Справа № 376/2218/20
Провадження № 1-кп/362/236/22
31 травня 2022 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за №12020110260000164 від 11.04.2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Чагерний, Красноярський край, Російська Федерація, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Малосілка, Бердичівського району Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , в силу ст. 89 раніше не судимого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Красноводськ, Республіки Туркменістан, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Хмельницький, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , в силу ст. 89 раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, -
В провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження за №12020110260000164 від 11.04.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України.
У судовому засіданні прокурор просив вирішити питання про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, враховуючи тяжкість висунутого обвинувачення та те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України та встановлені при обранні запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, а більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_9 щодо заявленого клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не заперечили.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повыдомлялися належним чином.
Статтею 64 Конституції України передбачена можливість введення в Україні воєнного або надзвичайного стану. При цьому можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.
24.02.2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Згідно статті 122 цього закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Враховуючи вищевикладене, положення статті 2 КПК України (згідно якої завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура), положення ч.3 ст.331 КПК України (щодо обов'язку суду розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, незалежно від наявності клопотань), введений на даний час на території України Указом Президента воєнний стан, суд дійшов до висновку, що відсутність учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 615 КПК України у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважаться продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшла до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта ,чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк , що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжити злочину діяльність. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, має бути враховано тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу обвинуваченого та розмір заподіяної ним майнової шкоди.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки обвинувачення їм пред'явлено у вчиненні особливо тяжкого злочину, ризики неявки обвинувачених до суду та вчинення ними нових злочинів залишилися, обвинувачені можуть незаконно впливати на потерпілих, тому застосування більш м'ягкого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
Клопотання прокурора про вирішення питання про запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою обгрунтоване, оскільки на даний час ризики та обставини, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, не змінилися та продовжують існувати.
Суд також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання обвинуваченого ОСОБА_4 , під вартою, сторонами кримінального провадження суду не надавалися.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає за необхідне продовжити щодо обвинуваченех винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України №4р-2019 від 13 червня 2019 року, дана ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду.
Керуючись ст.ст. 314-316, 371-372 КПК України, суд-
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі Київському слідчому ізоляторі на 60 днів до 29.07.2022 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1