Дата документу 24.05.2022 Справа № 336/1853/21
Єдиний унікальний № 336/1853/21
Провадження №22-ц/807/474/22
Головуючий в 1-й інстанції - Савеленко О.А.
24 травня 2022 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,
секретарІльїна Г. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кириченка Романа Вікторовича на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2021 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У березні 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначив, між сторонами у справі було укладено договір підряду від 10.02.2020 року № ИН07013193897. Відповідно до умов договору позивач зобов'язаний за дорученням відповідача виготовити кухонні меблі у відповідності з ескізним проектом, а відповідач прийняти та сплатити за отримані меблі грошові кошти. Загальна вартість договору склала 97 540,00 грн., з якої відповідачем здійснено часткову передоплату розміром 50 000,00 грн. Станом на жовтень 2020 р. роботи за укладеним договором виконані на 95%. Відповідач доступ до приміщення не надає, акт приймання-передачі робіт підписати відмовився, на листи не відповідає. Попри прийняття кухонної меблі, відповідач зобов'язання за договором не виконує, залишок коштів у сумі 42663,00 грн. не сплачує. Позивач просив суд стягнути відповідача на свою користь вищевказану суму заборгованості за договором підряду.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2021 року, позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, місце реєстрації: АДРЕСА_3 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 заборгованість за договором від 10.02.2020 року №ИН07013193897 в розмірі 42 663,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, місце реєстрації: АДРЕСА_3 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 гривень.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2021 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кириченка Романа Вікторовича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції при розгляді справи були порушені норми процесуального права, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, оскільки повістки надсилались на невірну адресу, як і смс-повідомлення на невірний номер телефону. Суд першої інстанції дійшов хибного висновку про виконання підрядних робіт позивачем на 95 %, оскільки матеріали справи не містять відповідних доказів та не підтверджуються експертним дослідженням.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами у справі було укладено договір підряду від 10.02.2020 р. № ИН07013193897 (далі - Договір) ( а.с.14-15)
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язаний за дорученням відповідача виготовити кухонні меблі у відповідності з ескізним проектом (додаток №1 до Договору), а відповідач прийняти та сплатити за отримані меблі грошові кошти.
Зокрема, за ескізним проектом позивач зобов'язався виготовити та здійснити монтаж наступних кухонних меблів (мовою Договору): «Столешницы: кварцит мрамор калакада 20мм, торцовка-фаска. Стекло панель: каленое белое стекло (диамант). Коробка: ламинат - светло-серый (пепел) 16мм, торцовка - АБС 0,4мм. Фасады: стекло белое (диамант), рамки - AL профиль минимальный, ручки - AL интегрированная. Фурнитура: ящики - BLUM легробоксы 5 штук, петли- BLUM, сушка тарелки - VIBO размер 700мм 1 штука, сушка чашки VIBO 700 мм 2 штуки, подъёмники- BLUM АВЕНТОС 4 штуки, подъёмники - BLUM АВЕНТОС XS, цоколь - AL, подсветка LED интегрированная, розетка GTV 2 штуки, поддон под мойку AL».
Відповідно до п. 3.3 Договору загальна вартість кухонних меблів та монтажних робіт складає 97540,00 грн. В день укладання Договору відповідачем здійснено часткову передоплату у розмірі 50 000,00 грн., що не заперечується позивачем.
Відповідно до п. 2.1 Договору позивач зобов'язався виготовити та передати кухонні меблі відповідачу протягом 60 календарних днів з моменту укладання договору. В подальшому сторонами змінювались строки виготовлення меблів внаслідок внесення змін до їх конструкції. У серпні 2020 р. позивачем розпочато монтаж меблів на об'єкті відповідача в АДРЕСА_3 , який тривав до жовтня 2020 р.
Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами та показами свідка ОСОБА_3 , який був допитаний у судовому засіданні 06.07.2021 р.
Свідок ОСОБА_3 повідомив суду, що в період з лютого 2020 року та по цей час працює монтажником позивача, був присутній на всіх монтажах замовленої відповідачем кухонної меблі. Пояснив, що після початку монтажу у серпні 2020 року виник конфлікт із ОСОБА_1 , оскільки його дружина вимагала знизити стільницю, а це було конструктивно не вірно. В наслідок цього виникло багато складнощів із переробкою кухонних меблів, але вони були остаточно встановлені та могли використовуватися за призначенням.
Відповідно до наявної в матеріалах справи претензії відповідача, останній вважав, що якість кухонних меблів (виробу) не відповідає заявленим позивачем стандартам та відповідно, визначеній ціни, виконавцем порушені строки виконання зобов'язань за договором, а отже відповідач вимагав зменшення ціни договору на 50% у зв'язку з наявністю дефектів виробу.
