вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" травня 2022 р. Справа№ 910/12564/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Агрикової О.В.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Cалій І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Всеукраїнської благодійної організації "УКРАЇНСЬКИЙ ФОНД КУЛЬТУРИ ІМЕНІ БОРИСА ОЛІЙНИКА"
на рішення Господарського суду м. Києва
від 20.10.2021
у справі № 910/12564/21 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ"
до Всеукраїнської благодійної організації "УКРАЇНСЬКИЙ ФОНД КУЛЬТУРИ ІМЕНІ БОРИСА ОЛІЙНИКА"
про про стягнення 146 893,85 грн.
Короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду міста Києва від позивача (Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ") надійшла позовна заява до Всеукраїнської благодійної організації "УКРАЇНСЬКИЙ ФОНД КУЛЬТУРИ ІМЕНІ БОРИСА ОЛІЙНИКА" про стягнення 146 893,85 грн, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №1370 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів у розмірі 146 893,85 грн з яких: 140 452,96 грн - основна заборгованість, 3598,14 грн - пеня, 783,95 грн - 3% річних, 2058,80 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів №1370 від 01.08.2006.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач проти позову заперечував, з тих підстав, що позивачем умови договору №1370 від 01.08.2006 виконувались не сумлінно, відповідач неодноразово звертався до позивача про необхідність дотримання узятих на себе зобов'язань щодо надання відповідних послуг, однак позивачем не було здійснено жодних дій.
15.04.2021 між Комунальним підприємством "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" та Всеукраїнською благодійною організацією "УКРАЇНСЬКИЙ ФОНД КУЛЬТУРИ ІМЕНІ БОРИСА ОЛІЙНИКА" було укладено Додаткову угоду, якою припинено (розірвано) договір №1370 від 01.08.2006.
Враховуючи вищевикладене, оскільки договір був припинений і на момент звернення до суду позивачем з даним позовом договір №1370 від 01.08.2006 був нечинним, останній просить у позові - відмовити.
Крім того відповідач звертає увагу суду, що акти щомісячного прийому виконаного опалення та технічного обслуговування систем позивач підписував одноосібно, а тому відповідач вважає, що останні не мають жодної юридичної сили.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.10.2021 у справі № 910/12564/21 позов Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" до Всеукраїнської благодійної організації "УКРАЇНСЬКИЙ ФОНД КУЛЬТУРИ ІМЕНІ БОРИСА ОЛІЙНИКА" - задоволено частково, а саме стягнуто з Всеукраїнської благодійної організації "Український фонд культури імені Бориса Олійника" на користь Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" заборгованість у розмірі 140 452 (сто сорок тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн. 96 коп., 3% річних у розмірі 783 (сімсот вісімдесят три) грн. 95 коп., інфляційні втрати у розмірі 2058 (дві тисячі п'ятдесят вісім) грн. 80 коп. та судовий збір у розмірі 2214 (дві тисячі двісті чотирнадцять) грн. 40 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- відсутність підписаних Відповідачем актів виконаних робіт у спірний період (актів приймання-передачі послуг з опалення та технічного обслуговування), не може свідчити про відсутність у нього обов'язку з оплати наданих послуг;
- позивачем виконано всі необхідні заходи з підготовки будинку за адресою: м.Київ, вул Липська, 16 літ. А до опалювального періоду 2020-2021 років, а енергопостачальною організацією було проведено перевірку готовності об'єкта теплоспоживання до опалювального сезону та видано Акт готовності до опалювального сезону №229 від 07.09.2020 року;
- суд першої інстанції зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження направлення акту-претензії від 18.01.2021, а також листа №9/10-1/20 від 23.10.2020 позивачу;
- стосовно заперечень відповідача, що договір №1370 від 01.08.2006 був припинений на підставі додаткової угоди від 15.04.2021 про припинення (розірвання) Договору №1370 від 01.08.2006 у якому відсутні будь-які вказівки щодо зобов'язань, які мають вчинити сторони після розірвання суд першої інстанції зазначив наступне, що відподвідно до пункту 2 Додаткової угоди 2 сторони передбачили, що зобов'язання Споживача з оплати за надані Підприємством послуги за Договором припиняються з моменту проведення розрахунків у повному обсязі відповідно до умов Договору, з урахуванням вищевикладеного сторонами було погоджено припинення зобов'язань, а саме у підписаній та скріпленій належним чином Додатковій угоді від 15.04.2021, а заперечення відповідача жодним чином не спростовують наявності у нього зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів за період жовтень 2020 квітень 2021;
- суд першої інстанції прийшов до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується виконання позивачем зобов'язань за Договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів №1370 від 01.08.2006 року, тоді як відповідачем зобов'язання по сплаті вартості теплової енергії, а також послуги з технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів не надано документи, які б свідчили про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, наявність та розмір заборгованості відповідачем не були спростовані, у зв'язку чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 140 452,96 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі;
- у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 783,95 грн, інфляційних втрат у розмірі 2058,80 грн та пені у розмірі 3598,14 грн за загальний період прострочення з жовтня 2020 по квітень 2021 з урахуванням п. 2 та 3 Додатку до договору №2, проте за висновками суду першої інстанції, оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої позивачем на виконання умов договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів, у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до приписів ст.625 Цивільного кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2058,80 грн та 3% річних у розмірі 783,95 грн за загальний період прострочення з жовтня 2020 по квітень 2021, є обґрунтованими;
- стосовно розрахунку пені позивачем суд першої інстанції зазначив, що відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з 17.03.2020 визначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а отже нарахування пені на заборгованість, яка виникла у спірний період є необґрунтованою, за таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" в частині нарахування пені у розмірі 3598,14 грн не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" до Всеукраїнської благодійної організації "УКРАЇНСЬКИЙ ФОНД КУЛЬТУРИ ІМЕНІ БОРИСА ОЛІЙНИКА" про стягнення 146 893,85 грн, підлягають задоволенню частково у розмір 143 295,71 грн. з яких: 140 452,96 грн - основна заборгованість, 783,95 грн - 3% річних, 2058,80 грн - інфляційні втрати.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач - Всеукраїнська благодійна організація "УКРАЇНСЬКИЙ ФОНД КУЛЬТУРИ ІМЕНІ БОРИСА ОЛІЙНИКА" (15.11.2021 відповідно поштового трекера на конверті) звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2021 у справі № 910/12564/21 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення :
- скаржник зазначає, що позивач помилково стверджував, що на момент подання позовної заяви Договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів №1370 від 01.08.2006 не було розірвано або визначено недійсним у судовому порядку, позивач і відповідач уклали Додаткову угоду від 15.04.2021 про припинення (розірвання) Договору №1370 від 01.08.2006 року про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів, оскільки Договір №1370 припинено (розірвано) з 01.05.2021 (п.1 Додаткової угоди), і на момент звернення позивача до суду він не є чинним;
- позивач не довів обставини, на які він посилається у позовній заяві, а саме щодо надання послуг у тому обсязі та відповідної якості згідно з договором, однак судом першої інстанції твердження позивача покладено в основу оскаржуваного рішення, а одноосібно підписані позивачем акти прийому нібито виконаного опалення за жовтень 2020 - квітень 2021 не мають юридичної сили, але взяті судом першої інстанції в обґрунтування ухваленого рішення.
- скаржник вказує, що позивач не виконав вимог, зазначених у Акт-претензії від 18.01.2021, не вжив заходів для приведення параметрів теплоносіїв до необхідних параметрів, не усунув порушення санітарних норм, викликаних відхиленням від нормативних параметрів щодо подання теплоносія до приміщення по вул. Липській, 16 літ. А., тобто не здійснив жодних заходів, аби усунути порушення норм законодавства згідно узятих на себе зобов'язань за Договором №1370.
- суд першої інстанції неправомірно проігнорував те, що при вирішенні даного спору потребує з'ясуванню не тільки кількість поставленої теплової енергії, а також її якість, оскільки взаємна відповідальності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату є одним із принципів державної політики у сфері теплопостачання відповідно до ст.6 Закону України «Про теплопостачання», а невідповідна якість (низька температура) підтверджується наданими відповідачем документами, зокрема актом-претензією від 18.01.2021;
Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги
18.02.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Позивач стосовно заперечень відповідача, що Договір №1370 від 01.08.2006 був припинений на підставі Додаткової угоди від 15.04.2021 про припинення (розірвання) Договору №1370 від 01.08.2006, у якому відсутні будь-які вказівки щодо зобов'язань, які мають вчинити сторони після розірвання, зазначив наступне, що Додаткова угода про припинення (розірвання) Договору № 1370 від 01.08.2006 підписана сторонами 15.04.2021 про припинення з 01.05.2021 дії Договору № 1370.
Так, пунктом 2 Додаткової угоди передбачено, що зобов'язання підприємства з надання послуг за Договором припиняються з дати, зазначеної в п.1 даної Додаткової угоди, але не раніше моменту повернення підприємству належним чином оформленого споживачем примірника даної Додаткової угоди, зобов'язання споживача з оплати за надані підприємством послуги за Договором припиняються з моменту проведення розрахунків у повному обсязі відповідно до умов Договору, тому з вищевказаного пункту сторони передбачили, що зобов'язання споживача з оплати за надані підприємством послуги за Договором припиняються з моменту проведення розрахунків у повному обсязі відповідно до умов Договору.
З урахуванням вищевикладеного, сторонами було погоджено припинення зобов'язань, а саме у підписаній та скріпленій належним чином Додатковій угоді від 15.04.2021, за таких підстав, вищенаведені заперечення відповідача жодним чином не спростовують наявності у нього зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів за період жовтень 2020 квітень 2021.
Позивач зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується виконання позивачем зобов'язань за Договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів №1370 від 01.08.2006, тоді як відповідачем зобов'язання по сплаті вартості теплової енергії, а також послуги з технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів не надано документи, які б свідчили про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, наявність та розмір заборгованості відповідачем не були спростовані, у зв'язку чим позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 140 452, 96 грн. є обгрунтованими.
Також позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що відповідачем у апеляційній скарзі невмотивовано зазначено, що прийому виконаного опалення за жовтень 2020 - квітень 2021 не мають ніякої юридичної сили, оскільки в матеріалах справи є реєстри вручення актів виконаних робіт, які підтверджують, що кожного місяця позивач вручав або направляв поштою платіжні документи та акти виконаних робіт відповідачу, а відповідач зобов'язаний оформлювати акти виконаних робіт, що передбачено п. 3.5. Додатку №2 до Договору, але в порушення зазначених Договору відповідач оформлював та повертав позивачу не всі акти виконаних робіт. Акти виконаних робіт, які підписані лише позивачем додані до позовної заяви, але додатково підтверджено додатковими документами, а саме: розрахунками нарахувань за спожиту теплову енергію з копіями облікових карток, нарядами про включення та відключення до теплопостачання, відомостями обліку споживання теплової енергії, актами готовності до опалювального періоду, калькуляціями.
Отже, враховуючи умови пункту 2 додатку №2 до Договору щодо постійного отримання відповідачем щомісяця з 14 по 18 число у позивача акту звірки на початок розрахункового періоду, розрахунку фактичного сдоживання теплової енергії за попередній період (за вимогою абонента) та платіжної вимоги-доручення, куди включені вартість теплової енергії за поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акту виконаних робіт, та п. 3.5. Додатку №2 до Договору, відповідно до якого відповідач зобов'язаний оформлювати акти виконаних робіт, відсутність підписаних відповідачем актів виконаних робіт у спірний період (актів приймання-передачі послуг з опалення та технічного обслуговування), не може свідчити про відсутність у нього обов'язку з оплати наданих послуг.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2021, апеляційну скаргу Всеукраїнської благодійної організації "УКРАЇНСЬКИЙ ФОНД КУЛЬТУРИ ІМЕНІ БОРИСА ОЛІЙНИКА" на рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2021 у справі № 910/12564/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Агрикова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12564/21 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Всеукраїнської благодійної організації "УКРАЇНСЬКИЙ ФОНД КУЛЬТУРИ ІМЕНІ БОРИСА ОЛІЙНИКА" на рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2021 у справі № 910/12564/21.
01.12.2021 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/12564/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 апеляційну скаргу Всеукраїнської благодійної організації "УКРАЇНСЬКИЙ ФОНД КУЛЬТУРИ ІМЕНІ БОРИСА ОЛІЙНИКА" на рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2021 у справі № 910/12564/21 - залишено без руху, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Всеукраїнська благодійна організація "УКРАЇНСЬКИЙ ФОНД КУЛЬТУРИ ІМЕНІ БОРИСА ОЛІЙНИКА" має право усунути недоліки, подавши до Північного апеляційного господарського суду: докази доплати судового збору в повному обсязі, а саме в сумі 83, 40 грн., докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів за юридичною адресою місцезнаходження: Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ :01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 51-А, листом з описом вкладеного.
21.12.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника (Всеукраїнської благодійної організації "УКРАЇНСЬКИЙ ФОНД КУЛЬТУРИ ІМЕНІ БОРИСА ОЛІЙНИКА") надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено: квитанція про сплату №45797 від16.12.2021, як доказ доплати судового збору у розмірі 83, 40 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2021 у справі № 910/12564/21, яке оскаржується у повному обсязі та докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів за юридичною адресою місцезнаходження: Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ :01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 51-А, листом з описом вкладеного.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 поновлено Всеукраїнській благодійній організації "УКРАЇНСЬКИЙ ФОНД КУЛЬТУРИ ІМЕНІ БОРИСА ОЛІЙНИКА"пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2021 у справі № 910/12564/21, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12564/21 за апеляційною скаргою Всеукраїнської благодійної організації "УКРАЇНСЬКИЙ ФОНД КУЛЬТУРИ ІМЕНІ БОРИСА ОЛІЙНИКА" на рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2021, а розгляд апеляційної скарги Всеукраїнської благодійної організації "УКРАЇНСЬКИЙ ФОНД КУЛЬТУРИ ІМЕНІ БОРИСА ОЛІЙНИКА" на рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2021 у справі № 910/12564/21 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога щодо про стягнення 146 893,85 грн.. вказана справа, у відповідності до приписів п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи із зазначених правових норм, розгляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усуненння обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 11.04.2022 по 13.05.2022 включно, перебував у відпустці, а судді з колегії суддів: суддя Агрикова О.В. перебувала у відпустці з 23.05.2022 по 27.05.2022, а суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 14.03.2022 по 12.04.2022, з 18.04.2022 по 29.04.2022, з 02.05.2022 по 27.05.2022 включно і вирішення питання стосовно апеляційної скарги здійснювалось після виходу суддів з відпусток.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.08.2006 року між Комунальним підприємством "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" (Підприємство) та Українським фондом культури, правонаступником якого є Всеукраїнська благодійна організація "Український фонд культури імені Бориса Олійника", (Споживач) було укладено Договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів №1370, предметом якого є надання послуг з теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої у гарячій воді теплової енергії та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем централізованого опалення (ЦО), постачання холодної води та водовідведення (ХВП) та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Липська, 16-А.
Відповідно до п.2.2.2 Договору Підприємство зобов'язано, в тому числі, надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (Додаток №1), проводити засобами дирекції як структурного підрозділу Підприємства технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією.
Згідно з п.п. 2.3.5, 2.3.6 Договору Споживач зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію теплосистем у займаних приміщеннях та своєчасне вжиття заходів з утеплення приміщень та місць загального користування.
Своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків (структурного підрозділу Підприємства) № 2600500010883 в ВАТ КБ "Хрещатик" вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування систем ЦО, ХВП.
Пунктом 2.3.7 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату передбачених цим Договором нарахувань Споживач на користь Підприємства сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2 облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.
Підприємство має право змінювати тарифи на теплову енергію згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації, повідомивши про це Споживача письмово.
Змінювати вартість робіт по забезпеченню технічної експлуатації внутрішньобудинкових мереж ЦО, ХВП, абонентський уводів та технічного обслуговування вузла обліку теплової енергії згідно з затвердженою калькуляцією, письмово повідомивши про це Споживача (п.п.3.1.7, 3.1.8 Договору).
За умовами п.п.6.1, 6.2, 6.4 Договору цей договір набуває чинності з 01.08.2006 року та діє до 31.12.2006 року.
Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди Сторін про його припинення; прийняття рішень Господарським судом; передбачених п. 4.3.1. Договору; ліквідація Сторін.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.
Додатком № 1 до Договору від 2006, 2008, 2019 років, сторонами вносились зміни до Тарифів на теплову енергію та технічне обслуговування тепломережі.
Порядком розрахунків за теплову енергію погоджено сторонами у Додатку №2 до Договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів №1370 від 01.08.2006 року.
Відповідно до п.1 Додатку № 2 до Договору "Порядок розрахунків" визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.
Пунктом 2 Додатку № 2 до Договору сторони погодили, що Споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у Підприємства по експлуатації нежилих будинків (за адресою: вул. Артема, 58/2-Д, договірно-розрахунковий відділ, тел. 486-47-29, 486-71-95) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Споживач повертає Підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою Споживача) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.
За умовами п.п. 3, 3.1 Додатку № 2 до Договору cплату за вказаними в п.2 цього додатку документами Споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати фактична кількість спожитої теплової енергії згідно табуляграм МВРТ (на підставі показників теплолічильника) за попередній місяць.
У пункті 3.4. Додатку № 2 до Договору сторони передбачили, що у випадку несплати за користування послугами, вказаними у цьому договорі, до кінця розрахункового періоду (п.3 цього додатку) Підприємство нараховує Споживачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Крім сплати вартості спожитої теплової енергії, Споживач сплачує на рахунок Підприємства вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем і інженерного обладнання відповідно до додатку №1 з оформленням актів виконаних робіт (Ф-2) (п.3.5 додатку №2 до договору).
Додатком №4 до Договору №1370 від 01.08.2006 року Сторони узгодили, що Підприємство повинне забезпечити: справний технічний стан системи для передачі питної води внутрішньобудинковою мережею до водорозбірного устаткування (кранів, душів, унітазів тощо); виконання необхідних дій в аварійних випадках (в межах відповідної калькуляції); виконання ремонту або заміни елементів системи водопостачання та інших робіт, не передбачених калькуляцією, після оплати Абонентом цих робіт у повному обсязі, визначеному окремим кошторисом; визначення частки вищезазначених послуг у їх загальнобудинковій кількості і відповідний розподіл нарахувань між споживачами питної води в будинку.
Споживач зобов'язаний: щомісяця отримувати у Підприємства платіжні документи. (п.2.1 Додатку №4)
Своєчасно (протягом 10 днів з дня одержання платіжних документів) і в повному обсязі сплачувати вартість послуг по технічному обслуговуванню системи ХВП і каналізації за затвердженими тарифами. (п.2.2 Додатку №4)
Не переобладнувати систему водопостачання та водовідведення приміщення (будинку) або її елементів без погодження з Підприємством. (п.2.3 Додатку №4)
Додатковою угодою від 2018 року Сторонами подовжено дію Договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів №1370 від 01.08.2006 року до 31.12.2018 року та змінено найменування Споживача з Українського фонду культури на Всеукраїнську благодійну організацію "Український фонд культури імені Бориса Олійника".
Додатковою угодою від 15.04.2021 року Сторони дійшли згоди про припинення (розірвання) Договору № 1370 від 01.08.2006 року з 01.05.2021 року.
Пунктом 2 вищевказаної Додаткової угоди передбачено, що зобов'язання Підприємства з надання послуг за Договором припиняються з дати, зазначеної в п.1 даної Додаткової угоди, але не раніше моменту повернення Підприємству належним чином оформленого Споживачем примірника даної Додаткової угоди. Зобов'язання Споживача з оплати за надані Підприємством послуги за Договором припиняються з моменту проведення розрахунків у повному обсязі відповідно до умов Договору.
Дана додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання повноважними представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками і є невід'ємною частиною Договору (п. 4 Додаткової угоди).
Листами №№ 11/32 від 10.11.2006, 03/11 від 03.02.2007, 03/12 від 04.12.2008, 01/02 від 10.01.2009, 01/22 від 23.01.2009, 01/06 від 05.06.2009, 07/45 від 27.07.2009, 11/107 від 14.11.2011, 02/27 від 06.02.2014, 05/08 від 07.05.2014, 06/88 від 19.06.2014, 01/01 від 05.01.2015, 04/21 від 06.04.2015, 04/97 від 30.04.215, 06/19 від 04.06.2015, 155/1/23-5156 від 11.12.2015, 155/1/23-1048 від 10.02.2016, 155/1/23-1936 від 10.03.2016, 155/1/23-6528 від 02.11.2016, 062/15/1-523 від 06.02.2017, 062/15/1/23-2404 від 31.03.2017, 062/15/1/23-8442 від 07.12.2017, 062/15/1/23-459 від 30.01.2018, 062/15/1/23-5306 від21.09.2018, 062/15/1/23-609 від 06.02.2019, позивачем було повідомлено відповідача про вартість 1 Гкал спожитої теплової енергії.
Листами №№03/06 від 02.03.2007, 04/37 від 25.04.2007, 02/09 від 14.03.2011, 155/2/23-5185 від 11.12.2015, 062/15/1/05-1369 від 24.03.2020, позивачем було повідомлено відповідача про вартість послуг з технічного обслуговування систем теплопостачання з розрахунку на 1 кв.м. орендованої, приватизованої, прийнятої на баланс площі в місяць.
Листом №062/15/1/23-598 від 06.02.2019 року Позивач просив Відповідача узгодити додатки до Договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів №1370 від 01.08.2006 року у зв'язку із зменшенням займаної площі з 687,3 кв.м. до 676,10 кв.м.
Додатком 1 до Договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів №1370 від 01.08.2006 року Сторони узгодили, що загальна площа об'єкту становить 676,10 кв.м., опалювальна - 667,50 кв.м., розрахунки за надані послуги проводяться згідно з тарифом за 1 Гкал - 1511,41 грн. без ПДВ, розмір місячної плати послуг з технічного обслуговування теплопостачання становить 2048,58 грн.
Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів №1370 від 01.08.2006 року Позивач надав послуги з теплопостачання та технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів у період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року на загальну суму в розмірі 140 452,96 грн., що підтверджується відомостями обліку, обліковими картками за відповідний період, актами готовності до опалювального періоду, актами на технічне обслуговування.
17.06.2021 року як стверджує Позивач, останній надіслав на адресу Відповідача претензію №062/15/1/03-2386 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 144051,10 грн., однак доказів направлення останньої суду не надано.
Спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати спожитої теплової енергії у гарячій воді та сплати експлуатаційних витрат. Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову
Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативними актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з частиною третьою статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 180 Господарського кодексу України врегульовано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
При цьому, статтею 2 цього ж кодексу передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. (частина перша статті 187 Господарського кодексу України).
З огляду на правову природу договору з приводу укладення якого виник спір між сторонами суд враховує, що в преамбулі "Про теплопостачання" передбачено, що він визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" до основних обов'язків споживача теплової енергії віднесено, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії та додержання вимог договору та нормативно-правових актів. При цьому, споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" закріплено права та основні обов'язки теплогенеруючої, теплотранспортної та теплопостачальної організацій, в тому числі право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та обов'язок забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.
Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, укладення договору між постачальником теплової енергії та споживачем є їх обов'язком на підставі закону з метою врегулювання взаємних прав та обов'язків, забезпечення надійного та безперебійного постачання обсягів теплової енергії відповідно до погоджених умов та законодавства.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 649 Цивільного кодексу України передбачено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.
Так, відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
За приписом ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договірне зобов'язання - це відносне правовідношення між юридично рівними і майново самостійними особами, що виникає на підставі укладеного договору, який виражає їх загальну волю на досягнення цивільно-правових результатів майнового чи немайнового характеру, настання яких відбувається у разі здійснення боржником певних активних дій, що відповідають праву вимоги кредитора і не зачіпають прав і законних інтересів третіх осіб, що не є учасниками зазначеного правовідношення. Оскільки метою договірних зобов'язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів, особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов'язання - це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет. При виконанні різноманітних договірних зобов'язань суб'єкти повинні керуватися загальними засадами, що йменуються принципами виконання зобов'язання. І в сучасних умовах до них відносять принципи належного та реального виконання зобов'язання, які, до речі, традиційно вважались такими (аналогічний висновок міститься у п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 607/3693/17).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст.24 Закону України "Про теплопостачання", п.40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, споживач зобов'язаний забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання; у міжопалювальний період виконувати обов'язкові обсяги робіт з підготовки до опалювального періоду та оформити акт про готовність об'єкта до опалювального періоду.
Загальний порядок укладання господарських договорів врегульовано статтею 181 ГК України відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Тобто зазначеною нормою визначено ще одну обов'язкову ознаку споживача теплової енергії, а саме: споживачем теплової енергії може бути особа (ОСББ, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввод приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.
З огляду на зазначене вище (за умови технічної можливості для приєднання внутрішньобудинкових мереж, теплоспоживчого устаткування до місцевої (розподільчої) теплової мережі) до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувачі будинків (споруд), будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі
Відповідно до пункту 1 Правил користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила № 1198) вони визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії. Правила є обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії (пункт 2 цих Правил).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Як підтверджується матеріалами справи, 25.07.2018 між Комунальним підприємством "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" (Абонент) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (Енергопостачальна організація) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №520803 за адресою: м. Київ, вул. Липська, 16 літ. А.
Всеукраїнська благодійна організація "Український фонд культури імені Бориса Олійника" є орендарем нежитлових приміщень за адресою м. Київ, вул. Липська, 16 літ. А. на підставі Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №578 від 01.08.2012 року в редакції Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №578-1 від 06.06.2017 року, укладеного між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Всеукраїнською благодійною організацією "Український фонд культури імені Бориса Олійника".
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів №1370 від 01.08.2006 року Позивач надав послуги з теплопостачання та технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів у період з жовтня 2020 по квітень 2021 року на загальну суму в розмірі 140452,96 грн., що підтверджується розрахунками нарахувань за спожиту теплову енергію у будинку №16 літ. А по вул. Липській у м. Києві, обліковими картками за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року, нарядом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" №504 від 25.11.2020 року про включення опалення у будинку та нарядом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" № 1052 від 12.04.2021 про відключення опалення, відомостями обліку споживання теплової енергії за особистим рахунком № 520803, актом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" готовності до опалювального сезону №229 від 07.09.2020 р., актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування, актами на технічне обслуговування систем ЦО нежилих приміщень за відповідний період.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на виконання умов Договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів №1370 від 01.08.2006 року Відповідачем було сплачено на рахунок Позивача грошові кошти у загальному розмірі 2405,50 грн., що підтверджується копіями виписок по рахунку Позивача.
Пунктом 2 Додатку № 2 до Договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів №1370 від 01.08.2006 року Сторони погодили, що Споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у Підприємства по експлуатації нежилих будинків за адресою: вул. Артема, 58/2-Д, договірно-розрахунковий відділ, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Споживач повертає Підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою Споживача) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні списки згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, фіскальних чеків від 16.11.2020, 18.12.2020, 19.01.2021, 23.02.2021, 22.03.2021, 13.04.2021, 18.05.2021, відповідно до яких позивачем було направлено в адресу відповідача платіжні вимоги-доручення та акти.
Судом першої інстанції встановлено, що Акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування та Акти на технічне обслуговування систем ХВП нежилих приміщень за період жовтень 2020 року - квітень 2021 року підписані в односторонньому порядку Позивачем й скріплені його печаткою, проте не містять підпису зі сторони Відповідача та не скріплені його печаткою, проте враховуючи умови пункту 2 додатку №2 до Договору щодо самостійного отримання Споживачем щомісяця з 14 по 18 число у Позивача акту звірки на початок розрахункового періоду, розрахунку фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою абонента) та платіжної вимоги-доручення, куди включені вартість теплової енергії за поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акту виконаних робіт, Суд зазначає, що відсутність підписаних Відповідачем актів виконаних робіт у спірний період (актів приймання-передачі послуг з опалення та технічного обслуговування), не може свідчити про відсутність у нього обов'язку з оплати наданих послуг.
Крім того, як позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що в матеріалах справи є реєстри вручення актів виконаних робіт, які підтверджують, що кожного місяця позивач вручав або направляв поштою платіжні документи та акти виконаних робіт відповідачу, а відповідач зобов'язаний оформлювати акти виконаних робіт, що передбачено п. 3.5. Додатку №2 до Договору, але в порушення зазначених Договору відповідач оформлював та повертав позивачу не всі акти виконаних робіт. Акти виконаних робіт, які підписані лише позивачем додані до позовної заяви, але додатково підтверджено додатковими документами, а саме: розрахунками нарахувань за спожиту теплову енергію з копіями облікових карток, нарядами про включення та відключення до теплопостачання, відомостями обліку споживання теплової енергії, актами готовності до опалювального періоду, калькуляціями.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відхиляє довод скаржника стосовно того, що позивач не довів обставини щодо надання послуг у тому обсязі та відповідної якості згідно з договором, однак судом першої інстанції твердження позивача покладено в основу оскаржуваного рішення, а одноосібно підписані позивачем акти прийому нібито виконаного опалення за жовтень 2020 - квітень 2021 не мають юридичної сили, але взяті судом першої інстанції в обґрунтування ухваленого рішення.
Крім того, суд першої інстанці вірно зазначив і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що позивачем виконано всі необхідні заходи з підготовки будинку за адресою: м.Київ, вул Липська, 16 літ. А до опалювального періоду 2020-2021 років, а енергопостачальною організацією було проведено перевірку готовності об'єкта теплоспоживання до опалювального сезону та видано Акт готовності до опалювального сезону №229 від 07.09.2020, але заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що листом №9/10-1/20 від 23.10.2020 відповідач попередив позивача, що у разі невиконання законних вимог відповідача, що повністю відповідають умовам чинних угод між сторонами, оплату за послуги з теплопостачання тощо, які не відповідають санітарним нормам, а їх оформлення буде здійснюватися з порушенням визначеного порядку, відповідач не проводитиме. Оскільки п.3.2.1. Договору №1370 визначено, що споживач має право вимагати від Підприємства виконання умов цього договору у підтвердження чого відповідачем було складено лист №9/10-1/20 від 23.10.2020.
Проте, як стверджує відповідач вищевказаний лист не був розглянутий позивачем у зв'язку з чим порушення, які були на думку відповідача не були усунені.
Окрім того, у підтвердження порушень умов договору позивачем, відповідач склав акт -претензію від 18.01.2021 за участю представників трьох інших організацій, що займають приміщення за адресою вул. Липська, № 16, літ. А (від Інституту національної пам'яті, від Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили", від Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музей Революції Гідності) щодо недотримання санітарних норм теплопостачання та як стверджує відповідач представник позивача був присутнім при складенні даного акту, проте підписати його відмовився.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відхиляє довод скаржника стосовно того, що позивач не виконав вимог, зазначених у Акт-претензії від 18.01.2021, не вжив заходів для приведення параметрів теплоносіїв до необхідних параметрів, не усунув порушення санітарних норм, викликаних відхиленням від нормативних параметрів щодо подання теплоносія до приміщення по вул. Липській, 16 літ. А., тобто не здійснив жодних заходів, аби усунути порушення норм законодавства згідно узятих на себе зобов'язань за Договором №1370, а суд першої інстанції неправомірно проігнорував те, що при вирішенні даного спору потребує з'ясуванню не тільки кількість поставленої теплової енергії, а також її якість, оскільки взаємна відповідальності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату є одним із принципів державної політики у сфері теплопостачання відповідно до ст.6 Закону України «Про теплопостачання», а невідповідна якість (низька температура) підтверджується наданими відповідачем документами, зокрема актом-претензією від 18.01.2021.
Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, що матеріали справи не містять, а відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження направлення вищевказаного акту-претензії, а також листа №9/10-1/20 від 23.10.2020 позивачу, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Стосовно заперечень відповідача, що договір №1370 від 01.08.2006 був припинений на підставі додаткової угоди від 15.04.2021 про припинення (розірвання) Договору №1370 від 01.08.2006 у якому відсутні будь-які вказівки щодо зобов'язань, які мають вчинити сторони після розірвання суд першої інстанції, зазначив наступне.
Так, пунктом 2 Додаткової угоди передбачено, що зобов'язання Підприємства з надання послуг за Договором припиняються з дати, зазначеної в п.1 даної Додаткової угоди, але не раніше моменту повернення Підприємству належним чином оформленого Споживачем примірника даної Додаткової угоди. Зобов'язання Споживача з оплати за надані Підприємством послуги за Договором припиняються з моменту проведення розрахунків у повному обсязі відповідно до умов Договору.
Як вбачається з вищевказаного пункту сторони передбачили, що Зобов'язання Споживача з оплати за надані Підприємством послуги за Договором припиняються з моменту проведення розрахунків у повному обсязі відповідно до умов Договору.
Положеннями статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
З урахуванням вищевикладеного сторонами було погоджено припинення зобов'язань, а саме у підписаній та скріпленій належним чином Додатковій угоді від 15.04.2021 року.
За таких підстав, судом першої інстанції вірно зазначено, що заперечення відповідача жодним чином не спростовують наявності у нього зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів за період жовтень 2020 квітень 2021.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується виконання позивачем зобов'язань за Договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів №1370 від 01.08.2006 року, тоді як відповідачем зобов'язання по сплаті вартості теплової енергії, а також послуги з технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів не надано документи, які б свідчили про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, наявність та розмір заборгованості відповідачем не були спростовані, у зв'язку чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 140 452,96 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно, враховуючи вищевикладене, довод скаржника про те, що позивач помилково стверджував, що на момент подання позовної заяви Договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів №1370 від 01.08.2006 не було розірвано або визначено недійсним у судовому порядку, оскільки Договір №1370 припинено (розірвано) з 01.05.2021 (п.1 Додаткової угоди), і на момент звернення позивача до суду він не є чинним, суд апеляційної інстанції відхиляє, як необгрунтований належними доказами у розумінні статтей 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
В той же час, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 783,95 грн, інфляційних втрат у розмірі 2058,80 грн та пені у розмірі 3598,14 грн за загальний період прострочення з жовтня 2020 по квітень 2021 з урахуванням п. 2 та 3 Додатку до договору №2.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), а відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням, внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому, за висновками суду, оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої позивачем на виконання умов договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів, у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до приписів ст.625 Цивільного кодексу України.
За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом першої інстанції вірно встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2058,80 грн та 3% річних у розмірі 783,95 грн за загальний період прострочення з жовтня 2020 по квітень 2021 є обґрунтованими.
Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 та 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 3.4. Додатку № 2 до Договору сторони передбачили, що у випадку несплати за користування послугами, вказаними у цьому договорі, до кінця розрахункового періоду (п.3 цього додатку) Підприємство нараховує Споживачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
З наведеного пункту договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (0,5% від суми боргу) порядок нарахування (за кожний день) та строк нарахування (по день фактичної сплати).
Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що останнім було враховано наведені приписи закону, нарахування пені здійснювалося виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.
В той же час, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з 17.03.2020 визначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а отже нарахування пені на заборгованість, яка виникла у спірний період є необґрунтованою.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 було продовжено дію карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2021 р.
За таких обставин, суд першої інстанції вірно встановив і чим погодужується суд апеляційної інстанції, що позовні вимоги Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" в частині нарахування пені у розмірі 3598,14 грн не підлягають задоволенню.
Враховуючи всі обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання за Договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів №1370 від 01.08.2006 та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з останнього, які підлягають задоволенню частково у розмірі 143 295,71 грн. з яких: 140 452,96 грн - основна заборгованість, 783,95 грн - 3% річних, 2058,80 грн - інфляційні втрати.
Отже, усі доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким частково задоволено позовні вимоги Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" до Всеукраїнської благодійної організації "УКРАЇНСЬКИЙ ФОНД КУЛЬТУРИ ІМЕНІ БОРИСА ОЛІЙНИКА" про стягнення 146 893,85 грн, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2021 у справі № 910/12564/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2021 у справі № 910/12564/21, і дію оскаржуваного рішення зупинено, а оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи оскаржуване рішення залишено без змін, відповідно, його дія підлягає поновленню.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Всеукраїнської благодійної організації "УКРАЇНСЬКИЙ ФОНД КУЛЬТУРИ ІМЕНІ БОРИСА ОЛІЙНИКА" на рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2021 у справі № 910/12564/21 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2021 у справі № 910/12564/21 - залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2021 у справі № 910/12564/21.
4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Всеукраїнською благодійною організацією "УКРАЇНСЬКИЙ ФОНД КУЛЬТУРИ ІМЕНІ БОРИСА ОЛІЙНИКА".
5. Матеріали справи № 910/12564/21 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.В. Агрикова
О.В. Тищенко