Справа №22ц-6755/09 Головуючий в першій інстанції - Омеко М.В.
Категорія - 45 Доповідач - Котушенко С.П.
16 грудня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Петренко І.О.
суддів - Котушенко С.П., Сіромашенко Н.В.
при секретарі - Кононенко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» на рішеннея Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2008 року за його позовом до ОСОБА_3, третя особа - Дніпропетровська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним,-
В серпні 2008 року ТОВ «Славутич» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки від 2 листопада 2007 року.
Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 5 грудня 2002 року між товариством та відповідачкою був укладений договір оренди земельної ділянки на п'ятирічний термін. Скориставшись переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки, 2 листопада 2007 року ТОВ уклало з відповідачкою договір оренди землі на новий термін. Пізніше стало відомо, що у вересні 2007 року відповідачка уклала договір оренди тієї ж земельної ділянки з ПСП АФ «Борисфен».
Посилаючись на протиправність дій відповідачки щодо укладення вказаного договору під час дії укладеного між сторонами договору від 5 грудня 2002 року, який діяв включно до 1 листопада 2007 року, не був розірваним або визнаним недійсним і питання про повернення земельної ділянки відповідачкою не ставилось, позивач просив визнати спірний договір оренди земельної ділянки укладеним та зобов'язати третю особу вчинити запис про його реєстрацію в Державному реєстрі земель.
Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення, як незаконного та про ухвалення нового рішення.
Вивчивши доводи апеляційної скарги і перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню.
Судом встановлено, що на підставі Державного акту про право приватної власності на землю IY- ДП № 047016 ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 5,510 га, розташована на території Виводівської сільської ради. 5 грудня 2002 року ОСОБА_3 уклала з ТОВ «Славутич» договір оренди вказаної земельної ділянки, зі строком дії до 1 листопада 2007 року.
2 листопада 2007 року сторони уклали новий договір оренди зі строком дії до 1 листопада 2017 року, державна реєстрація якого була здійснена 22 квітня 2008 року.
На підставі розпорядження керівника Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» №1-5/1600 від 3 червня 2008 року, виданого на виконання припису прокуратури Дніпропетровської області, реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, укладених між громадянами, в тому числі й ОСОБА_3 та ТОВ «Славутич» було скасовано.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч.1 ст.210, ч.3 ст.640 ЦК України та ст.18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним з моменту його державної реєстрації.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд посилався на те, що спірний договір було підписано з боку ТОВ «Славутич» неуповноваженою на це особою, а також на невизначеність в договорі сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини. При цьому суд не врахував положення ст.П Закону України «Про оренду землі», згідно з якою ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі, а також залишив поза увагою, що питання про визнання договору недійсним внаслідок підписання його з боку орендаря неуповноваженою особою перед судом не стояло.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Славутич» просило визнати договір оренди земельної ділянки укладеним.
Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів судом.
Згідно ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи і інтереси фізичних осіб, права юридичних осіб у спосіб визначений законами України.
Вимога про визнання договору таким, що є укладеним не може бути задоволена, оскільки такий спосіб захисту не передбачено законом.
Крім того, вже після розгляду даної справи судом першої інстанції на підставі розпорядження керівника Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» №26-н від 18 березня 2009 року, виданого на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2009 року, поновлена державна реєстрація 95 договорів оренди земельних ділянок, укладених між громадянами, в тому числі й ОСОБА_3 та ТОВ «Славутич».
Враховуючи те, що суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини та норми закону, що регулюють встановлені правовідносини, висновки суду протирічать матеріалам справи, постановлене судове рішення, на підставі п.3,4 ст.309 ЦПК України підлягає зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позову, а апеляційна скарга позивача - частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» задовольнити частково.
Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2008 року змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову відповідно з даним рішенням.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.