Справа № 308/2960/20
Закарпатський апеляційний суд
02.06.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Гриньо Д.Д., представника Закарпатської митниці Держмитслужби України Зубенка І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про порушення митних правил 33/4806/969/20, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.10.2020.
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,визнаний винним у порушенні митних правил за ч.6 ст.470 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді конфіскації легкового автомобіля марки «SKODA», моделі «OCTAVIA», номер кузова № НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_2 , 2005 року випуску, дизель.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 420,40 грн.
З протоколу про порушення митних правил №0434/30500/20 від 16.03.2020 та постанови судді від 22.10.2020 вбачається, що 16.03.2020 о 21 год. 38 хв. в зону митного контролю на ділянку «В'їзд» (ЗМК - пасажирська) по «зеленому коридору» митного поста «Тиса» Закарпатської митниці Держмитслужби заїхав легковий автомобіль марки «RENAULT», моделі «TRAFIC», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_3 , де в якості пасажира слідував ОСОБА_1 , який їхав з Угорщини в Україну.
Формою проходження митного контролю ОСОБА_1 обрав порядок проходження митного контролю по «зеленому коридору».
Під час здійснення митних формальностей було проведено аналітично-перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, внаслідок чого встановлено, що 02.08.2018 через митний пост «Тиса» Закарпатської митниці ДФС громадянином України ОСОБА_1 на митну територію України в митному режимі «Транзит» ввезено легковий автомобіль марки «SKODA», моделі «OCTAVIA», номер кузова № НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_2 .
Станом на 16.03.2020 вищезазначений транспортний засіб за межі митної території України не вивезено та продовжує перебувати на митній території України з порушенням строку транзиту.
Згідно мережі Інтернет ресурсу (сайт «https://www.otomoto.pl») вартість аналогічного/подібного автомобіля складає 11300 польських злотих, що згідно з курсом НБУ на 16.03.2020 становить 75155 (сімдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 63 коп.
-2-
У своєму письмово поясненні наданому митному органу ОСОБА_1 підтвердив факт не вивезення зазначеного транспортного засобу за межі території України вчасно у зв'язку з поломкою, та ним було надано копію заяви до Закарпатської митниці ДФС від 06.08.2018.
Таким чином вказані дії ОСОБА_1 посадовими особами митного органу кваліфіковані, як перевищення встановленого статтею 95 МК України строк доставки транспортного засобу особистого призначення, а саме: легкового автомобіля «SKODA», моделі «OCTAVIA», номер кузова № НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_2 , що перебуває під митним контролем, до митного органу призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності однієї митниці - від одного підрозділу цієї митниці до іншого), більше ніж на тридцять діб.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 22.10.2020 щодо нього скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає про незаконність та необґрунтованість постанови, оскільки така прийнята без належного з'ясування всіх фактичних обставин справи та без дотримання вимог чинного законодавства України. Вказує на те, що під час складення протоколу про порушення митних правил ним було дано письмове пояснення про те, що автомобіль не вивезений за межі митної території у зв'язку з його поломкою, що стверджено поданою ним 06.08.2018 заявою. При цьому ним з часу подання вказаної заяви неодноразово здійснювалися перетини державного кордону та здійснювались митні формальності, однак жодних протоколів з приводу не вивезення транспортного засобу не складалося. Також зазначає, що протокол складений головним державним інспектором ВМО №4 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці Держмитслужби Рущаком Я.М. від імені Державної фіскальної служби України, про що йдеться на першому аркуші протоколу №0434/30500/20 від 16.03.2020, дії і функції якої припинено згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227. Окрім того, судом першої інстанції не дано оцінки, поданому стороною захисту письмовому клопотанню про закриття провадження у справі відносно нього, обмежившись лише фактом констатації про його наявність, також судом не вивчались матеріали справи, не описано доказів, на підставі яких він дійшов до висновку про наявність в його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України, а наведений судом у постанові зміст ряду статей митного кодексу, не має жодного правового відношення до обставин вчиненого ним правопорушення. Також вважає, що протокол про порушення митних правил не містить обов'язкових відомостей щодо транспортного засобу особистого користування та документів, вилучених відповідно до ст.511 МК України, оскільки вилучення транспортних засобів особистого користування, а також відповідних документів є обов'язковим. Окрім того зазначає, що митним органом не проведено процесуальну дію, як тимчасове вилучення транспортного засобу та документів до нього, а згідно матеріалів справи місце знаходження транспортного засобу встановити неможливо, що свідчить про наявність підстав для винесення постанови про проведення додаткової перевірки. Разом з тим, судом не перевірено чи здійснювались відносно нього будь-які митні формальності впродовж 2018-2019 років на предмет ввезення ним 02.08.2018 транспортного засобу і яка кінцева дата строку тимчасового ввезення автомобіля, оскільки такий строк митним органом не встановлювався, тому трирічний термін з дати поміщення транспортного засобу у митний режим тимчасового ввезення не сплив, відтак, жодного правопорушення він не вчинив. Також вказує на те, що ним 06.08.2018 було подано на адресу митного органу заяву про продовження тимчасового ввезення транспортного засобу у зв'язку з його поломкою, однак про результати розгляду його заяви митним органом не повідомлялось, цих обставин суд
-3-
першої інстанції також не з'ясовував. Також зазначає, що з часу ввезення ним автомобіля впродовж 2018-2019 років діяла диспозиція ст. 470 МК України, що складалась з трьох частин, тому його дії не могли бути кваліфіковані за ч. 6 ст. 470 МК України, оскільки митному органу було відомо про факт порушення ним строку тимчасового ввезення автомобіля ще 06.08.2018, а сам по собі факт складення протоколу про порушення митних правил лише 16.03.2020 не є датою виявлення митним органом факту порушення ним митних правил. Окрім того, наголошує на тому, що судом першої інстанції прийнято необґрунтоване рішення про конфіскацію транспортного засобу, оскільки такий не належить йому на праві приватної власності, а є власністю іншої особи - громадянина Польської Республіки, до того ж зазначений у протоколі транспортний засіб не комерційного призначення та не містить спеціально виготовленого сховища (тайника), що використовувався для приховування товарів, чи використовувався для переміщення товарів, тому не міг бути конфіскований.
Будучи неодноразово належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката ГриньоД.Д., який частково підтримав апеляційну скаргу та змінив вимоги, просив закрити провадження у справі у зв'язку з розмитненням транспортного засобу, представника Закарпатської митниці Зубенка І.І., який заперечив апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
За приписом п.3 ч.1 ст.8 МК України державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.
Згідно ст.486 МК України та ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст.489 МК України та ст.280 КУпАП встановлено, що при розгляді справи підлягають з'ясуванню такі обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують її відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На переконання апеляційного суду, при розгляді справи про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані у повній мірі.
-4-
Згідно ст.90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Частиною 6 статті 379 МК України передбачено, що строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 381 МК України встановлено, що громадянам дозволяється поміщувати у митний режим транзиту транспортні засоби особистого користування з метою прохідного транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом, та переміщуються громадянами-нерезидентами.
Відповідно доглави 55 розділу ХІІ МК України поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов'язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених Митним кодексом України (письмове зобов'язання, застосування заходів гарантування тощо).
Пунктом 57 частини 1 статті 4 МК України встановлено, що термін «товар» уживається в значенні будь-якої рухомої речі, у тому числі такої, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
Отже, «транспортний засіб особистого користування» охоплюється поняттям «товар», оскільки є рухомою річчю.
Товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, перебувають під митним контролем і повинні бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного ст.95 МК України (ст.ст. 90,93 МК України).
Так, у п.1 ч.1 ст.95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Приписами ч. 6 ст. 470 МК України передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більше, ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування, яка тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів.
Отже, перевищення встановленого ст.95 МК України строку транзитного перевезення транспортного засобу, ввезеного на митну територію України більше, ніж десять діб визнається порушенням митних правил, за яке передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу з конфіскації транспортного засобу.
-5-
Обставин, передбачених ст.460 МК України, з настанням яких діяння, передбачене ст.470 цього Кодексу, не тягне за собою адміністративної відповідальності під час судового розгляду не встановлено, як не встановлено дії обставин непереборної сили, які стали причиною перевищення встановленого МК України строку доставки транспортного засобу особистого користування.
На переконання апеляційного суду не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він звертався до митного органу з приводу неможливості з об'єктивних причин вивезти за межі митної території України автомобіль, оскільки про місце знаходження транспортного засобу ОСОБА_1 митний орган не повідомив. Жодних документів про те, що поломка транспортного засобу виникла внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, ОСОБА_1 не надав і такі не надані апеляційному суду.
З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується із висновком судді першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України.
Винуватість ОСОБА_1 підтверджується доказами у справі, а саме: протоколом про порушення митних правил №0434/30500/20 від 16.03.2020 (а.с.1-4), електронними витягами із ЄАІС ДФС України, АСМО «Інспектор» (а.с.7-8), поясненнями ОСОБА_1 (а.с.5), доповідною запискою головного державного інспектора ВМО №4 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці Держмитслужби Рущака Я.М. (а.с.13).
Вказані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження.
Отже, наведеними доказами, достовірність яких в апеляційного суду не викликає сумнівів, у повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України.
На переконання апеляційного суду, не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для складання органом протоколу про порушення митних правил за ч.6 ст.470 МК України в редакції Закону від 08.11.2018 через півтора року з дня, коли митному органу стало відомо про не вивезення транспортного засобу ще 06. 08. 2018 з огляду на таке.
З матеріалів справи слідує і це не заперечує сам ОСОБА_1 , що ввезений ним 02.08.2018 на митну територію України транспортний засіб, так і не вивезений за її межі до теперішнього часу.
Правопорушення, передбачене ч.6 ст.470 МК України, є триваючим.
У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що митний орган скоріше, аніж 16.03.2020 виявив зазначене порушення ОСОБА_1 митних правил.
Оскільки вчинене ОСОБА_1 триваючеправопорушення мало місце і після набрання чинності цим законом, а протокол про порушення митних правил був складений вже за час його дії, тому в силу приписів даної норми митним органом обґрунтовано кваліфіковані дії ОСОБА_1 за ч.6 ст.470 МК України, з чим погоджується і апеляційний суд.
Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч.3 ст.3 МК України, норми законів України, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. Норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної дії в часі не мають.
-6-
Положеннями ч.6 ст.470 МК України передбачено, що перевищення установленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розукомплектування - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів.
Як вбачається з матеріалів справи, порушення ОСОБА_1 митних правил було виявлено 16.03.2020, тобто в період дії наведеного вище Закону, а отже судом першої інстанції правильно до останнього застосовано адміністративне стягнення, передбачене ч.6 ст. 470 МК України у виді конфіскації транспортного засобу.
Положення МК України визначають, що провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил (стаття 488 цього Кодексу). Підставами для порушення справи про порушення митних правил є безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил (стаття 491 цього Кодексу). Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (стаття 491 цього Кодексу).
Правовий аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що законодавець пов'язує момент виявлення порушення митних правил з часом складання протоколу про порушення митних правил.
За таких обставин наявність в уповноваженої посадової особи митного органу даних, які вказують на можливу наявність в діях особи ознак митного правопорушення, передбаченого ст.470 МК України, не є моментом виявлення цього правопорушення.
Разом з тим, посилання сторони захисту на внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України, та ухвалення закону щодо встановлення пільгової ставки для розмитнення для автомобілів на єврономерах слід визнати обґрунтованими.
Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України» №1403-IX від 15.04.2021, що введений в дію з 15.06.2021.
Відповідно до п.9-8 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України (відомості Верховної Ради України, 2012 року №№44-48, ст.522) до Закону України Про внесення змін до Митного кодексу України щодо спрощення митного оформлення транспортних засобів, установлено, що тимчасово, протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України», фізична особа, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним, має право вивезти за межі митної території України транспортний засіб особистого користування, що був у використанні і класифікується за товарними позиціями 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни) згідно УКТ ЗЕД, який перебував на митній території України станом на 31.12.2020 у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, за умови добровільної сплати до державного бюджету коштів у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
02.06.2022 до апеляційного суду захисник ОСОБА_1 - адвокат Гриньо Д.Д. подав копію митної декларації про розмитнення транспортного засобу легкового автомобіля марки «SKODA», моделі «OCTAVIA», номер кузова № НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_2 .
-7-
Відповідно до вказаного Закону здійснення митного оформлення транспортного засобу особистого користування, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту, та добровільною сплатою до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, звільняє фізичних осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470,481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту.
Враховуючи наведене, а також те, що на момент розгляду справи в апеляційному суді, ОСОБА_1 розмитнив транспортний засіб та сплатив кошти у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на підставі Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України», №1403-IX від 15.04.2021, звільняє його від адміністративної відповідальності, передбаченої ч.6 ст.470 МК України. Таким чином, обгрунтованими є доводи апеляційної скарги в частині необхідності скасування оскаржуваної постанови із зазначених вище підстав.
Відповідно до ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
У відповідності до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
На національному рівні Конституційний Суд України у своєму рішенні від 29.06.2010 справа №17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз.3 п.п.3.1 п.3), а у рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 цей же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога
-8-
визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз.2 п.п.5.4 п.5).
Відповідно до п.6 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність.
З огляду на викладене, постанова суді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.10.2020 підлягає скасуванню, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України закриттю на підставі п.6 ст.247 КУпАП.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст.294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.527-530 МК України, ст.ст.247,294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.10.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 470 МК України скасувати, а провадження в справі відносно нього закрити на підставі п.6 ст.247 КУпАП у зв'язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність.
Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя