79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"19" травня 2022 р. Справа №907/910/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Марка Р.І.,
Суддів: Кордюк Г.Т.,
Матущака О.І.,
при секретарі судового засідання Лагутін В.Б.,
за участі представників сторін:
від позивача: Колотуха І.О.
від відповідача:Новак О.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради № 01.3-03/1394 від 17.09.2021
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.08.2021 (повний текст рішення складено 26.08.2021)
у справі № 907/910/20 (головуючий суддя Андрейчук Л.В.)
за первісним позовом фізичної особи-підприємця Колотухи Івана Олексійовича, м. Ужгород
до відповідача Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради, м. Ужгород
про розірвання договору оренди та стягнення 31 039, 96 грн
та за зустрічним позовом Комунальної установи Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради, м. Ужгород
до відповідача фізичної особи-підприємця Колотухи Івана Олексійовича, м. Ужгород
про стягнення 64781,93 грн,
У квітні 2020 року Фізична особа-підприємець Колотуха Іван Олексійович звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради про розірвання договору № 03-13-01/97 оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна об'єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 31.01.2020 та стягнення матеріальної шкоди в розмірі 31039, 96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не мав змоги використовувати окремі нежитлові приміщення передані йому згідно договору оренди № 03-13-01/97 від 31.01.2020, без проведення капітального ремонту. За згоди відповідача ним за власні кошти був розпочатий капітальний ремонт приміщень, в процесі якого виявилися додаткові дефекти, що призвели до повного демонтажу приміщень. В подальшому, відновлення приміщень орендарем виявилося неможливим у зв'язку з відмовою Солотвинської селищної ради у наданні дозволу на збір вихідних та проведенні ремонтних робіт внаслідок знаходження майна у карстонебезпечній зоні.
Позивач, стверджує, що через обставини, які не залежали від його волі, він не мав можливості завершити капітальний ремонт орендованого майна, що унеможливлювало використання ним орендованого майна на умовах укладеного з відповідачем договору оренди № 03-13-01/97 від 31.01.2020. Позивач зазначає, що якби він був попереджений про приховані дефекти орендованого майна та обізнаний про знаходження цього майна в карстонебезпечній зоні, він би не укладав такий договір оренди. Оскільки відповідач не надав відповіді позивачу щодо пропозиції від 07.12.2020 про розірвання договору оренди, звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди та про стягнення матеріальної шкоди у розмірі перерахованої орендної плати за майно за весь час, протягом якого майно не могло бути ним використане через обставини, за які він не відповідав.
У лютому 2021 року Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради подано до Господарського суду Закарпатської області зустрічну позовну заяву до Фізичної особи-підприємця Колотухи Івана Олексійовича про стягнення 64781,93 грн боргу за договором оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна об'єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області № 03-13-01/97 від 30.01.2020. У суму стягнення входять: основний борг у розмірі 36700,00 грн, 887, 87 грн пені, 221, 68 грн 3% річних, 26 972, 38 грн подвійної плати за користування орендованим майном за весь час прострочення виконання зобов'язання по поверненню майна.
Свій позов Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради обгрунтовує тим, що за вересень-грудень 2020 орендар не сплачував орендної плати за договором оренди у зв'язку із чим з нього підлягає стягненню борг (у вигляді орендної плати за цей період) з врахуванням пені та 3 % річних та те, що орендоване майно орендарем не повернуто тому за прострочення зобов'язання по поверненню орендованого майна, останній має сплатити орендодавцю неустойку.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.08.2021 справі № 907/910/20 первісний позов задоволено повністю. Розірвано договір № 03-13-01/97 оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна об'єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 31.01.2020 року. Стягнуто з Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради на користь ФОП Колотухи Івана Олексійовича матеріальної шкоди в розмірі 31 039, 96 гривень., а також 4 204,00 грн. на відшкодування судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Рішення мотивоване ст. 11, 22, 509, 526, 530, 610, 611, 626, 652, 759, 762, 767, 780 ЦК України, ст. 188, 193, 217, 224, 283, 291 ГК України та положеннями ст. 2, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову повністю та про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Судом першої інстанції встановлено, що орендоване ФОП Колотухою І.О. майно, для його використання за цільовим призначенням потребувало капітального ремонту, у зв'язку із чим він підставно звернувся до відповідача про надання згоди на капітальний ремонт орендованого майна. Рішенням Наглядової ради Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради № 05-04 від 05.06.2020 надано позивачу згоду на здійснення капітального ремонту орендованого майна та погоджено проектну документацію, зведений кошторисний розрахунок і експертні звіти щодо виконання робіт.
Оскільки листом № 425/02-21 від 29.10.2020 Солотвинська селищна рада Тячівського району відмовила ФОП Колотусі І.О. у наданні дозволу на збір вихідних даних для проведення ремонту та здійснення невід'ємних поліпшень орендованого комунального майна з метою повного відновлення орендованих приміщень, позивач не мав змоги використовувати орендоване ним майно за призначенням. На підставі фактичних обставин справи та з врахуванням положень ст. 652 ЦК України, суд першої інстанції, зробив висновок про наявність підстав для розірвання договору оренди № 03-13-01/97 від 31.01.2020 та стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у вигляді сплаченої ФОП Колотухою І.О. орендної плати.
Щодо зустрічного позову суд першої інстанції зазначив, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів, які би підтверджували, що майно передане в оренду використовувалось орендарем на умовах оренди, а тому і обов'язку щодо сплати орендної плати у нього відсутній. Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що повернення орендованого майна позивачем не є можливим, з огляду на його фактичну загибель.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Комунальна установа "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради оскаржило рішення суду в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що нежитлові приміщення загальною площею 220,6 кв.м., а саме:
- будинок відпочинку літ. ЕІ площею 158,8 кв.м.;
- будинок відпочинку літ. ДІ площею 13,3 кв.м.;
- будинок відпочинку літ. СІ площею 13,3 кв.м.;
- будинок відпочинку літ. ЖІ площею 13,3 кв.м.;
- будинок відпочинку літ. ЗІ площею 13,3 кв.м.;
- вбиральні літ. ГІ площею 8,6 кв.м., розміщені за адресою: Закарпатська область, смт Солотвино, вул. Озерна, 29, належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області та знаходяться на балансі Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради
Відповідно до акту приймання-передачі майна від 31.01.2020 орендар прийняв від орендодавця в строкове платне користування майно нежитлові приміщення загальною площею 220,6 кв.м., розміщене за адресою: Закарпатська область, смт. Солотвино, вул. Озерна і у п. 2 зазначеного акту сторони засвідчили що орендоване майно придатне для використання за цільовим призначенням та перебуває у нормальному стані. На думку відповідача зазначені обставини свідчать про те, що орендар прийняв майно від орендодавця без заперечень та зауважень і наголошує на тому, що ФОП Колотуха І.О. мав змогу під час приймання-передачі майна перевірити приміщення, врахувати недоліки, оцінити ризики ведення своєї комерційної діяльності у наявних умовах з можливістю проведення переобладнання та здійснення ремонтних робіт.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не наведено обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, як саме вони змінились і чому зміна обставин є істотною. Розриваючи договір на підставі ст. 652 ЦК України позивач за первісним позовом з урахуванням положень процесуального законодавства щодо обов'язку доказування не довів, а Господарський суд Закарпатській області, у свою чергу, не дослідив, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане. Відповідач зазначає, що невірними є висновки суду першої інстанції про те, що позивач за первісним позовом не знав і не міг знати про знаходження орендованого майна у карстонебезпечній зоні першочергової деформації поверхні, оскільки відповідно до ст. 13 Закону України «Про інформацію» інформація про стан довкілля є відкритою і кожен має право та можливість вільного її одержувати, використовувати та поширювати.
Скаржник вважає, що знаходження орендованого майна у карстонебезпечній зоні першочергової деформації поверхні за своєю природою не є об'єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов'язання за договором. Щодо акту огляду технічного стану будівель від 07.11.2020 складеного комісією з орендарів та інженера технічного нагляду ФОП Боднарчук Д.О., то такий на думку скаржника, підписаний зацікавленими особами, а висновок, що міститься в ньому, складений некомпетентними особами на підставі неповних даних і сумнівних джерел та без проведення повної незалежної експертизи.
Щодо повернення позивачу орендної плати відповідач стверджує, що норма ст. 762 ЦК України звільняє орендаря від сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло використовуватись ним через обставини, за які він не відповідає, однак чинним законодавством не визначено порядку повернення (стягнення) сплаченої орендної плати. Окрім того, зазначає відповідач, оскільки про неможливість використання орендованого майна за призначенням стало відомо з листа Солотвинської селищної ради від 29.10.2020, а до настання цієї умови договір оренди мав виконуватись.
Щодо зустрічного позову апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у його задоволенні, оскільки орендна плата має сплачуватись орендарем починаючи з моменту підписання акту приймання передачі майна (під час укладення договору оренди) до моменту підписання акту приймання-передачі (під час повернення майна, в тому числі при розірванні договору оренди). Оскільки акт приймання-передачі орендованого майна сторонами не підписувався, майно не можна вважати поверненим.
У відзиві на апеляційну скаргу ФОП Колотуха І.О. стверджує, що майно передане відповідачем позивачу без достатньої на це правової підстави, оскільки орендоване нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. Озерна, 29, смт. Солотвино, не має власника. Разом з тим, окрім відсутності права укладати договір оренди з позивачем, відповідач при його укладенні (всупереч закону) приховав від позивача інформацію про небезпечне розміщення приміщень та про зношеність їх стану у зв'язку із чим повинен відшкодувати орендареві шкоду у зв'язку із користуванням річчю.
ФОП Колотуха зазначає, що отримуючи дозвіл на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого ним майна, він мав очікування щодо викупу об'єкта нерухомості після необхідного капіталовкладення в цей об'єкт, або взяти участь у конкурсі щодо його викупу. Однак відсутність права власності на це майно у відповідача свідчить про те, що намір про укладення з ним договору купівлі продажу є неможливим. З врахуванням того, що орендодавець не відповів на пропозицію орендаря розірвати договір оренди шляхом двосторонньої домовленості, ФОП Колотуха вважає, що суд першої інстанції прийняв правомірне рішення у даній справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2021 вказану справу розподілено до розгляду колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Скрипчук О.С., Кордюк Г.Т.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради у справі № 907/910/20, призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 призначено справу № 907/910/20 на 09.12.2021 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Марка Р.І., судове засідання 09.12.2021 не відбулося.
Ухвалою суду від 14.12.2021 розгляд даної справи призначено (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних портативних засобів у системі "EasyCon" та з Господарським судом Закарпатської області) на 13.01.2022.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2022 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Скрипчук О.С. у склад колегії введено суддю Матущака О.І.
Ухвалою суду від 13.01.2022 розгляд справи відкладено на 10.02.2022.
Судове засідання 10.02.2022 не відбулося у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Матущака О.І.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 1703.2022 розгляд справи призначено на 19.05.2022.
В судовому засіданні 19.05.2022 представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених у ній.
Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Відповідно до рішення Закарпатської обласної ради № 1666 від 20.12.2019 «Про затвердження Переліку об'єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальної власності області), що можуть передаватися в оренду» затверджено перелік об'єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальної власності області), що можуть передаватися в оренду, серед якого знаходиться також комплекс будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н, смт. Солотвино, вул. Озерна, 29.
Також вказаним рішенням уповноважено Комунальну установу «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради як орган, уповноважений управляти майном (який затверджений переліком), забезпечувати передачу об'єктів, визначених у переліку, в оренду повністю або частково із врахуванням їх цільового призначення у встановленому законодавством порядку.
31.01.2020 між ФОП Колотуха І.О. і Комунальною установою Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради укладено договір № 03-13-01/97 оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна об'єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.
Відповідно до п.1.1. договору орендар отримав у строкове платне користування окремі нежитлові приміщення загальною площею 220,6 м. кв., які складаються з будинків відпочинку літ. Е1, площею 158,8 м кв., літ. Д1, Є1, Ж1, З1 кожний площею 13,3 м кв., вбиральні літ. Г1 площею 8,6 м. кв., розташовані в смт. Солотвино, Тячівського району, вул. Озерна, 29.
Майно передається в оренду для використання за визначеним цільовим призначенням з урахуванням наступного розподілу: а) будинки відпочинку з метою розміщення готелю; б) вбиральня з метою розміщення громадської вбиральні (п. 1.3. договору).
Пунктом 3.1.2 договору оренди визначено, що договір оренди припиняється у зв'язку з невиконанням його умов, у випадку несплати орендної плати за період понад три місяці підряд або допущення заборгованості з орендної плати у сумі, що перевищує сумарний розмір орендної плати за останні три місяці.
Відповідно до п. 3.6. договору оренди з метою підтвердження використання орендарем майна відповідно до умов цього договору сторони складають відповідний акт прийому-передачі наданих послуг за відповідний місяць, що є достатньою підставою для здійснення розрахунків з орендодавцем.
Орендар зобов'язується підписати, надані орендодавцем, два примірника акта прийому-передачі наданих послуг та повернути в обов'язковому порядку один примірник орендодавцю не пізніше (чотирнадцяти) календарних днів з моменту надання їх оригіналів орендарю орендодавцем або надати у визначений строк мотивовану відмову від підписання цього акта та протокол розбіжностей, який містить перелік необхідних зауважень та доопрацювань (п. 3.6.2. договору).
Пунктом 5.2. договору оренди встановлено обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно п. 5.4. договору оренди орендар зобов'язується за письмовим погодженням з орендодавцем, яке видається в порядку визначеному законодавством, за рахунок власних коштів здійснювати капітальний ремонт орендованого майна.
Пунктом 11.1 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і домовились про те, що всі умови цього договору розповсюджують свою дію на відносини між сторонами, які виникли з 27.01.2020 та діють по 26.01.2022.
Дефектними актами на капітальний ремонт від 16.03.2020, складеними проектантом Бобрик М.Є. на підставі обстеження п'яти будівель серед об'ємів робіт передбачені роботи з демонтажу внутрішнього облицювання стін, старої електромережі, вимикачів і розеток, старого облицювання стелі, віконних прорізів, засклених віконних рам, дверних коробок, дверних полотен, дахового покриття з шиферних плит, дерев'яних конструкцій даху (стропил, балки), несучих дерев'яних конструкцій даху. Дефектними актами на капітальний ремонт від 16.03.2020, складеними проектантом Бобрик М.Є. на підставі обстеження санвузла серед об'ємів робіт передбачено демонтаж туалетів, плитки на підлозі, труб водопостачання, дахового покриття з шиферних плит, дерев'яних конструкцій даху - стропил.
05.06.2020 Наглядова рада Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради прийняла рішення № 05-04, відповідно до якого орендареві надано згода на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна шляхом проведення робіт за рахунок його власних коштів, погоджено проектну та кошторисну документацію за робочими проектами «Капітальний ремонт будинку відпочинку № 1 в смт. Солотвино, вул. Озерна, 29 Тячівського району», «Капітальний ремонт будинку відпочинку № 2 в смт. Солотвино, вул. Озерна, 29 Тячівського району», «Капітальний ремонт будинку відпочинку № 3 в смт. Солотвино, вул. Озерна, 29 Тячівського району», «Капітальний ремонт будинку відпочинку № 4 в смт. Солотвино, вул. Озерна, 29 Тячівського району», «Капітальний ремонт будинку відпочинку № 5 в смт. Солотвино, вул. Озерна, 29 Тячівського району», «Капітальний ремонт санвузла в смт. Солотвино, вул. Озерна, 29 Тячівського району», «Капітальний ремонт душової в смт. Солотвино, вул. Озерна, 29 Тячівського району» та надано дозвіл на проведення робіт у відповідності до проектної та кошторисної документації за умови дотримання будівельних норм, стандартів і правил, техніки безпеки та охорони довкілля тощо протягом всього терміну проведення робіт з ремонту до їх завершення.
29.10.2020 листом № 425/02-21 Солотвинська селищна рада відмовила орендареві у наданні дозволу на збір вихідних даних для проведення ремонту та здійснення невід'ємних поліпшень орендованого комунального майна, а саме: чотири будинки відпочинку №№1-4 площею по 13.3 м кв., вбиральня, площею 11,7 м кв., будинок відпочинку, площею 158,8 м кв. літ Е по вул. Озерній, 29 в смт. Солотвино Тячівського району, за підстави, що вказані об'єкти нерухомого майна та інші будинки відпочинків по вул. Озерній знаходяться в карстонебезпечній зоні першочергової деформації поверхні, що унеможливлює проведення будь-якого виду будівельних робіт, загрожує просіданням ґрунту на невизначену глибину, несе небезпеку для життя та здоров'я громадян.
07.11.2020 комісією з орендарів та інженера технічного нагляду ФОП Боднарчук Д.О., реєстраційний номер 4787, реєстровий номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , був складений Акт огляду технічного стану будівель, серед яких чотири будинки відпочинку №№1-4 площею по 13.3 м кв., вбиральня, площею 11,7 м кв., будинок відпочинку, площею 158,8 м кв. літ. Е по вул. Озерній, 29 в смт. Солотвино Тячівського району, яким зазначено, що під час проведення робіт із демонтажу даху та внутрішнього облицювання стін було виявлено наступні дефекти, які унеможливлюють збереження конструкції каркасу дерев'яних будинків, та зафіксовано виявлення пошкоджень: загальний технічний стан несучих конструкцій - непридатний для нормальної експлуатації, що пов'язано з наявністю численних пошкоджень та дефектів; фундамент будівлі відсутній; цегляні стіни відсутні, будівлі повністю дерев'яні; деревина каркасу будівлі виявилася з численними загниваннями, як наслідок дії домових грибів при порушенні повітряно-вологісних умов експлуатації; механічні пошкодження в процесі експлуатації, в місцях виявлення, стали причиною виникнення тріщин та загнивання деревини; спостерігаються численні ураження деревини домовими грибами, в результаті чого вони приводять в непридатність деревинну тканину, розкладаючи целюлозу в оболонці клітин і поглинаючи необхідний для виникнення зв'язків лігнін, що приводить до втрати міцності і деревина має непридатний до експлуатації стан (поява загнивань), на підставі чого був зроблений висновок про те, що подальша експлуатація та використання дерев'яних каркасних елементів вказаних будівель недопустима та така, що підлягає демонтажу.
25.11.2020 листом Тячівського районного підприємства технічної інвентаризації № 09/122 орендаря повідомлено, що станом на дату передачі повноважень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до органів Міністерства юстиції України 31.12.2012 за Закарпатською обласною радою було зареєстровано право власності на майновий комплекс в цілому за адресою смт. Солотвино вул. Добролюбова, 20, згідно свідоцтва № 112 від 06.02.2004 про право власності на нерухоме майно, виданого Солотвинською селищною радою на підставі рішення виконкому Солотвинської селищної ради за № 109 від 19.09.2003.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.09.2020 № 224673454 підтверджується факт реєстрації права власності 15.09.2020 на комплекс будівель та споруд (база відпочинку) Солотвинської алергологічної лікарні, смт. Солотвино, Тячівського району, вул. Озерна, 29 за Закарпатською обласною радою, номер запису 38255524.
Актом звірки взаємних розрахунків дебіторської і кредиторської заборгованості від 01.10.2020 підтверджується, що з січня по серпень 2020 включно позивачем сплачено 31039,96 гривень орендної плати.
Листом від 07.12.2020 ФОП Колотуха І.О. повідомив відповідача про відмову від підписання акту приймання-передачі наданих послуг за листопад 2020 та про намір з 01.12.2020 розірвати договір оренди № 03-13-01/97 від 31.01.2020 через неможливість використання ним орендованого майна орендарем за призначенням. До листа позивачем також долучено два примірники додаткових угод про розірвання договору оренди № 03-13-01/97 від 31.01.2020.
Даний лист отримано орендодавцем 07.12.2020, про що свідчить відтиск печатки КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради на листі.
Через відсутність відповіді відповідача на пропозицію розірвати договір оренди, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Позивачем за зустрічним позовом на підтвердження позовних вимог надані копії листів № 04-07/1642.48 від 12.10.2020, № 04-07/1804.47 від 10.11.2020, № 04-07/1934.46 від 10.12.2020, № 05-10/32.49 від 12.01.2020, якими орендодавець направляв рахунки на сплату орендної плати від 12.10.2020 № 3526, від 10.11.2020 № 3945, від 10.12.2020 № 4824 та від 11.01.2021 № 48 та акти прийому-передачі наданих послуг, а також попереджав орендаря про виникнення заборгованості.
Актом звірки взаємних розрахунків дебіторської і кредиторської заборгованості від 27.10.2021, який одноособово складено Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради одноособово, встановлено, що що за період з січня 2020 року по січень 2021, позивачем сплачено 40022,30 грн гривень орендної плати, заборгованість складає 36700,00 грн.
Згідно поданих орендодавцем розрахунків, пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором оренди складає 887,87 грн., 3% річних за користування грошовими коштами - 221,68 грн, неустойка за користування майном за час прострочення виконання зобов'язання по поверненню орендованого майна за період з 01.01.2021 по 12.02.21 складає 26972,38 грн.
Листом від 11.02.2021 № 05-04/302 орендодавець повідомив орендаря, що в зв'язку із заборгованістю за орендними платежами, яка складає 4 місяці за період з 01.09.2020 по 31.12.2020 у сумі 36700,00 грн договір оренди вважається припиненим з 01.01.2021.
Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).
Згідно з ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1, 6 ст. 283 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 2 ст. 776 ЦК України визначено, що капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.92 N 2269-XII (що був чинний на момент виникнення укладення договору оренди), капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Як вірно зазначено судом першої інстанції, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов'язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов'язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає боржник, зокрема, щодо вчинення боржником дій, які мають наслідком припинення зобов'язання, у випадку, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками.
Як зазначено вище ст. 776 ЦК України та ст. 181 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (що був чинний на момент виникнення укладення договору оренди), капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено судом, пунктом 5.4. Договору оренди на орендаря покладено зобов'язання за письмовим погодженням з орендодавцем, яке видається в порядку визначеному законодавством, за рахунок власних коштів здійснювати капітальний ремонт орендованого майна.
У розумінні статей 5, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» капітальний ремонт є різновидом забудови (будівництва), який здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом № 3038-VI
За визначенням, наявним у ДБН А.2.2-3:2014, капітальний ремонт - це сукупність робіт на об'єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення його експлуатаційних показників, а також благоустрій території.
Слід зазначити, що відповідно до Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 № 686, процедура надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна включає такі етапи: 1) подання заяви і пакета документів орендарем; 2) розгляд заяви і документації орендаря; 3) прийняття відповідного рішення.
Для розгляду питання про надання згоди орендарю на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна орендар подає заяву і такі документи:
1) опис передбачуваних поліпшень і кошторис витрат на їх проведення;
2) інформацію про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна;
3) приписи органів пожежного нагляду, охорони праці (за їх наявності);
4) довідку балансоутримувача про вартість об'єкта оренди згідно з даними бухгалтерського обліку на початок поточного року;
5) завірену копію проектно-кошторисної документації, якщо інше не встановлено договором оренди;
6) звіт за результатами експертизи кошторисної частини проектної документації на здійснення невід'ємних поліпшень.
Відповідно листа Державного комітету України з будівництва та архітектури Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства N 7/8-134, N 4/3-260 від 24.02.2005 виходячи з технічної та технологічної складності капітальних та поточних ремонтів об'єктів житла, соціальної сфери, комунального призначення та благоустрою, за узгодженням сторін склад і зміст розділів проектно-кошторисної документації може зменшуватись. При цьому в обов'язковому порядку розробляються документи, за якими визначаються фізичні обсяги робіт (дефектний акт із зазначенням умов виконання робіт) та кошторисна документація.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, в ході виконання робіт за погодженими робочими проектами, виявилися приховані дефекти та недоліки орендованого майна, які не могли бути виявлені при прийманні майна в оренду.
Дефектні акти від 16.03.2020, як зазначає ФОП Колотуха І.О., є невід'ємною частиною кошторисного розрахунку, який складався з їх врахуванням.
З матеріалів справи вбачається, що Наглядова рада Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради приймаючи своє рішення № 05-04 від 05.06.2020 брала до уваги зведений кошторис розрахунку, невід'ємною частиною якого є дефектні акти на капітальний ремонт орендованого майна.
Таким чином орендодавець усвідомлював необхідність здійснення капітального ремонту щодо орендованого ФОП Колотухою майна, оскільки зазначеним вище рішенням № 05-04 від 05.06. 2020, окрім надання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень, погоджено проектну документацію, зведений кошторисний розрахунок та експертні звіти щодо орендованого майна.
В подальшому відповідно до листа Солотвинської селищної ради Тячівського району, орендарю відмовлено у дозволі на збір вихідних даних для проведення ремонту та здійснення невід'ємних поліпшень орендованого комунального майна з метою повного відновлення орендованих приміщень від 29.10.2020 № 425/02-21, з чого вбачається, що відновлювальні ремонтні роботи на орендованому майні не можуть бути здійснені.
Листом від 07.12.2020 орендар звернувся з листом пропозицією розірвати договір оренди з 01.12.2020. Даний лист отримано орендодавцем 07.12.2020, про що свідчить відмітка вхідної кореспонденції орендодавця на самому листі (а. с. 25, т. 1).
Відповіді щодо пропозиції про розірвання договору оренди, у встановлений законом час орендар не одержав, в зв'язку з чим звернувся до суду з відповідною вимогою.
У відповідності до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до ч. 2 ст. 652 Цивільно кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Наведене вище свідчить про те, що орендар, не міг передбачити неможливість здійснення подальшого капітального ремонту орендованого майна, на яке розраховував, при укладенні договору оренди, що не дає змоги використовувати орендоване майно за призначенням оскільки укладаючи договір оренди майна йому не було відомо про знаходження орендованого майна у карстонебезпечній зоні першочергової деформації поверхні, що унеможливлює проведення будь-якого виду будівельних робіт, загрожує просіданням ґрунту на невизначену глибину, несе небезпеку для життя та здоров'я громадян, про що йому стало відомо з листа Солотвинської селищної ради 29.10.2020. Орендодавець про таку обставину орендаря не повідомив, договір подібних застережень не містив.
Неможливість закінчення капітального ремонту та використання орендованого майна на небезпечній для життя та довкілля території, є об'єктивними обставинами, які свідчать про неможливість використання орендарем орендованого ним майна з незалежних він нього обставин, що визначено у ст. 652 ЦК України.
Таким чином, як встановлено вище, майно не може бути використаним на умовах договору оренди, що порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладені договору - здійснювати господарську діяльність та отримувати від цього дохід.
З наведеного вбачається, що суд першої інстанції зробив вірні висновки про зміну істотних обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, і наявність підстав у зв'язку із цим, передбачених ст. 652 ЦК України, для розірвання договору оренди № 03-13-01/97 від 31.01.2020.
Разом з тим, відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на момент укладення договору оренди), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до п. 1.3. договору оренди майно передається в оренду для використання за визначеним цільовим призначенням з урахуванням наступного розподілу: а) будинки відпочинку з метою розміщення готелю; б) вбиральня з метою розміщення громадської вбиральні.
Згідно ст. 767 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею.
Частиною 2 ст. 780 ЦК України визначено, що шкода, завдана у зв'язку з користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати.
Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідав.
Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату у вказаній вище нормі права, визначено об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним у приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
В матеріалах справи відсутні докази того, що орендар здійснював будь яку діяльність за визначеним у договорі № 03-13-01/97 від 31.01.2020 цільовим призначенням, як передбачає п. 1.3 договору. Більше того, встановленими вище обставинами підтверджується факт неможливості використання орендованого майна за цільовим призначенням без здійснення капітального ремонту.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач за первісним позовом був позбавлений можливості користуватися орендованим майном, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, орендоване майно було непридатне до користування, про що свідчить дозвіл орендодавця на здійснення капітального ремонту майна, а також те, що такий ремонт орендар не міг здійснити з незалежних від нього на те обставин.
Згідно ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У розумінні ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовується такий вид господарських санкцій як відшкодування збитків.
Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У відповідності до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Актом звірки взаємних розрахунків дебіторської і кредиторської заборгованості від 01.10.2020 підтверджується, що з січня по серпень 2020 включно позивачем сплачено 31039,96 гривень орендної плати.
Відповідно до правової позиції Верховного суду, наведеної в постанові від 12.11.2019 у справі № 910/9278/18, визначено, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
З врахуванням того, що орендар не зміг використовувати орендоване ним майно за цільовим призначенням з незалежних від нього причин, при обізнаності про які ним би не укладався договір оренди (обов'язок надати інформацію про наявність недоліків речі, як це визначено ст. 767 ЦК України покладено на орендодавця ) чим фактично порушене право орендаря належним чином розпоряджатися орендованим майном, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого суду щодо стягнення 31 039, 96 грн сплаченої ФОП Колотухою І.О. орендної плати, як збитків.
При цьому, неможливість використання майна з незалежних від позивача обставин, з врахуванням позиції Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 по справі № 910/9278/18, спростовує твердження Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради у відзиві на позовну заяву про обов'язок орендодавця сплачувати орендну плату під час здійснення ремонтних робіт, відповідно до п. 5.4.1 договору оренди № 03-13-01/97 від 31.01.2020, і до закінчення строку його дії. Такий ремонт орендарем здійснений не був через обставини, які від нього не залежали і мета з якою укладався договір оренди (здійснення орендарем господарської діяльності з використанням орендованого майна) не була досягнута сторонами.
Щодо повноважень Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради на укладення договору оренди № 03-13-01/97 від 31.01.2020 з ФОП Колотухою І.О., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
30.11.2017 Закарпатської обласної ради прийнято рішення №985 про затвердження Положення про Комунальну установу «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради. Вказане рішення розміщене на сайті Закарпатської обласної ради, з даним рішенням можна ознайомитися у загальному доступі мережі інтернет.
Відповідно до п. 1.1. Положення вказаного Положення, Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради (далі - Управління) створена на підставі рішення Закарпатської обласної ради (далі - Засновник) на базі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, яке закріплене за ним на праві оперативного управління відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Метою Управління є досягнення економічних та соціальних результатів у вигляді задоволення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області шляхом забезпечення належного утримання, експлуатації та ефективного використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ міст області, здійснення іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством та цим Положенням.
Відповідно до поставленої мети предметом діяльності Управління є, зокрема: здійснення функцій органу, уповноваженого управляти майном спільної власності територіальних громад області в порядку та межах, визначених рішеннями ради; здійснення функцій утримання на балансі нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області; укладення договорів оренди цілісних майнових комплексів та нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області на підставі відповідних рішень Засновника, тощо ( п. 3.1.-3.2. Положення).
- Пунктом 5.1. Положення визначено, що до прав Управління належить, зокрема: встановлювати договірні відносини з юридичними, фізичними особами стосовно господарських питань, віднесених до компетенції Управління; набувати майнових і немайнових прав, бути позивачем та відповідачем у суді з питань, що належать до його компетенції.
Наведені вище положення підтверджують наявність повноважень у Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради на укладення договору оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна об'єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, сели, міст області № 03-13-01/97, як це зазначено і у самому договорі, зокрема його вступній частині.
Щодо зустрічного позову про стягнення заборгованості по орендній платі за період з вересня по грудень 2020 в сумі 36700, 00 грн, випливаючих із заборгованості пені в сумі 887, 87 грн, 3% річних в сумі 221, 68 грн судова колегія Західного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні таких позовних вимог, оскільки в силу ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідав.
Окрім того, як встановлено вище листом від 07.12.2020 ФОП Колотуха І.О. повідомив відповідача про відмову від підписання акту приймання-передачі наданих послуг за листопад 2020 та про намір з 01.12.2020 розірвати договір оренди № 03-13-01/97 від 31.01.2020 через неможливість використання ним орендованого майна орендарем за призначенням.
Щодо заявленої у зустрічній позовній заяві вимоги про стягнення подвійної плати за користування річчю за час прострочення зобов'язання по поверненню майна у розмірі 26 972, 38 грн, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки з підстав, наведених вище, задоволенню підлягає позовна вимога Колотухи І.О. про розірвання договору оренди № 03-13-01/97 від 31.01.2020, у суду відсутні підстави для задоволення зустрічного позову і у частині стягнення з ФОП Колотухи І.О. подвійної плати на користь Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради за користування річчю за час прострочення зобов'язання по поверненню майна, у зв'язку із чим судом першої інстанції зроблені вірні висновки про відмову у її задоволенні.
Разом з тим, як вбачається із постанови про закриття кримінального провадження від 26.02.2021 майно яке приймалось від орендодавця орендарем за договором оренди є демонтоване, відтак не може бути повернуте фактично.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив обгрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржниками не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційних скарг. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.
Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.
Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Господарського суду Закарпатської області від 17.08.2021 у справі № 907/910/20 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 27.05.2022.
Головуючий -суддя Марко Р.І.
Суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Матущак О.І.