ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" червня 2022 р. справа № 300/766/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Могили А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Богородчанської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення від 18.10.2011,-
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Богородчанської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення від 18.10.2011 №401 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель смт.Богородчани".
Позовні вимоги мотивовано тим, що спірне рішення відповідача є нормативно-правовим актом регуляторного характеру, проте всупереч законодавству України, повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту, відповідний аналіз регуляторного впливу розробником проекту оприлюднений не був. У зв'язку із чим просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, а також додаткових документів та пояснень.
На адресу суду від відповідача 14.03.2022 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що рішення від 18.10.2011 №401 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель смт.Богородчани" не є регуляторним актом у розумінні норм чинного законодавства, а тому і не може підпадати під вимоги опублікування проектів регуляторних актів. Незважаючи на це, відповідачем було повністю дотримано вимоги законодавства стосовно опублікування цього акту із зазначенням дати такої публікації. Відповідачем не було допущено порушень норм чинного законодавства, у зв'язку із чим рішення не підлягає скасуванню, а позов не підлягає задоволенню. Щодо витребуваних судом документів, зокрема технічної документації з нормативної грошової оцінки земель смт.Богородчани, відповідач вказав, що така розробником передана Управлінню Держземагенства у Богородчанському районі Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області (а.с.52-58).
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 17.03.2022 позивач вказала, що на дату прийняття спірного рішення був відсутній позитивний висновок державної експертизи технічної документації з нормативної грошової оцінки земель смт.Богородчани. Вважає, що спірне рішення прийнято з порушенням вимог ст.21 Закону України "Про оцінку земель", що є підставою для його скасування (а.с.70-72)
Так як зі змісту позовної заяви та її формулювання, не являлося можливим остаточно визначити характер спірних правовідносин, судом вжито заходи, щодо витребування матеріалів технічної документації.
Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області витребувані судом матеріали технічної документації з нормативної грошової оцінки, згідно ухвали суду від 16.03.2022, не надано, в зв'язку з введенням на території України воєнного стану та встановленням простою в роботі Держаної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів (а.с.92-93).
Згідно ухвали суду від 05.05.2022 Івано-Франківською філією Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя" 26.05.2022 надано належно завірену копію технічної документації з нормативної грошової оцінки земель смт.Богородчани (а.с.112-167).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
На сьомій сесії шостого демократичного скликання Богородчанської селищної ради Богородчанського району Івано-Франківської області 18.10.2011 прийнято рішення №401 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель смт.Богородчани" (а.с.51).
Пунктами 1, 2 цього рішення селищна рада вирішила затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель смт.Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області, яка включає: схему прояву локальних факторів оцінки та картограму розповсюдження агровиробничих груп ґрунтів. Дане рішення ввести в дію з 01.01.2012.
Рішення селищної ради від 18.10.2021 №401 було офіційно оприлюднено в місцевих засобах масової інформації - часописі Богородчанської районної ради "Слово народу" номер 44 (1601) за 29.10.2011 (а.с.104-108).
Позивач вважає, що оскаржуване рішення передбачає затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, якою визначена нова середня (базова) вартість одного квадратного метра земель смт.Богородчани. Являючись платником орендної плати, вважає оскаржуване рішення селищної ради протиправним, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Статтею 26 цього Закону визначений перелік питань, які відносяться до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад, до яких, зокрема, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до частин першої і другої статті 59 Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це:
прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;
прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Таким чином, вказаним вище Законом визначено, що регуляторним актом може визнаватись як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ, який відповідає сукупності певних ознак, зокрема таких як: 1) прийняття уповноваженим на це регуляторним органом; 2) встановлення, зміна чи скасування норм права; застосування неодноразово та щодо невизначеного кола осіб.
Особливу увагу при визначенні акта регуляторним слід звертати на відносини, що є предметом регулювання цього акта.
Так, сфера дії Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" включає в себе: господарські відносини та адміністративні відносини - відносини між регуляторними органами та суб'єктами господарювання та/або між іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.
Господарський кодекс України наступним чином визначає сферу господарських відносин - господарські відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
При цьому під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарський кодекс України розрізняє наступні види господарської діяльності: підприємництво - це господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку; некомерційна господарська діяльність - це господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.
Слід наголосити, що державна регуляторна політика охоплює всі сфери та галузі, у яких можливе здійснення господарської та підприємницької діяльності, не забороненої законами України, та засоби державного регулювання такої діяльності, у яких держава будь-яким чином встановлює правила поведінки для суб'єктів господарювання.
Основними засобами регулюючого впливу держави є, зокрема: правила та процедури щодо входження на ринок і виходу з нього суб'єктів господарювання, їх створення та ліквідації; ліцензування певних видів господарської діяльності; дозвільна система на провадження певного виду господарської діяльності; правила та процедури, що регламентують певні види господарської діяльності, які не підпадають під дозвільну систему на провадження певного виду господарської діяльності; правила щодо обсягу та процедур подачі обов'язкової звітності; тарифне і нетарифне регулювання; організація державного контролю за господарською діяльністю; отримання погоджень від органів державної влади або третіх осіб.
Таким чином, регулюючий вплив держави на діяльність суб'єктів господарювання поширюється на всі правовідносини між суб'єктами господарювання, які мають місце в законодавчо регульованій сфері, а також охоплює собою адміністративні відносини між ними та органами влади під час реалізації прав та обов'язків, передбачених актами законодавства.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2019 року у справі № 461/1824/15-а та від 31 травня 2021 року у справі № 826/16053/16.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти; регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Як уже зазначено судом вище, рішенням Богородчанської селищної ради від 18.10.2011 №401, яке було офіційно оприлюднене в місцевих засобах масової інформації - часописі Богородчанської районної ради "Слово народу" номер 44 (1601) за 29.10.2011, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель смт.Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області, яка включає: схему прояву локальних факторів оцінки та картограму розповсюдження агровиробничих груп ґрунтів. Установлено, що дане рішення вводиться в дію з 01.01.2012.
Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель смт.Богородчани затверджена без встановлення базової вартості 1 кв.м. землі в грошовому еквіваленті.
Таким чином, як встановлено судом, затверджена рішенням ради від 18.10.2011, технічна документація з нормативної грошової оцінки земель смт.Богородчани без встановлення цим рішенням базової вартості 1 кв.м. землі, містить лише розрахунки (формули та коефіцієнти), які в подальшому будуть застосовуватися при розрахунках земельних платежів. З огляду на що, це рішення не має такої обов'язкової ознаки для віднесення його до регуляторного акта, як неодноразове застосовування. Фактично рішення ради від 18.10.2011 № 401 є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.
Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 7 жовтня 2021 року у справі № 160/17179/20, згідно якого рішення Кам'янської міської ради від 9 липня 2020 року №1975-44/VII "Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кам'янське станом на 1 січня 2020 року", за даних конкретних обставин справи, не мало впливу, в тому числі регуляторного, на правовідносини, у яких виник спір, не змінювало їх і не припиняло дію попередніх актів з цього питання, а відтак не могло порушувати прав Підприємства й не вимагало застосування спеціальних регуляторних процедур, передбачених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Поряд з чим, суд погоджується з доводами позивача, що оскаржуване рішення від 18.10.2011 прийняте регуляторним органом - Богородчанською селищною радою, та стосується невизначеного кола осіб (оскільки затверджує технічну документацію з нормативної грошової оцінку земельних ділянок, але виключно тільки щодо користувачів землі), однак вказане рішення застосовується одноразово.
Оскаржуване рішення не встановлює, змінює чи скасовує норми права, так як в результаті його прийняття жодний нормативно-правовий акт не зазнав змін.
Тому, відсутність повної сукупності ознак регуляторного акту, передбачених статтею 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", не відносить таке рішення до регуляторного акту, до якого мають бути застосовані вимоги Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", в частині обов'язкового оприлюднення проекту такого акту в друкованих засобах масової інформації метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, та здійснення аналізу його регуляторного впливу тощо.
Отже, виходячи з положень Земельного кодексу України, Законів України "Про оцінку земель", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", "Про землеустрій" органи місцевого самоврядування виступають лише замовниками робіт з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та на пленарних засіданнях лише затверджують технічну документацію з нормативної грошової оцінки землі, розроблену у відповідності до вимог чинного законодавства. Такі роз'яснення надала Державна регуляторна служба України в листі від 07.03.2018.
Державна регуляторна служба України, як орган який контролює питання вказаного закону зазначив, що рішення органів місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки населеного пункту не є регуляторними актами в розумінні Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" за умови, якщо рішення про їх затвердження не містить інших правових норм, у тому числі, щодо встановлення базової вартості 1 кв. м. землі в грошовому еквіваленті, що не передбачено вимогами законодавства.
Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва є спеціальним уповноваженим органом, який має право здійснювати експертизу регуляторних актів на їх відповідність та здійснювати роз'яснення щодо правомірності застосування вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" будь-який інший державний орган таких повноважень не має.
Щодо посилання позивача на відсутність висновку державної експертизи землевпорядної документації, суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (чинного на момент прийняття спірного рішення в цій справі) технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок підлягає обов'язковій державній експертизі, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.
У відповідності до ст.7 цього Закону, замовниками державної експертизи є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, землевласники, землекористувачі, підприємства, установи, організації і громадяни, заінтересовані у проведенні такої експертизи, а також розробники об'єктів державної експертизи.
Як свідчать матеріали справи, розроблена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту смт.Богородчани відповідно до вимог законодавства, пройшла державну експертизу та була затверджена Богородчанською селищною радою (а.с.164).
Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 27.12.2010 №543 відповідає формі встановленого зразка затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №974 "Про затвердження Порядку реєстрації об'єктів державної експертизи землевпорядної документації та типової форми її висновку" (чинного на момент прийняття спірного рішення в цій справі), в повній мірі виготовлений у відповідності до норм діючого законодавства, що дає підстави вважати твердження позивача викладені у позові стосовно висновку безпідставними.
Крім наведеного, суд зазначає, що спірне в цій справі рішення, відповідачем прийняте з дотриманням положень законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про оцінку земель", "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації".
Так, частиною п'ятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
У даному випадку, як встановлено судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів, спірне в цій справі рішення офіційно оприлюднено в місцевих засобах масової інформації - часописі Богородчанської районної ради "Слово народу" номер 44 (1601) за 29.10.2011 (а.с.104-105).
Отже, будь-яких процедурних порушень під час прийняття зазначеного рішення відповідачем допущено не було і доводів протилежного позивачем не наведено.
Оскільки під час розгляду цієї справи, суд дійшов висновку про те, що рішення відповідача 18.10.2011 №401 не є регуляторним актом, то безпідставними є і доводи позивача щодо необхідності дотримання відповідачем під час прийняття вказаного спірного рішення положень статей 1, 4-9, 12, 13, 33, 34, 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" у частині, що стосуються порядку оприлюднення проектів регуляторних актів.
Крім того, доводи позовної заяви, стосуються незгоди позивача із підвищенням нормативної грошової оцінки земель смт.Богородчани, яка має вплив на розмір земельного податку. Водночас суд зазначає, що звертаючись до суду позивач просила визнати нечинними рішення від 18.10.2011 №401 з підстав того, що вказане рішення відповідача прийняте без належного дотримання передбаченої законодавством процедури прийняття регуляторних актів.
Тобто, вказане рішення відповідача не оскаржувалося з підстав того, що Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель смт.Богородчан, не відповідає положенням пунктів 3, 6, 9, 10 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, статей 13, 15, 18, 21, 23 Закону "Про оцінку земель" та статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".
Позивач у позовній заяві не зазначала, що вказана Технічна документація містить неправильні розрахунки (формули та коефіцієнти) чи явні дефекти.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що спірне рішення Богородчанської селищної ради від 18.10.2011 №401 прийняте в межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені нормами Конституції та Законами України, що виключає визнання судом цього рішення протиправним та його скасування.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, на думку суду, позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення її прав в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем доведено правомірність своїх дій під час прийняття оскаржуваного рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до Богородчанської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення від 18.10.2011, а доводи позовної заяви зазначених висновків суду не спростовують.
За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (частина 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
У відповідності до частини 1 статті 138 Кодексу розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Особа, яка не є учасником судового процесу, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням доказу на вимогу суду, вчиненням інших процесуальних дій (частина 2 статті 138 Кодексу).
Звертаючись із даним позовом, позивачем до позовної заяви ні спірного рішення, ні матеріалів технічної документації надано не було. В позовній заяві ОСОБА_1 заявлено клопотання про витребування копії технічної документації з нормативної грошової оцінки земель смт.Богородчани.
Так як надані в подальшому позивачем матеріали технічної документації, є неналежної якості та з яких неможливо встановити їх приналежність до спірних правовідносин, у них відсутні необхідні реквізити, судом вжито заходів, щодо витребування належним чином засвідчених копій технічної документації з нормативної грошової оцінки земель смт.Богородчани, затвердженої рішенням Богородчанської селищної ради за № №401 від 18.10.2011.
Вказані матеріали надані Івано-Франківською філією Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя", разом із рахунком-фактурою №Д-00000047 від 24.05.2022 на суму 2875,20 грн., матеріальних витрат за виготовлення цих копій та які слід відшкодувати на користь Підприємства (а.с.111-112).
Таким чином, у матеріалах справи наявні докази понесення витрат, пов'язаних з витребуванням доказів.
Згідно частини 3 статті 138 Кодексу, у випадках, коли сума витрат особи, яка не є учасником судового процесу, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь такої особи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Правила розподілу судових витрат визначає стаття 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частин першої, п'ятої якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням правил розподілу судових витрат, приймаючи до уваги також те, що позивача не в силу Закону України "Про судовий збір" (статті 5), а згідно ухвали суду від 22.02.2022 звільнено лише від сплати судового збору, понесені витрати в сумі 2875,20 грн. на виготовлення копії архівної технічної документації слід стягнути з позивача.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Богородчанської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення від 18.10.2011 №401 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель смт.Богородчани", відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя" (код ЄДРПОУ 02497677, вул.І.Франка,4, м.Івано-Франківськ) витрати пов'язані з витребовуванням доказів (виготовлення копії архівної технічної документації) в сумі 2875 (дві тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.