м. Вінниця
26 травня 2022 р. Справа № 120/1917/22-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Вінницькій області з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем станом на дату звернення до суду рахується заборгованість в загальній сумі 16846,37 грн. Вказану заборгованість відповідач добровільно не погасила, а тому позивач звернувся до суду щодо її примусового стягнення.
Ухвалою від 25.03.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ст. 262 КАС України) без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали про відкриття провадження суд направляв відповідачу на адресу місця її проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку згідно довідки Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради (вул. Академіка Янгеля, 69, кв. 90, м. Вінниця). Однак, до суду повернувся не вручений конверт зі вмістом поштового відправлення з відміткою поштового відділення зв'язку: "адресат відсутній за вказаною адресою". За таких обставин, суд вважає, що відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) копія ухвали від 25.03.2022 вручена відповідачу належним чином. Разом із тим, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористалась.
В статті 67 Конституції України та підпункті 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункті 36.1 статті 36 Податкового кодексу (далі - ПК України) закріплено, що на відповідача покладений обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 21 Податкового кодексу України на податкові органи покладено, зокрема, такі обов'язки: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Грошове зобов'язання платника податків, відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Унормуванням п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено: у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Як слідує із матеріалів справи, станом на 09.02.2022 за відповідачем рахується податковий борг з податку на нерухоме майно (жиле) 16846,37 грн.
Вказана заборгованість виникла внаслідок прийнятих позивачем податкових повідомлень-рішень №0111773-2407-0207, №0111774-2407-0207 від 18.03.2021, №0011663-5306-0207, №0011664-5306-0207, від 06.05.2019 №0002600-5305-0207, №0002599-5305-0207 від 26.03.2020.
Статтею 42 Податкового кодексу України встановлено порядок листування з платником податків.
Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу (п. 42.1. ст. 42 ПК України).
За визначенням п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, встановленому пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України обумовлено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Пунктом 59.1. ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
Так, враховуючи те, що відповідачем за даним позовом є фізична особа, яка не є підприємцем, судом здійснено запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1
24.03.2022 судом отримано відповідь з Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про те, що ОСОБА_1 з 04.04.2017 зареєстрована та проживає за адресою - АДРЕСА_1 .
При цьому, як слідує із матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення №0111773-2407-0207, №0111774-2407-0207 від 18.03.2021, №0011663-5306-0207, №0011664-5306-0207, від 06.05.2019 №0002600-5305-0207, №0002599-5305-0207 від 26.03.2020 направлялись ОСОБА_1 за адресою - АДРЕСА_2 , що підтверджується корінцями ППР та рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення.
Разом із тим, відповідні повідомлення лише містить відмітку: "адресат за зазначеною адресою не проживає".
Також, як слідує із матеріалів справи, 13.09.2021 позивачем сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу за №0032114-1303-0228. Втім, до матеріалів справи долучено копію конверту, який також містить відмітку: "адресат за зазначеною адресою не проживає".
Поряд із цим, як слідує із рекомендованого повідомлення та змісту самої податкової вимоги №0032114-1303-0228 від 13.09.2021, остання направлялась за адресою - " АДРЕСА_2 ".
Разом із тим, як зазначалось судом вище, з 04.04.2017 ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою - АДРЕСА_1 .
Отже, судом встановлено, що відповідачем направлено податкову вимогу та податкові повідомлення-рішення на адресу, до якої відповідач на час їх формування не мав та не має відношення.
Поряд із цим, варто звернути увагу на те, що згідно із положеннями п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
В даному ж випадку, з огляду на приписи статті 42 ПК України, відсутні підстави вважати, що податкову вимогу належним чином вручено відповідачу, що з огляду на приписи п. 79.2 ПК України свідчить про недотримання контролюючим органом вимог Податкового кодексу України.
Як вже відзначалось у постановах Верховного Суду від 31.08.2018 справа №826/14195/16 та від 23.05.2019 справа №807/2011/16, серед іншого, відзначено, що перевірка дотримання податковим органом заходів щодо стягнення податкового боргу у порядку, передбаченому Податковим кодексом України є предметом доказування у справі щодо стягнення податкового боргу.
За таких обставин, суд позбавлений можливості, як встановити факт наявності податкової вимоги, як невід'ємного елементу у процесі стягнення податкового боргу, так і відповідність такої (за наявності) вимогам, чинного на момент її винесення законодавства.
На переконання суду сам лише факт відображення податкового боргу в ІКП відповідача навіть за наявності відповідних узгоджених податкових повідомлень-рішень не є достатньою правовою підставою для стягнення такого у судовому порядку.
Аналогічні висновки відображені в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року по справі №120/2329/20-а.
Таким чином позивачем не доведено наявність правових підстав для стягнення заявленого у цій справі податкового боргу, а тому у задоволенні позову потрібно відмовити повністю.
При цьому, суд наголошує, що в межах даного рішення судом не заперечується наявність у відповідача заявленого до стягнення податкового боргу, а лише вказується про необхідність дотримання визначеної ПК України процедури його стягнення, адже за відсутності належних доказів вручення відповідачу податкової вимоги, звернення до суду із вимогами щодо стягнення відповідного боргу, на переконання суду, є передчасним.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП44069150);
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено 26.05.2022.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна