Постанова
Іменем України
24 травня 2022 року
м. Київ
справа № 569/23451/19
провадження № 61-6754св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області,
третя особа - Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року у складі судді Бучко Т. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,
Зміст вимог позовної заяви
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області), Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області (далі - ГУ ДКС у Рівненській області), третя особа - ДКС України, про відшкодування шкоди.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що йому було надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Рівненській області від 29 квітня 2016 року № 17-1719/16-16-СГ.
ФОП ОСОБА_2 розробив проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, який був погоджений в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), після чого державний реєстратор здійснив реєстрацію земельної ділянки та присвоїв їй кадастровий номер.
14 березня 2017 року звернувся до ГУ Держгеокадастру в Рівненській області з клопотанням про затвердження проєкту землеустрою та видання відповідного наказу про передачу земельної ділянки йому у приватну власність.
Листом від 29 березня 2017 року йому відмовлено у задоволенні заяви через невідповідність статті 34 Закону України «Про державний земельний кадастр».
03 квітня 2017 року він знову звернувся до ГУ Держгеокадастру в Рівненській області з клопотанням про затвердження проєкту землеустрою, у задоволенні якого листом від 14 квітня 2017 року йому повторно повідомлено з посиланням на невідповідність проєкту землеустрою вимогам закону.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у справі № 817/641/17 такі дії ГУ Держгеокадастру в Рівненській області визнано протиправними та зобов'язано вчинити дії щодо розгляду питання про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання йому (позивачу) її у власність. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року вказану постанову залишено без змін.
12 червня 2017 року, 13 липня 2017 року, 18 липня 2017 року він повторно звертався до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області з клопотаннями про затвердження проєкту землеустрою.
Однак ГУ Держгеокадастру у Рівненській області відмовило у затвердженні проєкту із посиланням на ті ж самі підстави відмови, які були зазначені в листі від 14 квітня 2017 року, незважаючи на те, що суд визнав ці дії неправомірними.
08 серпня 2017 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ в Рівненській області на підставі його заяви відкрито виконавче провадження № 54455338 про зобов'язання ГУ Держгеокадастру в Рівненській області вчинити дії щодо розгляду питання про затвердження проєкту землеустрою.
У подальшому в межах виконавчого провадження за невиконання рішення ГУ Держгеокадастру у Рівненській області оштрафовано та передано в ГУ Національної поліції в Рівненській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, за яким відкрите кримінальне провадження.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2017 року у справі № 817/641/17 за його заявою про невиконання рішення суду визнано протиправними дії ГУ Держгеокадастру в Рівненській області, вчинені на виконання постанови суду від 18 травня 2017 року, визнано протиправними та зобов'язано ГУ Держгеокадастру в Рівненській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця.
Листом від 25 вересня 2017 року ГУ Держгеокадастру в Рівненській області повідомив його про необхідність для виконання рішення суду звернутися із заявою та доданим до неї проєктом. 25 вересня 2017 року він подав відповідну заяву, однак листом від 29 вересня 2017 року йому повторно відмовлено в затвердженні проєкту землеустрою, оскільки земельна ділянка перебуває у приватній власності іншої особи.
Він дізнався, що на земельну ділянку, яка йому мала бути виділена, зареєстровано право власності за ОСОБА_3 .
Враховуючи, що затвердження документації із землеустрою, передача у власність та державна реєстрація права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 є незаконною і протиправною, в жовтні 2017 року звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій ГУ Держгеокадастру у Рівненській області та скасування права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 20 червня 2018 року у справі № 570/4494/17 його позов задоволено. 09 серпня 2018 року ГУ Держгеокадастру в Рівненській області оскаржило це рішення в апеляційному порядку.
16 серпня 2018 року ГУ Держгеокадастру в Рівненській області надало дозвіл на розроблення проєкту землеустрою ОСОБА_4 та в подальшому передало земельну ділянку йому у власність.
Такі дії ГУ Держгеокадастру в Рівненській області є протиправними та суперечать всім нормам права, оскільки вони вже визнані судом неправомірними, а також унеможливлюють виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року.
Він не може скористатися своїм правом на отримання земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:004:0270 у приватну власність, оскільки ГУ Держгеокадастру в Рівненській області в період судового розгляду передало вказану земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_4 , хоча такі дії вже визнавалися неправомірними та протиправними.
За ухилення суб'єкта владних повноважень від виконання судового рішення на керівника ГУ Держгеокадастру в Рівненській області судовими рішеннями Восьмого апеляційного адміністративного суду було накладено штраф.
Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку вартість земельної ділянки становить 977 700,00 грн без ПДВ та 1 173 240,00 грн з урахуванням ПДВ.
Унаслідок неправомірних дій ГУ Держгеокадастру в Рівненській області, які визнані такими судовими рішеннями, він не може реалізувати своє право на землю. Причинний зв'язок між протиправними діями та шкодою полягає в тому, що наслідки у вигляді шкоди настали в результаті неправомірних дій ГУ Держгеокадастру в Рівненській області, і виражаються в тому, що шкода виступила об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Завдана йому шкода підлягає відшкодуванню на підставі частини першої статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Уточнивши 23 березня 2020 року позовні вимоги, просив стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Рівненській області в рахунок відшкодування шкоди, завданої ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, у розмірі 957 700,00 грн (така вартість земельної ділянки, яка мала бути передана йому у власність, визначена звітом з незалежної оцінки майна, виготовленим 19 березня 2020 року ТОВ «ЕКСПЕР РЕЄЛТ»).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не набув у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:03:004:0270, а тому відсутні підстави вважати, що він втратив її, не зважаючи на очевидну протиправність дій ГУ Держгеокадастру у Рівненській області. Позивач дійсно мав законні очікування на набуття земельної ділянки у власність, тобто речовий інтерес. Разом з тим, речовий інтерес не поєднаний зі змістом речових прав, а тому має імовірний характер. І хоча особа має право на захист як цивільного права, так і цивільного інтересу, у статті 22 ЦК України передбачено, що право особи на відшкодування завданих їй збитків виникає у неї через порушення її цивільного права, а не інтересу. У разі неотримання земельної ділянки у власність особа, яка понесла витрати на розробку та погодження проєкту землеустрою, за умови формування земельної ділянки, може претендувати на відшкодування здійснених витрат. Такі позовні вимоги позивач не заявляв.
Враховуючи, що позивач не довів наявності завданої йому неправомірними діями ГУ Держгеокадастру у Рівненській області шкоди, підстави для застосування норм статті 1173 ЦК України відсутні, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності проводиться за цільовим призначенням, тобто для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, а не є комерційною діяльністю з метою отримання доходу від продажу цієї ділянки за ринковими цінами, тому ототожнення позивачем розміру ринкової вартості спірної земельної ділянки зі спричиненими йому збитками не ґрунтується на будь-яких нормах закону, на які він посилався. Надання ГУ Держгеокадастру у Рівненській області ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проєкту землеустрою не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку.
Під час розгляду справи позивач не довів наявність усіх складових елементів, які за змістом статей 1173, 1174 ЦК України є підставою для покладення на відповідача відповідальності за завдану шкоду.
Витрати, які особа зробила або повинна зробити для відновлення свого порушеного права, а саме можливості завершити процедуру одержання безоплатно у власність земельної ділянки, ОСОБА_1 не обґрунтовував та саме з цих підстав позов не заявляв.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо врахування судом апеляційної інстанції під час розгляду справи висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01 серпня 2018 року у справі № 369/6516/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 203/1784/16-ц, оскільки рішення у цих справах ухвалені за інших фактичних обставин.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У квітні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що:
- суди помилково врахували посилання відповідачів про те, що надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності на земельну ділянку, однак отримання такого дозволу не гарантує особі набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Разом з тим такі твердження не заслуговують на увагу, оскільки судовими рішеннями у справах № 570/4494/17 та № 817/641/17 скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Рівненській області про затвердження проєкту землеустрою та скасовано право власності сторонньої особи на спірну земельну ділянку з тих мотивів, що право власності на неї повинно реалізуватися саме ним ( ОСОБА_1 );
- апеляційний суд помилково вказав, що він не втратив можливість одержати земельну ділянку безоплатно у власність із земель запасу державної власності відповідно до вимог чинного законодавства. Позов у справі, що переглядається, має відношення до конкретної земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:004:0270;
- висновок апеляційного суду про неможливість застосування ринкової вартості земельної ділянки при вирішенні питання про відшкодування шкоди не відповідає обставинам справи, оскільки це суперечить положенням статті 5 Закону України «Про оцінку земель» (експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки і може застосовуватись до будь-яких розрахунків окрім оподаткування. Тобто експертна грошова оцінка є єдиною, яку можна застосувати для відшкодування шкоди);
- апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права: приєднав до матеріалів справи клопотання про долучення документів на підтвердження повноважень представника ГУ ДКС України у Рівненській області без додання доказів надіслання такого документу сторонам; долучив до матеріалів справи виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, надану представником ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, без додання доказів надіслання такого документу іншим сторонам у справі.
Короткий зміст відзивів
У червні 2021 року до Верховного Суду від ГУ Держгеокадастру у Рівненській області надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на законність висновків судів про відмову у задоволенні позову. Суди правильно вказали, що твердження позивача про завдання йому збитків ГУ Держгеокадастру у Рівненській області шляхом позбавлення його можливості завершити процедуру приватизації земельної ділянки є необґрунтованим, жодних доказів на підтвердження таких посилань позивач не надав.
У червні 2021 року до Верховного Суду від ГУ ДКС України у Рівненській області надійшов відзив, у якому його представник вказує, що право власності на спірну земельну ділянку у позивача не виникало, а тому відсутні підстави для відшкодування шкоди відповідно до статті 1173 ЦК України. Неотримання позивачем земельної ділянки не може ототожнюватися із завданням йому шкоди.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 (в частині підстави касаційного оскарження - не врахування в оскарженому судовому рішенні висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений в Окремій думці судді Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 357/3258/16-ц, ухвалі Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 160/2199/19, від 07 лютого 2020 року у справі № 17/495-08, від 21 січня 2020 року у справі № 924/440/19) на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 березня 2021 року повернуто скаржнику.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 817/641/17, від 18 березня 2020 року у справі № 570/4494/17, від 01 серпня 2018 року у справі № 369/6516/16-ц.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 29 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Рівненській області з проханням надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га, розташованої на території Обарівської сільської ради (за межами населеного пункту), з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Наказом ГУ Держгеокадастру в Рівненській області від 29 квітня 2016 року № 17-1719/16-16-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
На підставі договору від 15 грудня 2016 року № 120-2016-12-Г ФОП ОСОБА_2 розробив проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1
20 лютого 2017 року експерт державної експертизи Олешко І. В. погодила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, про що свідчить висновок про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
13 березня 2017 року реєстратор відділу в Рівненському районі міськрайонного управління у Рівненському районі та місті Рівному ГУ Держгеокадастру в Рівненській області зареєстрував у Державному земельному кадастрі земельну ділянку площею 2,0 га на території Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області за кадастровим номером 5624687400:03:004:0270 на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 15 грудня 2016 року, розробленого ФОП ОСОБА_2
14 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Рівненській області з клопотанням про затвердження проєкту землеустрою та видачу наказу про передачу земельної ділянки у приватну власність.
Листом від 29 березня 2017 року № Г-1106/0-2736/0/6-17 ГУ Держгеокадастру в Рівненській області відмовило ОСОБА_1 у задоволенні клопотання, оскільки поданий на затвердження проєкт землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, встановленим нормам та правилам.
03 квітня 2017 року позивач удруге звернувся до ГУ Держгеокадастру в Рівненській області з клопотанням про затвердження проєкту землеустрою.
ГУ Держгеокадастру в Рівненській області повторно відмовило ОСОБА_1 у задоволенні клопотання з тих же підстав, що були зазначені в листі від 29 березня 2017 року, про що свідчить повідомлення про розгляд звернення від 14 квітня 2017 року № Г-1486/0-3193/0/6-17.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у справі № 817/641/17 за позовом ОСОБА_1 визнано протиправними дії ГУ Держгеокадастру в Рівненській області щодо відмови у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га громадянину ОСОБА_1 безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, викладені в листах від 29 березня 2017 року № Г-1106/0-2736/0/6-17 та від 14 квітня 2017 року № Г-1486/0-3193/0/6-17; зобов'язано ГУ Держгеокадастру в Рівненській області розглянути подане ОСОБА_1 клопотання про затвердження проєкту землеустрою у порядку і у спосіб, передбачені статтею 118 ЗК України; зобов'язано ГУ Держгеокадастру в Рівненській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з моменту набрання рішенням суду законної сили. Вказана постанова залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та постановою Верховного Суду від 28 серпня 2018 року.
Листами від 29 червня 2017 року № Г-2825/0-5468/0/6-17, від 13 липня 2017 року № Г-3216/0-5891/0/6-17, від 18 липня 2017 року № Г-3216/0-5976/0/6-17 ОСОБА_1 повторно відмовлено ГУ Держгеокадастру в Рівненській області в затвердженні проєкту землеустрою з посиланням на підстави відмови, зазначені в листі від 14 квітня 2017 року № Г-1486/0-3193/0/6-17.
01 вересня 2017 року постаново Рівненського окружного адміністративного суду визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області, вчинені на виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у справі № 817/641/17 та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з моменту набрання даного рішення суду законної сили.
24 жовтня 2017 року Рівненський окружний адміністративний суд повідомив ОСОБА_1 про невиконання ГУ Держгеокадастру в Рівненській області рішення суду.
15 вересня 2017 року ГУ Держгеокадастру в Рівненській області видало наказ про надання дозволу на розробку документації із землеустрою громадянину ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:03:004:0270 та надалі передало вказану земельну ділянку йому у приватну власність, про що свідчить витяг із Державного земельного кадастру НВ-5603507782017 від 13 жовтня 2017 року.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 20 червня 2018 року у справі № 570/4494/17 визнано неправомірними дії ГУ Держгеокадастру в Рівненській області щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_3 та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру в Рівненській області від 15 вересня 2017 року
№ 17-3195/16-17-СГ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_3 ; визнано протиправним і скасовано наказ ГУ Держгеокадастру в Рівненській області від 22 вересня 2017 року № 17-3415/16-17-СГ про затвердження проєкту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки площею 2,00 га на території Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області ОСОБА_3 ; скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:03:004:0270. Зазначене рішення Рівненський апеляційний суд постановою від 21 листопада 2018 року та Верховний Суд постановою від 18 березня 2020 року залишили без змін.
Спірна земельна ділянка перебуває у приватній власності громадянина ОСОБА_4 .
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
У частинах першій - третій статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2021 року у справі № 705/4505/17 (провадження № 61-630св20) зазначено, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач, обґрунтовуючи розмір шкоди, яка підлягає стягненню на його користь, вартістю земельної ділянки, на яку він розробив проєкт землеустрою, щодо надання якої йому у власність відмовлено, посилався на те, що він має право законного очікування (т. 1, а. с. 84-95). Фактично він порушував питання про компенсацію йому вартості майнової шкоди у розмірі вартості земельної ділянки, яку йому не надано у власність.
За змістом статті 22 ЦК України майнова шкода може полягати у втратах, яких особи зазнали у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витратах, які особи зробили або повинні зробити для відновлення свого порушеного права.
З огляду на ці положення наведених норм право на компенсацію майнової шкоди у розмірі вартості, зокрема, земельної ділянки, може вимагати лише власник такої земельної ділянки, який її втратив.
Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Позивач не набув права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:03:004:0270 і відповідно не міг її втратити, у зв'язку з чим не може вимагати компенсацію йому майнової шкоди у розмірі вартості цієї земельної ділянки.
За таких обставин суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову з підстав недоведеності позивачем факту заподіяння йому майнової шкоди у заявленому ним вигляді і розмірі.
Викладений у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 570/4494/17 висновок про наявність у позивача законних очікувань щодо набуття у власність спірної земельної ділянки наведений на обґрунтування висновку суду щодо незаконності наказів ГУ Держгеокадастру у Рівненській області про надання спірної земельної ділянки у власність іншій особі і не може братись до уваги при вирішенні справи, що розглядається, у якій йдеться про відшкодування майнової шкоди у розмірі вартості земельної ділянки, яку не виділено у власність позивачу.
Доводи касаційної скарги про відсутність у представників Максимчука В. і Рибалко Б. А. повноважень на представництво у суді інтересів ГУ Держгеокадастру у Рівненській області та ГУ ДКС України у Рівненській області спростовуються наявними в матеріалах справи документами (т. 2, а. с. 169-183), якими підтверджено відповідні повноваження вказаних представників на представництво зазначених юридичних осіб у порядку самопредставництва.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина перша статті 410 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2021 року у справі № 705/4505/17 (провадження № 61-630св20), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін.
Оскільки оскаржене судові рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 409, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
І. О. Дундар