справа № 757/44885/20-ц
головуючий у суді І інстанції Волкова С.Я.
провадження № 22-ц/824/1304/2022
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
26 січня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Мостової Г.І.,
суддів Березовенко Р.В., Гаращенка Д.Р.,
за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сбербанк» (після зміни назви АТ «Міжнародний резервний банк») на рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року
у справі за позовом Акціонерного товариства «Сбербанк» до ОСОБА_1 , треті особи: Солом'янське управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві, Приватне підприємство «Лекс», Київська міська рада, про зняття арештів з нерухомого майна, -
У жовтні 2020 року АТ «Сбербанк» звернулося до Печерського районного суду міста Києваіз позовом до ОСОБА_1 , у якому просило скасувати арешти з Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , що накладені:
постановою старшого слідчого Солом'янського РУ ГУ МВС України у місті Києві № 09-19185 від 01 липня 2010 року;
ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-932/2010 від 14 травня 2020 року;
ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-932/2010 від 14 травня 2010 року;
ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29 березня 2010 року;
ухвалою Печерського районного суду міста Києва № 2-6250/2009 від 08 грудня 2009 року.
Позов мотивований тим, що 26 березня 2007 року між ЗАТ «Банк НРБ», правонаступником якого є АТ «Сбербанк», та ПП «Лекс» укладений договір про відкриття кредитної лінії № 70-В/07 з наступними змінами та доповненнями. З метою забезпечення виконання зобов'язань 16 червня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2012 року для погашення заборгованості ПП «Лекс» перед позивачем за договором про відкриття кредитної лінії від 26 березня 2007 року № 70-В/07 звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16 червня 2007 року, укладеним з ОСОБА_2 .
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2014 року у справі № 757/4166/13-ц встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з квітня 1993 року, визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2016 року у справі № 757/20030/16-ц визначено, що розмір часток кожного з подружжя становить по Ѕ частини квартири, яка належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Станом на дату подачі вказаного позову ОСОБА_1 не зареєструвала в Реєстрі речових прав на нерухоме майно своє право власності на Ѕ цієї квартири.
Відділом реєстрації смерті у місті Києві Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві здійснено актовий запис № 802 від 11 лютого 2016 року про смерть ОСОБА_2 .
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року у справі № 757/16458/17-ц визнано відумерлою спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_2 , що складається з Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , та передано її у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
АТ «Сбербанк» як іпотекодержатель має право вимагати виконання зобов'язання, зокрема, шляхом примусової реалізації предмета іпотеки в рамках відкритого на його користь виконавчого провадження № 41840425, але це право порушено, оскільки на предмет іпотеки накладено обтяження.
Квартира, з якої необхідно зняти обтяження, перебуває в іпотеці АТ «Сбербанк» з 16 червня 2007 року, тобто задовго до накладення арештів.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року відмовлено у задоволенні позову АТ «Сбербанк».
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов заявлено до ОСОБА_1 , яка є неналежним відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ «Сбербанк» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Постановою Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 757/14309/19 визнано ОСОБА_1 боржником у виконавчому провадженні № 41840425 щодо виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2012 року про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16 червня 2007 року, укладеним між ЗАТ «БАНК НРБ», правонаступником якого є АТ «Сбербанк», та ОСОБА_2 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 серпня 2016 року у справі № 761/35141/15-ц за позовом ПАТ «Акціонерний банк «Експрес Банк» скасовано постанову старшого слідчого Солом'янського РУ ГУ МВС України Буткевич Р.В. від 01 липня 2010 року у кримінальній справі к/с 09-19185 про накладення арешту на майно, а саме: квартири Адреса 1.
Цим рішенням підтверджено відсутність необхідності арешту, накладеного указаною постановою слідчого, на майно ОСОБА_2 .
Судом першої інстанції не надано роз'яснень щодо необхідності надати додаткові докази чи пояснення по суті справи.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року № 757/14127/20-ц задоволено позов АТ «Сбербанк», скасовано арешт з нерухомого майна - Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності Київській міській раді.
Позивачем надано суду першої інстанції судові рішення, якими скасовані арешти, накладені різними державними органами, на нерухоме майно ОСОБА_2 в частині майна, яке перебувало в іпотеці АБ «Експрес-Банк». Позивач очікуває аналогічних рішень щодо нерухомого майна, що перебувало у нього в іпотеці, на яке накладені арешти тих самих державних органів.
Також від апелянта до апеляційного суду надійшла заява про зміну найменування та додаткові пояснення, де зазначено, що 09 грудня 2021 року проведено державну реєстрацію змін до статуту АТ «Сбербанк», які 22 листопада 2021 року погоджені Національним банком України. Відповідно до пункту 1.3 Статуту банку, викладеного у новій редакції, АТ «Міжнародний резервний банк» є правонаступником усього майна, прав та обов'язків АТ «Сбербанк», ПАТ «Сбербанк», ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», ВАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», ЗАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», ЗАТ «Банк НРБ», ЗАТ «Комерційний банк НРБ-Україна».
Також, у заяві зазначено, що внесення змін до реєстру речових прав можливе при зміні умов договору іпотеки або зміни іпотеко держателя, чого не відбулося, а тому підстави для зміни найменування іпотекодержателя відсутні (а.с. 40-42 т. 2). Інші доводи заяви є аналогічним доводам, які викладені у позові та апеляційній скарзі.
Відповідач та треті особи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 01 жовтня 2021 року у зв'язку з припиненням повноважень судді Сержанюка А.С. визначено склад колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Мостової Г.І., суддів Суханової Є.М., Гаращенко Д.Р.
Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 12 листопада 2021 року у зв'язку з настанням обставин, що унеможливлюють участь судді, визначено склад колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Мостової Г.І., суддів Березовенко Р.В., Гаращенка Д.Р.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Відповідно до частини 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.?
Згідно з абзацу 4 частини 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Однак, колегія апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає з огляду на таке.
Відмовляючи у задоволенні позову про скасування арешту майна, суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз'яснено, що відповідачами у справах за позовом про скасування арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
Однак, змоменту ухвалення рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2016 року у справі № 757/20030/16-ц про задоволення позову ОСОБА_1 про визначення розміру частки у спільній сумісній власності на квартиру подружжя, на яку звернуто стягнення рішенням суду та проводиться виконання цього рішення, колишній власник, який втрачає статус іпотекодавця в цій частині, вибуває з виконавчого провадження, предметом якого є лише звернення стягнення на предмет іпотеки, а новий власник, який набуває статус нового іпотекодавця, є правонаступником по зобов'язанню, повинен бути залученим у якості нового боржника у даному виконавчому провадженні.
Таким чином, ОСОБА_1 набула право власності на Ѕ частини предмета іпотеки і в порядку статті 23 Закону України «Про іпотеку» набула прав та обов'язків іпотекодавця згідно з укладеним між АТ «Сбербанк» та ОСОБА_2 договором іпотеки.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі та саме з цих підстав відмовив у задоволенні позову, не надаючи оцінку іншим доказам у справі.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, під час ухвалення якого, колегія апеляційного суду вирішуватиме такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що 16 червня 2007 року ОСОБА_2 (іпотекодавець) та ЗАТ «Банк НРБ» (іпотекодержатель) уклали іпотечний договір на забезпечення зобов'язань ПП «Лекс», які випливають із договору про відкриття кредитної лінії № 70-В/07.
Відповідно до пункту 3.1 цього договору предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на праві власності (а.с. 1-15 т. 1).
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2014 року у справі № 757/4166/13-ц встановлено юридичний факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з квітня 1993 року.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 21-22 т. 1).
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2014 року залишено без змін (а.с. 22 зі звороту - 24 т. 1).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2014 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 серпня 2014 року залишено без змін (а.с. 24 зі звороту - 26 т. 1).
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2016 року у справі № 757/20030/16-ц визначено частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільній сумісній власності - квартирі АДРЕСА_2 , по Ѕ частці за кожним.
Визначено частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільній сумісній власності - квартирі АДРЕСА_1 , по Ѕ частці за кожним.
Визначено частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільній сумісній власності - квартирі АДРЕСА_3 , по Ѕ частці за кожним (а.с. 29-31 т. 1).
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 грудня 2014 року у справі № 757/13365/14-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» про визнання недійсним іпотечного договору від 16 червня 2007 року (а.с. 32-33 т. 1).
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року у справі № 757/16458/17-ц визнано відумерлою спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_2 , що складається з Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , та передано її у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (а.с. 34-35 т. 1).
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25 грудня 2015 року у справі № 757/12135/15-ц задоволено заяву ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк», подану у порядку, передбаченому частиною 5 статті 154 ЦПК України, та скасовано арешт квартири АДРЕСА_4 , накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2009 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/54842413 а.с. 36-37 т. 1).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року у справі № 761/35141/15-ц задоволено позов ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк» про скасування арешту майна та скасовано постанову старшого слідчого Солом'янського РУ ГУ МВС України в місті Києві Буткевич Р.В. від 01 липня 2010 року у кримінальній справі к/с 09-19185 про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 38-39 т. 1).
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованої станом на 24 березня 2020 року, на квартиру АДРЕСА_1 (надалі по тексту - Інформаційна довідка) накладено наступні обтяження:
1. арешт нерухомого майна згідно з постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 41840425, виданої 18 липня 2014 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу);
2. арешт нерухомого майна згідно з постановою серія та номер: к/с 09-19185, виданої 01 липня 2010 року Солом'янським РУ У МВС України у місті Києві, старшим слідчим Р.В. Буткевич, додаткові відомості про обтяження: р. 615, вх. 3483/02-32 від 06 липня 2010 року;
3. арешт нерухомого майна згідно з ухвалою серія та номер: 2-932/2010, виданої 14 травня 2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, суддя Ковальчук Л.М., додаткові відомості про обтяження: вх. № 541/02-32, арешт № 36;
4. арешт нерухомого майна згідно з ухвалою серія та номер: 2-932/2010, виданої 14 травня 2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, суддя Ковальчук JI.M., додаткові відомості про обтяження: вх. № 69/10, вх. 1371/02-32 від 25 травня 2010 року.
5. арешт нерухомого майна згідно з ухвалою серія та номер: б/н, виданої 29 березня 2010 року Подільським районним судом міста Києва, суддя Захарчук Є.Є., додаткові відомості про обтяження: вх. № 33/10, вх. 1034/02-32 від 12 квітня 2010 року.
6. арешт нерухомого майна згідно ухвали серія та номер: 2-6250/2009, виданої 08 грудня 2009 року Печерським районним судом міста Києва, суддя Волкова С.Я., додаткові відомості про обтяження: вх. № 483/2009, вх. 3217 від 28 грудня 2009 року.
Колегія апеляційного суду, встановивши наведені вище обставини, враховує таке.
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що на квартиру, яка є предметом іпотеки, та накладені арешти на підставі постанови державного виконавця, постанови слідчого та ухвал суду.
Позовна вимога щодо скасування арешту майна, накладеного постановою державного виконавця (рядок 1 Інформаційної довідки), у позовній заяві не заявлялася та відповідно судом першої інстанції рішення стосовно неї не ухвалювалося.
Щодо позовної вимоги про скасування арешту, накладеного постановою слідчого (рядок 2 Інформаційної довідки), апеляційний суд враховує таке.
У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства. Питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Тому спір про звільнення майна з-під арешту, накладеного постановою слідчого від 01 липня 2010 року, тобто за правилами КПК України 1960 року, правомірно розглядається за правилами цивільного судочинства.
Звертаючись з цією позовною вимогою, у позовній заяві наявне лише посилання на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року у справі № 761/35141/15-ц, яким скасовано постанову старшим слідчим Солом'янського РУ ГУ МВС України у місті Києві від 01 липня 2010 року у кримінальній справі № 09-19185 про накладення арешту на квартиру.
Однак, відповідно до Інформаційної довідки відносно Ѕ частини квартири, яка є предметом іпотеки, наявне обтяження, накладене постановою старшого слідчого Солом'янського РУ ГУ МВС України Буткевич Р.В. від 01 липня 2010 року.
Порушуючи питання про скасування арешту майна, накладеного старшим слідчим Солом'янського РУ ГУ МВС України у місті Києві від 01 липня 2010 року у кримінальній справі № 09-19185, позивачем не надано ані копію указаної постанови слідчого, якою накладений оскаржуваний арешт, ані копію процесуального документу щодо підстав закінчення кримінального провадження.
Щодо позовних вимог про скасування арешту, накладеного ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2010 року у справі № 2-932/2010 (рядки 3,4 Інформаційної довідки), апеляційний суд враховує таке.
Копія ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2010 року у справі № 2-932/2010 позивачем суду не надана, а в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) указана ухвала також відсутня.
Однак, у ЄДРСР наявна ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2020 року у справі № 2-932/2010.
Зі змісту якої вбачається, що АТ «Сбербанк» вже зверталося до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2010 року.
Указаною ухвалою від 25 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні заяви банку з посиланням на те, що заходи забезпечення застосовані у межах справи за позовом ПАТ «Акціонерний банк «Експрес банк» до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_1 , ПП «Лекс» про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ракитянського В.А., ПАТ «Акціонерний банк «Експрес Банк», третя особа: ПП «Лекс» про визнання договору поруки та довіреності недійсними та визнання дій протиправними. АТ «Сбербанк» не є учасником цієї справи, відомості про зміну правонаступника з ПАТ «Акціонерний банк «Експрес Банк» на Акціонерне товариство «СБЕРБАНК» у матеріалах справи відсутні.
Щодо позовної вимоги про скасування арешту, накладеного ухвалою Подільського районного суду міста Києва б/н від 29 березня 2010 року (рядок 5 Інформаційної довідки), апеляційний суд враховує таке.
Копія ухвали Подільського районного суду міста Києва б/н від 29 березня 2010 року до позивачем не надана, а відсутність відомостей про номер справи, у межах якої така постановлена, перешкоджає у здійсненні її пошуку апеляційним судом в ЄДРСР.
Щодо позовної вимоги про скасування арешту, накладеного ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2009 року № 2-6250/2009 (рядок 6 Інформаційної довідки), апеляційний суд враховує таке.
Ухвала Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2009 року № 2-6250/2009 за даними ЄДРСРтака ухвала в реєстрі відсутня, позивачем не додана.
Підсумовуючи вище викладене, колегія апеляційного суду виходить з того, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).
А суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
За правилами частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, не надав жодного процесуального документу, на підставі якого накладені арешти на майно, яке є предметом іпотеки, питання про скасування яких порушується позивачем, отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів, з яких можна встановити правову природу наявних обтяжень (арештів), надати оцінку обґрунтованості позовних вимог в контексті правильного застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
При цьому, позивачем не обґрунтовано неможливість надання доказів у цій справі, а також не заявлене клопотання про витребування таких судом у порядку, передбаченому статтею 84 ЦПК України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову саме у зв'язку із недоведеністю наявності підстав для скасування арештів, накладених на Ѕ частини указаної квартири.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове про відмову у задоволенні позову, але з інших підстав, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сбербанк» (після зміни назви АТ «Міжнародний резервний банк») задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства «Сбербанк» до ОСОБА_1 , треті особи: Солом'янське управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві, Приватне підприємство «Лекс», Київська міська рада, про зняття арештів з нерухомого майна.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення тексту повного судового рішення.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
Д.Р. Гаращенко