Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 363/1099/21
провадження № 61-16958св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючої - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 08 червня 2021 року у складі судді Лукач О. П. та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Шкоріної О. І.,
Короткий зміст заяви
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просила встановити юридичний факт, що вона в період з 04 вересня 2000 року до 12 вересня 2003 року працювала помічником приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) ОСОБА_2, а отже, має стаж роботи помічником нотаріуса більше трьох років.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що в 2009 році працювала на посаді юрисконсульта Державного підприємства Міністерства оборони України «Благодатне», на якому було втрачено її трудову книжку. З 07 червня 2010 року працювала юрисконсультом на Державному підприємстві Міністерства оборони України «Харківський проектний (науково-дослідний) інститут», у якому їй оформлено дублікат трудової книжки. Відомості до трудової книжки заносилися на підставі наданих нею довідок, однак довідку про її роботу помічником приватного нотаріуса вона не могла надати, оскільки приватний нотаріус ОСОБА_2 припинила нотаріальну діяльність, а тому запис у трудову книжку про її роботу в період з 04 вересня 2000 року до 12 вересня 2003 року не внесений.
Факт роботи у нотаріуса підтверджується трудовим договором від 04 вересня 2000 року, укладеним між нею та приватним нотаріусом ОСОБА_2, нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_2 , копією свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_2, нотаріально посвідченими поясненнями свідків.
З 11 січня 2021 року вона працює державним реєстратором Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області (далі -Боринська селища рада). Під час роботи виникло питання щодо тривалості її трудового стажу, що впливає на розмір її заробітної плати, а також порядок присвоєння категорій посадовим особам органів місцевого самоврядування.
Посилаючись на те, що в інший спосіб встановити факт трудового стажу вона не має можливості, просила суд встановити юридичний факт, що вона працювала помічником приватного нотаріуса ОСОБА_2 у період з 04 вересня 2000 року до 12 вересня 2003 року та має стаж роботи помічником нотаріуса більше трьох років.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року, провадження у справі закрито з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства, а повинні вирішуватися в позасудовому порядку відповідно до встановленої чинним законодавством процедури. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок№ 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків. Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 вересня 2019 року у справі № 198/623/18 (провадження№ 14-369цс19), та відповідає практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови: від 10 березня 2020 року у справі № 556/132/18 (провадження № 61-44101св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 559/2652/16-ц (провадження № 61-28244св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 401/2020/17-ц (провадження № 61-3570св19), від 24 жовтня 2019 року у справі № 523/30/17 (провадження № 61-12771св18), від 10 червня 2019 року у справі № 347/576/18 (провадження № 61-45995св18) щодо встановлення фактів трудового стажу для призначення пенсій та допомоги по тимчасовій непрацездатності, нарахування надбавок та інших пільг.
Посилаючись на те, що встановлення трудового стажу за відсутності відповідного запису в трудовій книжці здійснюється органами Пенсійного фонду України, незалежно від досягнення особою пенсійного віку, а не в судовому порядку, суди дійшли висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за відсутності предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України).
Короткий зміст доводів касаційної скарги. Рух справи у суді касаційної інстанції
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 08 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посилання на те, що:
- суди попередніх інстанцій неповно встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, надали їм неправильну правову оцінку та невірно застосували норми матеріального права. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, помилково керувалися приписами Порядку № 637, який, на думку заявника, підлягає застосуванню лише до правовідносин, пов'язаних із призначенням пенсій. Натомість підставою її звернення із заявою про встановлення факту трудових відносин у зазначеній справі була необхідність вирішення інших питань, не пов'язаних із призначенням пенсій, зокрема питань нарахування заробітної плати, порядку присвоєння відповідної категорії та рангу посади службових осіб органів місцевого самоврядування. З огляду на наведене, вважала, що Порядок № 637 не підлягає застосуванню до правовідносин у цій справі, а тому суди дійшли помилкового висновку, що підтвердження факту перебування у трудових відносинах належить до компетенції Пенсійного фонду України і не може встановлюватися в судовому порядку;
- закриваючи провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України за відсутності предмету спору, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, оскільки у справах окремого провадження спір про право відсутній, а тому посилання на пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України не може бути підставою для закриття провадження у зазначеній категорії справ.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції 05 листопада 2021 року.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами встановлено, що розпорядженням Боринського селищного голови від 11 січня 2021 року № 7-К ОСОБА_1 прийнято на посаду державного реєстратора Боринської селищної ради з 11 січня 2021 року шляхом її переведення з Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. Взято до уваги, що ОСОБА_1 присвоєно 9 ранг у межах п'ятої категорії посад, стаж роботи, що прирівнюється до стажу роботи в органах місцевого самоврядування, становить 3 роки 7 місяців 10 днів.
З відповіді Боринського селищного голови від 03 березня 2021 року № 162, наданої на запит ОСОБА_1 щодо зарахування їй стажу роботи на посаді помічника нотаріуса в період з 04 вересня 2000 року по 12 вересня 2003 року, вбачається, що при прийнятті її на роботу зазначений стаж роботи не врахований. Роз'яснено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у разі якщо не збереглися документи про стаж роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, а у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється компетентними органами на підставі показань свідків (постанова Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»).
На підтвердження факту роботи помічником приватного нотаріуса ОСОБА_2, у період з 04 вересня 2000 року до 12 вересня 2003 року, ОСОБА_1 надала копію трудового договору від 04 вересня 2000 року, укладеного між нею та приватним нотаріусом ОСОБА_2, нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 , копію свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_2, копію реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_2 , нотаріально посвідчені пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Заяву про встановлення такого факту обгрунтовувала тим, що у зв'язку з втратою трудової книжки та припиненням нотаріальної діяльності приватним нотаріусом ОСОБА_2, вона не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує стаж її роботи на посаді помічника приватного нотаріуса ОСОБА_2 у вказаний період.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першою статті 315 ЦПК України, який не є вичерпним. Так, згідно з частиною другою зазначеної статті, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).
Встановлення факту роботи на посаді помічника приватного нотаріуса в період з 04 вересня 2000 року до 12 вересня 2003 року, за відсутності відповідного запису у дублікаті трудової книжки, ОСОБА_1 обгрунтовувала тим, що зазначене їй необхідно для вирішення питання щодо нарахування заробітної плати, отримання відповідної категорії та рангу посади службової особи органу місцевого самоврядування, оскільки на момент звернення до суду вона працює державним реєстратором Боринської селищної ради.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637).
У судовому порядку відповідно до пункту 26 зазначеного Порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.
Чинне законодавство не містить такого визначення як «трудовий стаж», з введенням в дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), поняття «трудовий стаж» замінено на термін «страховий стаж» - період (строк) протягом особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, за який щомісяця сплачуються страхові внески. Трудовий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, враховується до страхового стажу на умовах раніше діючого законодавства, зокрема Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального державного страхування.
Таким чином, встановлення факту наявності трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України як при прийнятті рішення про призначення пенсії, так і при вирішенні питання про встановлення трудового стажу роботи у певний період трудової діяльності.
За встановлених обставин та чинних норм законодавства, суди дійшли правильного висновку, що у судовому порядку не може бути встановлений факт наявності трудового стажу, оскільки встановлення такого факту здійснюється органами Пенсійного фонду України в позасудовому порядку, відмова цього органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справ, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18 (провадження № 14-369цс19), та відповідає практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови: від 10 березня 2020 року у справі № 556/132/18 (провадження № 61-44101св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 559/2652/16-ц (провадження № 61-28244св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 401/2020/17-ц (провадження № 61-3570св19), від 24 жовтня 2019 року у справі № 523/30/17 (провадження № 61-12771св18) та від 10 червня 2020 року у справі № 347/576/18 (провадження № 61-45995св18).
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі, апеляційний суд правильно зазначив, що визначений Порядок № 637 порядок підтвердження факту наявності трудового стажу є загальним та здійснюється органами Пенсійного фонду України незалежно від досягнення особою пенсійного віку, а тому підлягає застосуванню і до правовідносин, що виникли у справі, яка переглядається. Разом з тим, не звернув увагу, що закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції помилково послався на пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України - у зв'язку з відсутністю предмета спору. Ураховуючи наведене, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають зміні шляхом викладення мотивувальних частин у редакції цієї постанови.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Зважаючи на те, що суди першої та апеляційної інстанційдійшли правильного висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, однак помилково зазначили, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення необхідно змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 08 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко