20 травня 2022 року Справа №160/4375/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача - Кохана В.М. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 року у справі №160/4375/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області - задоволено частково.
- визнано протиправним та скасоване рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за №1025-20/VII, прийняте 14 вересня 2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1229 у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації.
- зобов'язано Личківську сільську раду Магдалинівського району Дніпропетровської області, у строк визначений чинним законодавством, повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1229, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області вул. Центральна, 103, с. Личкове, Магдалинівський район, Дніпропетровська область, 51140, код ЄДРПОУ 04340112) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 1 000,00 (одна тисяча) грн. 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення у справі №160/4375/21 набрало законної сили 08 листопада 2021 року.
24.01.2022 року представнику позивача - адвокату Кохану В.М. видано відповідні виконавчі листи по адміністративній справі №160/4375/21.
13 травня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача - адвоката Кохана В.М. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить:
- зобов'язати керівництво Личківської сільської ради Новомосковського (колишнього Магдалинівського) району Дніпропетровської області у 10-ти денний строк надати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 р. у справі № 160/4375/21, а у разі ненадання такого звіту - застосувати до керівництва Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області санкції, передбачені ст. 382 КАС України.
В обгрунтування вказаної заяви позивачем зазначено, що станом на 10 травня 2022 року Личківською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області ігнорується і не виконується вищевказане рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 р. у справі № 160/4375/21, як в частині повторного розгляду питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1229, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), для ведення особистого селянського господарства, так і в частині відшкодування ОСОБА_1 понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн., присуджених йому.
Ознайомившись із поданою заявою та доданими до неї документами, суд зазначає наступне.
24.01.2022 року представнику позивача - адвокату Кохану В.М. особисто видано відповідні виконавчі листи по адміністративній справі №160/4375/21, про що свідчить його підпис на заяві яка міститься в матеріалах справи.
За змістом статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Разом з тим, вказаною нормою статті 382 КАС України передбачено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Тобто, суд наділений правом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення лише у випадку, коли існують беззаперечні докази нехтування відповідачем вимогам суду.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України, особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
При цьому суд зазначає, що вищезазначені правові норми ст.ст. 382 та 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є - саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Між тим, відповідно до приписів ч.3 ст.166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
При цьому, стаття 167 КАС України регламентує загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.
Так, частиною 1 статті 167 КАС України передбачено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Разом з тим, ч.2 ст.167 КАС України визначено, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необгрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
З поданої представником позивача - адвокатом Кохан В.М. заяви не вбачається, а судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення. З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було звернуто виконавчі листи у справі до примусового виконання.
Так, у порушення наведених норм позивачем не долучено до заяви про встановлення судового контролю докази того, чи дійсно він звертався до органів державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду, у порядку встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Між тим суд звертає увагу, що саме на виконавчу службу покладено обов'язок щодо примусового виконання рішень. Відсутність відомостей про стан виконання рішення по вказаній справі відділом примусового виконання рішень, позбавляє суд можливості з'ясувати фактичні обставини справи на момент розгляду заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява представника позивача - адвоката Кохана В.М. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі є очевидно безпідставною та необгрунтованою, оскільки представник позивача не навів достатніх обґрунтувань та не надав доказів, що підтверджують необхідність його встановлення, у зв'язку з чим, на підставі ч.2 ст.167 цього Кодексу, заява підлягає поверненню заявнику без розгляду.
При цьому суд зазначає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов'язком.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 167, 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача - адвоката Кохана В.М. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева