Справа № 308/10504/20
Закарпатський апеляційний суд
02.06.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/47/21 за апеляційною скаргою захисника - адвоката Бойка Б.Б. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.12.2020.
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 ,визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 ( десять тисяч двісті ) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №087541 від 27.09.2020 та постанови судді від 18.12.2020 вбачається, що 27.09.2020 о 03 год. 12 хв. в с.Невицьке по вул. Центральній, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Пежо 307» номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (нечітка хода, запах з порожнини рота), від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат Бойко Б.Б. просить постанову суду від 18.12.2020 скасувати та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі п.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог вказує про незаконність постанови суду першої інстанції та проведений розгляд без належного з'ясування фактичних обставин справи, а також допущені істотні порушення вимог як матеріального, такі процесуального закону. Зазначає, що ОСОБА_1 за кермом автомобіля не перебував, а знаходився на пасажирському сидінні й наявні в матеріалах справи докази цього факту не спростовують. Окрім того, з відеозапису нагрудних камер поліцейських не можливо встановити, що ОСОБА_1 виходив з місця водійського сидіння автомобіля, тобто в ньому також відсутні дані про те, що ОСОБА_1 у зазначений протоколі день і час керував транспортним засобом, до того ж автомобіль перебував у нерухомому стані. Зазначає, що ОСОБА_1 подав до суду адміністративний позов до Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАБ №223781 від 27.09.2020, однак розгляд даної справи судом першої інстанції не завершено. Одночасно захисник порушує питання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду від 18.12.2020, посилаючись, що
-2-
такий ним пропущений з поважних причин, оскільки безпосередньо ОСОБА_1 участі у розгляді справи не приймав, а копію оскаржуваної постанови судді отримано ним, як захисником, лише 05.01.2021.
Будучи неодноразово належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Бойко Б.Б. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з'явилися. Останні рухом справи не цікавилися, судову кореспонденцію отримували, до суду в черговий раз не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бойко Б.Б., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст.ст.268,271 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи клопотання та апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає до задоволення, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не приймав участі у розгляді справи, між тим копію оскаржуваної постанови його захисник отримав тільки 05.01.2021. Зазначені обставини, на переконання апеляційного суду, перешкодили захиснику Бойку Б.Б. своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову, а тому, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та захист, причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, визнаються поважними, у зв'язку із чим, клопотання захисника Бойка Б.Б. про поновлення строку визнається обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а строк поновленню.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
-3-
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 27.09.2020 о 03 год. 12 хв. в с.Невицьке по вул.Центральній, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Пежо 307» номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (нечітка хода, запах з порожнини рота), від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Незважаючи на заперечення захисником вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його винуватість у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.
Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 087541 від 27.09.2020, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який повністю відповідає вимогам ст.256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 21.09.2020, які засвідчили факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку для визначення стану алкогольного сп'яніння, належним чином завіреною копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАБ № 223781 від 27.09.2020, відповідно до якої ОСОБА_1 о 03 год. 12 хв. в с.Невицьке на вул.Центральній Ужгородського району, керував автомобілем марки «Пежо 307» номерний знак НОМЕР_1 та не мав при собі посвідчення водія за, що передбачена відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП та диском з бодікамер поліцейських.
-4-
Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
З установлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та не використав надане йому право на проходження медичного огляду на стан спяніння в закладі охорони здоров'я.
При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п.1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп'яніння, окрім інших, віднесено: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, тобто ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 ..
Враховуючи викладене у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, від проходження якого правопорушник відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що інспектор СРПП №4 Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області Качалаба І. був упереджений при складанні протоколу щодо ОСОБА_1 , і що в нього були підстави фальсифікувати такий. Тому, суд приходить до висновку, що вказаний інспектор при виконанні своїх функціональних обов'язків діяв в межах наданих йому повноважень, протокол ним складено згідно вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 №1452/735.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що висновки суду зроблено формально і такі не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 не являється суб'єктом даного правопорушення, оскільки за встановлених у протоколі обставин не керував транспортним засобом, а знаходився поруч, апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими доказами й спростовані доказами, які наявні в матеріалах справи. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує і те, що наявною у справі постановою про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 223781 від 27.09.2020, відповідно до якої ОСОБА_1 о 03 год. 12 хв. в с. Невицьке на вул. Центральній Ужгородського району керував автомобілем марки «Пежо 307» номерний знак НОМЕР_1 та не мав при собі посвідчення водія, за що підданий адміністративному стягненню за ч.1 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
У зв'язку з наведеним та за наявності не скасованої у встановленому законом порядку постанови про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за фактом керування ним транспортним засобом 27.09.2020 о 03 год. 12 хв . з порушенням Правил дорожнього руху, суд апеляційної інстанції визнає встановленим факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин встановлених судом першої інстанції при визнанні судом винним його за ч.1 ст.130 КУпАП, а посилання захисника на наявність в провадженні Ужгородського міськрайонного суду позовної заяви ОСОБА_1 цих обставин не спростовує.
-5-
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення, а призначене йому адміністративне стягнення таким, яке відповідає санкції вищевказаної статті - як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, і є справедливим.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги захисника щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у нез'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисника не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Доводи апеляційної скарги з приводу неналежності окремих доказів носять формальний характер та такий висновок не спростовують.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника Бойка Б.Б. задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що ОСОБА_1 та його захисником не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання захисника - адвоката Бойка Б.Б. про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновити захиснику строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.12.2020.
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Бойка Б.Б. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.12.2020 щодо ОСОБА_1 ,-без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя: