79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"27" травня 2022 р. м.Львів Справа №914/3011/21
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
Головуючий суддя І.Б. Малех
Судді В.М. Гриців
О.В. Зварич
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Баушпар”, б/н від 13.01.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/230/22 від 17.01.2022)
на рішення Господарського суду Львівської області від 13 грудня 2021 року (суддя М.М.Синчук, повний текст рішення складено та підписано 14.12.2021, м. Львів)
у справі №914/3011/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Росток”, м. Ужгород
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Баушпар”, м. Львів
про стягнення заборгованості у розмірі 73 016,58 грн.
В жовтні 2021 на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баушпар» про стягнення заборгованості у розмірі 73 016, 58 грн., в т.ч. 8 903, 10 грн. пені, 12 713, 83 грн. 19% річних, 10 138, 43 грн. інфляційних втрат та 41 261, 22 грн. штрафу.
Дані позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів №24 від 25.07.2019, а саме відповідачем оплату вартості отриманого товару було здійснено з порушенням строку встановленого договором. Відтак на підставі п.6.2. договору позивачем нараховано пеню в розмірі 8903,10 грн. , на підставі п.6.3. договору штраф у розмірі 41 261,22 грн. 19% річних на підставі п.6.4. договору у розмірі 12 713,83 грн. та інфляційні втрати в розмірі 10 138,43 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13 грудня 2021 року у справі №914/3011/21 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТО «Баушпар» на користь ТОВ «Росток» 8 877,33 грн. пені, 12713,83 грн. 19% річних, 8869,38 грн. інфляційних втрат , 41261,22 грн. штрафу та 2229,75 грн. судового збору. В задоволенні решти позивних вимог відмовлено.
Дане рішення мотивовано неналежним виконанням умов договору поставки нафтопродуктів №24 від 25.07.2019, а відтак згідно перерахунку, керуючись положеннями ст. ст. 174, 193, 231, 265 ГК України, ст. ст. 712, 629, 509,692, 526, 625, 611, 549 ЦК України та п. 6.2, 6.3., 6.4 договору визнано обґрунтованими 8877,33 грн. пені, 12713,83 грн. 19 % річних, 8869,38 грн. інфляційних втрат, 41 261,22 грн. штрафу та 2229,75 грн. судового збору.
Відповідач - ТОВ «Баушпар», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято, з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:
- скаржник посилається в апеляційній скарзі на неналежне повідомлення його про час та місце розгляду справи, а відтак на порушення його прав щодо спростування доводів позовної заяви;
- також скаржник вказує на те, що сторонами за відповідними договорами не було уточнено ціну та спосіб оплати у зв'язку з чим покупець оплатив товар в розстрочку та не порушив умови укладених договорів;
- судом першої інстанції не враховано те, що згідно договору №24 поставки нафтопродуктів в п.6.4. зазначено, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору постачальник має право стягнути завдані збитки , однак, вважає, що позивачем не додано жодного підтвердження (доказу) про понесені ним збитки.
Відповідно до цього, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2021 у справі №914/3011/21 та ухвалити нове рішення , яким відмовити ТОВ «Росток» у задоволенні позовних вимог; стягнути з відповідача судові витрати. Також просить питання про розподіл понесених ТОВ «Баушпар» судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката вирішити після ухвалення постанови у даній справі; надати ТО «Баушпар» п'ятиденний строк після ухвалення постанови суду для надання доказів на підтвердження розміру понесених витрат.
До апеляційної скарги скаржником долучено : ордер на надання правової допомоги серії АО 1050917 на ім'я Мушака Євгенія Сергійовича; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №21/730; копію оскаржуваного рішення; договір про надання правової допомоги №1-10/2021 від 12.12.2021; договір №24 поставки нафтопродуктів від 25.07.2019; договір №09 поставки нафтопродуктів від 12 січня 2021 року; акти звірки розрахунків від 31.01.2021, від 30.09.2021, від 31.12.2021 та платіжне доручення про сплату судового збору №1102 від 13.01.2022.
Позивач - ТОВ «Росток» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що передбачені положеннями укладених між сторонами договорів штрафні санкції (штраф, пеня) були нараховані позивачем, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати придбаного товару. Факт невиконання ТОВ «Баушпар» свого обов'язку з оплати придбаного у позивача товару було підтверджено належними доказами. Твердження скаржника , щодо того, що сторонами не було уточнено ціну та спосіб оплати у зв'язку з чим покупець оплатив товар в розстрочку та не порушив умови укладених договорі, вважає недоречним та безпідставним, посилаючись при цьому на те, що згідно з додатком №24-031 від 16.12.2020 до договору №42 від 25.07.2019 сторони обумовили, що оплата за поставку, згідно видаткової накладної №НБ10398 від 16.12.2020 здійснюється протягом 5 банківських днів, з моменту поставки (граничний строк становить 23.12.2020); згідно додатку №24-032 від 22.12.2020 до договору №24 від 25.07.2019 - видаткова накладна №НБ10411 від 22.12.2020 - 29.12.2020; згідно додатку №09-001 від 13.01.2021 до договору №09 від 12.01.2021 - видаткова накладна №НБ10008 від 13.01.2021 - 20.01.2021. Отже, відповідно до цього, вважає, що сторони у відповідності до укладених договорів належним чином погодили умови та строк оплати придбаного товару відповідачем. Окрім того, зазначає, що вказані додатки містять печатку та підпис діючого директора ТОВ «Баушпар», а відтак скаржник був свідомий про строк оплати придбаного товару, оскільки безпосередньо погодив його. Щодо зазначення скаржником про оплату товару відповідачем у розстрочку , то вказує, що будь-які домовленості між сторонами з приводу розстрочення платежів в рахунок оплати поставленого позивачем товару є відсутніми. Щодо твердження скаржника про неналежним чином повідомлення такого про час та місце розгляду справи, то вказує, що такого повідомлено судом завчасно, належним чином на адресу згідно витягу з ЄДРЮОФОП. Відповідно до цього просить, рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 (головуючий суддя Малех І.Б., судді - Гриців В.М., Зварич О.В.) поновлено ТОВ «Баушпар» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 13 грудня 2021 у справі №914/3011/21 та відкрито апеляційне провадження за такою. Ухвалено апеляційну скаргу ТОВ «Баушпар», б/н від 13.01.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/230/22 від 17.01.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2021 у справі №914/3011/21 розглядати без повідомлення учасників справи, з врахуванням положень ч.10 ст. 270 ГПК України. Зупинено дію рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2021 у справі №9141/3011/21 до вирішення справи Західним апеляційним господарським судом. Витребувано в Господарського суду Львівської області матеріали справи №914/3011/21.
03.02.2022 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №914/3011/21.
Ухвала суду від 24.01.2022 від скаржника - ТОВ «Баушпар» (79020, м. Львів, вул.. Варшавська, 136/30) повернулась із зазначення на конверті «за закінченням терміну зберігання». Однак, дана ухвала також надсилалась представнику відповідача адвокату Мушаку Є.С., яка ним отримана 03.02.2022 , що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №7901011648390.
Позивачем ухвала суду від 24.01.2022 отримана 31.01.2022, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №7901011648404.
Враховуючи наведене, учасники процесу належним чином повідомлені про розгляд справи №914/3011/21 в порядку спрощеного позовного провадження.
Станом на 16.05.2022 додаткових доказів у справі не поступало, а відтак судова колегія ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 13 грудня 2021 року у справі №914/3011/21 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
Обставини справи:
25.07.2019 ТОВ “Росток» (постачальник) та ТОВ «Баушпар» (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №24 (а.с.16-19), згідно п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, надалі «товар», відповідно до умов цього договору та додаткових угод до нього.
Постачальник здійснює поставку товару в місце обумовлене між постачальником та покупцем, що фіксується в заявці та в додатках до договору, вартість доставки товару входить у ціну товару. Покупець має право отримати товар в місці знаходження товару з використанням власних транспортних засобів (п.4.1.1 договору).
Згідно п.4.1.5 договору №24 вбачається, що факт прийому-передачі нафтопродуктів засвідчує підписання накладної та проставлянням підпису та печатки на шляховому листі уповноваженою особою покупця.
Пунктом 5.1. договору №24 встановлено , що ціна за товар встановлюється згідно кон'юнктури ринку і фіксується у прибутково-видатковій накладній та додатках до даного договору, які є невід'ємною частиною даного договору.
Положеннями п.5.3. договору №24 встановлено, що покупець оплачує товар на умовах передоплати або з відстрочкою оплати вказаною в додатках до даного договору по кожній поставці окремо.
Строк дії договору №24 визначено до 31 грудня 2020 року (п.9.1. договору №24).
Також, 12.01.2021 ТОВ «Росток» (постачальник) та ТОВ «Баушпар» (відповідач) укладено договір №9 поставки нафтопродуктів (а.с.20-21), згідно п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, надалі «товар», відповідно до умов цього договору та додаткових угод до нього. Об'єм, асортимент (найменування, марка товару), терміни визначаються відповідним додатком до даного договору, який являється невід'ємною частиною договору.
Строк дії договору №9 в п.9.1. такого визначено до 31.12.2021.
На виконання вищевказаних договорів позивачем передано, а відповідачем прийнято у власність товар відповідно до:
- видаткової накладної №НБ10398 від 16.12.2020 на суму 75184,20 грн.(3825 л) та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №НБ10398 від 16.12.200;
- видаткової накладної №НБ10411 від 22.12.20220 на суму 69894,00 грн. (3530 л) та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №НБ10411 від 22.12.2020;
- видаткової накладної №НБ10008 від 13.01.201 на суму 73 071,00 грн. (3530 л) та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів НБ 10008 від 13.01.2021.
Обставинами справи встановлено, що сторонами складено та підписано додатки до договору, а саме:
1.згідно додатку №24-031 від 16.12.2020 до договору №24 від 25.07.2019 сторони обумовили, що оплата за поставку (3825 л) здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару;
2. згідно додатку №24-032 від 22.12.2020 до договору №24 від 25.07.2019 сторонами погоджено , що за поставку (3530л) оплата здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару;
3. згідно додатку №09-001 від 13.01.2021 до договору №09 від 12.01.2021 сторонами погоджено , що за поставку (3530 л) оплата здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару.
Сторонами складено акт звірки розрахунків від 13.12.2020, який підписано уповноваженими представниками у якому вказано , що станом на 31.12.2020 наявна є заборгованість перед постачальником становить 91 973,89 грн.
В матеріалах справи наявна претензія б/н від 19.04.2021, адресована відповідачу про наявність заборгованості за поставлений товар в сумі 165 044,89 грн.
Як вбачається з обставин справи суму основного боргу відповідачем погашено у повному обсязі , що підтверджується копією виписки по рахунку позивача, наступним чином: 30.12.2020 - 60 000,00 грн., 06.05.2021 - 20 000,00 грн., 07.06.2021 - 145 044,89 грн.
У відповідності до вимог п.6.2. - 6.4. договору № 9 встановлено, що у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором і відповідними додатками до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.
У випадку, якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника.
За несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору постачальник має право стягнути з покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% річних від неоплаченої вартості товару.
Відтак, позивача просить стягнути в примусовому порядку з відповідача 8903,10 грн. пені, 41261,22 грн. штрафу, 12713,83 грн. 19% річних та 10 138,43 грн. інфляційних втрат.
При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як встановлено обставинами справи правовідносини між сторонами у даній справі виникли з договору №24 поставки нафтопродуктів від 25.07.2019 та договору №9 поставки нафтопродукті від 12.01.2021.
Статтею 712 Цивільного кодексу України, що кореспондується положенням ст. 265 ГК України встановлено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено , що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно положень ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
У відповідності до положень ст. 526 ЦК України, що кореспондується положенням ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів та обставин справи вбачається, що позивач обов'язок за договорами поставки обумовленого товару (нафтопродуктів) виконав, однак відповідач в свою чергу не оплати вартості поставленого товару в строки встановлені договором.
Порушенням зобов'язання є його виконання або виконання з порушенням умов , визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання (ст. 610 ЦК України).
У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами п.6.4. договору №9 від 12.01.2021 встановлено, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору постачальник має право стягнути з покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% річних від неоплаченої вартості товару.
Отже, з врахуванням наведеного та перевіривши розрахунок суду першої інстанції, щодо 19% річних та інфляційних втрат, судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що за період прострочення відповідача з урахуванням періодів існування заборгованості окремо по кожній накладній та з урахуванням здійснених оплат обґрунтованим є нарахування 12 724,25 грн. 19% річних та 8869,38 грн. інфляційних втрат. Однак, як вірно вказано місцевим господарським судом , суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, а відтак вірно стягнуто з відповідача на користь позивача 8869,38 грн. інфляційних втрат та 12713,83 грн. 19% річних.
Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено , що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.2. договору №9 встановлено, що у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором і відповідними додатками до нього , покупець сплачує постачальну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.
Згідно здійснено судом першої інстанції перерахунку, який перевірено судом апеляційної інстанції обґрунтованою сумою є сума пені в розмірі 8877,33 грн.
Пунктом 6.2. договору №9 встановлено, що у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25% від суми заборгованості протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника.
Отже, з врахування наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 41 261,22 грн., з огляду на встановлення факту прострочення виконання зобов'язання з оплати є такою, що правомірно задоволена місцевим господарським судом.
Щодо твердження скаржника про те, що сторонами не було уточнено ціну та спосіб оплати, у зв'язку з чим покупець оплатив товар в розстрочку та не порушив умови укладених договорів то таке є безпідставним з огляду на наступне.
Згідно положень пунктів 5.2. укладених договорів , вбачається, що покупець здійснює оплату нафтопродуктів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, відповідно до представленого рахунку в термін обумовлений в додатку до даного договору.
Згідно з додатком №24-031 від 16.12.2020 до договору №24 від 25.07.2019 сторони обумовили, що оплата за поставку, згідно видаткової накладної №НБ10398 від 16.12.2022 здійснюється, протягом 5 банківських днів, з моменту поставки товару. Відповідно до цього граничний строк оплати за отриманий товар згідно даної накладної становить 23.12.2020.
Згідно додатку №24-032 від 22.12.2020 до договору №24 від 25.07.2019 (за поставку згідно видаткової накладної №НБ10411 від 22.12.2020) - граничний строк оплати 29.12.2020 ( 5 банківських днів з моменту поставки товару).
Згідно додатку №09-001 від 13.01.2021 до договору №09 від 12.01.2021 (за поставку згідно видаткової накладної №НБ10008 від 13.01.2021) - граничний строк оплати 20.01.2021 (5 банківських днів з моменту поставки товару).
Отже, з врахуванням наведеного, сторони у відповідності до укладених договорів належним чином погодили умови та строк оплати придбаного відповідачем товару, а отже дане нівелює обґрунтування апеляційної скарги, в частині зазначення про оплату відповідачем товару в розстрочку.
Щодо твердження скаржника про те, що він не був належним чином повідомлений про наявність позову та судового розгляду даної справи є недоречним, оскільки судом першої інстанції в рішенні вказано, що про дату, час та місце проведення судового засідання представник відповідача повідомлявся завчасно на належним чином на адресу згідно витягу з ЄДРЮОФОП. Однак ухвали суду повертались із зазначення «за закінченням терміну зберігання».
Судова колегія зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (суду).
Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав апеляційним судом не встановлено.
Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене та керуючись ч. 13 ст. 8, ст. ст. 12, 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 13 грудня 2021 року у справі №914/3011/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Баушпар”, б/н від 13.01.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/230/22 від 17.01.2022) - без задоволення.
2. Судові витрати покласти на скаржника - ТОВ «Баушпар».
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.
4. Матеріали справи №914/3011/21 повернути Господарському суду Львівської області.
Головуючий суддя Малех І.Б.
Суддя Гриців В.М.
Суддя Зварич О.В.