вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" травня 2022 р. м.Київ Справа№ 910/13013/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Мальченко А.О.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Cалій І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 23.11.2021
у справі № 910/13013/21 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КНП Компані"
про стягнення 93 409,20 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КНП Компані" про стягнення 93409,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач за відсутності фактичного надання послуг за Договором № 4868 про надання послуг від 03.07.2020 отримав кошти в розмірі 93409,20 грн, що є безпідставним набуттям майна за рахунок позивача.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач проти позову заперечував та просив суд першої інстанції відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивач у своєму обґрунтуванні права звернення з позовом посилається на норми матеріального права, які не можуть застосовуватись до правовідносин, які виникли між сторонами за Договором № 4868 про надання послуг від 03.07.2020.
Також зазначає, що позивач безпідставно вважає, що вартість послуг наданих відповідачем у липні 2020 оплачена надмірно, адже підставою для оплати в такому розмірі є Акт приймання - передачі наданих послуг №2/07 від 01.09.2020 за період з 03.07.2020 по 31.07.2020, даний Акт є первинним документом, що погоджений позивачем.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі № 910/13013/21 в задоволенні позову Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КНП Компані" про стягнення 93 409,20 грн. - відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у період з 03.07.2020 по 31.07.2020 на виконання умов договору відповідачем надано, а позивачем прийнято послуги за договором на суму 421 848,00 грн, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками Актом приймання-передачі наданих послуг № 2/07 від 01.09.2020.
Судом першої інстанції встановлено, що зазначений акт був підписаний з боку позивача без жодних зауважень та заперечень щодо якості, обсягу або вартості наданих послуг, а доказів на підтвердження наявності у позивача заперечень щодо якості та наданих послуг та/або відмови позивача від прийняття наданих відповідачем підписання вказаного акту приймання-передачі наданих послуг, а також про виконання відповідачем умов договору суду не надано, отже, документом, який підтверджує виконання ТОВ «КНП Компані» зобов'язання з надання послуг та прийняття їх Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр", є саме Акт приймання-передачі наданих послуг, який є первинними бухгалтерськими документами в розумінні положень законодавства та засвідчує факт здійснення сторонами господарських операцій і містить інформацію про вартість послуг, а звіт з наданих послуг, у якому на думку позивача існують розбіжності, не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вищевказаних положень законодавства, а тому відсутні підстави для здійснення перерахунку вартості наданих послуг за Актом № 2/07 від 01.09.2020.
Таким чином, суд першої інстанції зазначає, що позивач безпідставно вважає, що вартість послуг, наданих Відповідачем у липні 2020 року, оплачена надмірно, адже підставою для оплати саме в такому розмірі є Акт приймання-передачі наданих послуг № 2/07 від 01.09.2020 за період з 03.07.2020 по 31.07.2020, за яким вартість наданих відповідачем послуг за Договором складає 421 848,00 грн разом з ПДВ, та цей Акт є первинним документом, що погоджений позивачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з постановленим рішенням, позивач - Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (13.12.2021 згідно відмітки печатки суду апеляційної інстанції) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, щодо того, що документом, який підтверджує виконання ТОВ «КНП Компані» зобов'язання з надання послуг та прийняття їх Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр", є саме акт приймання-передачі наданих послуг, який є первинним бухгалтерським документом та засвідчує факт здійснення сторонами господарських операцій і містить інформацію про вартість послуг, на думку скаржника, акт приймання-передачі наданих послуг від № 2/07 від 01.09.20 за період з 03.07.2020 по 31.07.2020 не міг бути підставою для оплати, то зазначений акт не відповідає ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не є первинним бухгалтерським документом в розумінні цього Закону.
За час дії Договору, Виконавець склав та надав Замовнику на підпис акти приймання- передачі наданих послуг, зокрема, акт № 2/07 від 01.09.2020 року (за період з 03.07.2020 по 31.07.2020), а за звітом наданих послуг за період з 03.07.2020 по 31.07.2020 відповідач включив до цього звіту послуги за період часу з 01.07.2020 по 02.07.2020, які взагалі не надавалися відповідачем відповідно до Договору, оскільки Договір діяв з 03.07.2020, а в матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин щодо надання Відповідачем послуг у вищевказаний (спірний) період.
За таких обставин, відповідачем було безпідставно включено до акту приймання- передачі наданих послуг № 2/07 від 01.09.2020 надмірний обсяг послуг за період часу з 01.07.2020 по 02.07.2020, який становить 186 людино/годин, що в грошовому еквіваленті вартості послуг за вказаний період складає 93 409,20 грн з ПДВ.
