Справа № 606/1660/21 Головуючий у 1-й інстанції Марціцка І.Б.
Провадження № 22-ц/817/333/22 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
16 травня 2022 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,
з участю секретаря - Романська К.М.
сторін:
представника апелянта - Панченка Д.В.,
представника позивача - Колцуняка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 606/1660/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа Банк» на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 16 листопада 2021 року (ухвалене суддею Марціцкою І.Б., повний текст якого складено 26 листопада 2021 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк» про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором, договором іпотеки та припинення обтяження,
У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа Банк» (надалі - АТ «Альфа Банк») про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором, договором іпотеки та припинення обтяження.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що 11 травня 2005 року між нею та Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (надалі - АКБ СР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є АТ «Альфа - банк», укладено договір кредиту №770/38-27, згідно якого Банком надано позичальнику кредитні кошти в сумі 12800.00 доларів США із сплатою 12.5% річних за весь строк користування з кінцевим терміном погашення до 01 травня 2012 року. В якості забезпечення виконання зобов'язання за даним кредитним договором 12 травня 2005 року між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Мешковою Н.Ф., у відповідності до п.1.1. якого в якості забезпечення виконання зобов'язання за договором кредиту №770/38-27 від 11 травня 2005 року ОСОБА_2 передала в іпотеку Іпотекодержателю житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , який належав Іпотекодавцю на праві приватної власності. На даний предмет іпотеки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 12 травня 2005 року приватним нотаріусом Мешковою Н.Ф., за реєстровим № 1028, при посвідченні нею іпотечного договору внесено заборону на його відчуження.
У зв'язку із несплатою позивачкою щомісячних платежів в повному обсязі, в 2006 році Банк скористався своїм правом на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, звернувшись із заявою до Теребовлянського районного суду Тернопільської області про видачу судового наказу про звернення стягнення на заставне майно. 26 жовтня 2006 року Теребовлянським районним судом Тернопільської області у цивільній справі №2-н-144/2006 видано судовий наказ, яким із позивачки було достроково стягнуто всю суму заборгованості за кредитним договором №770/38-27 в сумі 17247.36 грн., а також було звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення цієї заборгованості. На виконання даного судового наказу Банком його було скеровано до відділу ДВС Теребовлянського районного управління юстиції, яким було відкрито виконавче провадження ВП №6008860. Крім цього, 11 лютого 2008 року Теребовлянським районним судом винесено судовий наказ №2-н-28/2007, яким із ОСОБА_2 було достроково стягнуто всю суму заборгованості за кредитним договором №770/38-27 в сумі 18929.78 грн. На виконання цього наказу Банком його скеровано до відділу ДВС Теребовлянського районного управління юстиції, яким було відкрито виконавче провадження ВП №6612246.
В ході здійснення виконавчих дій працівниками ДВС впродовж 2006-2021 рр. була з ОСОБА_2 було стягнуто заборгованість та 23 грудня 2019 року і 16 червня 2021 року винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №ВП6008860 та №ВП6612246 - у зв'язку із повним погашенням заборгованості за договором кредиту. Однак, не зважаючи на це, банк знову звернувся до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за кредитом. Рішенням Теребовлянського районного суду від 02 грудня 2019 року у задоволенні позову АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 відмовлено у зв'язку із спливом строку позовної давності.
ОСОБА_2 вважає, що належним чином виконала свої зобов'язання за договором кредиту № 770/38-27 від 11 травня 2005 року та 18 червня 2021 року на адресу АТ «Альфа-Банк» надіслала заяву про необхідність визнання припиненими договору кредиту № 770/38-27 від 11 травня 2005 року та іпотечного договору від 12 травня 2005 року у зв'язку з виконанням та просила вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження (заборону) на нерухоме майно. Проте, Банк безпідставно відмовляє в добровільному порядку визнати факт припинення зобов'язання за договором кредиту №770/38-27 від 11 травня 2005 року та Іпотечним договором від 12 травня 2005 року з підстав неналежного виконання основного зобов'язання. Зазначає, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання, зокрема, на підставі виконання.
У зв'язку з наведеним просила суд:
- визнати припиненими договір кредиту №770/38-27 від 11 травня 2005 року, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк»», правонаступником якого в даний час є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_2 , а також Іпотечний договір від 12 травня 2005 року, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого в даний час є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Мешковою Н.Ф., який був зареєстрований в реєстрі №1028;
- вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження (заборону) на нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 4461406 за Іпотечними договором без номеру від 12 травня 2005 року;
- вирішити питання судових витрат.
Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 16 листопада 2021 року позов задоволено.
Визнано припиненими зобов'язання за Договором кредиту № 770/38-27 від 11 травня 2005 року, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк»» та ОСОБА_2 .
Визнано припиненою іпотеку за Іпотечними договором без номеру від 12 травня 2005 року, що був укладений між ПАТ «Укрсоцбанк»» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Мешковою Н.Ф. за реєстровим № 1028.
Вилучено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження (заборону) на нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 4461406 за Іпотечними договором без номеру від 12 травня 2005 року, що був укладений між ПАТ «Укрсоцбанк»» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Мешковою Н.Ф., за реєстровим № 1028.
Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник АТ «Альфа-Банк» - Панченко Д.В. подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судові накази були винесені судом про стягнення простроченої заборгованості, що в свою чергу не може слугувати підставою дострокового погашення всієї заборгованості за кредитним договором, а відповідно і підставою припинення зобов'язань. Відповідно до розрахунку заборгованості за спірним договором кредиту станом на 21 вересня 2021 року заборгованість по тілу кредиту становить 10852.47 долари США, по відсотках - 21929.70 доларів США. Окрім цього, сума заборгованості у судових наказах визначена не станом на дату їх видачі та не на дату звернення з ними до суду, а станом на дату відповідних розрахунків. Вважає, що сам факт виконання судових наказів за спірним договором кредиту не припиняє правовідносин між сторонами, оскільки заборгованість за договором кредиту у повному обсязі не погашена, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
У зв'язку з наведеним просить рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 16 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
У лютому 2022 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від позивачки ОСОБА_2 та її представника - адвоката Колцуняка Ю.В. надійшли відзиви на апеляційну скаргу.
Відзиви мотивовані тим, що кредитний договір № 770/38-27 від 11 травня 2005 року, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк»» та ОСОБА_2 , припинив свою дію з моменту подачі банком у 2006 та 2008 роках заяв до суду про дострокове стягнення з ОСОБА_2 всієї заборгованості за вказним договором кредиту. Вказують, що доводи банку про правомірність нарахування процентів після пред'явлення позову і до повного пагашення ОСОБА_2 заборгованості є безпідставними. Звертають увагу на те, що за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості за договором кредиту та припинення у зв'язку із цим основного зобов'язання, іпотека припиняється.
У зв'язку з викладеним просять апеляційну скаргу залишити без задоволення.
В судовому засіданні представник апелянта - Панченко Д.В. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній.
Представник позивачки - адвокат Колцуняк Ю.В. проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
11 травня 2005 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», а в подальшому Акціонерне товариство «Альфа-банк») та ОСОБА_2 укладений договір кредиту № 770/38-27 за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 12800 доларів США, зі сплатою 12.5 процентів річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 01 травня 2012 року (а.с.10-13).
Пунктами 3.3.8, 3.3.9 статті 3 договору передбачено обов'язок позичальника сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п.2.4, 2.5. договору, а також своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному, п. 1.1 договору.
Відповідно до п.2.4 статті 4 договору в разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених п.2.4. договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п.1.1, 2.6.3, 3.2.3, 4.4, 5.4 договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період.
Пунктами 7.3, 7.4 спірного договору сторони передбачили, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, з урахуванням пункту 7.5 цього договору. У разі настання обставин, визначених п.п.3.2.3, 4.4., 4.5, 5.4 цього договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.
Крім цього, 12 травня 2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) укладеного нотаріально посвідчений договір іпотеки (а.с.14-19), відповідно до п.1.1 якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов'язань за договором кредиту №770/38-27 від 11 травня 2005 року нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить Іптекодавцю на праві приватної власності. Загальна вартість предмету застави за погодженням сторін становить 80800 грн.
Пунктом 6.3 зазначеного договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до припинення основного зобов'язання. Дія договору припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про іпотеку».
26 жовтня 2006 року Теребовлянським районним судом Тернопільської області у цивільній справі №2-н-144/2006 видано судовий наказ, яким стягнуто із ОСОБА_2 на користь АКБ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №770/38-27 від 11 травня 2005 року в сумі 17247.36 грн., а також звернуто стягнення на предмет іпотеки на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення цієї заборгованості, та стягнуто 86.00 грн. державного мита (а.с.20).
Як вбачається з постанови заступника начальника відділу ДВС Теребовлянського районного управління юстиції у Тернопільській області Гадьо Т.Г. від 18 січня 2008 року відкрито виконавче провадження №6008860 з виконання судового наказу №2-н-144 (а.с.21).
11 лютого 2008 року Теребовлянським районним судом Тернопільської області у цивільній справі №2-н-28/2007 видано судовий наказ, яким стягнуто із ОСОБА_2 на користь АКБ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №770/38-27 від 11 травня 2005 року в сумі 18929.78 грн. та 94.65 гривень державного мита (а.с.23).
Як вбачається з постанови заступника начальника відділу ДВС Теребовлянського районного управління юстиції у Тернопільській області Гадьо Т.Г. від 07 березня 2008 року, відкрито виконавче провадження №6612246 з виконання судового наказу №2-н-28 (а.с.24).
Відповідно до постанови державного виконавця Теребовлянського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області П"ятковського В.І. від 23 грудня 2019 року закінчено виконавче провадження №6008860, боржником борг у розмірі 17348.36 грн. сплачено згідно платіжних доручень від 30 березня 2016 року (а.с.22).
Відповідно до постанови державного виконавця Теребовлянського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області П"ятковського В.І. від 15 червня 2021 року закінчено виконавче провадження №6612246, боржником борг у розмірі 19039.40 грн. сплачено згідно платіжних доручень (а.с.25).
Рішенням Теребовлянського районного суду від 02 грудня 2019 року по справі №606/2881/19 у задоволенні позову АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №770/38-27 відмовлено у зв'язку із спливом строку позовної давності (а.с.26-27).
18 червня 2021 року ОСОБА_2 на адресу АТ «Альфа-Банк» надіслано заяву про визнання припиненими договору кредиту № 770/38-27 від 11 травня 2005 року та іпотечного договору від 12 травня 2005 року - у зв'язку з виконанням, в якому також заявниця просила вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження (заборону) на нерухоме майно.
У відповідь АТ «Альфа-Банк» на адресу ОСОБА_2 надіслано повідомлення №28364-23.1-б/б від 06 липня 2021 року, з якого слідує, що станом на 06 липня 2021 року за кредитним договором обліковується прострочена заборгованість (а.с.33).
Представником відповідача подано розрахунок боргу позивачки за спірним договором кредиту, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» зазначено, що станом на 21 вересня 2021 року заборгованість позивачки по тілу кредиту становить 10852.47 доларів США, по відсотках - 21929 доларів США (а.с.53-54).
Згідно інформації Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 28 квітня 2022 року матеріали цивільних справ № 2-Н-144/2006 та № 2-Н-28/2007 за заявами АКБ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно знищені.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За положеннями частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності з частиною 2 статті 1050 ЦК якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.598 ЦК України,зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до приписів ст.ст.572, 575 ЦК України та ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення ст. 17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст. 593 ЦК України.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша ст. 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Згідно із ч.1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Отже, відповідно до ст.593 ЦК України, ст.ст.3, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека, як забезпечувальне зобов'язання, що має похідний характер від основного зобов'язання, зокрема, припиняється у разі припинення виконанням зобов'язання, виконання якого забезпечене іпотекою.
Підстави припинення іпотеки окремо визначені в ст.17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.
Згідно системного аналізу вищезазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов'язання, зокрема, на підставі виконання. При цьому, законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов'язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов'язання.
За положеннями ч. 1ст. 593 ЦК України, припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов'язання презюмується.
Встановлення факту припинення основного зобов'язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов'язань за договорами іпотеки.
Подібний висновок викладений у постанові КЦС у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 500/4127/16-ц.
З матеріалів справи вбачається, що в 2006 та 2007 роках у зв'язку із несплатою ОСОБА_2 щомісячних платежів за кредитним договором Банк звертався із заявами до Теребовлянського районного суду Тернопільської області про видачу судових наказів про стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому у судових наказах №2-н-144/2006 та №2-н-28/2007 відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що ними достроково стягується вся сума заборгованості за кредитним договором №770/38-27 від 11 травня 2005 року.
Жодних доказів в підтвердження вказаних тверджень позивачем суду представлено не було.
Колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта про те, що судові накази від 26 жовтня 2006 року та 11 лютого 2008 року стосувалися стягнення лише простроченої заборгованості, що в свою чергу не може слугувати підставою дострокового погашення всієї заборгованості за кредитним договором №770/38-27 від 11 травня 2005 року.
Отже, суд першої інстанції помилково виходив із того, що основне зобов'язання за кредитним договором №770/38-27 від 11 травня 2005 року виконано ОСОБА_2 у зв'язку із фактичним повним виконанням судових наказів про стягнення всієї суми заборгованості за цим договором.
Крім того, як вбачається із рішення Теребовлянського районного суду від 02 грудня 2019 року по справі №606/2881/19, судом у задоволенні позову АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №770/38-27 від 11 травня 2005 року відмовлено у зв'язку із спливом строку позовної давності. Дане судове рішення набрало законної сили 21 січня 2020 року.
Відповідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням суду від 02 грудня 2019 року в справі №606/2881/19 встановлено, що станом на 18 червня 2019 року у ОСОБА_2 існує заборгованість перед позивачем АТ «Укрсоцбанк» в розмірі 30339.73 доларів США (що еквівалентно 801634.68 грн.), з яких: 10852.47 доларів США (еквівалент 286743.37 грн.) - прострочена заборгованість, 19487.26 доларів США (еквівалент 514891.31 грн.) - прострочена заборгованість по нарахованих відсотках. Крім того, ОСОБА_2 зобов'язання не виконала, кредит та відсотки не повернула.
Апеляційний суд зазначає, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.
Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі №372/1036/15-ц.
Отже, рішенням від 02 грудня 2019 року в справі №606/2881/19 встановлено, що позов АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №770/38-27 від 11 травня 2005 року є обґрунтований, однак до задоволення не підлягає через сплив строку позовної давності.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для визнання припиненими зобов'язань ОСОБА_2 за договором кредиту №770/38-27 від 11 травня 2005 року, договором іпотеки від 12 травня 2005 року та, відповідно, вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження (заборону) на нерухоме майно.
У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду і ухвалення нового, яким у задоволенні позовної заяви слід відмовити.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Із меморіального ордеру № 880675667 від 24 січня 2022 року вбачається, що АТ «Альфа Банк» за апеляційний розгляд даної справи сплатив судовий збір у розмірі 4 086.60 грн. (а.с.188).
За таких обставин, з позивача слід стягнути на користь віповідача 4 086.60 грн. судового збору за перегляд рішення судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа Банк» - задовольнити.
Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 16 листопада 2021 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк» про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором, договором іпотеки та припинення обтяження - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа Банк» судовий збір за апеляційний розгляд даної справи в розмірі 4 086 (чотири тисячі вісімдесят шість) гривень 60 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 24 травня 2022 року.
Реквізити учасників:
Позивач: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Акціонерне товариство «Альфа Банк» (місцезнаходження юридичної особи: вул.Велика Васильківська, буд.100, м.Київ; Код ЄДРПОУ 23494714).
Головуючий
Судді