Справа №22-0484/ 2010 рік Головуючий в 1-й інстанції Скиба С.А.
Категорія 51 Доповідач - Осіян О.М.
"12" січня 2010 року. м. Дніпропетровськ.
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Михайловської С.Ю.,
суддів - Осіяна О.М., Каратаєвої Л.О.,
при секретарі - Кононенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Зоряне» Комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання»
на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Зоряне» Комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання» про зміну формулювання звільнення, стягнення вихідної допомоги, -
встановив:
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 листопада 2009 року задоволено позов ОСОБА_1--до Дочірнього підприємства «Зоряне» Комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання» про зміну формулювання звільнення, стягнення вихідної допомоги.
Скасований наказ ДП «Зоряне» КП «Дніпродзержинське житлове об'єднання» № 82-а від 25.05.2009 року про звільнення ОСОБА_1 за ст. 38 КЗпП України.
Змінена дата та формулювання причини звільнення ОСОБА_1 із 25.05.2009 року за ст. 38 КЗпП України у зв'язку із виходом на пенсію на формулювання: із 10.06.2009 року за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню даної роботи.
Стягнуто із ДП «Зоряне» КП «Дніпродзержинське житлове об'єднання» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу 883 гривні.
Стягнуто із ДП «Зоряне» КП «Дніпродзержинське житлове об'єднання» судовий збір на користь держави в сумі 59,5 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 гривень.
В апеляційній скарзі ДП «Зоряне» КП «Дніпродзержинське житлове об'єднання» ставить питання про скасування рішення суду та відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права та без врахування обставин у справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_1 працювала на посаді двірника ДП «Зоряне» КП «ДЖО» із 01 грудня 2008 року. У січні 2009 року вона захворіла та була госпіталізована у лікарню. У зв'язку із захворюванням рішенням міжрайонної МСЕК № 1 м. Дніпропетровська із 26 травня 2009 року їй встановлено 2 групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК від 01 червня 2009 року. Позначку звільнено з роботи 25 травня 2009 року за ст. 38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію.
Відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (...вихід на пенсію...), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк , про який просить працівник.
Суд обгрунтовано вважав, що дійсними причинами звільнення є ініціатива власника підприємства , а саме у зв'язку із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню даної роботи, тобто п. 2 ст. 40 КЗпП України. Про це свідчить вік позивачки, який не є пенсійним, виписка з акту огляду МСЕК від 01 червня 2009 року, згідно якої позивачці встановлено 2 групу інвалідності у зв'язку із загальним захворюванням та протипоказані всі види праці, довідки з лікарні та листки непрацездатності. ОСОБА_1 хворіла по 09 червня 2009 року включно, тому датою звільнення визнав 10 червня 2009 року.
Врахувавши, що дійсною підставою звільнення є п. 2 ст. 40 КЗпП України, суд вказав, що позивачці повинна бути виплачена вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Позивачка пропрацювала повний місяць грудень 2008 року, її заробітна плата склала 883 гривні, тому саме цю суму стягнув суд.
Обговоривши питання щодо пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду за вирішенням трудового спору, суд встановив, що строк пропущено із поважної причини - хвороби позивачки, а тому поновив цей строк.
Врахувавши ці обставини суд обґрунтовано вказав на наявність підстав для задоволення позову, посилаючись на вимоги ст.38,40,44,233-235 КЗпП України.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд необгрунтовано поновив позивачці строк для звернення до суду, та не врахував, що позивачка звільнилась із роботи за власним бажанням, а її позовні вимоги нічим не підтверджені та не відповідають обставинам у справі.
Матеріалами справи підтверджено перебування позивачки на стаціонарному лікуванні із 18 червня до 14 липня 2009 року, а тому суд обґрунтовано поновив позивачці строк для звернення до суду за захистом своїх прав.
Також підтверджено матеріалами справи, що дійсною причиною звільнення є ініціатива власника підприємства, а саме у зв'язку із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню даної роботи, тобто п. 2 ст. 40 КЗпП України. Вік позивачки не є пенсійним, актом огляду МСЕК від 01 червня 2009 року позивачці встановлено 2 групу інвалідності у зв'язку із загальним захворюванням та протипоказані всі види праці, довідки з лікарні та листки непрацездатності. Із врахуванням хвороби ОСОБА_1 до 09 червня 2009 року включно, суд правильно датою звільнення визнав 10 червня 2009 року.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків місцевого суду не спростовують, а з матеріалів справи вбачається, що передбачені ст.311 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене із додержанням норм процесуального права та у відповідності із нормами матеріального права.
Керуючись ст. ст. 307,308, 315 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Зоряне» Комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання» - відхилити.
Рішення Валлійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.