Ухвала
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 343/827/21
провадження № 61-16424св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючої - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Долина»,
боржник - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Долинського районного суду Івано - Франківської області від 03 червня 2021 року у складі судді Тураша В. А. та постанову Івано - Франківського апеляційного суду від 20 серпня 2021 року у складі колегії суддів:Горейко М. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О.,
Судовим наказом Долинського районного суду від 13 травня 2021 року у справі № 343/827/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Долина» (далі - ТОВ «Нова Долина») заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01 липня 2019 року до 30 квітня 2021 року в розмірі 2 378,98 грн, інфляційні втрати - 153,72 грн та три проценти річних - 61,63 грн, а всього - 2 594,33 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Нова Долина» судовий збір у розмірі 227,00 грн та 660,00 грн на відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
01 червня 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу, в якій заявник також просив стягнути з ТОВ «Нова Долина» 2 000,00 грн на відшкодування витрат за надання професійної правничої допомоги.
Ухвалою Долинського районного суду Івано - Франківської області від 03 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Івано - Франківського апеляційного суду від 20 серпня 2021 року, заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано судовий наказ від 13 травня 2021 року, виданий Долинським районним судом Івано - Франківської області за заявою ТОВ «Нова Долина» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01 липня 2019 року по 30 квітня 2021 року у розмірі 2 378,98 грн, інфляційних втрат - 153,72 грн, трьох процентів річних - 61,63 грн, судового збору - 227,00 грн та 660,00 грн на відшкодування витрат за надання професійної правничої допомоги.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Відмовляючи в стягненні з ТОВ «Нова Долина» на користь ОСОБА_1 витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до норм цивільного процесуального законодавства відшкодування витрат на правничу допомогу можливе лише у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження такі судові витрати не відшкодовуються.
У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій він просив ухвалу Долинського районного суду Івано - Франківської області від 03 червня 2021 року і постанову Івано - Франківського апеляційного суду від 20 серпня 2021 року скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення його вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу можливе лише у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження такі судові витрати не відшкодовуються.
Суди не звернули увагу, що відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу та, що відповідно до частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) до загальних засад цивільного судочинства відноситься принцип відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене рішення, а також не врахували, що відповідно до частини дев'ятої статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогію закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Посилаючись на наведене, заявник зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували аналогію права а тому безпідставно відмовили у відшкодуванні витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу, чим фактично поставили його в нерівні умови порівняно зі стягувачем, на користь якого згідно із судовим наказом з нього були стягнуті витрати на правничу допомогу.
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції 17 листопада 2021 року.
У грудні 2021 року до Верховного Суд надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ «Нова Долина» просило касаційну скаргу заявника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права. Зазначало, що чинним ЦПК України не передбачено порядок відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у порядку наказного провадження, відшкодування таких витрат можливе лише у справах позовного провадження, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Під час підготовки справи до касаційного розгляду виявлено, що провадження за касаційною скаргою відкрито помилково, а тому Верховний Суд дійшов висновку про його закриття з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) зробила висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується, зазвичай, при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.
За правилом частин першої, другої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Тобто зазначені норми відсилають до статті 353 ЦПК України, у якій наведено перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду.
Згідно з пунктом 13 частини першої зазначеної статті окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат.
Додатково судом враховано, що ухвала про скасування судового наказу не підлягає апеляційному та касаційному оскарженню.
Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наведені положення процесуального законодавства свідчать, що учасники справи у разі, якщо вони не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження в касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала суду щодо визначення розміру судових витрат, зазначена у пункті 13 частини першої статті 353 ЦПК України, однак ухвала щодо вирішення зазначеного процесуального питання відсутня у переліку ухвал, на які може бути подана касаційна скарга, зазначені у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальним правилом процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, а тому ухвала суду першої інстанції та постановлене за результатами її перегляду судове рішення апеляційного суду щодо визначення розміру судових витрат не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Зважаючи на наведене, касаційне провадженняза касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Долинського районного суду Івано - Франківської області від 03 червня 2021 року та постанову Івано - Франківського апеляційного суду від 20 серпня 2021 року необхідно закрити.
Верховний Суд вважає необхідним зауважити, що при вирішення питання про закриття касаційного провадження у справі, суд не надає правової оцінки законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Долинського районного суду Івано - Франківської області від 03 червня 2021 року та постанову Івано - Франківського апеляційного суду від 20 серпня 2021 рокуу справі зазаявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуюча О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко