Справа № 607/11502/21 Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.
Провадження № 22-ц/817/324/22 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
11 травня 2022 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,
з участю секретаря - Романська К.М.
сторін:
позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивачки - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Перунової Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/11502/21 за апеляційними скаргами Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно», ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2021 року (ухвалене суддею Черніцькою І.М., повний текст якого складено 02 грудня 2021 року) в справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказу про тимчасову зупинку, стягнення заробітної плати за час перебування на вимушеній зупинці та відшкодування моральної шкоди,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» (надалі - ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, скасування наказу про тимчасову зупинку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та перебування на вимушеній зупинці, відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що з 02 квітня 1973 року працювала у відповідача на посаді контролера, а з 12 липня 2003 року на посаді контролера служби безпеки та охорони. 31 травня 2021 року її було звільнено з роботи згідно наказу за №12-ОС відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки їй не було запропоновано іншу роботу та відповідач не перевірив її переважне право на залишення на роботі. Крім того, позивачка вказала, що вона після закінчення тимчасової непрацездатності вийшла на роботу 25 лютого 2021 року, однак, її не було допущено до роботи, що теж є незаконним. Зазначила, що 29 березня 2021 року відповідач видав наказ за №8 про відправлення її на тимчасову зупинку з 29 березня 2021 року, в той час коли підприємство продовжувало працювати.
Крім того, зазначила, що внаслідок таких неправомірних дій, їй було завдано моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, втраті звичного ритму життя, необхідністю додаткових зусиль для відновлення попереднього стану.
Посилаючись на те, що вищезазначені накази та дії відповідача є незаконними, її звільнення проведено з порушенням норм трудового законодавства, позивачка просила суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ керуючого санацією ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» № 12-ОС від 31 травня 2021 року про звільнення з роботи;
- поновити її на посаді контролера на контрольно-пропускному пункті служби безпеки та охорони ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно»;
- скасувати наказ керуючого санацією ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» № 08 від 29 березня 2021 року про тимчасову зупинку;
- cтягнути з ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на роботі;
- cтягнути з ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на роботі;
- cтягнути з ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за час перебування на тимчасовій зупинці з 25 лютого 2021 року по 31 травня 2021 року;
- cтягнути з ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» на її користь моральну шкоду в розмірі 20000 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ керуючого санацією ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» № 12-ОС від 31 травня 2021 року, яким звільнено ОСОБА_1 31 травня 2021 року з посади контролера на контрольно-пропускному пункті служби безпеки та охорони, у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпПУ.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді контролера на контрольно-пропускному пункті служби безпеки та охорони ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» з 31 травня 2021 року.
Стягнуто з ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 31 травня 2021 року по 22 листопада 2021 року включно, у сумі 29098 грн. 22 коп. та 1000 грн. моральної шкоди.
Визнано незаконним та скасовано наказ керуючого санацією ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» № 08 від 29 березня 2021 року, яким відправлено ОСОБА_1 на тимчасову зупинку з 29 травня 2021 року
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, сторони подали на нього апеляційні скарги, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказують, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Апеляційна скарга ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» мотивована тим, що звільнення позивачки відбулось в зв'язку із скороченням посади, яку вона займала у відповідності до чинного законодавства. При цьому, було перевірено перевірено всіх контролерів на наявність переважного права на залишення на роботі, встановлено відсутність вакантної посади, позивачку попереджено за два місяці про її звільнення. Суд першої інстанції помилково виходив з того, що ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» не виконав вимоги щодо встановлення та перевірки переважного права позивачки на залишення на роботі при скороченні штату у відповідності до ст.42 КЗпП України. Вважає, що ОСОБА_1 посадові обов'язки, які були покладені на неї, виконувати належним чином не могла через незадовільний та нестабільний стан здоров'я. Відтак, рішення про вивільнення ОСОБА_1 у зв'язку із скороченням посади було прийнято цілком правомірно.
У зв'язку з наведеним просять рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що 25 лютого 2021 року після завершення лікування, вона подала до ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» листок непрацездатності для проведення оплати лікарняних та з'ясування дати, коли їй необхідно приступити до виконання своїх трудових обов'язків, а тому у цей день вона фізично перебувала на підприємстві. Однак, замість того, щоб ознайомити із графіком роботи, адміністрація товариства не допустила її до роботи та наказала перебувати вдома, поки її не викличуть. Звертає увагу на те, що 29 березня 2021року відповідач надіслав на її адресу наказ за № 08 від 29 березня 2021 року, відповідно до якого її було відправлено на тимчасову зупинку з 29 березня 2021року у зв'язку з встановленням засобів відеофіксації та зменшенням кількості постів у службі безпеки та охорони товариства. Вважає, що відповідач не допустив її до виконання трудових обов'язків, оформивши наказом її перебування на тимчасовій зупинці без оплати, що є грубим порушенням вимог трудового законодавства.
У зв'язку з наведеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за період перебування на тимчасовій зупинці з 25 лютого 2021 року по 31 травня 2021 року.
04 березня 2022 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Відзив мотивований тим, що позивачка завжди виконувала свої трудові обов'язки відповідно до посадової інструкції контролера служби безпеки та охорони, жодних зауважень та дисциплінарних стягнень до неї не було застосовано. При цьому посилання апелянта про незадовільний стан здоров'я позивачки, внаслідок чого остання не зможе виконувати покладених на неї трудових обов'язків, не підтверджуються належними доказами та є безпідставними.
У зв'язку з викладеним просить апеляційну скаргу ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» залишити без задоволення.
В судовому позивачка ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_2 свою апеляційну скаргу підтримали, проти апеляційної скарги відповідача заперечили.
Представник відповідача ОСОБА_4 апеляційну скаргу ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» підтримала, проти апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечила.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
03 квітня 1973 року позивачка ОСОБА_1 прийнята на роботу контролером на Тернопільський бавовняний комбінат в ткацький цех відповідно до наказу за №337 від 02 квітня 1973 року.
22 жовтня 1973 року позивачці присвоєно четвертий розряд контролера, згідно наказу за № 834 від 22 жовтня 1973 року.
29 грудня 1980 року позивачка переведена вахтером житлово-комунального управління, а 04 травня 1983 року переведена в ткацький цех складником по 2 розряду.
23 квітня 1996 року Тернопільський бавовняний комбінат перейменовано на ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» згідно Наказу ФДМУ від 23 квітня 1996 року за № 39-АТ.
24 березня 2003 року позивачка переведена контролером якості по 3-му розряду шкідливості в КПД прядильно-ткацької фабрики.
12 липня 2003 року позивачка переведена контролером служби безпеки та охорони, згідно наказу відповідача від 07 липня 2003 року за №52-ОС.
Наказом ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» від 10 вересня 2018 року за № 53 назву професії позивачки - «контролер служби безпеки та охорони» - змінено відповідно до національного класифікатора України ДК-003:2010 на «контролер на контрольно-пропускному пункті» (т.1 а.с.18-19).
Згідно Довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12ААВ за № 210844 від 24 квітня 2021 року, ОСОБА_1 присвоєно третю групу інвалідності, загальне захворювання (т.1 а.с.17).
15 червня 2020 року ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» у зв'язку з реконструкцією ВАТ «Текстерно», з метою оптимізації роботи підприємства, змінами в організації виробництва, упорядкуванням організаційно-штатної структури підприємства, скороченням штату та структурних підрозділів, що не передбачають масове звільнення, видано наказ за № 12 «Про внесення змін до організаційної структури управління підприємства», яким наказало створити комісію з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі (т.1 а.с.34).
Розпорядженням керуючого санацією ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» від 09 березня 2021 року за №09/03/2021, у зв'язку із зменшенням площі приміщень ВАТ «Текстерно» та як наслідок необхідності оптимізації роботи структурного підрозділу Служби безпеки та охорони шляхом скорочення посад, в рамках скорочення чисельності працівників і штату в цілому, зобов'язано виключити з штатного розпису ВАТ «Текстерно» посаду: структурний підрозділ: СБ та охорони: контролер на контрольно-пропускному пункті - 1, та зобов'язано комісію, яка створена Наказом №12 від 15 червня 2020 року надати до 28 березня 2021 року Акт визначення переважного права залишення на роботі (т.1 а.с.33).
Згідно акту комісії визначення переважного права залишення на роботі у зв'язку із скорочення штату працівників СБ та охорони від 24 березня 2021 року вбачається, що для порівняння визначено 18 працівників, у тому числі ОСОБА_1 . Визначено, що найнижча кваліфікація та продуктивність у ОСОБА_1 , освіта середня, вік 64 роки, стаж 48 років (т.1 а.с.36).
Відповідно до наказу ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» №09 від 29 березня 2021 року у зв'язку із змінами в організації роботи СБ та охорони та скороченням штату працівників вирішено виключити з 31 травня 2021 року із штатного розпису посаду: структурний підрозділ: СБ та охорони, посаду контролера на контрольно-пропускному пункті - 1 одиницю, а саме ОСОБА_1 . Зобов'язано інспектора з кадрів попередити ОСОБА_1 про майбутнє звільнення та запропонувати їй переведення за її згодою на вакантні посади. У разі відмови від переведення або відсутності вакантної посади на підприємстві повідомити під розпис про звільнення з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку (т.1 а.с.15).
Згідно наказу ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» від 29 березня 2021 року за №08 у зв'язку із встановленням засобів відеофіксації та зменшенням кількості постів у службі безпеки та охорони, контролера на контрольно-пропускному пункті ОСОБА_1 вирішено відправити на тимчасову зупинку з 29 березня 2021 року (т.1 а.с.14).
Відповідно до наказу від 31 травня 2021 року за №12-00 ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» «Про особовий склад» ОСОБА_1 - контролера на контрольно-пропускному пункті служби безпеки та охорони, звільнено з роботи з 31 травня 2021 року (т.1 а.с.16).
Згідно із відміткою на даному наказі, ОСОБА_1 з наказом ознайомлена 31 травня 2021 року
Відповідно до штатного розпису робітників служби безпеки та охорони ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» з 05 березня 2021 року передбачено такий штат: контролер на КПП 1 категорії (старший зміни) - 3; контролер на КПП - 13, а всього 16.
Згідно штатного розпису робітників служби безпеки та охорони ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» вводиться в дію з 01 червня 2021 року передбачено такий штат: контролер на КПП 1 категорії (старший зміни) - 3; контролер на КПП - 12, а всього 15.
Відповідно до довідки ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» №09/635 від 08 жовтня 2021 року про середню заробітну плату ОСОБА_1 , середньоденна заробітна плата позивача перед звільненням становить 238.51 грн. (т.1 а.с.131).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно із ст.51 КЗпП України однією з гарантій забезпечення права громадян на працю, серед інших є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно із ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 вказано, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
При вирішенні трудового спору щодо поновлення на роботі звільненого у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників, суд зобов'язаний перевірити наявність підстав для звільнення та дотримання відповідачем порядку вивільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та наступного скорочення штату працівників, так як вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові КЦС у складі Верховного Суду від 07 серпня 2019 року в справі № 367/3870/16-ц.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору, серед інших, є його розірвання з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно із ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Нормою ст.42 КЗпП України закріплено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України
З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
При цьому рівень кваліфікації вимірюється рівнем освіти працівника та здобутими навичками під час виконання робіт за певною спеціальністю. До уваги беруться дані останньої атестації працівника, обґрунтована і об'єктивна характеристика-відгук безпосереднього керівника про його роботу. Враховується також наявність (відсутність) документально підтверджених фактів притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності (догани) за останній робочий рік.
Продуктивність праці вимірюється певними виробничими показниками. Для працівників з погодинною оплатою праці показником продуктивності праці буде рівень невиробничих витрат робочого часу за останній робочий рік. Це, зокрема, кількість відпусток без збереження заробітної плати, наданих на прохання такого працівника. Враховується також обсяг втрат робочого часу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (крім випадків виробничого травматизму чи професійних захворювань) тощо.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.
Подібні висновки викладені у постанові КЦС у складі Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 161/7196/19.
Згідно зі статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із зміною в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що зміни в організації виробництва і праці у відповідача відбулися, а саме було скорочено посаду контролера у структурному підрозділі СБ та охорони, що стверджується наказом ВАТ Тернопільське об'єднання «Текстерно» від 15 червня 2020 року, розпорядженням керуючого санацією ВАТ «Текстерно» від 09 березня 2021 року за №09/03/2021 року, Наказом №9 від 29 березня 2021 року.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановленому законом порядку попередив позивачку про можливе наступне вивільнення. При цьому повідомив, що у підприємстві відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані ОСОБА_1 для подальшого працевлаштування.
Судом встановлено, що згідно штатного розпису робітників служби безпеки та охорони ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» з 05 березня 2021 року передбачено контролер на КПП 1 категорії (старший зміни) - 3; контролер на КПП - 13, а всього 16.
Згідно акту комісії визначення переважного права залишення на роботі у зв'язку із скорочення штату працівників СБ та охорони від 24 березня 2021 року вбачається, що для порівняння визначено 18 працівників, у тому числі ОСОБА_1 . Комісія прийшла до висновку, що найнижча кваліфікація у працівників:
- ОСОБА_5 - освіта середня, вік 53 роки, стаж 32 роки,
- ОСОБА_1 , освіта середня, вік 64 роки, стаж 48 років,
- ОСОБА_6 , освіта середня, вік 55 років, стаж 15 років.
Вказаним актом визначено, що скороченню підлягає контролер ОСОБА_1 , оскільки в неї найнижча кваліфікація та продуктивність. При цьому комісія врахувала освіту ОСОБА_1 , ставлення до роботи, якість роботи, похилий вік, а також те, що позивачка протягом тривалого часу (загалом понад півроку) відсутня на роботі у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.
Апеляційним судом встановлено та сторонами не заперечувалось (відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України), що позивачка ОСОБА_1 найдовше серед інших працівників служби безпеки та охорони ВАТ «Текстерно» (загалом понад півроку за 2020 рік) була відсутня на роботі у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.
Колегія суддів зазначає, що продуктивність праці - це показник трудової діяльності працівників. При цьому тривала відсутність працівника на роботі у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю (крім випадків виробничого травматизму чи професійних захворювань) безпосередньо впливає на продуктивність праці. Виконання трудової функції залежить від особистого внеску та результатів роботи конкретно визначеного працівника.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що ОСОБА_1 перебувала на лікарняному в зв'язку із професійним захворюванням, яке пов'язане з трудовою діяльністю.
Враховуючи наведене необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що факт перебування ОСОБА_1 на лікарняному не є доказом низької продуктивності праці та підставою для звільнення по скороченню штату.
Колегія суддів бере до уваги посилання ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» про те, що у відповідності до Акту комісії визначення переважного права залишення на роботі у зв'язку із скорочення штату працівників СБ та охорони від 24 березня 2021 року серед осіб з однаковою кваліфікацією ( ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) саме у позивачки найменша продуктивність праці.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звільнення позивачки проведено відповідно до вимог ст. ст. 40, 42 КЗпП України із дотриманням процедури звільнення, передбаченої ст. 43 КЗпП України, в зв'язку із чим передбачені законом підстави для визнання незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі відсутні.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про захист переважного права на залишення на роботі при вивільнені працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці до задоволення не підлягають, відтак не можуть бути задоволені, як похідні, і вимоги про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на роботі.
Щодо позовних вимог про скасування наказу про тимчасову зупинку та стягнення заробітної плати за час перебування на тимчасовій зупинці з 25 лютого 2021 року по 31 травня 2021 року, апеляційний суд виходить з наступного.
З пояснень позивачки, змісту її позовних вимог вбачається, що після закриття листка непрацездатності, вона з'явилась на роботу 25 лютого 2021 року, однак, її не було допущено до роботи.
Натомість, згідно пояснювальної записки начальника служби охорони та безпеки від 19 квітня 2021 року працівник ОСОБА_1 , після закриття листка непрацездатності з 25 лютого 2021 року не з'являлась на роботі.
Згідно наказу ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» від 29 березня 2021 року №08, у зв'язку із встановленням засобів відеотехніки та зменшенням кількості постів у службі безпеки та охорони, контролера ОСОБА_1 відправлено на тимчасову зупинку без оплати.
Табелювання на контрольно-пропускному пункті щодо ОСОБА_7 за період з 25 лютого 2021 року по 14 квітня 2021 року проводилось буквеним кодом «ІВ», тобто інші види неявок, а не «НЗ» - неявки з нез'ясованих причин.
У судовому засіданні позивачка підтвердила той факт що не виходила на роботу та не виконувала будь-яких посадових обов'язків у період з 25 лютого 2021 року по 31 травня 2021 року, оскільки адміністрація повідомила їй про те, що її відправлено на тимчасову зупинку.
Із листа Управління Держпраці у Тернопілській області №01-05/04/2108 від 28 квітня 2021 року вбачається, що ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно», відправивши ОСОБА_1 згідно наказу від 29 березня 2021 №8 на тимчасову зупинку, без оголошення простою, порушило вимоги ч.1 ст.34 КЗпП.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 34 КЗпП у разі зупинення роботи, викликаного відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами, а у даному випадку - встановлення засобів відеотехніки та зменшення кількості постів у службі безпеки, оформляється простій.
Судом вірно встановлено, що ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» в порушення вимог ч.1 ст.34 КЗпП України відправило ОСОБА_1 на тимчасову зупинку та не оформило простій. Тимчасова зупинка не передбачена чинним законодавством.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наказ керуючого санацією ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» № 08 від 29 березня 2021 року, яким відправлено ОСОБА_1 на тимчасову зупинку з 29 травня 2021 року, є незаконним, а тому підлягає скасуванню.
Також колегія суддів зазначає, що видача ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» наказу від 29 березня 2021 року №8 про тимчасову зупинку свідчить про недопуск ОСОБА_1 до роботи в період з 29 березня 2021 року по 31 травня 2021 року (день звільнення).
Таким чином, апеляційний суд вважає, що відправлення позивачки на тимчасову зупинку проведено з порушенням норм трудового законодавства, а тому вимога про стягнення заробітної плати за час перебування ОСОБА_1 на тимчасовій зупинці підлягає до часткового задоволення (за період з 29 березня 2021 року по 31 травня 2021 року).
Виходячи з наведеного, судом першої інстанції помилково відмовлено у стягнення заробітної плати за час перебування ОСОБА_1 на тимчасовій зупинці в період з 29 березня 2021 року по 31 травня 2021 року.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Згідно з вимогами п.8 даного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до довідка ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» про середню заробітну плату ОСОБА_1 , середньоденна заробітна плата позивача перед звільненням становила 238.51 грн.
Беручи до уваги кількість робочих днів, які мають бути оплачені середнім заробітком, згідно умов праці - 43 дні за період з 29 березня 2021 року по 31 травня 2021 року та середньоденний заробіток позивачки перед звільненням, сума середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу 10255.93 грн.(238.51 грн. х 43 дні).
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, апеляційний суд вважає, що позов в частині стягнення середнього заробітку за час перебування на тимчасовій зупинці підлягає до часткового задоволення та з відповідача слід стягнути в користь позивачки 10255.93 грн. за перебування на тимчасовій зупинці з 29 березня 2021 року по 31 травня 2021 року.
Натомість рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів за перебування позивачки на тимчасовій зупинці в період з 25 лютого 2021 року по 29 березня 2021 року є законним, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачку відправлено на тимчасову зупинку саме з 29 березня 2021 року, а не з 25 лютого 2021 року.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходить з наступного.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст.237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Судом встановлено, що відправлення позивача на тимчасову зупинку проведено з порушенням норм трудового права, що призвело до моральних страждань позивачки, втрати нею нормальних життєвих зв'язків, звичного способу життя через недопуск на роботу та невиплату належних грошових сум та вимагало від неї додаткових зусиль для його організації та відновлення попереднього стану.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги характер порушення прав позивачки, тяжкість та істотність вимушених змін у її житті після незаконного відправлення на тимчасову зупинку, та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, виходячи із вимог розумності та справедливості, а тому вважає, що розмір моральної шкоди слід визначити у сумі 1000 грн.
При визначенні розміру моральної шкоди апеляційний суд виходить із ступеня та характеру перенесених позивачкою моральних страждань, що були викликані порушенням її гарантованого Конституцією права на працю, характеру та способу заподіяння моральної шкоди, враховує також ту обставину, що задоволення позову в частині скасування наказу про тимчасову зупинку, стягнення заробітної плати за час перебування на вимушеній зупинці є одночасно і частковою компенсацією заподіяної моральної шкоди.
Оскільки судом першої інстанції стягнуто з відповідача 1000 грн. моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, то в даній частині рішення суду слід залишити без змін, однак, викласти мотивувальну частину в редакції даної постанови.
У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг та зміни рішення суду.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1816 грн., а саме: 908 грн. за вимогу про скасування наказу про тимчасову зупинку та 908 грн. - щодо вимоги про стягнення середнього заробітку.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно», ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» про:
- визнання незаконним та скасування наказу про звільнення;
- поновлення на роботі;
- стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
скасувати та ухвалити в даній частині нове рішення, яким в задоволенні вказаних позовних вимог - відмовити.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» про стягнення заробітної плати за час перебування на вимушеній зупинці - змінити та вказані позовні вимоги - задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час перебування на тимчасовій зупинці з 29 березня 2021 року по 31 травня 2021 року у сумі 10255 (десять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) гривень 93 копійки.
В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 листопада 2021 року - залишити без змін, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.
Зменшити суму стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» на користь Державного бюджету судового збору з 2724 грн. до 1816 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 23 травня 2022 року.
Реквізити учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: Відкрите акціонерне товариство «Тернопільське об'єднання «Текстерно», вул. Текстильна,18 м.Тернопіль, код ЄДРПОУ -00306650.
Головуючий
Судді