Справа № 1 - 87 / 2010 р.
21 липня 2010 року смт. Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Шляхова В. І.,
за участю секретаря Нерус Н. І.,
прокурора Лепської Н. П.
та підсудної ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Олешня
Ріпкинського району Чернігівської області, громадян-
ки України, з повною загальною середнью освітою,
несудимої, одруженої, пенсіонера, інваліда 3 групи,
постраждалої від чорнобильської катастрофи
(категорія 4), зареєстрованої в АДРЕСА_1, де проживає на АДРЕСА_2,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203 КК України,-
встановив:
На протязі 2010 року в АДРЕСА_2, за місцем свого проживання ОСОБА_1 без відповідної ліцензії, передбаченої ч. 3 ст. 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", не будучи зареєстрованою в органах державної влади як суб'єкт підприємницької діяльності, з метою реалізації виготовляла самогон та продавала його.
Так, 11 червня 2010 року, приблизно об 11 годині ОСОБА_1 за 96 грн. продала ОСОБА_2 4 л. самогону, того ж числа за місцем проживання ОСОБА_1 видала працівникам міліції 96 грн. отриманих за проданий самогон і 1,5 літри самогону, нею виготовленого для подальшого збуту. Таким чином, ОСОБА_1 займалася господарською діяльністю, щодо якої є спеціальна заборона, а саме самогоноварінням з метою отримання прибутку.
Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнала та показала, що проживає у співмешканця. Через малу пенсію, потребою постійно витрачати значні кошти на лікування, інколи виготовляє самогон для продажу. Самогонного апарату зараз у неї не має, його викинув співмешканець, але самогон був нею виготовлений раніше. 11.06.2010 року близько 11.00 години до неї додому зайшов молодий хлопець і попросив продати йому горілку. Так як горілки не було, то вона йому продала самогон, чотири літри за 96 грн. Приблизно через 30 хв. до неї зайшли працівники міліції та запитали чи вона продала самогон. Про обставини продажу вона чесно все розповіла, видала 1,5 літра самогону та гроші в сумі 96 грн. які заплатив невідомий ій хлопець за самогон. В присутності понятих працівники міліції вилучили самогон та гроші.
Враховуючи, що фактичні обставини справи учасниками не оспорюються, суд обмежив судове слідство та дійшов висновку, що умисні злочинні дії підсудної правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 203 КК України, оскільки ОСОБА_1 займалася видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, винна у вчиненому і підлягає покаранню за ч. 1 ст. 203 КК України.
Призначаючи покарання підсудній суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особу винної, яка вперше вчинила умисний злочин невеликої тяжкості, її вік, матеріальний і сімейний стан, те що вона не притягалася до адміністративної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, на спеціалізованих медичних обліках не перебуває, є особою постраждалою від чорнобильської катастрофи, інвалідом 3 групи (а.с. 19 - 30).
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 суд відносить щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання підсудної, по справі не встановлено.
На підставі викладеного суд приходить до висновку що для застосування ст. 69 КК України підстави відсутні, а тому для виправлення підсудної та попередження нових злочинів ОСОБА_1 необхідно й достатньо призначити штраф у мінімальному розмірі.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не була зареєстрована як підприємець і права займатися діяльністю, за яку її засуджено, вона не мала, а отже, додаткове покарання їй не може бути призначене.
Речовими доказами потрібно розпорядитися у відповідності ст. 81 КПК України.
Судові витрати, пов'язані з експертними дослідженнями речових доказів, розмір яких підтверджено належними розрахунками, належить покласти на засуджену (а.с. 33, 39). Цивільний позов не заявлено.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -
засудив:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 203 КК України, призначити їй покарання у виді штрафу в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Обирати запобіжній захід ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, потреба відсутня.
Речові докази, - 4 пляшки різної місткості та самогон загальним об'ємом 5,56 л., що зберігаються в камері зберігання речових доказів Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області, - знищити (а.с. 33), гроші у сумі 96 гривень, які знаходяться на депозитному рахунку Ріпкинського РВ УМВС, - передати в доход держави (а.с. 45-47).
На відшкодування понесених по справі судових витрат стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1, (шістсот дев'янадцять) гривень 20 коп. в доход держави (реквізити а.с. 8, 19, 38, 50).
Цивільний позов не заявлено.
На вирок протягом 15 діб з моменту його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області через місцевий Ріпкинський районний суд.
Суддя В. І. Шляхов.