Справа № 308/8240/20
Закарпатський апеляційний суд
31.05.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 ,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 (чотириста двадцять грн сорок коп) грн.
Згідно постанови, 11.08.2020 року, о 08 год. 06 хв, по вул. Гагаріна, 47, в м. Ужгород ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився за допомогою приладу «Драгер» у присутності двох свідків, чим порушив вимоги передбачені п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді є незаконною та підлягає скасуванню. Зазначає, що перед тим, як сідати за кермо, щоб зменшити тахікардію випив 40-50 крапель Корвалолу та вирушив у дорогу, а вже через 10 хв був зупинений працівниками поліції. Вказує і на те, що про вживання ліків пояснював суду, а також і про те, що не вживав алкоголь, а позитивний тест Драгеру могло спричинити вживання ОСОБА_2 . Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє беручи до уваги такі обставини.
Апеляційний суд, відповідно до положень ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість цієї особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, які зазначені у ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону під час розгляду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд визнає, що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка у постанові.
Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №408156 вбачається, що 11.08.2020, о 08 год 06 хв, по вул. Гагаріна, 47, у м. Ужгороді, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився за допомогою приладу «Драгер» у присутності двох свідків, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2. 9 «а» Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. З протоколу також убачається, що факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння підтвердили двоє свідків - громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які своїми підписами засвідчили це. У протоколі також зазначено, що у ОСОБА_1 тимчасово вилучені документи: посвідчення водія НОМЕР_2 від 12.08.2011 та надано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом НОМЕР_3 .
Роздруківкою приладу «Драгер» підтверджується, що на момент проходження огляду водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, з результатом - 0, 49 % проміле (а. с. 2).
З акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів убачається, що освідування водія ОСОБА_1 проводилось за допомогою приладу «Драгер 6820» у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: тремтіння пальців рук, різкий запах алкоголю з порожнини рота (а. с. 4).
Факт проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння та перебування його у нетверезому стані підтверджено поясненнями свідків - громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які своїми підписами засвідчили, що у їх присутності водій ОСОБА_1 пройшов огляд у встановленому законом порядку (а. с. 4, 5).
Розпискою ОСОБА_1 підтверджується, що він залишає на зберіганні транспортний засіб марки «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_1 за адресою: вул. Гагаріна, 47, м. Ужгород (а. с. 6).
З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2959539 убачається, що водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, й накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять гривень) (а. с. 7).
На відеозаписі, який міститься на DVD-диску чітко зафіксовано процедуру проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», його згоду з результатами проходження освідування, та підписання ним протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вищенаведені докази, які є належними й допустимими та зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.9 «а» ПДР та винуватість у вчиненні ним передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що поліцейська ОСОБА_5 була упереджена при проведенні перевірки та огляду на стан сп'яніння та при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Приймаючи судове рішення апеляційний суд також бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів.
Пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, закон у будь - якому випадку забороняє керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння і будь які причини, що спонукали водія сісти за кермо у нетверезому стані, не можуть виправдати такі дії особи.
Водночас Європейський суд з прав людини, зокрема, у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», вказав, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, із врахуванням досліджених судом доказів, апеляційний суд визнає, що поліцейським проведено огляд водія ОСОБА_1 із дотриманням вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП, із застосуванням технічного засобу відеозапису який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд розцінює критично твердження апелянта про те, що за кермом автомобіля він був тверезий, стан сп'яніння апелянт пов'язує із вживанням ліків, Відхиляючи ці доводи, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що докази, які містяться у матеріалах справи повністю узгоджуються між собою, є належними, допустимими та достатніми для висновку про те, що ОСОБА_1 свідомо порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Приймаючи рішення апеляційний суд бере до уваги і те, що ОСОБА_1 у підтвердження цих доводів не надав будь-які докази (висновки експертів, спеціалістів), які б підтверджували, що вживання ліків і, зокрема Корвалолу, може призвести до появи в організмі алкоголю, та його результату - 0, 49 % проміле.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення, який згідно зі ст. 251 КУпАП є належним та достатнім доказом у справі, його зміст відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також поясненнями свідків та відеозаписом, з якого убачається, що водій ОСОБА_1 особисто, з власної волі, без тиску і примусу пройшов огляд на стан сп'яніння, з результатом огляду - 0, 49 % проміле він погодився, жодних скарг щодо погіршення здоров'я та пояснень про вживання ліків він не надав. Між тим, щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не висловив ані заперечень, ані скарг.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
На підставі вищенаведеного, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у порушенні вимог, передбачених пунктом 2.9 «а» ПДР та, відповідно, у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено в межах санкції вищевказаної статті, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана стороною захисту апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, - без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 , не з'явившись на розгляд справи, позбавив себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН