Справа №22ц-7287/2009 Головуючий у 1-й інстанції -
Ткаченко Н.В.
Категорія -19/27 Доповідач - Петренко І.О.
30 грудня 2009 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді-Петренко І.О.
суддів - Котушенко С.П., Романюк М.М.,
при секретарі - Шило С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2009 року про забезпечення позову закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»» про стягнення заборгованості,-
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2009 року накладено заборону на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна, яке належить на праві власності відповідачам, та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 накладено арешт на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог у розмірі 238 829,09 грн., що обліковуються на всіх рахунках, накладено арешт на все майно в межах заявлених позовних вимог у розмірі 238 829,09 грн., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу судді, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, судом не повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу скасувати з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб , що беруть участь у справі, може вжити заходів забезпечення позову і вирішення питання про таке забезпечення допускається на будь-якій стадії розгляду справи, а ст. 152 ЦПК України вказує на можливі види забезпечення позову. Однак, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен враховувати роз'яснення, що містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», згідно до яких розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.
Ухвалюючи оскаржувану ухвалу суддя виходив із того , що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню , оскільки не вжиття даних заходів забезпечення може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.
Однак з даними висновками погодитись не можна , оскільки заява про забезпечення позову складена без додержання вимог ЦПК , а саме вона не містить обґрунтування необхідності застосування видів забезпечення позову , в ній не зазначено даних про наявність у відповідача нерухомого майна , що належить на праві власності саме йому та його вартість , наявність іншого майна та його вартість ,-данні про наявність у відповідача розрахункових рахунків з наявними на них грошовими коштами. При вище вказаних недоліках , заява повинна була бути повернута заявникові на підставі ч.8 ст. 153 ЦПК України.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням процесуальних норм права, а саме: ст. 151,152 ЦПК України, у зв'язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню , а справу слід повернути до того ж суду для вирішення питання про прийняття заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст..ст. 303,307, 312, 313,314,315,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 вереня 2009 року скасувати , справу повернути до того ж суду для вирішення питання про прийняття заяви про забезпечення позову.
Ухвала оскарженню не підлягає.