Справа № 22ц-7276/2009 Головуючий у 1-й інстанції -
Чорнобук В.І.
Категорія -19/27 Доповідач - Петренко І.О.
30 грудня 2009 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Петренко І.О.
суддів - Котушенко С.П., Романюк М.М.,
при секретарі - Шило С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2009 року про забезпечення позову закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»» про стягнення заборгованості, -
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2009 року накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_6, в межах заявлених позовних вимог у розмірі 8252,11грн.:
• - нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
• - інше рухоме майно, що знаходиться за місцем реєстрації відповідача у АДРЕСА_1;
• - грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на те, що ухвала не відповідає вимогам закону та порушує її право на вільне розпорядження власним майном.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 151 ЩІК України суд за заявою осіб , що беруть участь у справі, може вжити заходів забезпечення позову і вирішення питання про таке забезпечення допускається на будь-якій стадії розгляду справи, а ст. 152 ЦПК України вказує на можливі види забезпечення позову. Однак, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен враховувати роз'яснення, що містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», згідно до яких розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.
Ухвалюючи оскаржувану ухвалу суддя виходив із того , що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню , оскільки не вжиття даних заходів забезпечення може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.
Однак, з даними висновками погодитись не можна, оскільки заява про забезпечення позову складена без додержання вимог ЦПК, а саме вона не містить обгрунтування необхідності застосування видів забезпечення позову , в ній не зазначено даних про наявність у відповідача нерухомого майна , що належить на праві власності саме йому та його вартість , наявність іншого майна та його вартість, данні про наявність у відповідача розрахункових рахунків з наявними на них грошовими коштами.. При вище вказаних недоліках , заява повинна була бути повернута заявникові на підставі ч.8 ст. 153 ЦПК України.
Окрім того , як вбачається з позовної заяви , в ній об"єднані вимоги до 10 відповідачів , а заява про забезпечення позову містить вимоги , щодо одного з відповідачів , і саме - ОСОБА_6 , то незрозуміло чи заява задоволена частково та в арешті майна і грошових коштів інших відповідачів відмовлено, чи як вказано в апеляційній скарзі є ще ухвали за цією справою про забезпечення позову, тоді чи не порушена співмірність заявлених позовних вимог їх забезпеченості майном відповідачів. Питання щодо співмірності не вивчено судом зокрема і тому , що арешт накладено на нерухоме та рухоме майно , яке розташовано за адресою АДРЕСА_1 , та грошові кошти , що обліковуються на рахунках відповідача, а позовні вимоги, заявлені до даного відповідача складають 8252,11 грн.
Окрім того , як вбачається з апеляційної скарги ОСОБА_2 та доданих до неї матеріалів , а саме з рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 1999 року та договору міни від 29 жовтня 19998 року ( ар. сп. 15,16) квартира за вище вказаною адресою , на яку оскаржуваною ухвалою суду накладено арешт згідно до договору міни від 29 жовтня 1998 року належить ОСОБА_2 , а ОСОБА_6 з неї була виписана і дані обставини не були враховані при вирішенні питання, щодо забезпечення позову.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням процесуальних норм права, а саме: ст. 151,152 ЦПК України, у зв'язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню , а справу слід повернути до того ж суду для вирішення питання про прийняття заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст..ст. 303,307, 312, 313,314,315,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2009 року скасувати , справу повернути до того ж суду для вирішення питання про прийняття заяви про забезпечення позову.
Ухвала оскарженню не підлягає.