Ненадання відповідачем послуг у спірний період часу з 01.07.2020 по 02.07.2020 ґрунтується на письмовому доказі - звіті з наданих послуг за період часу з 03.07.2020 по 31.07.2020 (Том 1 а.с.36).
Складання відповідачем звіту з наданих послуг є обов'язковою умовою Договору, яка передує даті складання акту приймання-передачі наданих послуг за календарний місяць, оскільки саме у цьому звіті Відповідач повинен відображати (фіксувати) фактичний обсяг наданих послуг. Отже, саме у звіті з наданих послуг у період часу з 03.07.2020 по 31.07.2020 (Том 1 а.с.36) визначено реальний обсяг наданих Відповідачем послуг із зазначенням періоду, за який такі послуги було надано.
Таким чином, отримані Відповідачем кошти на підставі акту приймання-передачі наданих послуг від № 2/07 від 01.09.2020 за період з 03.07.2020 по 31.07.2020, в частині послуг за період з 01.07.2020 по 02.07.2020, є безпідставно набутими, а позивачем було помилково погоджено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг від № 2/07 від 01.09.2020 за період з 03.07.2020 по 31.07.2020 і як наслідок, сплачено вартість послуг за Договором у розмірі 421 848,00 гри з ПДВ. Оскільки до вищевказаного акту Відповідачем було включено вартість фактично ненаданих послуг у спірний період часу з 01.07.2020 по 02.07.2020, тобто за межами строку дії Договору, який діяти з 03.07.2020, дане свідчить про здійснену Позивачем переплату в розмірі 93 409,20 грн з ПДВ.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, зокрема, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, а також не застосував норми ст. 631 Цивільного кодексу України, що обумовило покладання на Позивача обов'язку з оплати послуг за спірний період часу з 01.07.2020 по 02.07.2020.
Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги
08.02.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "КНП Компані") надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що скаржник в своїй скарзі, фактично викладає зміст своєї позовної заяви та зазначає, що судом першої інстанції зроблено незаконний висновок, що Акт приймання-передачі наданих послуг №2/07 від 01.09.2020 року підписаний сторонами є первинним бухгалтерським документом в розумінні положень законодавства та підтверджує виконання ТОВ «КНП Компані» зобов'язання з надання послуг та прийняття.
Позивач підтверджує, що ним погоджено та оплачено Акт №2/07 від 01.09.2020 р. приймання передачі наданих послуг за Договором №4868 від 03.07.2020 року на загальну суму 421 848, 00 грн. за надані послуги у період з 03.07.2020 по 31.07.2020, а Звіт з наданих послуг, у якому на думку позивача існують розбіжності не є документом на підставі якого згідно з умовами Договору відбувається оплата.
Відповідач зазначає, що документом, який підтверджує виконання ТОВ «КНП Компані» зобов'язання з надання послуг та прийняття їх КП ГІОЦ, є Акт приймання-передачі наданих послуг, який є первинним бухгалтерським документами в розумінні положень законодавства та засвідчує факт здійснення сторонами господарських операцій і містить інформацію про вартість послуг.
Позивачем зазначається, та підтверджується відповідачем, що, на виконання умов Договору, сторонами було підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі наданих послуг № 2/07 від 01.09.2020 за період з 03.07.2020 по 31.07.2020, за яким вартість наданих Відповідачем послуг за Договором складає 421 848,00 грн разом з ПДВ, проте доказів на підтвердження наявності у позивача заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг та/або відмови позивача від прийняття наданих відповідачем послуг та підписання вказаного акту приймання-передачі наданих послуг, а також претензій щодо виконання відповідачем умов Договору суду не надано.,
Крім того, відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що за умовами пунктів 4.2 - 4.5 Договору в акті приймання-передачі наданих послуг фіксується місячна вартість послуг відповідача, такий акт по закінченню надання послуг надається позивачу на розгляд та підписання та є підставою для проведення розрахунків між сторонами, таким чином позивач безпідставно вважає, що вартість послуг наданих відповідачем послуг у липні 2020 року оплачена надмірно, адже підставою для оплати саме в такому розмірі є Акт приймання-передачі наданих послуг № 2/07 від 01.09.2020.
Щодо вірного застосування судом першої інстанції норм матеріального права при застосуванні ст.1212 ЦК України відповідач зазначає, що в рішенні суду першої інстанції зазначено, що оскільки кошти в сумі 421 848,00 грн. набуті відповідачем на підставі Договору №4868 про надання послуг від 03.07.2020 та Акту приймання-передачі наданих послуг №2/07 від 01.09.2020, який підписаний позивачем, тому посилання позивача про безпідставність отримання відповідачем коштів спростовується матеріалами справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів Тищенко О.В., Мальченко А.О.
При дослідженні апеляційної скарги судом встановлено, що скаржник просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі № 910/13013/21 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також скаржник здійснив направлення копії апеляційної скарги учасникам справи за певною адресою.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13013/21 та відкладено на вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі № 910/13013/21.
12.01.2022 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/13013/21.
В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 28.12.2021 по 22.01.2022 включно, а судді: Тищенко О.В. з 21.12.2021 по 06.01.2022, перебували у відпустці і вирішення питання стосовно апеляційної скарги здійснювалось після виходу суддів з відпустки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13013/21 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021, а розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи із зазначених правових норм, розгляд оскаржуваної ухвали підлягає здійсненню без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усуненння обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 11.04.2022 по 13.05.2022 включно, перебував у відпустці, а суддя з колегії суддів: Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 14.03.2022 по 12.04.2022, з 18.04.2022 по 29.04.2022, з 02.05.2022 по 27.05.2022 включно і вирішення питання стосовно апеляційної скарги здійснювалось після виходу суддів з відпусток.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "КНП Компані"), як виконавцем, та позивачем (Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр"), як замовником, укладено Дговір про надання послуг від 03.07.2020 № 4868 (далі - Договір), відповідно до предмету якого відповідач доручає та своєчасно сплачує, а позивач приймає на себе зобов'язання надати відповідачу: інформаційно-консультаційні послуги з адміністрування, сервісної підтримки і регламентного супроводження буз даних та системи внутрішньої аналітики комплексної інформаційно-аналітичної системи управління фінансово-господарською діяльністю в м. Києві за кодом ДК 021:2015 (CPV) "Єдиний закупівельний словник" 72250000-2 Послуги, пов'язані із системами та підтримкою, в порядку, обсязі та на умовах, визначених в додатку № 1 "Технічні вимоги. Інформація про необхідні технічні, якісні, кількісні та інші характеристики послуг" (п. 1.1 Договору).
У відповідності до п.4.2 Договору №4868, місячна вартість послуг Виконавця визначається, виходячи з фактичного обсягу наданих послуг, обумовлених предметом даного Договору, згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг відповідно до Додатку 2 цього Договору « Розрахунок вартості послуг».
Пунктом 4.3. Договору, обумовлено, що по закінченню надання послуг за календарний місяць, Виконавцем складається у двох примірниках Акт приймання передачі послуг та надається замовнику до 10 числа кожного місяця на розгляд та підписання, в порядку встановленому п. 3.4. даного Договору.
У п. 4.4. Договору встановлено право на відмову Замовника від підписання Акту.
Пунктом 4.5 Договору визначено, що вартість послуг, прийнятих відповідачем відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг за відповідний місяць, оплачується відповідачем впродовж 10 календарних днів з дня підписання даного акту приймання-передачі наданих послуг, шляхом безготівкового перерахування відповідачем коштів на поточний рахунок позивача.
Додатком від 03.07.2020 № 2 до Договору визначено, що вартість людино-години становить 502,20 грн. з ПДВ.
15.09.2020 до Договору №4868 сторонами було укладено Додаткову угоду №2, відповідно до якої сторони дійшли згоди про дострокове розірвання договору з 01.10.2020 року. Пунктом 4 Додаткової угоди сторони погодили, що не мають право вимагати повернення виконаного за час дії договору до моменту його розірвання.
За час дії договору, Виконавець склав та надав Замовнику на підпис акти приймання -передачі наданих послуг, зокрема, акт № 2/07 від 01.09.2020 року за період з 03.07.2020 по 31.07.2020, який підписаний сторонами.
15.09.2020 Виконавець склав та надав Замовнику Звіт наданих послуг за період з 03.07.2020 по 31.07.2020.
Позивач вказав, що згідно із Звітом наданих послуг за період з 03.07.2020 по 31.07.2020 Відповідач включив до цього Звіту послуги за період часу з 01.07.2020 по 02.07.2020, які взагалі не надавалися Відповідачем відповідно до Договору, оскільки Договір діяв з 03.07.2020.
Оскільки, пунктом 9.1. Договору встановлено, що Договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення печатками Сторін, тобто з 03.07.2020, та діє до 31.12.2020, але достроково був розірваний 01.10.2020, то позивач вважає, що відповідачем було безпідставно включено до акту приймання-передачі наданих послуг №2/07 від 01.09.2020 надмірний обсяг послуг за період з 01.07.2020 по 02.07.2020, який становить 186 людино/годин, що в грошовому еквіваленті вартості послуг за вказаний період складає 93 409,20 грн з ПДВ.
Викладене стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 93 409,20 грн, що є безпідставним набуттям майна за рахунок позивача, на підставі 1212 Цивільного кодексу України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд, в межах доводів апеляційної скарги, дійшов наступних висновків.
За змістом ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Положеннями частини 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
За приписом ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договірне зобов'язання - це відносне правовідношення між юридично рівними і майново самостійними особами, що виникає на підставі укладеного договору, який виражає їх загальну волю на досягнення цивільно-правових результатів майнового чи немайнового характеру, настання яких відбувається у разі здійснення боржником певних активних дій, що відповідають праву вимоги кредитора і не зачіпають прав і законних інтересів третіх осіб, що не є учасниками зазначеного правовідношення. Оскільки метою договірних зобов'язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів, особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов'язання - це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет. При виконанні різноманітних договірних зобов'язань суб'єкти повинні керуватися загальними засадами, що йменуються принципами виконання зобов'язання. І в сучасних умовах до них відносять принципи належного та реального виконання зобов'язання, які, до речі, традиційно вважались такими (аналогічний висновок міститься у п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 607/3693/17).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Суд першої інстанції вірно встановив, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 Цивільного кодексу України).
Як підтверджується наявними матеріалами справи, між відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "КНП Компані"), як виконавцем, та позивачем (Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр"), як замовником, укладено Дговір про надання послуг від 03.07.2020 № 4868 (далі - Договір), відповідно до предмету якого відповідач доручає та своєчасно сплачує, а позивач приймає на себе зобов'язання надати відповідачу: інформаційно-консультаційні послуги з адміністрування, сервісної підтримки і регламентного супроводження буз даних та системи внутрішньої аналітики комплексної інформаційно-аналітичної системи управління фінансово-господарською діяльністю в м. Києві за кодом ДК 021:2015 (CPV) "Єдиний закупівельний словник" 72250000-2 Послуги, пов'язані із системами та підтримкою, в порядку, обсязі та на умовах, визначених в додатку № 1 "Технічні вимоги. Інформація про необхідні технічні, якісні, кількісні та інші характеристики послуг" (п. 1.1 Договору).
У відповідності до п.4.2 Договору №4868, місячна вартість послуг Виконавця визначається, виходячи з фактичного обсягу наданих послуг, обумовлених предметом даного Договору, згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг відповідно до Додатку 2 цього Договору « Розрахунок вартості послуг».
Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 Цивільного кодексу України).
З вказаних норм випливає, що виконавець за завданням замовника повинен виконати комплекс відповідних робіт чи надати послуги згідно з умовами укладеного договору.
Пунктом 4.3. Договору, обумовлено, що по закінченню надання послуг за календарний місяць, Виконавцем складається у двох примірниках Акт приймання передачі послуг та надається замовнику до 10 числа кожного місяця на розгляд та підписання, в порядку встановленому п. 3.4. даного Договору.
У п. 4.4. Договору встановлено право на відмову Замовника від підписання Акту.
Пунктом 4.5 Договору визначено, що вартість послуг, прийнятих відповідачем відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг за відповідний місяць, оплачується відповідачем впродовж 10 календарних днів з дня підписання даного акту приймання-передачі наданих послуг, шляхом безготівкового перерахування відповідачем коштів на поточний рахунок позивача.
Додатком від 03.07.2020 № 2 до Договору визначено, що вартість людино-години становить 502,20 грн. з ПДВ.
15.09.2020 до Договору №4868 сторонами було укладено Додаткову угоду №2, відповідно до якої сторони дійшли згоди про дострокове розірвання договору з 01.10.2020 року. Пунктом 4 Додаткової угоди сторони погодили, що не мають право вимагати повернення виконаного за час дії договору до моменту його розірвання.
Як підтверджується матеріали справи, що у період з 03.07.2020 по 31.07.2020 на виконання умов договору відповідачем надано, а позивачем прийнято послуги за договором на суму 421 848,00 грн, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками Актом приймання-передачі наданих послуг № 2/07 від 01.09.2020, а судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначений акт був підписаний з боку позивача без жодних зауважень та заперечень щодо якості, обсягу або вартості наданих послуг. Доказів на підтвердження наявності у позивача заперечень щодо якості та наданих послуг та/або відмови позивача від прийняття наданих відповідачем підписання вказаного акту приймання-передачі наданих послуг, а також про виконання відповідачем умов договору суду не надано.
15.09.2020 Виконавець склав та надав Замовнику Звіт наданих послуг за період з 03.07.2020 по 31.07.2020.
Позивач вказав, що згідно із Звітом наданих послуг за період з 03.07.2020 по 31.07.2020 Відповідач включив до цього Звіту послуги за період часу з 01.07.2020 по 02.07.2020, які взагалі не надавалися Відповідачем відповідно до Договору, оскільки Договір діяв з 03.07.2020.
Оскільки, пунктом 9.1. Договору встановлено, що Договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення печатками Сторін, тобто з 03.07.2020, та діє до 31.12.2020, але достроково був розірваний 01.10.2020, то позивач вважає, що відповідачем було безпідставно включено до акту приймання-передачі наданих послуг №2/07 від 01.09.2020 надмірний обсяг послуг за період з 01.07.2020 по 02.07.2020, який становить 186 людино/годин, що в грошовому еквіваленті вартості послуг за вказаний період складає 93 409,20 грн з ПДВ.
Викладене стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 93 409,20 грн, що є безпідставним набуттям майна за рахунок позивача, на підставі 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті першої Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з частинами 1. 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що документом, який підтверджує виконання ТОВ «КНП Компані» зобов'язання з надання послуг та прийняття їх КП ГІОЦ, є саме Акт приймання-передачі наданих послуг, який є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вищевказаних положень законодавства та засвідчує факт здійснення сторонами господарських операцій і містить інформацію про вартість послуг.
Звіт з наданих послуг, у якому на думку позивача існують розбіжності, не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вищевказаних положень законодавства, а отже відсутні підстави для здійснення перерахунку вартості наданих послуг за Актом № 2/07 від 01.09.2020.
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.
За умовами пунктів 4.2-4.5 Договору в акті приймання-передачі наданих послуг фіксується місячна вартість послуг Відповідача, такий акт по закінченню надання послуг надається позивачу на розгляд та підписання та є підставою для проведення розрахунків між сторонами.
Таким чином, позивач безпідставно вважає, що вартість послуг, наданих Відповідачем у липні 2020 року, оплачена надмірно, адже підставою для оплати саме в такому розмірі є Акт приймання-передачі наданих послуг № 2/07 від 01.09.2020 за період з 03.07.2020 по 31.07.2020, за яким вартість наданих відповідачем послуг за Договором складає 421 848,00 грн разом з ПДВ, та цей Акт є первинним документом, що погоджений позивачем.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відхиляє довод скаржника про те, що акт приймання-передачі наданих послуг від № 2/07 від 01.09.20 за період з 03.07.2020 по 31.07.2020 не міг бути підставою для оплати, а зазначений акт не відповідає ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не є первинним бухгалтерським документом в розумінні цього Закону, оскільки у відповідності до пункту 4.2-4.5. Договору позивач мав право не підписувати даний акт і відповідно не погоджуватись із кількістю, якістю наданих послуг та їх вартістю.
Також, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що обсяг послуг за липень 2020 року оплачено без належної правової підстави, посилаючись на ст.1212 Цивільного кодексу України, оскільки Договір підписано 03.07.2020 року, а тому у звіті наданих послуг існує завищення годин виконання, яке відбувалось протягом 01, 02 липня 2020 року.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18) та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18)).
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Судом першої інстанції вірно встановлено і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що кошти в сумі 421 848,00 грн були набуті відповідачем на підставі договору № 4868 про надання послуг від 03.07.2020 та Акту приймання-передачі наданих послуг № 2/07 від 01.09.2020, який підписаний позивачем, а посилання позивача про безпідставність отримання відповідачем коштів спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи всі обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження стягнення коштів в розмірі 93409,20 грн, за безпідставним набуттям майна за рахунок позивача.
Усі інші доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено повністю у стягненні 93 409,20 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі № 910/13013/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі № 910/13013/21 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі № 910/13013/21 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр".
4. Матеріали справи № 910/13013/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді А.О. Мальченко
О.В. Тищенко