ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" червня 2022 р. справа № 300/405/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправними дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 мінімальних пенсій та зобов'язання провести виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 мінімальних пенсій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Враховуючи період роботи на посаді учителя початкових класів Голівської гімназії Верховинської селищної ради з 01.09.1982 по теперішній час, позивач має стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", понад 30 років. Однак, листом № 10015-9509/4-02/8-0900/21 від 24.12.2021 відповідач протиправно відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 № 909 в переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років посада класовод не передбачена. Проте на думку позивача, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в якій містяться відомості про порядок і строк подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 21.03.2022. Щодо заявлених позовних вимог заперечив, зокрема зазначив, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 з 01.09.1982 по 03.12.2021 призначена на посаду класовода Голівської гімназії Верховинської селищної ради, однак посада класовода не враховується при обчисленні стажу як працівника освіти, оскільки дана посада відсутня в переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Постанови КМУ №909 від 04.11.1993 "Про перелік закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років". В зв'язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити(а.с. 40-41).
31.03.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що поняття «класовод» тотожне поняттю «класний керівник» та за своїм змістом є не назвою відповідної посади, а вказує на те, що позивач, перебуваючи на посаді вчителя початкових класів. В зв'язку із наведеним, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 з 01.09.1982 по 03.12.2021 працювала на посаді класовода початкових класів Голівської гімназії Верховинської селищної ради (а.с.11-12).
З 05.07.2021 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.10).
03.12.2021 позивач вказуючи на наявність у неї достатнього спеціального страхового стажу на посаді викладача (понад 30 років), звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про надання інформації щодо нарахування та виплату їй при призначенні пенсії грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, які не підлягають оподаткуванню (а.с.13).
Листом № 10015-9509/4-02/8-0900/21 від 24.12.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відмовило позивачу у призначенні грошової допомоги згідно п. 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки посада класовода відсутня в переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Постанови КМУ №909 від 04.11.1993 "Про перелік закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (а.с.14).
Не погодившись із відмовою відповідача у виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка порушує право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи правову норму, яку слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058).
За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058 страховий стаж визначено як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону №1058).
Приписами пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, чинній на час призначення позивачці пенсії), передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.
Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 за №1191 (надалі по тексту також - Порядок №1191), до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Пунктом 5 Порядку №1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
З аналізу наведених норм права вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Суд зазначає, що згідно листа № 10015-9509/4-02/8-0900/21 від 24.12.2021 в якості підстави для відмови позивачу у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідач посилається на те, що посада класовода на якій ОСОБА_1 з 01.09.1982 по 03.12.2021 працювала в Голівської гімназії Верховинської селищної ради не передбачена Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров'я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993.
Проте, суд не погоджується із таким твердженням відповідача, виходячи з наступного.
Так, згідно з Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров'я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 (далі - Перелік № 909) до таких закладів та установ належать, серед інших - загальноосвітні навчальні заклади, та до переліку посад входить, у тому числі, й посада вчителя.
Станом на 1982 рік діяло Положення про класного керівника восьмирічної школи і середньої загальноосвітньої трудової політехнічної школи з виробничим навчанням, затверджене Міністерством освіти УРСР 25.11.1960, яке втратило чинність 01.07.1997 на підставі наказу Міністерства освіти України №239. Цим же наказом було затверджено Тимчасове положення про класного керівника середнього закладу освіти, яке втратило чинність на підставу наказу Міністерства освіти і науки №434 від 06.09.2000.
На підставі «Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти» (наказ Міністерства освіти і науки України №434 від 06.09.2000), обов'язки класного керівника (класовода) покладаються директором школи на педагогічного працівника за його згодою на початку кожного року, про що видається відповідний наказ.
Відповідно до Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти, класний керівник - це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, навчальної групи професійно-технічного навчального закладу, окремими учнями, їх батьками, організацію і проведення гіозаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, саморсалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту.
Згідно пункту 2.1. Положення обов'язки класного керівника покладаються на педагогічного працівника навчального закладу системи загальної середньої освіти, який має педагогічну освіту або відповідну професійну освіту та професійно-педагогічну підготовку, здійснює педагогічну діяльність, фізичний та психічний стан здоров'я якого дозволяє виконувати ці обов'язки.
Пунктом 2.3. Положення передбачено, що на класного керівника покладається керівництво одним класом, навчальною групою. У початкових класах класне керівництво здійснює вчитель початкових класів.
Обов'язки класного керівника(класовода) покладаються директором школи на педагогічного працівника за його згодою на початку кожного року, про що видається відповідний наказ.
Відповідно до п.36 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти, затвердженої наказом МОН України №102 від 15.04.1993 року вчителям, викладачам, старшим викладачам, майстрам виробничого навчання та іншим педагогічним працівникам (крім керівних) загальноосвітніх навчальних закладів, вищих навчальних закладів І - II рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів провадиться додаткова оплата за класне керівництво.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що поняття "класовод" тотожне поняттю "класний керівник" та за своїм змістом є не назвою відповідної посади, а вказує на те, що позивач, перебуваючи на посаді вчителя початкових класів, виконувала додатково обов'язки класного керівника, покладені на неї відповідним наказом керівництва навчального закладу.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи та період роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявною трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В даному випадку, необхідними умовами для виникнення у позивача права на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Також, згідно пункту 1.1 Розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993року за № 110 (далі - Інструкція) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно п. 1 Постанови КМУ від 12 серпня 1993 року N 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд звертає увагу, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 з 01.09.1982 по 03.12.2021 працювала на посаді класовода початкових класів Голівської гімназії Верховинської селищної ради та виконувала обов'язки вчителя початкових класів.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано, а тому безпідставно не взяті до уваги.
Крім того, відповідно до наказу Голівські гімназіі Верховинської селищної ради від 03.12.2021 № 65-к "Про приведення назви посади у відповідність з нормативними документами" внесено відповідні зміни до наказу Голівської восьмирічної загальноосвітньої школи № 73 від 30 серпня 1982 року, наказу № 64 від 03.12.2021 року по Голівській гімназії та до трудової книжки замінивши слово "класовода" на слова "учителя початкових класів" (а.с.17).
Також наявними в матеріалах справи доказами, а саме копіями: характеристики, диплому, атестаційного листа від 15.10.2004, атестаційного листа від 01.04.2009, атестаційного листа від 08.04.2014, свідоцтва про підвищення кваліфікації від 18010.2013, сертифікату від 18.11.2018, сертифікату від 07.12.2018, свідоцтва про підвищення кваліфікації від 07.03.2019, сертифікату про підвищення кваліфікації від 16.12.2020, сертифікату про підвищення кваліфікації від 13.04.2021, підтверджується, що з 01.09.1982 по 03.12.2021 ОСОБА_1 працювала на посаді вчителя початкових класів Голівської гімназії Верховинської селищної ради та виконувала обов'язки вчителя початкових класів (а.с.18).
З врахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку що наведеними документами підтверджується факт виконання позивачем з 01.09.1982 по 03.12.2021 в Голівської гімназії Верховинської селищної ради обов'язків вчителя початкових класів, а відтак підтверджується і наявність необхідного спеціального стажу більше 30 років для виплати одноразової грошової допомоги при виході на пенсію, а тому дії відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги є протиправними.
Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що:
- позивач досягла пенсійного віку;
- вийшла на пенсію з посади в закладі (установі) комунальної форми власності, робота на якій дає їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- не отримувала до моменту виходу на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», будь-якого іншого виду пенсії.
Відтак, враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту у цій справі суду слід визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 мінімальних пенсій та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплати вказану грошову допомогу.
Решта доводів сторін висновків суду та рішення по суті спору не змінюють.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн, сплачений згідно квитанції №1 від 12.01.2021 (а.с.1).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Микитин Н.М.