Згідно із наданою позивачем відповіддю на претензію, останній погодився зменшити ціну договору на 5% та, відповідно, вважав роботи виконаними на 95%, просив відповідача надати доступ позивачу до об'єкту для усунення зазначених відповідачем недоліків.
Відповідно до п. 4.1, п. 4.2 Договору, приймання-передача виконаних робіт здійснюється за відповідним актом, що складається та підписується сторонами та у якому замовник, у разі наявності будь-яких зауважень або претензій до виконаних робіт, має право про них зазначити, а підрядник їх в свою чергу усуне.
При цьому матеріали справи містять листи позивача від 27.10.20р., 29.12.20р. з вимогою прийняти виконані роботи та прикладеним актом виконаних робіт, досудові вимоги від 22.02.21р., 03.03.2021р., які залишені відповідачем без реагування.
Задовольняючи вимоги позову суд першої інстанції виходив з того, що роботи за договором підряду № ИН07013193897 від 10.02.2020 р. виконані на 95%, а вимоги по усуненню недоліків викладені в претензії відповідача не можуть бути виконані з причин не надання доступу до об'єкту останнім. Інших вимог по усуненню недоліків відповідачем не заявлялось.
З висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
ЄСПЛ зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів.
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Публічний розгляд, передбачений пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 8 ЦПК України).
Відповідно до ч.6 ст. 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Шляхом направлення відповідного запиту (а.с.34), встановлено місце реєстрації відповідача ОСОБА_1 , а саме АДРЕСА_3 (т.1а.с.35)
Відповідно до ухвали від 14 квітня 2021 року справу було призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 128 ЦПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Відповідно до ч.3, 5, 6 ст. 128 ЦПК України, судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що про судові засідання призначені на 21.05.2021 року, 15.06.2021 року, 06.07.2021 року, 26.07.2021 року відповідач ОСОБА_1 не повідомлявся, через направлення судових повісток на помилково зазначену адресу - АДРЕСА_3
Надіслані судом судові повістки про розгляд справи, адресовані відповідачу, повернулися до суду з відповідною відміткою поштової установи про неможливість вручення поштового відправлення через відсутність адресату.
Суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, щодо якого були відсутні докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи, розгляд справи не відклав, причини неявки відповідача в судове засідання не з'ясував, чим порушив конституційне право вказаної особи на участь у судовому розгляді, не забезпечив їй можливість надати суду докази та навести доводи, що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.
Обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності та обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що "не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань", стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.
У ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) законодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції з підстави неналежного повідомлення в суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).
Постанова Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).
Враховуючи викладене рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
Що стосується заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Між сторонами у справі було укладено договір підряду від 10.02.2020 р. №ИН07013193897. Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язаний за дорученням відповідача виготовити кухонні меблі у відповідності з ескізним проектом (додаток №1 до Договору), а відповідач прийняти та сплатити за отримані меблі грошові кошти.
Відповідно до вимог ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
09.10.2020 року відповідачем на адресу позивача направлено претензію, в якій зазначено про недоліки та дефекти виконаних робіт, у зв'язку із чим запропоновано зменшити вартість за договором підряду (а.с.17-20).
Згідно відповіді позивача на претензію від 28.12.2020 року встановлено, що підрядник не заперечує проти того, що роботи за договором виконані не в повному обсязі, а на 95% з причин ненадання доступу до об'єкту для усунення недоліків, у зв'язку із чим пропорційно зменшено ціну за договором підряду.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.4 ст. 853 ЦК України, у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Між сторонами у справі наявний спір щодо заборгованості за договором підряду. Розмір заборгованості безпосередньо пов'язаний із недоліками виконання роботи за договором, про наявність яких в тій, чи іншій мірі зазначає, як позивач, так і відповідач.
Таким чином, належним доказом, що підтверджує розмір заборгованості за договором підряду є експертне дослідження, щодо наявності недоліків об'єкту та процентного відношення виконання робіт за договором.
Між тим, таких доказів суду надано не було, клопотання щодо проведення судової експертизи не заявлено. При цьому рішення не може ґрунтуватись на припущеннях. У справі відсутні докази виготовлення товару належної якості, при цьому позивач сам з цим погодився, а доказів виконання робіт на 95%, як про те, заявляє позивач, матеріали справи не містять.
Враховуючи наведене, позивачем у справі не доведено обставин у справі, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, що є підставою у відмові в задоволенні позову.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кириченка Романа Вікторовича задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2021 року у цій справі скасувати, та прийняти нову постанову наступного змісту.
У задоволенні вимог позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 26 травня 2022 року.
Судді: С. В. Кухар
О.В. Крилова
О.З. Поляков