СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/4710/22
пр. № 2/759/3134/22
21 травня 2022 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини, з якою проживає дитина віком до 3 - х років, у твердій грошовій сумі,
Позивач 05.05.2022 р. звернулась до суду з вказаним вище позовом, просить стягнути з відповідача на її користь: аліменти на утримання доньки- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту подання позову і до досягнення дитиною повноліття; аліменти на її користь на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн щомісячно з моменту подання позову і до досягнення дитиною 3 -ри річного віку. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що сторони уклали між собою шлюб 24.02.2021 р.. За час шлюбу у сторін народилась спільна дитина - донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої вказаний відповідач. На протязі останнього року, сторони спільно не проживають, але вказана вище спільна неповнолітня дитина сторін проживає з нею. За весь час окремого проживання відповідач не надавав та не має наміру надавати утримання дитині. Так як вона перебуває по догляду за дитиною до досягнення останньою трирічного віку, то має доход в сумі 860 грн щомісячно. Покликаючись на ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.89 р., ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 8 ст. 7, 180 - 182, 184, ч. 1 ст. 191 СК України, зазначає, що відповідач є фізично здоровим, інших утриманців не має, а їй матеріально важко належно утримувати дитину, просить позов задовольнити.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.05.2022 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву (а.с. 15).
В установлений строк відповідач заперечення та відзиву на позовну заяву не подав.
В силу ч. 2 ст. 191 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
Суд, дослідивши докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 24.02.2021 р. по даний час, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 24.02.2021р. Київським міським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ас.5).
Згідно з копією свідоцтва про народження вказаної вище неповнолітньої дитини, вона народжена за час шлюбу сторін - ІНФОРМАЦІЯ_2 (ас.6).
Відповідно до копії паспорта позивача та копії довідки про реєстрацію місця проживання особи від 27.01.2021 р., виданої відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА, позивач проживає разом з донькою за адресою: АДРЕСА_1 (ас.9-10).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89 р., що ратифікована Постановою ВР України № 789ХІІ (78912) від 27.02.91 р. та набула чинності для України 27.09.91 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім того ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За приписами ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
У відповідності із ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Оскільки сторони добровільно не домовилися про утримання вказаної вище неповнолітньої дитини, про що свідчить поданий до суду позов, тому кошти на її утримання (аліменти) присуджує суд.
Під час судового розгляду встановлено, що відповідач не проживає разом з вказаною вище неповнолітньою дитиною, належну матеріальну допомогу на її утримання не надає, однак, виходячи з того, що він у свідоцтві про народження цієї дитини зазначений батьком і запис про народження дитини не вчинявся на підставі ст. 135 СК України, він зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання цієї неповнолітньої дитини на користь позивача, яка проживає разом з дитиною на даний час.
Таким чином, позовні вимоги стосовно присудження на користь позивача аліментів на утримання дитини є обґрунтованими та суд визнає їх підставними та такими, що підлягають до задоволення частково.
За змістом ч. ч. 2, 4 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Визначаючи розмір та порядок стягнення аліментів на утримання дітей, суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини можуть бути присуджені у частці від доходу матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
За змістом ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3 - 1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3 - 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Як зазначено у ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У відповідності із ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Судом встановлено, що позивач має на утриманні вказану вище неповнолітню дитину, батьками якої згідно із свідоцтвом про її народження, є саме сторони; відповідач добровільно коштів на утримання цієї дитини не надає, хоча має обов'язок по її утриманню. Сторони є подружжям та позивач проживає спільно із дитиною, яка не досягла трирічного віку.
Доказів того, що відповідач має доход, а також - про розмір такого доходу, чи наявність у власності відповідача нерухомості чи іншого цінного майна, що могло бути взято судом до уваги при вирішенні розглядуваного спору, позивачем суду не надано.
Однак з огляду на те, що відповідач є працездатного віку, доказів наявності протипоказань щодо працевлаштування, відсутності доходу, майна, наявності інших утриманців ним суду не надано, суд, вирішуючи спір, виходить з того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання вказаної вище неповнолітньої дитини.
Із сукупності оцінених судом доказів є підстави для висновку, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання вказаних вище: неповнолітньої дитини, яку за законом зобов'язаний належним чином забезпечувати і утримувати.
При цьому суд виходить з непорушності конституційного права неповнолітньої дитини на утримання батьками до досягнення нею повноліття; обов'язок батьків утримувати свою дитину не припиняється із припиненням когось з подружжя як батьків дитини спільного проживання з дитиною.
За таких обставин суд вважає можливим позов задовольнити частково та визначити розмір аліментів на утримання дитини у твердій грошовій, а саме: в розмірі по 2100 грн щомісячно на підставі ст. 184 СК України, положеннями якої передбачено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
При цьому у ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2022 року - 2 100 гривень, з 1 липня - 2 201 гривень, з 1 грудня 2022 р. - 2272 грн..
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача утримання на її користь як дружини, з якою проживає дитина, яка не досягла трирічного віку, до досягнення цією дитиною віку трьох років, то суд враховує, що право дружини на утримання виникає на підставі складу юридичних фактів: проживання з нею дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від чоловіка (кровне споріднення); здатність чоловіка надавати матеріальну допомогу.
Для виникнення у дружини права на аліменти від її чоловіка потрібна сукупність вказаних вище фактів.
Однак у матеріалах справи відсутні докази про наявність у відповідача доходів, будь - якого матеріального активу як джерела виплати аліментів на утримання дружини.
Тому у суду немає права для висновку про наявність у відповідача можливості сплачувати аліменти на дружину до досягнення вказаною вище дитиною 3 - ри річного віку.
Так як утримання неповнолітньої дитини є обов'язком відповідача як особи, яка вказана батьком дитини у свідоцтві про народження останньої, а виплата допомоги дружині за змістом норми ст. 84 СК України - пов'язана з наявністю у нього можливості як у чоловіка позивача - надавати таку допомогу позивачеві, підстави для стягнення аліментів на утримання позивача відсутні.
А тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити у повному обсязі.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини слід допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки позивач за даною категорією справ звільнена від сплати судового збору за Законом, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 992 грн, 40 коп. за вимогою про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Судові витрати за вимогою позивача про стягнення аліментів на не ї як на дружину - віднести на рахунок держави.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 13, 213 - 218, 88 ЦПК України, ст. ст. ч. ч. 2. 4 ст. 84, 125, 180 - 184 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини, з якою проживає дитина віком до 3 - х років, у твердій грошовій сумі-задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 100 грн. 00 коп., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.05.2022 р. та продовжуючи до досягнення дитиною повноліття.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
В решті позову - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 992 грн, 40 коп. за вимогою про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Л.М. Шум