Справа № 308/14435/21
16 травня 2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Крегул М.М., за участю секретаря судового засідання Тимко М.В., розглянувши в порядку окремого провадження, у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород, у залі суду, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про встановлення факту, що має юридичне значення - факту належності правовстановлюючого документу - трудової книжки, -
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення - факту належності правовстановлюючого документу - трудової книжки, яку мотивує тим, що вона звернулась із заявою від 30.06.2021 про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Однак, заінтересованою особою було прийнято рішення від 06.07.2021 №071750005700 про відмову у призначення пенсії. Зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області встановлено, що згідно наданих заявником документів стаж для визначення права на пенсію становить 18 років 10 місяців 29 днів (в т.ч. загальний страховий стаж становить 14 років 7 місяців 27 днів). До страхового стажу не враховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.10.1978, оскільки титульна сторінка трудової книжки заповнена з порушенням вимог інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом №58 від 29.07.1993 Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, а саме: прізвище та ім'я не відповідають паспортним даним (російською мовою) ОСОБА_2 , а згідно трудової книжки ОСОБА_3 .
Таке рішення про відмову у призначенні їй пенсії порушує право заявника на її призначення та отримання, гарантоване Конституцією України та спеціальним законодавством України.
Заявник вважає, що різниця в написанні прізвища та ім'я в різних документах, є наслідком людських помилок, а також неправильного перекладу з вірменської на українську мову, при їх оформленні.
У зв'язку з наведеним вище, ОСОБА_1 просить суд встановити факт належності їй трудової книжки серії НОМЕР_2 від 19.10.1978 року, виданої на ім'я « ОСОБА_3 ».
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, однак від її представника адвоката Попюк М.І. через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Представник заінтересованої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у судове засідання також не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Через канцелярію суду від заінтересованої особи - начальника Головного управління Пентек А. надійшли письмові пояснення, в яких просить суд розглянути справу без їх участі.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Судом встановлено, що заявниці, при оформленні трудової книжки серії НОМЕР_3 від 19 жовтня 1978 року були записані прізвище, ім'я, по-батькові як: ОСОБА_3 , які не збігаються зі справжніми прізвищем, ім'ям, по-батькові заявниці, які є наступними: ОСОБА_1 , саме такі (справжні) дані зазначені у - паспорті громадянина України серія НОМЕР_4 , виданого 24.06.2005 року - Ужгородським РВ УМВС України в Закарпатській області, картці фізичної особи - платника податків та свідоцтві про народження (з нотаріально посвідченим перекладом з вірменської мови).
Також у атестаті про середню освіту виданого 28.06.1978року в Єреванській середній школі №76 та дипломі серія НОМЕР_5 від 21.08.1984року та свідоцтві про реєстрацію шлюбу серія НОМЕР_6 від 28.07.1984р. на російській мові зазначено « ОСОБА_3 ».
Згідно свідоцтва про одруження серія НОМЕР_7 , від28.07.1984 р. виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Ужгородської міської ради Закарпатської області Україна слідує, що заявник зареєструвала шлюб з гр. ОСОБА_4 , де зазначене прізвище заявника на українській мові вже як « ОСОБА_1 ».
Відмітка про реєстрацію даного шлюбу міститься також у паспорті гр. України заявника серія НОМЕР_4 від 24.06.2005року.
При цьому, дата народження заявниці у паспорті громадянина України ОСОБА_1 вказана 20 лютого 1961 року та збігається із датою у всіх вищезазначених документах.
Неможливість реалізації права на пенсійне забезпечення ОСОБА_1 стверджується листом Головного управління ПФУ в Закарпатській області від 09.07.2021 р., згідно якого їй відмовлено в призначенні пенсії .
Як встановлено судом, ГУ ПФУ в Закарпатській області у своїх поясненнях від 06.12.2021року у справі, просить розглянути питання з виявленням розбіжностей у написанні прізвища та по-батькові у документах заявника.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Як зазначено у пункті 6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно п. 12 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Згідно частини 1 статті 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 є однією і тією ж особою, вказаною в трудовій книжці ОСОБА_3 , оскільки, зазначена помилка виникла у зв'язку з неправильною транслітерацією по батькові заявниці з російської мови на українську, оскільки, ім'я по-російськи « ОСОБА_3 » перекладається на українську мову , як « ОСОБА_1 » і це одне і теж саме ім'я, а тому, суд приходить до висновку, що заявник довів ті обставини, на які посилалася, як на підставу своїх вимог у поданій до суду заяві .
Враховуючи те , що заявник ОСОБА_1 позбавлена можливості в іншому, ніж у судовому порядку встановити факт належності їй документа, суд приходить до висновку, що заявник обґрунтовано звернулася до суду з метою встановлення юридичного факту, а тому, дана заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 263, 265, 293 - 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про встановлення факту, що має юридичне значення - факту належності правовстановлюючого документу - трудової книжки задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканці АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , трудової книжки серії НОМЕР_2 від 19.10.1978 року, виданої на ім'я « ОСОБА_3 ».
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено та проголошено 19.05.2022 року об 11 год. 35 хв..
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду М.М. Крегул