжкості вчиненого правопорушення, відомостей про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за аналогічні злочини, підстав для застосування ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням не вбачається.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України. Призначене судом першої інстанції покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та буде сприяти досягненню мети, визначеної у ст.50 КК України.
З огляду на фактичні обставини провадження і відомості про особу обвинуваченого у сукупності, призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання неможна вважати надто суворим.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.404-405,407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 01 грудня 2021 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії даної ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4