Справа №22ц-136/10 Головуючий в першій інстанції - Прижигалінська Т.В.
Категорія - 57 Доповідач - Котушенко С.П.
13 січня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Петренко І.О.
суддів - Романюк М.М., Котушенко С.П .
при секретарі - Шило С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2009 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зняття з реєстрації та виселення і зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, відділу державної виконавчої служби Синельниківського міського управління юстиції, спеціалізованого державного підприємства «Укрспец'юст» (третя особа - ОСОБА_5) про визнання прилюдних торгів та свідоцтва про право власності на квартиру недійсними і про визнання права власності на квартиру, -
В жовтні 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зняття з реєстрації та виселення, вказуючи на те, що 31 жовтня 2003 року він придбав з прилюдних торгів квартиру АДРЕСА_1, яка належала відповідачеві. На підставі акту про проведення прилюдних торгів, 11 грудня 2003 року отримав свідоцтво про право власності на вказану квартиру. Посилаючись на те, що відповідач не бажає звільнити квартиру, чим обмежує його право власності, позивач просив виселити ОСОБА_3 з квартири та зняти з реєстрації.
ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним, уточненим в ході розгляду справи позовом (а.с.229-230 т.1) до ОСОБА_4, відділу державної виконавчої служби Синельниківського міського управління юстиції та Дніпропетровської філії спеціалізованого державного підприємства «Укрспец'юст» про визнання прилюдних торгів та свідоцтва про право власності на квартиру недійсними і про визнання права власності на квартиру. Свої вимоги обґрунтовував тим, що квартира АДРЕСА_1 належить йому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 24 липня 1996 року. З позовної заяви ОСОБА_4 в грудні 2006 року він довідався про продаж цієї квартири в 2003 році з торгів. Вважає, що хоч на квартиру і був накладений арешт в зв'язку з його боргом по аліментам - квартира була продана незаконно, оскільки він не був повідомлений про дату, час та місце проведення торгів; квартира була продана за ціну нижче балансової; звернення стягнення на спірну квартиру є безпідставним при наявності іншого майна, що знаходиться у його власності; вказана квартира є його єдиним житлом, яким він користується до цього часу, постійно сплачуючи за всі види наданих комунальних послуг.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено, а в задоволені зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду, як незаконного і не обґрунтованого та про повернення справи на новий розгляд.
Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Воно є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, вирішить справу згідно із законом, що підлягає застосуванню до правовідносин сторін.
Ухвалене судом рішення не відповідає вказаним вимогам закону.
Задовольняючи позов про виселення відповідача зі спірної квартири та зняття з реєстрації, суд виходив з того, що ОСОБА_3 зобов'язаний звільнити жиле приміщення згідно з вимогами ст. 391 ЦК України. Проте наведені мотиви не можна визнати обгрунтованими.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_6 просив виселити відповідача зі спірної квартири та зняти з реєстрації на підставі ст.ст. 99,109,169 ЖК та Закону України «Про власність», який діяв на момент звернення позивача до суду.
Ухвалюючи рішення, суд вказав на безпідставність посилання ОСОБА_4 в своїх позовних вимогах на норми Житлового кодексу України, оскільки договір найму житлового приміщення між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не укладався. При цьому суд залишив поза увагою те, що правові підстави позову визначає позивач, а також не звернув уваги на те, що об'єктом права власності є жиле приміщення, тому режим проживання в ньому регулюється нормами ЖК.
Розглядаючи позов ОСОБА_4, суд мав з'ясувати, на які саме передбачені законом підстави для виселення відповідача посилається позивач, оскільки відповідно до ст.9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законодавством, а також з'ясувати підстави позову про зняття відповідача з реєстрації.
Проте суд цих вимог закону не врахував, самостійно визначив підставу позову, чим порушив ст. 11 ЦПК України.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд посилався на те, що дії державного виконавця та ДФ СДП «Укрспец'юст» щодо реалізації арештованого майна відповідали вимогам ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
В порушення вимог ст.ст.212-215 ЦПК України, суд зробив такі висновки на підставі відзиву відділу державної виконавчої служби у м.Синельникове та Синельниківському районі Дніпропетровської області (а.с.41-43 т.1), пояснень ОСОБА_7 - представника вказаної юридичної особи та на підставі матеріалів виконавчого провадження, копія якого у справі відсутня, за виключенням деяких доданих до відзиву копій документів (а.с.50-66 т.1). В протоколах та журналах судових засідань відсутнє відображення підтвердження того, що матеріали виконавчого провадження досліджувались у судовому засіданні.
Крім того, вказана юридична особа, відзив якої суд поклав в основу рішення, не є відповідачем по даній справі.
Як вбачається з матеріалів справи одним з відповідачів за позовом ОСОБА_3 є відділ державної виконавчої служби Синельниківського міського управління юстиції. Вказана установа припинила своє юридичне існування ще 6 квітня 2005 року (а.с.41,45 т.1), але суд на це уваги не звернув. Допустивши до участі в справі спочатку представника відділу державної виконавчої служби у м.Синельникове та Синельниківському районі Дніпропетровської області, а потім представника відділу державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції, суд не встановив чи є вказані установи правонаступником відповідача, який припинив своє юридичне існування та не виніс ухвалу про його заміну.
Допущені судом першої інстанції і інші порушення закону.
За правилами ч.2 ст.311 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.
Скасовуючи попереднє рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 6 лютого 2008 року по даній справі судова колегія з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в ухвалі від 7 жовтня 2008 року вказала на те, що суд не залучив до участі в справі спеціалізоване державне підприємство «Укрспец'юст», а також ОСОБА_5, на користь якого відбувалась реалізація спірної квартири, та не з'ясував чи надійшли останньому отримані за результатами торгів кошти, та чи закрите виконавче провадження.
При повторному розгляді справи суд, ухвалою від 3 вересня 2009 року, замінив первісного відповідача Дніпропетровську філію спеціалізованого державного підприємства «Укрспец'юст» на належного - спеціалізоване державне підприємство «Укрспец'юст».
Щодо залучення до участі в справі ОСОБА_5, то суд першої інстанції 1 квітня 2009 року тільки виніс про це ухвалу, але не встановив місце знаходження ОСОБА_5, не повідомив його про розгляд справи, не з'ясував чи надійшли останньому отримані за результатами торгів кошти та чи був він, як стягувач повідомлений про проведення прилюдних торгів, а також про стартову ціну реалізації майна, у відповідності з п.3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
Розглянувши справу за відсутності ОСОБА_5, суд позбавив його змоги надати докази та заперечення по суті спору.
Оскільки вказані обставини та вимоги закону суд не взяв до уваги, допустив порушення норм процесуального права, ухвалене рішення на підставі п.п.3,4 ч.1 та ч.2 ст.311 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п.3,4 ч.1 та ч.2 ст. 311, ст.313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2009 року скасувати, справу повернути на новий розгляд до того ж суд в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.