Справа № 2-а-174/2010р.
01 липня 2010 року смт. Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Лусти С.А.,
при секретарі Дячук А.А.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Березнегувате справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ОР ДПС ВДАІ м. Миколаєва Масько Андрія Андрійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
06 травня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ОР ДПС ВДАІ м. Миколаєва Масько А.А. про поновлення строку звернення до суду та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
В заяві вказав, що 05 квітня 2009 року щодо нього відповідачем винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ВЕ № 082516 за ст.122 ч.2 КпАП України по факту проїзду перехрестя на заборонений сигнал світлофора, у порушення п.8.7.3 «е» Правил дорожнього руху зафіксованого приладом «Візир», та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 480,00 грн.
Позивач, посилаючись на те, що до даного часу постанова не звернута до виконання, вона підлягає скасуванню.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, пояснив, що в квітні 2010 року звернувшись до Березнегуватського відділення ДАІ для проходження технічного огляду автомобіля, одержав постанову про адміністративне правопорушення у відношенні нього, винесену 05 квітня 2009 року інспектором ОР ДПС ВДАІ м. Миколаєва Масько А.А.. Крім того пояснив, що 05 квітня 2009 року в м. Миколаєві на перехресті вулиць Бузника та проспекту Леніна його ніхто не спиняв, постанови чи протоколу про адміністративне правопорушення у його присутності не складав, а вимірювач швидкості «Візир» не відноситься до спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є відповідні докази, однак направив заперечення проти адміністративного позову, в якому просив суд слухати справу у його відсутність та не задовольняти позовні вимоги позивача.
Заслухавши пояснення позивача та дослідивши докази суд прийшов до наступного.
05 квітня 2009 року інспектором ОР ДПС ВДАІ м. Миколаєва Масько А.А. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ст.122 ч.2 КпАП України, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 480,00 грн. за порушення п. 8.7.3 «е» правил дорожнього руху - проїзд перехрестя вулиці Бузника та проспекту Леніна в м. Миколаєві на заборонений сигнал світлофора, зафіксованого приладом вимірювання швидкості «Візир» в автоматичному режимі (а.с.4).
Позивач заперечує проти факту вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідач в своїх запереченнях зазначає, що оскаржувана постанова винесена інспектором ДПС правомірно, однак жодних доказів тому не надає (а.с.6,7).
Відповідно до ст. 258 КУпАП посадові особи органів ДАІ мають право застосовувати без протокольну форму фіксації адміністративних правопорушень та розглядати справи без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у разі виявлення порушень у сфері дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
За інформацією «Укрметртестстандарту» вимірювач швидкості «Візир» не відноситься до спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, оскільки має лише обмежені функції для автоматизації процесу і не може працювати без участі оператора.
З огляду на викладене, застосування технічного засобу «Візир» як підстава для без протокольної форми фіксування адміністративних правопорушень та розгляду справ у відсутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суперечить вимогам ст. ст. 258, 254, 268 КУпАП.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим кодексом.
Позивач звернувся до суду 06 травня 2010 року, пропустивши десятиденний строк оскарження постанови, передбачений ст. 289 КУпАП, з вини відповідача, оскільки одержав її лише в кінці квітня 2010 року, а тому суд визнає причину пропуску строку звернення до суду поважною.
За таких обставин, суд приходить висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП не доведена, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 100, 122, 138, 158-163 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 пропущений десятиденний строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права.
Скасувати постанову ВЕ 082516 від 05 квітня 2009 року інспектора ОР ДПС ВДАІ м. Миколаєва Масько Андрія Андрійовича по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КпАП України щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 480,00 грн.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк, з дня проголошення постанови, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя С.А. Луста