справа № 373/1272/21
головуючий у суді І інстанції Опанасюк І.О.
провадження № 22-ц/8241580/2022
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
16 лютого 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф.,
за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,
розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Романенка Григорія Петровича на додаткове рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс», треті особи: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2021 року задоволено позов ОСОБА_1 .
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 29 серпня 2020 року № 2973, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В, щодо стягнення на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс» заборгованості, що виникла за кредитним договором від 22 липня 2010 року № 9300318017592017.
Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс»на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1362 грн.
У жовтні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Романенко Г.П. звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Заява мотивована тим, що позивачем понесені такі судові витрати:
судовий збір за подання позовної заяви - 908 грн.;
судовий збір за подання заяви про забезпечення позову - 454 грн.;
судовий збір за подання заяви про забезпечення доказів - 454 грн.;
надання правничої допомоги адвокатом - 10 200 грн.
Додатковим рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2021 року відмовлено представнику позивача ОСОБА_1 - адвокату Романенку Г.П. у стягненні судових витрат на правничу допомогу.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявником не надано належних та допустимих доказів в підтвердження сплати ОСОБА_1 коштів у розмірі 10 200 грн, зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого розрахункового документу, що підтверджує сам факт сплати сум, про які йдеться у заяві.
Сума, заявлена як витрати на правничу допомогу представником заявника у ході розгляду справи, відрізняється від суми, яку просить стягнути представник позивача - адвокат Романенко Г.П. у порядку частини 8 статті 141 ЦПК України.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Романенко Г.І. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс» понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 200 грн та за сплату судового збору за подачу заяви у розмірі 454 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати таких послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги дійшла висновку про таке.
Судом установлено, що на підтвердження понесених судових витрат позивачем надано суду:
квитанції про сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 908 грн (а.с. 10), за подання заяви про забезпечення позову - 454 грн (а.с. 40), за подання заяви про забезпечення доказів - 454 грн (а.с. 59);
договір про надання правничої допомоги від 30 травня 2021 року, укладений між адвокатом Романенко Г.П. та ОСОБА_1 (а.с. 195-199);
додаток №1 до договору про надання правничої допомоги від 30 травня 2021 року, відповідно до пункту 5 якого гонорар виконавця за надання правничої допомоги клієнту за договором становить: консультація адвоката, узгодження правової позиції - 1 200 грн, складення позовної заяви - 4 000 грн, складення документів - 500 грн за одну сторінку, участю у суді першої інстанції (за судодень) - 2 500 грн, участь в апеляційному розгляді (за судодень) - 3 000 грн, участь у касаційному розгляді (за судодень) - 5 000 грн (а.с. 200);
акт надання правничої допомоги (приймання-передачі послуг) від 27 вересня 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 надано послуг на суму 10 200 грн, з яких: консультація адвоката, узгодження правової позиції - 1 200 грн, складення позовної заяви - 4 000 грн, складення заяви про забезпечення позову на двох аркушах - 1 000 грн, участю у суді першої інстанції (за 1 судове засідання 19 серпня 2021 року) - 2 500 грн, складання запиту приватному виконавцю - 500 грн, складення заяви про відшкодування судових витрат на двох аркушах - 1000 грн (а.с. 201).
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 757/60277/18-ц (провадження № 61-15924св20).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У Рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, необхідно розглядати як фактично понесені: «115. Суд зазначає, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin V. Ukraine), n. 97)».
Позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу до суду першої інстанції надано: договір про надання правової допомоги з додатком до нього, акт приймання-передачі правової допомоги.
Відповідно до пункту 7 додатку №1 до договору про надання правничої допомоги від 30 травня 2021 року - розрахунок клієнта з виконавцем здійснюється після підписання сторонами акту наданої правничої допомоги.
Відповідно до пункту 8 цього додатку - клієнт здійснює оплату протягом 10 днів з дати під підписання акту наданої правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи акт надання правничої допомоги (приймання-передачі послуг) підписаний сторонами договору - 27 вересня 2021 року (а.с. 201).
Разом з тим, як при зверненні до суду першої інстанції 04 жовтня 2021 року так і до суду апеляційної інстанції 08 листопада 2021 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Романенком Г.П. не надано доказів оплати клієнтом наданих послуг, яка повинна була здійснена протягом 10 днів з дати під підписання акту наданої правничої допомоги - 27 вересня 2021 року.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, що вказують на понесення витрат позивачем на правову допомогу у розмірі 10 200 грн.
Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано не стягнуто судовий збір, сплачений позивачем за подання заяви про забезпечення доказів у розмірі 454 грн (а.с. 59).
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката та судовий збір за подання заяви про забезпечення доказів не підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, додаткове рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2021 року ухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Щодо вимог апелянта про стягнення на його користь сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 362 грн, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18, за подання апеляційної скарги на судове рішення щодо розподілу судових витрат, судовий збір не сплачується. А відтак, сплачений апелянтом судовий збір є таким, що сплачений помилково, та може бути повернутий йому у встановленому законом порядку.
Щодо понесених витрат на правову допомогу під час розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції, з урахування того, що судове рішення оскаржується лише в частині розподілу судових витрат, апеляційний суд вважає, що не може бути здійснено і розподіл судових витрат на правову допомогу за результатами розгляду такої апеляційної скарги, оскільки помилковість висновків суду під час вирішення питання про розподіл судових витрат, до яких відносяться і витрати на правову допомогу, не можуть покладати на відповідача у справі додатковий тягар щодо відшкодування судових витрат за апеляційний розгляд.
Керуючись статями 260, 261, 270 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Романенка Григорія Петровича залишити без задоволення.
Додаткове рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська