Справа №22-0368/ 2010 рік Головуючий в 1-й інстанції Бондаренко В.М.
Категорія 21 Доповідач - Осіян О.М.
“12" січня 2010 року, м. Дніпропетровськ.
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Михайловської С.Ю.,
суддів - Осіяна О.М., Каратаєвої Л.О.,
при секретарі - Кононенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Павлоградського Міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2009 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, -
встановив:
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2009 року закрите провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено із порушенням норм процесуального права.
Перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати із наступних підстав.
Приймаючи ухвалу про закриття провадження у справі суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним було відмовлено і рішення набрало законної сили. Предметом розгляду був договір дарування, укладений між нею та відповідачем 24 жовтня 2007 року. Посилаючись на вимоги п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд закрив провадження у справі.
Але із такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони зроблені без врахування обставин у справі та вимог законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги до ОСОБА_2 про визнання договору дарування 11/100 частин будинку АДРЕСА_1 від 24 жовтня 2007 року недійсним із двох підстав. Позивачка вказує на удаваність цього правочину із посиланням на ст.235 ЦК України, та одночасно зазначає, що під час укладання договору вона не відповідала за. свої дії, що відповідно до вимог ст.225 ЦК України свідчить про недійсність угоди.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2009 року розглянуті позовні вимоги ОСОБА_1 щодо цієї ж угоди, але із підстав, передбачених ст.229 ЦК України, тобто правочину, вчиненого під впливом помилки.
Хоча спір виник між тими самими сторонами і про той самий предмет, але спір заявлено із інших підстав, а тому застосування судом п.2 ч. 1 ст.205 ЦПК України за таких обставин є неправильним.
Оскільки висновки суду суперечать вимогам процесуального законодавства, в зв'язку із чим ухвалу суду необхідно скасувати та направити питання на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 307,312, 315 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2009 року про закриття провадження у справі скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.