30 травня 2022 року м. Київ
Справа № 761/17683/21
Провадження: № 33/824/1376/2022
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Білого Валентина Валентиновича в інтересах ОСОБА_1
на постанову Шевченківського районного суду Київської області від 18 листопада 2021 року, винесену під головуванням судді Юзькової О.Л.,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою Шевченківського районного суду Київської області від 18 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 грн.
Не погодившись із таким судовим рішенням, 13 січня 2022 адвокат Білий В.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не дотримання вимог щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, просив скасувати постанову Шевченківського районного суду Київської області від 18 листопада 2021 року та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КуПАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, адвокат Білий В.В. в інтересах ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, під час звернення працівників поліції перебував на узбіччі біля авто з розірваним колесом. На вимогу працівників поліції був змушений перемістити автомобіль на інше вказане поліцейським місце, після чого працівники поліції почали вимагати проведення огляду на стан сп'яніння. Перебуваючи в медичному закладі, ОСОБА_1 наголошував на тому, що не керував транспортним засобом, при цьому, погодився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, однак, не зміг здати аналіз сечі через наявне у нього урологічне захворювання. Від здачі інших біологічних зразків не відмовлявся, проте, в лікарні такі зразки відмовились відбирати. Оскільки у ОСОБА_1 не відбирались зразки біологічного дослідження для проведення лабораторного дослідження, що є обов'язковим, наявний в матеріалах справи висновок лікаря-нарколога не може бути належним доказом перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння.
Апеляційна скарга також містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови районного суду, яке обґрунтоване тим, що розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відбувся без його участі, ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи не повідомлявся. Про існування оскаржуваної постанови ОСОБА_1 дізнався з відкритих джерел ЄДРСР.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходить з наступного.
У відповідності до вимог ст. 289 КУпАП у разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи.
Не зважаючи на наявну в матеріалах справи заяву ОСОБА_1 про отримання судових повісток-повідомлень в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення, судові повістки-повідомлення про розгляд справи направлялись судом на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку, при цьому, доказів вручення останньому поштових відправлень в матеріалах справи немає.
Обмеження на реалізацію право на оскарження, яке може полягати у не поновленні строку скаржнику, порушить саму суть права. Фактично, без поновлення строку на подання апеляційної скарги, скаржник буде позбавлений на реалізацію важливого елемента права на справедливий суд, як право на звернення до апеляційного суду за захистом своїх прав.
З метою доступу до правосуддя, доходжу висновку про те, що строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду Київської області від 18 листопада 2021 року пропущений скаржником з поважних причини.
За таких обставин, клопотання адвоката Білого В.В. в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.
ОСОБА_1 та його адвокат Білий В.В. в судове засідання не з'явились.
30 травня 2022 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання від адвоката Білого В.В. в інтересах ОСОБА_1 про розгляд справи у відсутність скаржника.
Дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 19 квітня 2021 року о 16 год. 25 хв. в м. Києві по вул. Довженка, 16, водій ОСОБА_1 керував автомобілем VOLKSWAGEN д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме порушення мови та координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря нарколога КНП КМНКЛ Соціотерапія. Отже, ОСОБА_1 порушено вимоги п. 2.9 А ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя місцевого суду на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису з камери АА00648, висновку нарколога КНП КМНКЛ Соціотерапія № 902070 від 19.04.2021 року, визнав доведеним факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та в межах санкції вказаної статті визначив розмір стягнення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, в точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 2.9.А ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Підстави та процедура проведення огляду на стан сп'яніння чітко регламентована ст. 266 КУпАП та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а в разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу Iцієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. п. 7-10 Інструкції, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Згідно п.15 Інструкції за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Тобто, діагноз, який вноситься до акта медичного огляду має ґрунтуватися на двох складових : 1) огляду на стан сп'яніння; 2) лабораторних дослідженнях.
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними (п. 22 Інструкції).
Як убачається із наявного в матеріалах справи відеозапису та висновку щодо результатів медичного огляду, лабораторне дослідження на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини не проводилося у зв'язку з ненаданням ОСОБА_1 зразків біологічного середовища (сечі). Висновок лікаря про перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння (внаслідок вживання стимуляторів) складений за результатами зовнішнього огляду лікарем ОСОБА_1 , тобто, на підставі клінічних ознак.
Вказане свідчить про те, що лікарем була встановлена наявність у організмі ОСОБА_1 наркотичних речовин (стимуляторів) без проведення лабораторних досліджень, отже, висновок лікаря щодо результатів медичного огляду від 19.04.2021 року про перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння ґрунтується лише на його суб'єктивних міркуваннях.
Оскільки дані, які містяться у висновку, отримані з порушенням вимог Інструкції, отже, єнедійсними, висновок щодо результатів медичного огляду від 19.04.2021 року не може бути доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Інших доказів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння матеріали справи не містять.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що зафіксована на відеозаписі поведінка ОСОБА_1 (ухилення від здачі сечі для проведення біологічного дослідження) могла свідчити про його відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, що також є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою виявлення стану сп'яніння.
Проте, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 19 квітня 2021 року, яким ОСОБА_1 фактично висунуте обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, зазначено порушення водієм п. 2.9 (А) ПДР України.
Як зазначено вище, диспозицією ч.1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за три окремі правопорушення: керування транспортним засобом в стані сп'яніння, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп'яніння, а також відмову від проходження на стан сп'яніння.
В той же час, у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, а не в стані сп'яніння, при цьому, від огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 не відмовився, огляд на стан сп'яніння проходив відповідно до встановленого порядку.
Разом з тим, суд, виходячи з принципу диспозитивності не може самостійно визначати інші фактичні обставини та відповідний пункт ПДР України, аніж той, який вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення.
У разі ухвалення рішення про порушення особою іншого пункту ПДР України, не зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, суд перебере на себе функції обвинувачення, що є неприпустимим, виходячи з положень ст.ст. 124, 129 Конституції України.
Місцевий суд, формально послався на наявні в матеріалах справи докази, не звернув уваги на порушення вимог закону при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, та, як наслідок, дійшов передчасного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, вважаю, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, інкримінованого йому, не доведено, а тому постанова Шевченківського районного суду Київської області від 18 листопада 2021 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, суд
Клопотання адвоката Білого Валентина Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду Київської області від 18 листопада 2021 року задовольнити.
Поновити адвокату Білому Валентину Валентиновичу в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду Київської області від 18 листопада 2021 року.
Апеляційну скаргу адвоката Білого Валентина Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду Київської області від 18 листопада 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Невідома